КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа № 824/16/26
провадження № 22-вк/824/24/2026
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Кирилюк Г. М.,
за участю секретаря Черняк Д. Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу, створеного для розгляду конкретного спору (арбітраж ad hoc) від 30 листопада 2023 року в справі №AF-15-23 за позовом INTEGRITY LOGISTIC LTD, ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «ЄВРОСВЄТ» про стягнення заборгованості,
установив:
20.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.
Заява обґрунтована тим, що 26.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальності «ЄВРОСВЄТ» ( далі - ТОВ «ЄВРОСВЄТ») та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - «Банк») укладено договір про відступлення права вимоги (договір цесії) № 2, за яким Банк передав ТОВ «ЄВРОСВЄТ» права вимоги за кредитними договорами до боржників ( низки юридичних та фізичних осіб).
Також було укладено договори про відступлення прав вимоги (договори цесії) № 1, 3, 4, 5 від 26.06.2015.
Поряд із цим, 23.09.2015 між вказаними юридичними особами укладено посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В.О. за реєстровим №291 договір про передачу прав на заставлене майно, яке забезпечувало виконання вказаних кредитних договорів.
14.09.2015 між ТОВ «ЄВРОСВЄТ» та компанією INTEGRITY LOGISTIC LTD (юридична особа за законодавством Держави Беліз) укладено договір цесії № 1, за яким ТОВ «ЄВРОСВЄТ» передав отримані від Банку за договором цесії № 2 від 26.06.2015 права вимоги на користь компанії INTEGRITY LOGISTIC LTD.
25.09.2015 між ТОВ «ЄВРОСВЄТ» та компанією INTEGRITY LOGISTIC LTD укладено посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В.О. за реєстровим №303 договір про відступлення прав вимоги щодо передачі прав на заставлене майно, яке забезпечувало виконання вищевказаних кредитних договорів.
В період з 16.09.2015 по 30.09.2015 компанія INTEGRITY LOGISTIC LTD перерахувала на користь ТОВ «ЄВРОСВЄТ» на виконання укладеного між ними договору цесії № 1 від 14.09.2015 суму в розмірі 1 629 572,00 дол. США, що станом на дату виконання відповідних банківських проводок становило 35 343 683,08 грн за офіційним курсом Національного банку України.
В свою чергу, станом на 22.09.2015 ТОВ «ЄВРОСВЄТ» перерахувало на користь банку грошові кошти за договорами про відступлення права вимог (договорами цесії) № 1, 2, 3, 4, 5 від 26.06.2015.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 27 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10 квітня 2019 року та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 липня 2019 року (справа №910/2489/17) визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 2 від 26.06.2015 укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ЄВРОСВЄТ»; визнано недійсними похідні договори: від 23.09.2015 про передачу прав на заставлене майно укладений між ПАТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ЄВРОСВЄТ» (зареєстровано в реєстрі № 291, приватним нотаріусом КМНО Побединською В.О.); договір цесії № 1 від 14.09.2015; договір про уступку права вимоги за договорами застави, іпотеки та поруки від 25.09.2015, укладеними між ТОВ «ЄВРОСВЄТ» та Компанією INTEGRITY LOGISTIC LTD.
Питання реституції в порядку ст. 216 ЦК України судами не вирішувалось.
Отже, вказане рішення набрало законної сили 10.04.2019.
За таких обставин, з визнанням судом недійсним договору цесії № 1 від 14.09.2015 виник обов`язок ТОВ «ЄВРОСВЄТ» повернути на підставі ст. 1212 ЦК України компанії INTEGRITY LOGISTIC LTD грошові кошти, отримані на виконання цього договору і такий обов`язок виник з дати набрання законної сили відповідним рішенням суду про визнання недійсним правочину.
Добровільно ТОВ «ЄВРОСВЄТ» такого свого обов`язку не виконало.
03.09.2019 між компанією INTEGRITY LOGISTIC LTD як цедентом та ОСОБА_1 як цессіонарієм (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (договір цесії) № 19/0309, за яким компанія передає з 01.01.2020 частину своїх вимог до ТОВ «ЄВРОСВЄТ» за договором цесії № 1 від 14.09.2015, зокрема:
в частині права вимоги на суму 670 000,00 доларів США, що виникло за визнаним недійсним договором цесії № 1 від 14.09.2015;
в частині штрафу в розмірі 711 755,67 доларів США за невиконання зобов`язання щодо повернення коштів.
З метою врегулювання своїх відносин, у тому числі і фінансових, 04.09.2019 між компанією INTEGRITY LOGISTIC LTD, ОСОБА_1 та ТОВ «ЄВРОСВЄТ» укладено трьохсторонній договір про врегулювання взаємовідносин № 19/0409.
Сторони вказаного договору визначили та узгодили розмір коштів, які належить повернути ТОВ «ЄВРОСВЄТ», що були сплачені компанією INTEGRITY LOGISTIC LTD ( а після 01.01.2020 - на користь ОСОБА_1 ) за визнаним недійсним рішенням Господарського суду м. Києва від 27.08.2018 по справі №910/2489/17. Сторонами також було погоджено порядок та строки (термін) повернення коштів.
Пункт 7 цього договору містить арбітражне застереження, згідно якого сторони прийшли згоди, що у разі виникнення спорів, розбіжностей та вимог, які випливають із даного договору, а також/або за договором цесії № 1 від 14.09.2015 - передаються на вирішення ad hoc арбітражу - Міжнародного комерційного арбітражного суду, створеного для розгляду конкретного спору, у складі арбітра Катерини Хордієнко-Лєбєдєвої.
Зазначеним арбітражним застереженням сторони визначили місце та право, що регулює арбітражну угоду.
