ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected]
УХВАЛА
"17" липня 2026 р. Справа№ 873/85/26
Північний апеляційний господарський суд
суддя: Євсіков О.О.
за участю:
секретаря судового засідання Лукінчук І.А.,
за участю представників: згідно з протоколом судового засідання,
розглянувши у справі №873/85/26
заяву Фермерського господарства «Агро-Союз»
про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 08.06.2026
у третейській справі №51/26 (третейський суддя Мамченко Ю.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро»
до Фермерського господарства «Агро-Союз»
про стягнення заборгованості та нарахованого розміру грошових коштів у зв`язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання грошового зобов`язання,
в с т а н о в и в т а к е.
Короткий зміст і підстави заявлених вимог.
У червні 2026 року Фермерське господарство «Агро-Союз» (далі – Господарство) звернулося до Північного апеляційного господарського суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» (далі – Третейський суд) від 08.06.2026 у справі №51/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро» (далі – Товариство) до Господарства про стягнення заборгованості та нарахованого розміру грошових коштів у зв`язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання грошового зобов`язання.
Господарство вважає, що підставами для оскарження і скасування рішення Третейського суду є п. 2, 4 ч. 2 ст. 350 ГПК України, а саме: рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням Третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону.
Так, за доводами Господарства, рішенням Третейського суду вирішено питання, які виходять за межі третейської угоди, рішення прийнято у спорі, який не передбачений третейською угодою, оскільки третейським судом вирішено питання щодо зарахування 400 000,00 грн, сплачених Господарством 28.05.2026, у спосіб, який не передбачений та суперечить п. 3.2.2 договору поставки.
Також Господарство зауважує на фактично невірному тлумаченні та невірному розумінні Третейським судом та позивачем правової природи ч. 1 ст. 534 ЦК України щодо моменту виникнення права кредитора на застосування такої норми.
Господарство вважає, що наявні обставини, які вказують на незаконність дій третейського суду щодо порядку розгляду третейської справи та формальний підхід до її розгляду.
Господарство відзначає, що Третейський суд виніс рішення, будучи обізнаним про надісланий ним (відповідачем) відзив на позовну заяву, ігноруючи подані Господарством документи, посилаючись на їх відсутність. В рішенні Третейського суду зазначено, що відповідач, повідомлений про дату та час слухання справи, в судове засідання представників не направив, не надав письмового відзиву на позовну заяву. Таке, за доводами Господарства, фактично не відповідає дійсності (оскільки Господарство відзив направило і 08.06.2026 суд його отримав) та підтверджується доказами і вказує на те, що розгляд справи Третейським судом мав суто формально-незаконний і поспішний характер, який переслідував мету ухилення від належного правосуддя, адже суд не мав наміру забезпечити належний судовий розгляд справи з дотриманням принципів змагальності та рівності учасників судового процесу, як те вимагається законом.
Обґрунтовуючи оскарження і скасування рішення Третейського суду на підставі п. 4 ч. 2 ст. 350 ГПК України, Господарство зазначає, що у цій справі здійснено розгляд позову та постановлено оскаржуване рішення третейським суддею Мамченко Ю.В. Підставою здійснення розгляду справи третейським суддею Мамченко Ю.В. визначено розпорядження голови Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-Фінансового Бізнесу» у справі № 51/26. Зі змісту наявного в третейській справі розпорядження голови третейського суду про призначення складу Третейського суду вбачається, що зазначене розпорядження не містить відомостей щодо номеру та дати видачі відповідного розпорядження у справі. Тобто, в розпорядженні голови Третейського суду відсутні такі реквізити як номер та дата видачі розпорядження. Тому неможливо достеменно встановити дату видачі такого розпорядження, дотримання Постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Інформаційно-Фінансового Бізнесу» 5-тиденного строку, передбаченого п. 2 ст. 17 Регламенту і, як наслідок, дотримання таким судом принципів законності та незалежності під час формування складу суду.
Господарство зазначає, що відсутність у розпорядженні голови Третейського суду таких реквізитів як дата його видачі та реєстраційний індекс (номер) ставить під обґрунтований сумнів юридичну силу такого документа та позбавляє можливості перевірити й достеменно встановити момент набуття повноважень (компетенції) третейським суддею для розгляду конкретної справи. За цих умов склад суду, який здійснив розгляд третейського спору за наявності відповідних обставин не може бути визнано таким, що відповідає вимогам ст. 16-19 Закону України "Про третейські суди".