З огляду на не виконання ТОВ «ЄВРОСВЄТ» своїх зобов`язань щодо повернення коштів, з урахуванням наявного в договорі від 04.09.2019 арбітражного застереження, компанія INTEGRITY LOGISTIC LTD та ОСОБА_1 звернулись до Міжнародного комерційного арбітражу ad hoc, створеного для розгляду конкретного спору, у складі арбітра Катерини Хордієнко-Лєбєдєвої з вимогою про стягнення з ТОВ «ЄВРОСВЄТ» заборгованості у розмірі 711 755,67 доларів США, а також штрафу (неустойки) у розмірі 711 755,67 доларів США.
30.11.2023 арбітром Міжнародного комерційного арбітражу, створеного для розгляду конкретного спору, у складі арбітра Катерини Хордієнко-Лєбєдєвої, ухвалено рішення у справі № AF-15-23 за позовом INTEGRITY LOGISTIC LTD. та ОСОБА_1 до ТОВ «ЄВРОСВЄТ», яким на користь ОСОБА_1 стягнуто: 670 000 доларів США - основна заборгованість; 711 755,67 доларів США - штраф.
Рішення Міжнародного комерційного арбітражу, створеного для розгляду конкретного спору було складено та набрало законної сили у день його проголошення - 30 листопада 2023 року.
Станом на день подачі цієї заяви боржником у добровільному порядку це рішення не виконано.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати та надати дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу ad hoc, створеного для розгляду конкретного спору, у складі арбітра Катерини Хордієнко-Лєбєдєвої від 30 листопада 2023 року у справі № AF-15-23 за позовом INTEGRITY LOGISTIC LTD та ОСОБА_1 до ТОВ «ЄВРОСВЄТ»;
- видати виконавчий лист про стягнення з ТОВ «ЄВРОСВЄТ» на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 670 000 доларів США та штрафу у розмірі 711 755 доларів США 67 центів.
14.04.2026 відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.
15.05.2026 справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
15.05.2026 через систему «Електронний суд» представник ТОВ «ЄВРОСВЄТ» Недобойко О. І. подав заперечення на заяву про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.
Вважає вказану заяву безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Заявник ОСОБА_1 є фізичною особою - громадянином України. Відповідно до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», арбітражу підсудні лише спори, що виникають при здійсненні міжнародних економічних зв`язків. Участь ОСОБА_1 , як фізичної особи у спорі про повернення коштів, не може вважатися комерційною діяльністю у розумінні міжнародного права. Відсутність іноземного елемента в основному спорі означає, що правовідносини не підпадають під регулювання Закону України «Про міжнародне приватне право».
ТОВ «ЄВРОСВЄТ» не погоджував на загальних зборах товариства підписання арбітражного застереження, що міститься в Договорі № 19/0409 від 04.09.2019, та не уповноважував директора товариства на його підписання.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 27 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10 квітня 2019 року та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 липня 2019 року (справа №910/2489/17) визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 2 від 26.06.2015 укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ЄВРОСВЄТ»; визнано недійсними похідні договори: від 23.09.2015 про передачу прав на заставлене майно укладений між ПАТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ЄВРОСВЄТ» (зареєстровано в реєстрі № 291, приватним нотаріусом КМНО Побединською В.О.); договір цесії № 1 від 14.09.2015; договір про уступку права вимоги за договорами застави, іпотеки та поруки від 25.09.2015, укладеними між ТОВ «ЄВРОСВЄТ» та Компанією INTEGRITY LOGISTIC LTD.
Враховуючи, що арбітражне застереження міститься в договорі №19/0409 від 04.09.2019 , який був укладений для «врегулювання відносин», що виникли з договору цесії №1 від 14.09.2015, визнаного судом недійсним, останнє також не може вважатися чинною та виконуваною.
В матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують статус арбітра Катерини Хордієнко-Лєбєдєвої та повноваження на проведення діяльності арбітра.
В додатках до заяви відсутні документи (поштові квитанції, кур`єрські накладні), які б підтверджували, що ТОВ «ЄВРОСВЕТ» було офіційно повідомлено французькою мовою про початок процесу та призначення арбітра, як того вимагає застереження.
Стверджує, що ТОВ «ЄВРОСВЄТ» не було належним чином повідомлено про призначення арбітра та про арбітражний розгляд у справі № AF-15-23. У заяві відсутні докази вручення боржнику повідомлень про початок процедури арбітражу ad hoc, що є порушенням ст. V(1)(b) Нью-Йоркської конвенції 1958 року та п. 2 ч. 1 ст. 478 ЦПК України.
Згідно зі ст. IV Нью-Йоркської конвенції 1958 року та ст. 476 ЦПК України, сторона, що просить про визнання рішення, повинна надати належним чином засвідчений оригінал рішення та оригінал арбітражної угоди (або їх належним чином завірені копії). Рішення арбітражу винесено за кордоном, проте до заяви додано лише нотаріальні копії без апостиля. Згідно зі ст. 476 ЦПК України, документи, видані в іноземних державах, повинні бути легалізовані у встановленому порядку, якщо інше не передбачено договорами.
Заявник намагається стягнути кошти за угодами, які українські господарські суди всіх інстанцій вже визнали незаконними. Надання дозволу на виконання такого рішення прямо суперечитиме принципу верховенства права та законності, що є складовими публічного порядку України. Також, це порушує принципи юридичної визначеності та обов`язковості судових рішень, що набрали законної сили.
Суд у справі № 910/2489/17 не вирішував питання реституції. Намагання заявника самостійно встановити обсяг зобов`язань через арбітраж без належного судового процесу в Україні є зловживанням правом та порушенням публічного порядку України.