Дії суду щодо розгляду заяви по суті.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 18.06.2026 заяву Господарства передано на розгляд судді Євсікову О.О.
19.06.2026 представник Товариства адвокат Бонтлаб В.В. звернувся із заявою про об`єднання в одне провадження справи №873/83/26 за заявою Товариства про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 08.06.2026 у справі №51/26 та справи №873/85/26 за заявою Господарства про скасування рішення Третейського суду від 08.06.2026 у справі №51/26.
19.06.2026 представник Господарства Котеленець І.І надав заперечення на клопотання Товариства, у якому просить відмовити у задоволенні та повернути без розгляду клопотання Товариства про розгляд заяви Господарства про скасування рішення Третейського суду спільно із заявою Товариства про видачу наказу на виконання рішення третейського суду (господарська справа №873/83/26) в одному провадженні.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника Товариства адвоката Бонтлаба В.В. про об`єднання в одне провадження справ №873/83/26 та №873/85/26.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 відкрито провадження у справі №873/85/26 за заявою Господарства про скасування рішення Третейського суду від 08.06.2026 у справі №51/26. Розгляд справи №873/85/26 призначено на 02.07.2026. Зобов`язано заявника надати суду власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спори, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору. Зобов`язано кожну із сторін третейського спору та Третейський суд надати суду письмову інформацію про наступне: чи наявне третейське застереження і чи не визнавалось воно недійсним; чи не скасоване рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 08.06.2026 у справі №51/26 компетентним судом; чи є в провадженні інших судів заяви про оскарження чи скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 08.06.2026 у справі №51/26 компетентним судом. Зобов`язано Третейський суд протягом п`яти днів від дня надходження цієї ухвали, надати суду: належним чином засвідчену копію положення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу»; належним чином засвідчену копію регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу»; належним чином засвідчену копію свідоцтва про реєстрацію третейського суду; належним чином засвідчену копію регламенту третейського суду; список третейських суддів. Запропоновано позивачу надати відзив на заяву протягом п`яти днів, з моменту отримання даної ухвали.
23.06.2026 Товариство на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 у справі №873/85/26 повідомило, що: станом на дату подання даної заяви (23.06.2026) наявне третейське застереження, передбачене п. 9.2 договору поставки №47/25/50 від 27.03.2025, яке недійсним не визнавалось; станом на дату подання даної заяви (23.06.2026) рішення Третейського суду від 08.06.2026 у справі №51/26 не скасоване компетентним судом; станом на дату подання даної заяви (23.06.2026) у провадженні Північного апеляційного господарського перебуває заява Господарства про скасування рішення Третейського суду від 08.06.2026 у справі №51/26 за позовом Товариства до Господарства про стягнення заборгованості (справа №873/85/26).
01.07.2026 на відповідний запит суд отримав матеріали третейської справи №51/26.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 задоволено заяву представника відповідача Котелянця І.І. про відкладення розгляду справи. Відкладено судове засідання на 13.07.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 на задоволення відповідної заяви представника відповідача Котелянця І.І. відкладено судове засідання на 17.07.2026.
Позиції учасників справи.
Товариство надало заперечення на подану Господарством заяву, у якому проти її доводів заперечує, наводить власні доводи на їх спростування, просить заяву залишити без задоволення, а рішення Третейського суду – без змін.
Також у відзиві Товариство повідомило, що зобов`язується з урахуванням п. 8 ст. 129 ГПК України, у випадку настання існування/понесення судових витрат у даній справі, повідомити про відповідне суд.
Явка представників сторін у судове засідання.
У судове засідання в режимі відеоконференції з`явився представник Товариства.
Господарство представника у судове засідання не направило, про дату час та місце розгляду справи було повідомлене належним чином.
17.07.2026 Господарство сформувало у системі «Електронний суд» заяву, у якій повідомило суд, що 17.07.2026 Котелянець І.І. не перебуває у лікувальному закладі, але разом з тим доліковує залишкові явища ускладненої хвороби. Наразі заявник обмежений у можливості надати 17.07.2026 суду докази перебування Котелянця І.І. на лікуванні, причиною чого є те, що лікар та лікувальний заклад дооформлюють виписку та медичну документацію за наслідком проведеного лікування. У разі, якщо ці документи є необхідними суду і можуть вплинути на результат розгляду заяви про скасування рішення Третейського суду від 08.06.2026 у справі №51/26, такі обов`язково будь надані після їх отримання.
У цій заяві Котелянець І.І. також повідомив, що в силу стану свого здоров`я наразі ще не в змозі прибути до суду з метою участі у судовому засіданні у справі №873/85/26. Зважаючи на неможливість прибути до суду з метою участі у судовому засіданні, Господарство просило врахувати, що рішенням третейського суду вирішено питання, яке виходять за межі третейської угоди, що є підставою для його скасування.
Господарство вважає, що зважаючи на доводи, викладені у заяві про скасуванні рішення третейського суду та у цій заяві, наявні обставини, які вказують на те, що рішення третейського суду прийняте у спорі, не передбаченому третейською угодою, і цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Господарство просить скасувати рішення Третейського суду від 08.06.2026 у справі № 51/26.
У вирішенні питання щодо можливості розгляду справи за відсутності представника Господарства суд виходить з такого.
Так, неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.
Господарство двічі заявляло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що 01.07.2026 голова Господарства Котелянець І.І. – особа, яка володіє знаннями у галузі права, за наслідком ускладненого вірусного захворювання був госпіталізований та перебуває на денному стаціонарному лікуванні. Зазначене, за доводами Господарства, також унеможливило укладення договору про надання правничої допомоги з метою залучення до участі у справі адвоката. Також Господарство повідомляло про намір надати усні та письмові пояснення щодо поданих Товариством заперечень та заяв.
Суд двічі відкладав розгляд справи та зобов`язував Господарство надати докази перебування керівника на стаціонарному лікуванні, які унеможливили участь Господарства у судових засіданнях 02.07. 2026 та 13.07.2026.
Суд констатує, що Господарство доказів на підтвердження підстав для відкладення розгляду справи, які воно наводило у поданих ним клопотаннях про відкладення розгляду справи, не надало.
Також суд зазначає, що Господарство не позбавлене права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, або залучити будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Водночас у поданій 17.07.2026 заяві Господарство, повідомляючи про неможливість участі у судовому засіданні, не заявляє клопотання про відкладення розгляду справи.
Верховний Суд в постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18 зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд враховує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04.10.2001 у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника, відповідача та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Суд визнав, що розгляд справи можливо здійснити за відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній матеріалів; неявка представника відповідача у судове засідання не є перешкодою для розгляду поданої ним заяви, яка написана чітко та зрозуміло. Також суд врахував, що 17.07.2026 є останнім днем встановленого ГПК України строку розгляду таких заяв (ч. 1 ст. 349 ГПК України).
Обставини справи, встановлені господарським судом.
У травні 2026 року Товариство звернулось до Третейського суду з позовною заявою від 22.05.2026 (вх. № Третейського суду 165 від 27.05.2026), у якій просило стягнути з Господарства 1 196 552,18 грн заборгованості, 204 020,02 грн пені, 241 154,65 грн 36% річних, 85 572,88 грн заборгованості у вигляді індексації товару (дооцінки вартості товару, курсової різниці) та 239 310,44 грн штрафу на підставі договору поставки №47/25/50 від 27.03.2025 (далі – договір).
На обґрунтування таких вимог Товариство послалося на те, що у порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору Господарсьво належним чином, своєчасно та у повному обсязі не виконало свої зобов`язання щодо проведення розрахунків у визначені договором строки. Товариство зазначило, що заборгованість Господарства перед Товариством з оплати вартості товару за договором в період з 27.03.2025 по 03.10.2025 була зменшена на загальну суму 98 341,96 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог угодами від 27.03.2025, від 15.04.2025 та від 03.10.2025. В угоді від 03.10.2025 сторони спільно погодили та визначили розмір залишку вартості неоплаченого раніше отриманого товару в рамках договору – 1 196 552,18 грн; після 03.10.2025 заборгованість Господарства перед Товариством не змінювалася.
Суд встановив, що згідно з п. 9.1 договору всі розбіжності, що виникають у зв`язку з цим договором, вирішуються за допомогою переговорів між сторонами. Застосування заходів досудового врегулювання спору є правом, а не обов`язком сторін і застосовується на власний розсуд кожної з них.
У п. 9.2 договору сторони домовились про те, що всі вимоги, які виникають при виконанні даного договору, припиненні, зміні, визнанні недійсним повністю або частково, або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» (адреса суду: вул. Євгена Сверстюка, 11, м. Київ, 02002) відповідно до Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу», який є невід`ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду і доступний за гіперпосиланням в мережі Інтеренет - http://sud.aifb.org.ua.