Нарахування штрафних санкцій на зобов`язання, що виникло внаслідок недійсності договору (реституційне зобов`язання), не передбачено законом, що свідчить про штучне завищення суми боргу.
На підставі викладеного, просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу від 30.11.2023 у справі № AF-15-23.
04.06.2026 представник ОСОБА_1 - адвокат Клюс В. В. надав письмову відповідь на заперечення ТОВ «ЄВРОСВІТ» на заяву про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Шульженко І. В. підтримав подану заяву та просив її задовольнити.
Представник ТОВ «ЄВРОСВЄТ» в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, клопотань про перенесення розгляду справи суду не надходило.
Відповідно до ч. 5 ст. 467 ЦПК України неявка без поважних причин у судове засідання будь-якої із сторін або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із сторін не було порушено питання про перенесення його розгляду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника ТОВ «ЄВРОСВЄТ», належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про задоволення заяви з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03 вересня 2019 року між приватною компанією INTEGRITY LOGISTIC LTD (Беліз) (кредитор) та фізичною особою-громадянином України ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги (договір цесії) №19/0309, за умовами якого кредитор відступає новому кредитору права вимоги до боржника ТОВ «ЄВРОСВЄТ», а новий кредитор приймає зазначені права вимоги (670 000 доларів США (частина основного грошового зобов`язання боржника), 711 755,67 доларів США ( штраф у разі невиконання боржником зобов`язання). 136 626,18 доларів США ) та сплачує кредитору вартість таких прав вимоги.
04 вересня 2019 року між приватною компанією INTEGRITY LOGISTIC LTD (Беліз) (сторона 1), ТОВ «ЄВРОСВЄТ» (Україна) ( сторона 2) та фізичною особою-громадянином України ОСОБА_1 (сторона 3), діючи добровільно, відповідно до власного волевиявлення, що відповідає їх внутрішній волі, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлені з вимогами чинного законодавства щодо нікчемності та недійсності правочинів, виходячи із права сторін врегулювання своїх відносин за домовленістю (договором), керуючись положеннями статей 6,11,202, 203, 208, 209, 626-628 ЦК України, уклали даний договір про врегулювання та усунення за взаємною згодою можливих спорів та претензій у зв`язку з визнанням рішення Господарського суду м. Києва від 27.08.2018 по справі №910/2489/17 за позовом ТОВ «ТЕС-ТЕРМІНАЛ», ТОВ «ТЕС-АВТО», ПП «Фірма «ТЕС» до ПАТ «ОТП Банк», ТОВ «ЄВРОСВЄТ», Компанії INTEGRITY LOGISTIC LTD , третя особа: приватний нотаріус КМНО Побединська В.О. про визнання недійсними договорів, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.07.2019:
недійсним Договору про відступлення права вимоги №2 від 26.06.2015, укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ЄВРОСВЄТ»;
недійсними похідних договорів:
договір від 23.09.2015 про передачу прав на заставлене майно, укладений міє ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ЄВРОСВЄТ» (зареєстровано в реєстрі №291 приватним нотаріусом КМНО Побединською В.О.);
договір цесії №1 від 14.09.23015 (укладений між ТОВ «ЄВРОСВЄТ» та компанією INTEGRITY LOGISTIC LTD );
договір про уступку права вимоги за договорами застави, іпотеки та поруки від 25.09.2015, укладеними між ТОВ «ЄВРОСВЄТ» та INTEGRITY LOGISTIC LTD (зареєстровано в реєстрі №303 приватним нотаріусом КМНО Побединською В. О.),
за результатами переговорів сторони дійшли згоди про врегулювання можливих спорів та претензій на наступних умовах:
1.Сторони визнають, що у вересні 2015 року стороною 1 була перерахована у безготівковому порядку на банківський рахунок сторони 2 сума в розмірі 1 629 572,00 доларів США, що на той час за курсом НБУ (середній курс на час переказів :100 доларів США-2168,8936 грн) становило 35 343 683,08 грн.
Частина із цієї суми , а саме сума в розмірі 18 400 500,00 грн (еквівалент на той час 848 381,86 доларів США за курсом НБУ) була перерахована стороною 2 до ПАТ «ОТП Банк» в оплату за укладеними між ними договорами про відступлення прав вимог від 26.06.2015 за №1, №2, №3, №4 та №5.
З цієї суми : 15 437 223,45 грн (еквівалент на той час 711 755,67 доларів США за курсом НБУ) перерахована до ПАТ «ОТП Банк» в оплату за договором про відступлення прав вимог від 26.06.2015 №2, а залишок ( 2 963 276,55 грн, що було еквівалентно на час переказу 136 626,18 доларів США за курсом НБУ) в оплату за договорами від 26.06.2015 №№1,3,4,5.
Інша частина, а саме - сума в розмірі: 35 343 683,08 - 18 400 500,00 =16 943 183,08 грн витрачена стороною 2 на різні юридичні та похідні витрати.
У зв`язку із визнанням по справі №910/2489/17 Господарського суду м. Києва недійсним договору цесії №1 від 14.09.2015 (укладений між ТОВ «ЄВРОСВЄТ» та компанією INTEGRITY LOGISTIC LTD недійсним, виник невідворотний обов`язок сторони 2 повернути стороні 1 кошти в розмірі 1 629 572,00 доларів США, який (такий обов`язок) сторона 2 визнає у повному обсязі.
Сторона 2 зобов`язується повернути стороні 1 кошти в загальній сумі 1 629 572,00 доларів США , які стороною 1 були сплачені стороні 2 на виконання умов договору цесії №1 від 14.09.2015.