При цьому сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з Регламентом Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» та добре розуміють положення цього Регламенту.
Умови Договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди.
Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення Договору.
Отже, сторони уклали третейську угоду у вигляді третейського застереження у розділі 9 (п. 9.1, 9.2) договору. А тому з моменту укладення цього договору між сторонами діє третейське застереження, що визначає певний порядок розгляду спорів, пов`язаних з цими договором.
Третейська угода, викладена у п. 9.2 розділу 9 договору поставки, наразі є дійсною і чинною для сторін. Доказів її розірвання у передбачений договором чи законом спосіб суду не надано. Рішення про визнання недійсним третейського застереження у матеріалах справи відсутнє.
Підстави для висновку про недійсність відповідного третейського застереження відсутні, оскільки на момент розгляду цієї справи судом не встановлено, а в її матеріалах відсутні докази недійсності укладеного сторонами договору (в цілому або його окремих частин), а тому діє встановлена ст. 204 ЦК України презумпція правомірності правочину.
Спір між сторонами виник з господарських правовідносин, що не належать до переліку справ, які не можуть розглядати третейські суди згідно з приписами ст. 6 Закону України «Про третейські суди». Відповідний спосіб захисту прав (законних інтересів) передбачений ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України.
Розпорядженням від 27.05.2026 №51/26 про призначення складу Третейського суду за підписом Голови Третейського суду Жукова А.М. відповідно до ч. 2 ст. 17 Регламенту Третейського суду до складу третейського суду для розгляду позову Товариства до Господарства про стягнення заборгованості призначено третейського суддю Мамченко Ю.В.
27.05.2026 Третейський суд своєю ухвалою відкрив провадження у справі та призначив її до третейського розгляду на 08.06.2026; запропонував відповідачу надати третейському суду письмовий відзив на позовну заяву.
03.06.2026 Товариство подало до суду заяву про часткове закриття провадження у справі №51/26, у якій повідомило, що після подання ним позову та відкриття судом провадження 28.05.2026 Господарство сплатило Товариству 400 000,00 грн за договором. Товариство зазначило, що станом на дату подання цієї заяви (01.06.2026) зобов`язання Господарства в частині сплати штрафу у сумі 239 310,44 грн та пені у сумі 160 689,56 грн є припиненими.
У заяві Товариство просило закрити провадження у справі №51/26 в частині вимог Товариства про стягнення з Господарства штрафу у сумі 239 310,44 грн та пені у сумі 160 689,56 грн на підставі ч. 2 ст. 231 ГПК України та стягнути з Господарства на користь Товариства 1 196 552,18 грн заборгованості, 43 330,46 грн пені, 241 154,65 грн 36% річних та 85 572,88 грн заборгованості у вигляді індексації ціни товару (дооцінки вартості товару, курсової різниці) та 239 310,44 грн штрафу на підставі договору поставки №47/25/50 від 27.03.2025.
06.06.2026 у судове засідання з`явився представник позивача Бонтлаб В.В.
Відповідач, повідомлений про дату судового засідання, представника до суду не направив. Від відповідача станом на час розгляду справи відзив не надійшов.
Рішенням Третейського суду від 08.06.2026 у справі №51/26 позов Товариства до Господарства про стягнення заборгованості та нарахованого розміру грошових коштів у зв`язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання грошового зобов`язання вимоги задоволено частково. Закрито провадження у справі №51/26 за позовом Товариства до Господарства в частині стягнення штрафу у сумі 239 310,44 грн та пені у сумі 160 689,56 грн. Стягнуто з Господарства на користь Товариства за договором поставки №47/25/50 від 27.03.2025 заборгованість, пеню, відсотки річних та заборгованість у вигляді індексації у загальній сумі 1 566 610,17 грн. Стягнуто з Господарства на користь Товариства третейський збір у сумі 20 067,00 грн.
Ухвалюючи рішення, Третейський суд не вирішував питання, які виходять за межі третейської угоди.
Вказане рішення підписане суддею Третейського суду Мамченко Ю.В. та президентом Асоціації «ІФБ» Паламарчук А.Б., а також скріплене печаткою Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу».
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті ухвали.
Порядок провадження у справах про оскарження рішень третейських судів визначено у ст. ст. 346-351 ГПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам ст. ст. 16-19 цього Закону; третейський суд вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі.
За загальним правилом під час розгляду заяви про скасування рішення третейського суду суд не перевіряє рішення третейського суду на відповідність нормам матеріального або процесуального права, а перевіряє лише на дотримання процедурних вимог, які встановлені законом.
Згідно зі ст. 350 ГПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.
Рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо:
1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано судом недійсною;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
5) третейський суд вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі.
Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» встановлено, що юридичні та фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду спір за наявності між сторонами третейської угоди, яка може бути викладена у вигляді третейського застереження в договорі.
Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору (ст. 12 Закону України «Про третейські суди»).
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про третейські суди» якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід`ємною частиною угоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про третейські суди» формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду.
Регламент Третейського суд розміщений у відкритому доступі на сайті Третейського суду, зокрема, за покликанням https://drive.google.com/file/d/1dqPyOCmz-nnXChbRe3hUDljpKfV4nPIl/view.
Згідно з ч. 2 ст. 17 Регламенту Третейського суду якщо спір підлягає розгляду третейським суддею одноособово, не пізніше 5 днів з моменту реєстрації позовної заяви Голова Третейського суду або його заступник повинен призначити третейського суддю.
Згідно з ч. 3-6 ст. 349 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду.
Суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені ст. 350 ГПК України цього Кодексу.
Справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цим розділом.
За наслідками розгляду заяви про скасування рішення третейського суду господарський суд має право: 1) постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви і залишення рішення третейського суду без змін; 2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення третейського суду.
За результатами розгляду заяви Господарства визначені чинним законодавством підстави для скасування оскаржуваного рішення Третейського суду не встановлені; доводи поданої Господарством заяви не знайшли підтвердження.
Так:
- справа, у якій прийнято рішення третейського суду, підвідомча третейському суду відповідно до закону;
- рішення третейського суду прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою, і цим рішенням не вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди.
З огляду на доводи Господарства про те, що Третейський суд вирішив питання, які виходять за межі третейської угоди, рішення прийнято у спорі, який не передбачено третейською угодою, оскільки Третейський суд вирішив питання щодо зарахування 400 000,00 грн, сплачених Господарством 28.05.2026, у спосіб, який не передбачений та суперечить п. 3.2.2 договору поставки, господарський суд зазначає, що у п. 9.2 договору сторони домовились про те, що всі вимоги, які виникають при виконанні даного договору, припиненні, зміні, визнанні недійсним повністю або частково, або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у Постійно діючому Третейському суді.
Отже, пов`язані з виконанням договору питання, в т.ч. щодо п. 3.2.2 договору, є такими, що підлягають розгляду у Третейському суді.
Третейську угоду не визнано судом недійсною.
Склад третейського суду, яким прийнято рішення, відповідав вимогам закону (визначений відповідно до ч. 2 ст. 17 Регламенту Третейського суду розпорядженням його голови від 27.05.2026 №51/26). З огляду на доводи Господарства в частині, що стосується складу Третейського суду та, зокрема, відсутність у розпорядженні, яким визначено склад Третейського суду, дати його видачі, суд зазначає, що наявне у третейській справі розпорядження голови Третейського суду містить у верхньому лівому кутку дату його видачі – 27.05.2026, що спростовує відповідні доводи Господарства.
Третейський суд не вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі.
Щодо доводів Господарства в частині, що стосується відзиву на позовну заяву, який, за доводами Господарства, третейський суд отримав 08.06.2026, тобто у день судового засідання, господарський суд зазначає, що відзив Господарства надійшов до Третейського суду 08.06.2026 та був зареєстрований за вх. №117 о 14 год 30 хв, тобто після судового засідання, яке було призначене на 12 год. 00 хв.
Щодо доводів Господарства про те, що 05.06.2026 воно направило на офіційну електронну пошту Третейського суду [email protected] клопотання про відкладення розгляду справи, у якому повідомило про направлення на адресу суду відзиву на позовну заяву, в той час як Третейський суд у рішенні зазначив про їх відсутність, господарський суд зазначає таке.
Наданий Господарством прінтскрін (викопіювання) електронної пошти свідчить, що Господарство направило на адресу суду клопотання, яке не підписане кваліфікованим електронним підписом, тобто не відповідає ст. 52 Регламенту Третейського суду.