Дані факти та обов`язок визнаються сторонами і в подальшому будь-якому обговоренню/запереченню у взаємовідносинах не підлягають.
2. З метою врегулювання взаємовідносин, сторони дійшли згоди визначити наступний порядок повернення коштів в розмірі 1 629 572,00 доларів США:
2.1. Сторони домовилися, що задля надання можливості стороні 2 отримати відповідні кошти повернення від контрагента ПАТ «ОТП «Банк», сплата стороною 2 на користь сторони передбачених п. 1 цього договору суми кошти здійснюється у шестимісячний строк ( термін) з дня підписання цього договору - до 04.03.2020 включно, у наступному порядку:
У вказаний строк, до 04.03.2020, сторона 2 повертає безпосередньо стороні 1 суму в розмірі 41 755,67 доларів США;
Залишок в сумі 670 000,00 доларів США ( 711 755,67 -41 755,67) сторона 2 також має повернути до 04.03.2020 при цьому - якщо таке виконання відбувається до 01.01.2020, то кошти повертаються на користь сторони 1, а якщо таке виконання відбувається після 01.01.2020, то такі кошти направляються стороною 2 на користь сторони 3.
Невиконання стороною 2 таких взятих на себе зобов`язань за цим договором впродовж 120 днів з моменту спливу вищевказаного шестимісячного строку , тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу за одноразове невиконання умов договору у розмірі 100% від розміру наявної заборгованості.
При цьому такий штраф, у повному обсязі, сплачується/стягується на користь сторони 3.
2.2.Стосовно коштів в розмірі 136 626,18 доларів США.
Сторони домовилися що повернення цих коштів здійснюється стороною 2 у двомісячний строк після набрання законної сили рішення суду про визнання недйсн6имидоговорів про відступлення прав вимоги №1, №3, №4 та №5 від 26.06.2015, укладених між стороною 2 та ПАТ «ОТП Банк».
Якщо наведена обставина (набрання законної сили рішенням суду про визнання вказаних договорів недійсними) виникне до 01.01.2020, то повернення коштів здійснюється стороною 2 на користь сторони 1, а якщо після цієї дати - то на користь сторони 3.
Невиконання стороною 2 таких взятих на себе зобов`язань за цим договором впродовж 120 днів з моменту спливу вищевказаного двомісячного строку, тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу за одноразове невиконання умов договору у розмірі 100% від розміру наявної заборгованості.
При цьому такий штраф, у повному обсязі, сплачується/стягується на користь сторони 3.
2.3, Стосовно залишку коштів в розмірі 781 190,14 доларів США (1 629 572,00 - 848 381,86).
У випадку неналежного виконання стороною 2 своїх зобов`язань, передбачених пунктами 2.1 та 2.2. цього договору сторона 1 зобов`язується укласти із стороною 2 договір про кредит, відповідно до якого строк повернення коштів відтерміновується на 20 років, з дня повернення визначених пунктами 2.1 та 2.2 цього договору коштів. Таки договір укладається протягом 3-ох днів з дня повернення всієї суми коштів.
У випадку неналежного виконання стороною 2 своїх зобов`язань, передбачених пунктами 3.1 та 2.2. цього договору, сторона 2 сплачує н а користь сторони 1 штраф в розмірі 100% від розміру наявної заборгованості.
3. Сторони також приймають до уваги та погоджують, що 03 вересня 2019 року між стороною 1 як цедентом та стороною 3 як цессіонарієм (новим кредитором) укладено договір про відступлення прав вимоги (Договором цесії) №19/0309, за яким сторона 1 передає з 01.01.2020 частину своїх вимог до сторони 2 за договором цесії №1 від 14.09.2015, а саме в частині права вимоги на суму 670 000,00 доларів США, що виникли за визнаним недійсним договором цесії №1 від 14.09.2015, які вже виникли та або можуть виникнути в майбутньому і право на отримання від сторони 2 штрафу в сумі 711755,67 доларів США. Права вимоги до сторони 2 за договором цесії №1 від 14.09.2015 на суму 41 755,67 доларів США залишаються за стороною 1.
Відповідно до п. 7 цього договору сторони дійшли згоди, що усі спори, розбіжності та вимоги, що виникають з цього договору або у зв`язку із ним, у тому числі щодо його укладення, тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, як і також/або з договору цесії №1 від 1409.2015, укладеного між стороною 1 та стороною 2, передаються на вирішення до ad hoc арбітражу - Міжнародного комерційного арбітражного суду, створеного для вирішення конкретного спору, у складі одноосібного арбітра Катерини Гордієнко-Лєбєдєвої, за заявою сторони, яка ініціює вирішення спору. Будь-яке рішення, прийняте таким арбітражним судом у складі вказаного одноосібного арбітра, включаючи, але не обмежуючись цим, остаточне рішення, часткові рішення, додаткові рішення, проміжні рішення щодо застосування обмежувальних заходів або заходів забезпечення позову матимуть для сторін обов`язкову силу. Місцем арбітражу є місто Перпіньян, Французька Республіка. Мовою арбітражного розгляду є французька мова. Одноосібний арбітр матиме право визначити іншу мову або мови для використання в арбітражному процесі. Правом, що регулює дану арбітражну угоду, укладену у вигляді арбітражного застереження, що міститься у цьому пункті договору, є право Французької Республіки.
Арбітр Міжнародного комерційного арбітражу, створеного для розгляду конкретного спору (арбітраж ad hoc) від 30 листопада 2023 року, справа №AF-15-23, вирішив:
А. Стягнути з ТОВ «ЄВРОСВЄТ» на користь INTEGRITY LOGISTIC LTD суму заборгованості 41 755,67 доларів США.