Так, згідно зі ст. 52 Регламенту учасники третейського розгляду після порушення провадження у справі можуть направляти Третейському суду документи засобами електронної пошти на електронну адресу, яка зазначена на веб-сайті Третейського суду. На документи, які направляються засобами електронної пошти, накладається кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Крім того господарський суд відзначає, що основні аргументи Господарства стосуються неправильного, на його думку, застосування матеріального права третейським судом. Проте такі аргументи були би доцільними у відзиві (запереченнях) на позов Товариства, поданий до Третейського суду, і їм мала би надаватись оцінка під час саме третейського провадження.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суд вважає, що заява Господарства задоволенню не підлягає.
У зв`язку з відмовою у задоволенні заяви відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання заяви покладаються на заявника.
Щодо заяви Товариства про покладення на Господарство судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст. 123, 126, 124, 129, 244 ГПК України суд зазначає таке.
У запереченні щодо заяви Господарства про скасування рішення Третейського суду від 08.06.2026 у справі №51/26 у справі №873/85/26 Товариство зазначило, що порядку, передбаченому ст. 42,46,123,126,129 ГПК України, повідомляє про те, що у майбутньому із врахуванням умов та на підставі договору про надання правової допомоги із АБ «Василя Бонтлаба» понесе витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із розглядом судової справи №873/85/26 за заявою Господарства про скасування рішення Третейського суду від 08.06.2026 у справі №51/26, розмір та обсяг котрих станом на дату подання заперечення визначити неможливо, адже невідомо, коли спір за даною заявою остаточно буде вирішено та який розмір витрат додатково змушений буде понести заявник – Товариство.
Товариство в порядку ст. 124 ГПК України зазначило та просило врахувати, що орієнтовний розмір понесених судових витрат в межах судової справи №873/85/26 за заявою Господарства не буде перевищувати розумного, обґрунтованого та середнього ринкового розміру вартості правової допомоги в регіонах України, в яких знаходяться сторони даного спору, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення правової допомоги, які пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону. Товариство попередньо повідомило суд про те, що сторони керуються тим, що вартість однієї години надання правової допомоги АБ «Василя Бонтлаба» складає від 1 700,00 грн до 1 900,00 грн (в залежності від різного роду умов та чинників), участь у судовому засіданні складає від 2 000,00 грн до 2 500,00 грн (в залежності від різного роду умов та чинників, в т.ч., але не виключно тривалості судового засідання та час очікування його початку), а також додаткова оплата за прийняття позитивного для Товариства судового рішення (відмову у задоволенні заяви Господарства про скасування рішення Третейського суду від 08.06.2026 у справі №51/26), яка не перевищуватиме від одного до чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У поданій заяві про покладення на Господарство судових витрат на професійну правничу Товариство просить стягнути з Господарства судові витрати на правничу допомогу, понесені в межах справи №873/85/26 у розмірі 20 800,00 грн.
Суд встановив, що 09.09.2025 Товариство уклало з Бюро договір №09/09/2025 про надання правової допомоги, за умовами п. 1.1 якого Бюро зобов`язується здійснити захист, представництво в суді або надати інші види правничої допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені даним договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Безпосереднє представництво інтересів Клієнта від імені Бюро за цим договором здійснює адвокат Бонтлаб В. В. на підставі документів, передбачених процесуальним законодавством (п. 2.2 договору).
Згідно з п. 5.1 договору розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього договору правничу допомогу, визначається сторонами в акті здачі-приймання виконаної правничої допомоги, який є невід`ємною частиною цього договору і враховує обсяг та складність правничої допомоги, тривалість часу, необхідного для її виконання, досвід та кваліфікацію адвоката, строки, ступінь терміновості виконання правничої допомоги та інші суттєві обставини.
Розмір додаткової оплати («гонорар успіху адвоката») Бюро за прийняття позитивного для клієнта судового рішення (повного або часткового задоволення відповідних вимог клієнта, а також повного або часткового відхилення протилежних клієнту вимог іншої зацікавленої сторони в межах певної справи), визначається на рівні від двох до тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (в залежності від різного роду умов та чинників) (п. 5.1.3 договору).