В. Стягнути з ТОВ «ЄВРОСВЄТ№ на користь пана ОСОБА_2 суму заборгованості у розмірі 670 000,00 доларів США.
С. Стягнути з ТОВ «ЄВРОСВЄТ» на користь пана ОСОБА_2 штраф у розмірі 711 755,67 доларів США.
D. Стягнути з ТОВ «ЄВРОСВЄТ» на користь INTEGRITY LOGISTIC LTD витрати на юридичну допомогу та витрати на оплату послуг арбітра, в сумі 10 500,00 доларів США.
Е. Встановити, що вказані у пунктах А, В, С, D резолютивної частини цього рішення суми або будь-яка окрема сума з них можуть бути за волевиявленням позивачів або будь-якого з позивачів стягнені з ТОВ «ЄВРОСВЄТ» при виконанні на користь позивачів (окремого позивача, який має таке волевиявлення) в українській гривні, шляхом визначення суми стягнення як еквівалент в українській гривні до долара США за курсом Національного банку України (конвертації) станом на день звернення до компетентного суду України для визнання та надання дозволу на виконання цього рішення.
F. Встановити, що у разі невиконання (неналежного виконання ) цього рішення та із закінченням тримісячного строку до остаточного розрахунку, на невиконану повністю або частково присуджену до стягнення суму, до ТОВ «ЄВРОСВЄТ» на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Дане рішення Міжнародного комерційного арбітражу, створеного для вирішення конкретного спору ( ad hoc) стає обов`язковим для сторін з дня його проголошення та є остаточним для сторін цього арбітражного розгляду.
У випадку відмови від добровільного виконання цього рішення Міжнародного комерційного арбітражу, рішення виконується у примусовому порядку у відповідності до процесуального законодавства за міжнародними договорами держави, в якій порушується клопотання про його виконання/ визнання і надання дозволу на його виконання.
За приписами пункту 2 частини третьої статті 23 ЦПК України справи щодо визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу розглядається апеляційним загальним судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, якщо місце арбітражу знаходиться поза межами України.
За приписами статті 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.
Порядок визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу врегульований главою 3 «Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу» розділу IХ «Визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражів в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів» ЦПК України.
Вимоги до форми і змісту заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначені статтею 476 ЦПК України.
До заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу додаються, зокрема: оригінал належним чином засвідченого арбітражного рішення або нотаріально завірена копія такого рішення; оригінал арбітражної угоди або нотаріально завірена копія такої угоди (пункти 1, 2 частини четвертої статті 476 ЦПК України).
Згідно з вимогами статті 478 ЦПК України суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо:
1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що:
а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або
б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або
в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або
г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або
ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або
2) якщо суд визнає, що:
а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або
б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Аналогічні положення містяться у частині першій статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
Отже, підстави для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначені у статті 478 ЦПК України та у статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
З питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачено в цьому Законі (стаття 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»).
Розгляд заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу не є апеляційним провадженням, у якому суд повторно оцінює докази та перевіряє правильність рішення міжнародного комерційного арбітражу по суті. Тому будь-яка оцінка судом обставин арбітражного спору, повноти та належності доказів, які були надані сторонами арбітражного спору, означала б неправомірне судове втручання, заборонене статтею 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
До міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися, зокрема, спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном (частина друга статті 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»).
Арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди (частина перша статті 7 вказаного Закону).
Кожна Договірна Держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які спори, які виникли або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду (частина перша статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йорк), яка набрала чинності для України 8 січня 1961 року).
За змістом цієї Конвенції зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету й автономії арбітражної угоди) (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2025 року у справі № 824/139/24, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2025 року у справі № 824/134/24).
За змістом частини першої статті 16 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» і принципу «competence - competence» арбітражний суд може сам ухвалити постанову про свою компетенцію, зокрема щодо будь-яких заперечень, наявності або дійсності арбітражної угоди. З цією метою арбітражне застереження, що є частиною контракту, слід тлумачити як угоду, яка не залежить від інших умов контракту.
Автономність арбітражної угоди дає сторонам спірних правовідносин гарантію того, що спір у будь-якому випадку розгляне саме арбітраж. Роблячи арбітражне застереження, сторони зазвичай передбачають передання на вирішення арбітражу будь-яких спорів, включаючи спори щодо дійсності контракту (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери дії цього застереження). Якби надалі сторона могла відмовитися від арбітражу та заперечувати компетенцію арбітрів, стверджуючи про недійсність контракту, то таку можливість завжди використовувала б недобросовісна сторона для зриву арбітражу (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 березня 2023 року у справі № 824/50/22).
Відповідно до статті 4 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» сторона, яка знає про те, що яке-небудь положення цього Закону, від якого сторони можуть відступати, або яка-небудь вимога, згідно з арбітражною угодою, не були дотримані, і проте продовжує брати участь у арбітражному провадженні, не заявивши заперечень проти такого недотримування без невиправданої затримки, а якщо для цього передбачено будь-який строк, то протягом цього строку вважається такою, що відмовилась від свого права на заперечення.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 березня 2020 року в справі № 920/241/19 зроблено висновок, що «арбітражна угода має позитивний і негативний ефект: вона зобов`язує сторони передавати спори в арбітраж і надавати складу арбітражу компетенцію щодо спорів, охоплених арбітражною угодою (позитивний ефект). Якщо виникає спір, який належить до обсягу арбітражної угоди, будь-яка зі сторін може передати його на розгляд складу арбітражу. З іншої сторони, арбітражна угода перешкоджає сторонам у спробах вирішити їх спори в суді (негативний ефект). Уклавши арбітражну угоду, сторони визначили інший обов`язковий для них порядок реалізації належних їм прав застосування судових засобів правового захисту, саме у певному (або певних) міжнародному комерційному арбітражеві. Сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати такі її умови і замість обраного арбітражу звернутися до суду держави, який був би компетентним вирішити спір у разі неукладення між сторонами такого роду арбітражної угоди. Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10.06.1958, далі - Нью-Йоркська конвенція) закріплює підхід здійснення примусового виконання арбітражних рішень і арбітражних угод, який ґрунтується на презумпції дійсності та автономності арбітражних угод, формальної і матеріально-правової (частина 1 статті ІІ Нью-Йоркської конвенції). Ця презумпція дійсності може бути спростована лише за обмеженим переліком підстав. Принцип автономності арбітражної угоди (separabiliti) свідчить, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди і, по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам. Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних судових установ. Укладаючи арбітражне застереження, сторони зазвичай передбачають передачу до арбітражу будь-яких спорів, у тому числі спорів щодо дійсності самого контракту (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери дії арбітражного застереження). У подальшому, якби сторона могла відмовитися від арбітражу і заперечувати компетенцію арбітрів, посилаючись на недійсність контракту, то недобросовісна сторона завжди використовувала би таку можливість для зриву арбітражу. Необхідно враховувати, що принцип автономності арбітражної угоди від основного договору полягає у тому, що арбітражна угода та основний договір розглядаються як дві окремі угоди, тому недійсність договору не може бути підставою для автоматичної недійсності арбітражної угоди. За змістом Нью-Йоркської конвенції кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди)».
Тлумачення статті 478 ЦПК України свідчить, що тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви щодо його визнання.
У справі, що переглядається:
до заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення арбітра Міжнародного комерційного арбітражу, створеного для розгляду конкретного спору (арбітраж ad hoc) від 30 листопада 2023 року, справа №AF-15-23, із урахуванням частини четвертої статті 476 ЦПК України долучено:
нотаріально посвідчену копію договору про відступлення прав вимоги (договір цесії) №19/0309 від 03.09.2019 (а.с.12-14);
нотаріально посвідчену копію договору №19/0409 від 04.09.2019 про врегулювання взаємовідносин, яка містить пункт 7, відповідно до якого сторони дійшли згоди, що усі спори, розбіжності та вимоги, що виникають з цього договору або у зв`язку із ним, у тому числі щодо його укладення, тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, як і також/або з договору цесії №1 від 1409.2015, укладеного між INTEGRITY LOGISTIC LTD та ТОВ «ЄВРОСВЄТ», передаються на вирішення до ad hoc арбітражу - Міжнародного комерційного арбітражного суду, створеного для вирішення конкретного спору, у складі одноосібного арбітра Катерини Гордієнко-Лєбєдєвої, за заявою сторони, яка ініціює вирішення спору. Будь-яке рішення, прийняте таким арбітражним судом у складі вказаного одноосібного арбітра, включаючи, але не обмежуючись цим, остаточне рішення, часткові рішення, додаткові рішення, проміжні рішення щодо застосування обмежувальних заходів або заходів забезпечення позову матимуть для сторін обов`язкову силу (а.с. 14-16).
Зміст арбітражного рішення, зокрема, свідчить, що під час арбітражного розгляду справи від сторін не надходило заяв: про відсутність у арбітра Міжнародного комерційного арбітражу Хордієнко-Лєбєдєвої Катерини компетенції на розгляд справи в порядку, що передбачений статтею 16 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
Доводи представника ТОВ «ЄВРОСВЄТ» про недійсність арбітражної угоди підлягають відхиленню з таких підстав.
Встановлено, що рішення міжнародного комерційного арбітражу ухвалене з приводу передбаченого арбітражною угодою спору.
Згідно з принципом імунітету й автономії арбітражної угоди сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності суд у спірних правовідносинах тлумачить на користь її дійсності, чинності та виконуваності. Отже, арбітражний суд, за відсутності заперечень учасників справи, визначив межі своїх повноважень, які передбачені арбітражним застереженням.
Згідно статті 1 Нью-Йоркської конвенції 1958 року ця Конвенція застосовується до визнання та приведення до виконання арбітражних рішень, винесених на території держави іншої, ніж держава, де запитується визнання та приведення до виконання таких рішень, у спорах, сторонами в яких можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Вона застосовується також до арбітражних рішень, які не вважаються внутрішніми рішеннями в тій державі, де запитується їх визнання та приведення до виконання.
Статтею 1 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж визначено, що сторонами арбітражної угоди про вирішення в порядку арбітражу спорів, які виникають під час здійснення операцій із зовнішньої торгівлі, можуть бути фізичні та юридичні особи, які на момент укладення такої угоди мають постійне місце проживання або місцезнаходження в різних державах.
З наведеного вбачається, що суб`єктний склад сторін арбітражної угоди й, відповідно, арбітражного розгляду не обмежується лише юридичними особами. Ними можуть виступати й фізичні особи, якщо інше не передбачено lex arbitri, тобто безпосередньо правом України.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном.
Згідно статті 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» для цілей цього Закону термін «комерційний» тлумачиться широко і охоплює питання, що випливають з усіх відносин торгового характеру, - як договірних, так і недоговірних. Відносини торгового характеру включають такі угоди, не обмежуючись ними: будь-які торгові угоди про поставку товарів або надання послуг чи обмін товарами або послугами: угоди про розподіл, торгове представництво: факторні операції: лізинг: інжиніринг: будівництво промислових об`єктів: надання консультативних послуг: купівля-продаж ліцензій: інвестування: фінансування: емісія облігацій, надання забезпечення за облігаціями: банківські послуги: страхування: угоди про експлуатацію або концесії: спільні підприємства та інші форми промислового або підприємницького співробітництва: перевезення товарів або пасажирів повітрям, морем, залізничними та автомобільними шляхами.