25.06.2026 сторони підписали акт №69 здачі-приймання правничої допомоги згідно договору №09/09/2025 про надання правничої допомоги, згідно з яким АБ «Василя Бантлаба» надало, а Товариство (клієнт) прийняло правову допомогу:
- аналіз заяви Господарства про скасування рішення Третейського суду від 08.06.2026 у справі №51/26 за позовом Товариства до Господарства про стягнення заборгованості та нарахованого розміру грошових коштів у зв`язку із неналежним та несвоєчасним здійснення виконання грошового зобов`язання згідно договору поставки №47/25/50 від 27.03.2025 – 1 година;
- підготовка та подача через Електронний суд заперечень щодо заяви Господарства про скасування рішення Третейського суду від 08.06.2026 у справі №51/26 за позовом Товариства до Господарства про стягнення заборгованості та нарахованого розміру грошових коштів у зв`язку із неналежним та несвоєчасним здійснення виконання грошового зобов`язання згідно договору поставки №47/25/50 від 27.03.2025 – 3,5 години;
- виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 у справі №873/85/26 – 0,5 години;
- участь адвоката Бонтлаба В.В. у засіданні Північного апеляційного господарського суду по справі №873/85/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних засобів – 2 500,00 грн;
- додаткова оплата («гонорар успіху Адвоката») при позитивному для клієнта рішенні – відмови у задоволенні заяви Господарства про скасування рішення Третейського суду від 08.06.2026 у справі №51/26 у справі №873/85/26 Північного апеляційного господарського суду – 9 800,00 грн.
У п. 2 акта сторони погодили, що вартість однієї години правничої допомоги Бюро складає 1 700,00 грн, участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції – 2 500,00 грн, а розмір додаткової оплати («гонорар успіху адвоката») при позитивному для клієнта рішенні (відмови у задоволенні заяви Господарства) – 9 800,00 гривень.
Загальна вартість – 20 800,00 грн (п. 3 акта).
У поданому 13.07.2026 клопотанні про відкладення (перенесення) розгляду справи Господарство зазначило, що сума витрат на правничу допомогу адвоката є необгрунтовано, надуманою, неспівмірною та невиправдано завищеною, особливо враховуючи ту обставину, що адвокат не міг витрачати таку кількість годин на виконання відповідних робіт, враховуючи їх однотипність по інших судових справах, у яких у т.ч. відповідачем є Господарство, доказами чого є зокрема матеріали справи Північного апеляційного господарського суду №873/86/22. Документи позивача передбачають оплату наданої правничої допомоги. Разом з тим, така на дату їх укладення ще взагалі не могла бути наданою.
У цьому клопотанні Господарство також просило з метою надання належної оцінки доводам Товариства у частині понесених судових витрат витребувати з архіву Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №873/86/22.
Суд, розглянувши таке клопотання Господарства, дійшов висновку про відмову у його задоволенні та зазначає, що у справі, що розглядається Товариство заявило до стягнення з Господарства понесених ним витрат на правничу допомогу у справі №873/85/26 за укладеним з АБ «Василя Бонтлаба» договором №09/09/2025 від 09.09.2025 про надання правничої допомоги – тобто за договором який у 2022 році не був укладений; крім того, у цій справі оскаржується рішення третейського суду, ухвалене у 2026 році, в той час як у справі №873/86/22 – рішення третейського суду від 17.08.2022, тобто зовсім інше рішення; у справі №873/86/22 адвокат Бантлаб В.В. здійснював представництво інтересів ПП "Адлєр", а не Товариства; судові рішення у справі №873/86/22 є у відкритому доступі на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень у мережі Інтернет (https://reyestr.court.gov.ua/).
Судові витрати – це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати – це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).
Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Суд виходить з того, що в силу приписів ст. 59, 131 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу, для надання якої в Україні діє адвокатура, а ст. 16 ГПК України вказує на те, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон) представництво – це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги – види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Суд зазначає, що принцип в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Суд, вирішуючи питання про судові витрати, зробив, зокрема, такі висновки щодо застосування норм процесуального права:
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень ст. 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (п. 1.20 постанови Верховного Суду від 19.07.2021 року у справі №910/16803/19);
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою – до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та пункт 20 постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №917/304/21);
- відшкодування судових витрат, у т.ч. на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції – до прийняття постанови у справі (додаткова постанова Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17).
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд виходить з того, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).
Отже, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і, навпаки, підставою для виплати гонорару, визначеного у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (п. 130, 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу «pacta sunt servanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
Колегія суддів також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Також ч. 4-6, 7, 9 ст. 129 ГПК України визначають випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін у вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що у визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Так у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Отже, процесуальним законом передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами ст. 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У п. 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23 зазначено таке: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи».
Таким чином, вирішуючи заяву / клопотання сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядає конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення
Надані докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. 75-79 ГПК України.
Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також – чи була їх сума обґрунтованою.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Суд дійшов висновку, що надані заявником докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в цілому у сукупності відповідають вимогам ст. 73, 75-79 ГПК України, є належними і допустимими.