Стаття 1 Типового закону ЮНСІТРАЛ про міжнародний комерційний арбітраж встановлює, що термін «торговий» слід тлумачити широко, аби він охоплював питання, які випливають з усіх відносин торгового характеру, як договірних, так і не договірних. Відносини торгового характеру включають наступні угоди, не обмежуючись ними: будь-які торгові угоди про поставку товарів чи послуг або обмін товарами чи послугами; лізинг; будівництво промислових об`єктів; надання консультативних послуг; інжи6ніринг; ліцензування; інвестування; фінансування; банківські послуги; страхування; угоди про експлуатацію чи концесію; спільні підприємства та інші форми промислового чи підприємницького співробітництва; перевезення товарів та пасажирів повітрям, морем, залізницями та автомобільним дорогами.
Аналіз вищевказаних норм дає підстави зробити висновок, що законодавство України, яке поширюється на спірні правовідносини, не встановлює, що для укладення арбітражної угоди фізична особа повинна обов`язково мати статус фізичної особи-підприємця, тобто їй необхідно мати спеціальну правоздатність, тому фізична особа може бути стороною арбітражної угоди й, відповідно, арбітражного спору, який може виникнути в подальшому.
Враховуючи, що чинне законодавство України не містить імперативної заборони (тобто не обмежує суб`єктивні межі арбітрабельності) щодо можливості передачі за домовленістю сторін на розгляд міжнародного комерційного суду спорів, що випливають з договорів купівлі-продажу, сторонами яких є фізична особа та юридична особа - нерезидент, спір, який виник між юридичною особою за законодавством Держави Беліз INTEGRITY LOGISTIC LTD, юридичною особою за законодавством України ТОВ «ЄВРОСЄТ» та громадянином України ОСОБА_3 за договором про врегулювання взаємовідносин №19/0409 від 04.09.2019, враховуючи досягнуту домовленість між сторонами, міг бути переданий на розгляд арбітражного суду ad hoc.
Стороною правовідносин на час вирішення спору міжнародним арбітражем була компанія INTEGRITY LOGISTIC LTD - приватна компанія, зареєстрована адреса офісу: Беліз, офіс 102, перший поверх, будівля Блейк, кут вулиць Ейр та Хатсон, яка ліквідована 01.01.2026. За таких підстав підлягають відхиленню також доводи відповідача про відсутність у правовідносинах іноземного елементу.
Щодо доводів представника боржника ТОВ «ЄВРОСВЄТ» про те , що останнє не погоджувало на Загальних зборах товариства підписання арбітражного застереження, що міститься в договорі №19/0409 віл 04.09.2019 та не уповноважувало диктора товариства на його підписання.
Судом встановлено, що договір №19/0409 про врегулювання взаємовідносин від 04.09.2019, який містить арбітражне застереження, від імені ТОВ «ЄВРОСВЄТ» підписав його директор Чернявський С. В.
Відповідно до п.9.7 Статуту ТОВ «ЄВРОСВЄТ», затвердженого протоколом Загальних установчих зборів засновників ТОВ «ЄВРОСВЄТ» №1 від 14.01.2014, директор має право без довіреності представляти товариство та діяти від його імені.
Директор товариства має наступні повноваження: укладає будь-які договори (угоди), у тому числі кредитні договори та договори пов`язані з ними ( застави, поруки та інше), зовнішньоекономічні контракти, здійснює інші правочини, а також договори щодо розпорядження майном товариства; представляє інтереси товариства на території України за кордоном у відношеннях із усіма юридичними і фізичними особами, органами державної влади та місцевого самоврядування ( пп.1, 5 п. 9.8 Статуту).
Цим Статутом не передбачено виключної компетенції Загальних зборів учасників товариства щодо погодження або надання окремих повноважень директору на підписання будь-яких правочинів чи третейських/арбітражних угод.
Щодо статусу арбітра та повноважень на проведення діяльності арбітра.
З пункту 7 договору №19/0409 від 04.09.2019 про врегулювання взаємовідносин вбачається, що усі спори, розбіжності та вимоги, що виникають з цього договору або у зв`язку із ним, у тому числі щодо його укладення, тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, як і також/або з договору цесії №1 від 1409.2015, укладеного між INTEGRITY LOGISTIC LTD та ТОВ «ЄВРОСВЄТ», передаються на вирішення до ad hoc арбітражу - Міжнародного комерційного арбітражного суду, створеного для вирішення конкретного спору, у складі одноосібного арбітра Катерини Гордієнко-Лєбєдєвої, за заявою сторони, яка ініціює вирішення спору. Будь-яке рішення, прийняте таким арбітражним судом у складі вказаного одноосібного арбітра, включаючи, але не обмежуючись цим, остаточне рішення, часткові рішення, додаткові рішення, проміжні рішення щодо застосування обмежувальних заходів або заходів забезпечення позову матимуть для сторін обов`язкову силу. Місцем арбітражу є місто Перпіньян, Французька Республіка. Мовою арбітражного розгляду є французька мова. Одноосібний арбітр матиме право визначити іншу мову або мови для використання в арбітражному процесі. Правом, що регулює дану арбітражну угоду, укладену у вигляді арбітражного застереження, що міститься у цьому пункті договору, є право Французької Республіки (а.с. 14-16).
З огляду на наведене, сторони договору обрали арбітраж як спосіб вирішення спору, а також визначили компетентний арбітражний суд, його склад, матеріальне право і мову судочинства. Договір підписаний його сторонами та недійсним не визнавався. Такий арбітраж не є юридичною особою, не потребує державної реєстрації, ліцензування чи включення до будь-яких реєстрів державних органів Франції чи України.
За змістом рішення Міжнародного комерційного арбітражу від 20 листопада 2023 року № АF-15-23, в справі приймав участь представник ТОВ «ЄВРОСВЄТ» - Олександр Кравченко, а тому доводи заявника щодо недотримання вимог повідомлення боржника про арбітражне провадження є необґрунтованими.
Щодо відсутності легалізації документів.
Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року, згода на обов`язковість якої надана Законом України від 10 січня 2002 «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» (далі - Конвенція), набула чинності між Україною і державами-учасницями Конвенції, що не висловили заперечень проти її приєднання, 22 грудня 2003 року.
Французька Республіка є державою-учасником Конвенції з 24 січня 1965 року.
За змістом статті 2 Конвенції кожна з договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території.
Статтею 3 Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Згідно з положеннями Конвенції документ, на якому проставлено апостиль, не потребує ніякого додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці Конвенції.
Відповідно до статті 5 Конвенції заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ.
Надана заявником копія рішення Міжнародного комерційного арбітражу, створеного для розгляду конкретного спору (арбітраж ad hoc) від 30 листопада 2023 року, справа №AF-15-23, оригінал якого було досліджено в судовому засіданні, містить спеціальний штамп (апостиль), проставлений уповноваженим представником Регіональної ради нотаріусів Апеляційного суду Монпельє, тобто компетентним органом Французької Республіки, яка також є країною-учасницею Конвенції, що передбачає процедуру проставлення апостилю як єдину формальну процедуру легалізації іноземних офіційних документів (а. с. 31). Це є доказом посвідчення автентичності підпису та печатки на такому документі.
Вірність перекладу копії витягу з оригіналу документа засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Биковим В.О.
Під час вирішення питання про надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд має обмежену компетенцію (враховуючи те, що сторони добровільно довірили вирішення спору арбітражу), не здійснює оцінки законності та обґрунтованості рішення міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, правильності або неправильності сум, які міжнародний комерційний арбітраж визнав такими, що підлягають стягненню, а лише встановлює наявність або відсутність підстав, визначених законом для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа. Закон містить вичерпний перелік процесуальних форм судового контролю і будь-яке інше втручання судів у рішення міжнародного комерційного арбітражу є неприпустимим.
Необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є свого роду блокуванням рішення і може, у випадку свавільного застосування, носити характер штучного нормативного бар`єру, який з точки зору міжнародного права є недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу в інших державах.
Безпідставна відмова в наданні дозволу на примусове виконання на території України арбітражного рішення може порушувати гарантії, передбачені частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції, становитиме непропорційне втручання у право власності стягувача на присуджені грошові кошти.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 5 вересня 2018 року у справі № 761/46285/16 (провадження № 61-4138св18), від 14 січня 2021 року у справі № 824/178/19 (провадження № 61-15459ав20), від 27 січня 2022 року у справі № 824/170/21 (провадження № 61-17080ав21), від 15 вересня 2022 року у справі № 824/213/21 (провадження № 61-1479ав22).
Рішенням міжнародного комерційного арбітражу щодо стягнення з ТОВ «ЄВРОСВЄТ» на користь ОСОБА_1 неустойки у розмірі 711 755,67 доларів США у зв`язку з невиконанням умов договору, підписаного та погодженого сторонами, який є чинним та не визнавався недійсним у судовому порядку, а отже, є обов`язковим для сторін.
Арбітражне рішення у цій справі не створює для боржника обов`язку сплатити за щось протизаконне, не свідчить про порушення бюджетного законодавства.
Обставини, встановлені арбітражним рішенням у даній справі, не стосуються суспільних, економічних та соціальних основ держави Україна, вказане рішення ухвалено у спорі, передбаченому арбітражною угодою, та виключно щодо боржника як окремої фізичної особи, тому виконання зазначеного рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям.
Враховуючи, що розгляд справи здійснено одноосібним арбітром, який визнав себе компетентним розглядати цей спір, арбітражним рішенням не вирішувалися питання, що виходять за межі арбітражної угоди, наявні підстави для задоволення заяви про надання дозволу на виконання рішення одноосібного арбітра.
Відповідно, слід видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу, створеного для розгляду конкретного спору, у складі одноосібного арбітра Хордієнко-Лєбєдєвої Катерини від 30 листопада 2023 року (справа № AF-15-23).
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи задоволення заяви, з ТОВ «ЄВРОСВЄТ» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу в сумі 665,60 грн.
Керуючись ст. 141, 474, 477 - 479 ЦПК України суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати та надати дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу, створеного для розгляду конкретного спору, у складі одноосібного арбітра Хордієнко-Лєбєдєвої Катерини від 30 листопада 2023 року у справі № AF-15-23 за позовом INTEGRITY LOGISTIC LTD, ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «ЄВРОСВЄТ» про стягнення заборгованості.
Видати виконавчий лист на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу, створеного для розгляду конкретного спору (арбітраж ad hoc) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСВЄТ» (код ЄДРПОУ 39073144; 04176, м. Київ, вул. Електриків, 29А, к. 120) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) суми заборгованості у розмірі 670 000 (шістсот сімдесят тисяч) доларів США 00 центів та штрафу у розмірі 711 755 (сімсот одинадцять тисяч сімсот п`ятдесят п`ять) доларів США 67 центів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСВЄТ» (код ЄДРПОУ 39073144; 04176, м. Київ, вул. Електриків, 29А, к. 120) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) 665,60 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвала суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 17.07.2026.
Суддя Г. М. Кирилюк