Дослідивши докази, якими підтверджуються заявлена до стягнення загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що розмір заявлених до стягнення витрат не є співмірним зі складністю цієї справи та складністю виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з огляду на таке.
Оцінивши наведені заявником доводи щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у загальній сумі 20 800,00 грн та подані на їх підтвердження докази, надавши оцінку дотриманню критеріїв формування розміру гонорару адвоката з урахуванням складності цієї справи та обсягу наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що заява Товариства підлягає задоволенню частково, а саме щодо стягнення 14 200,00 грн на користь заявника (з яких 9 300,00 грн за фактично надані за договором послуги правничої допомоги та 4 900,00 грн «гонорару успіху»). В іншій частині заява задоволенню не підлягає.
Так, окремо зазначені у акті послуги аналізу заяви Господарства (1 год, 1 700,00 грн) є невід`ємною частиною підготовки заперечень на цю заяву (3,5 год, 5 100,00 грн).
Суд вважає, що на Господарство має бути покладено витрати Товариства на участь представника у судовому засіданні (вартістю 2 500,00 грн) (вартість такої послуги Бюро складає 2 500,00 грн та покладається на Господарство повністю), а також підготовка заяви на виконання ухвали суду (0,5 год).
Суддів також зазначає, що не всі зазначені у детальному описі послуги є правничою допомогою у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зокрема, не є правничою допомогою подача заперечень через «Електронний суд».
Отже, суд вважає, що розмір витрат заявника на правничу допомогу має бути зменшений з 11 000,00 грн до 9 300,00 грн (тобто з вирахуванням 1 700,00 грн послуги аналізу заяви Господарства за наведених вище підстав).
Щодо заявленої до відшкодування суми додаткової оплати ("гонорару успіху адвоката") при ухваленні позитивного для клієнта (Товариства) рішення суд зазначає таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Верховний Суд у постанові від 01.07.2025 у справі №914/3455/23 звернув увагу, що особливим різновидом адвокатського гонорару визнається "гонорар успіху" – додаткова винагорода, що є платою адвоката за досягнення конкретного результату, обумовленого сторонами. Чинне законодавство, хоча й не містить визначення такого виду гонорару, проте Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху", визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі такого виду винагороди, що відповідає принципу свободи договору та практиці Європейського суду з прав людини.
Встановлюючи "гонорар успіху", сторонам договору достеменно не відомо, як буде вирішений судовий спір. Але за умови досягнення адвокатом заздалегідь визначеного результату, що прогнозується під час укладення договору, у клієнта виникає обов`язок сплатити додаткову грошову винагороду.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею, і така оплата у вигляді гонорару успіху здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правничої допомоги.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 30.09.2025 у справі №910/2461/24 звернув увагу на те, що ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" є розумність заявлених витрат, тобто обґрунтування розміру заявленої суми, а стягнення такої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату. Погоджений додатковий "гонорар успіху" є домовленістю клієнта і адвоката, а тому безумовно не підтверджує обсяг наданих послуг і виконаних робіт, як і не може свідчити про критерій реальності адвокатських витрат, щодо встановлення їхньої дійсності та необхідності саме в розмірі гонорару успіху зазначеного заявником.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (п. 135) зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
У постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 (п. 179, 180) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Суд вважає, що достатнім є покладення на Господарство 50% «гонорару успіху», що складає 4 900,00 грн.
Щодо доводів Господарства про відсутність доказів оплати правничої допомоги, суд звертається до висновку Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19. Так, в абз. 2 та 3 п. 6.5 цієї постанови зазначено, що згідно зі змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Водночас Товариство надало у матеріали справи платіжну інструкцію №322247034 від 25.06.2026 на суму 20 800,00 грн з призначенням платежу «оплата за надання правничої допомоги згідно акта №69 від 25.06.2026 до договору №09/09/2025 про надання правничої допомоги від 09.09.2025».
Керуючись ст. ст. 129, 234, 346-351 Господарського процесуального кодексу України, суд
п о с т а н о в и в :
1. Заяву Фермерського господарства «Агро-Союз» про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Інформаційно-фінансового бізнесу» від 08.06.2026 у третейській справі №51/26 залишити без задоволення.
2. Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Інформаційно-фінансового бізнесу» від 08.06.2026 у третейській справі №51/26 залишити без змін.
3. Стягнути з Фермерського господарства «Агро-Союз» (13642, Житомирська область, Бердичівський район, село Білилівка, вулиця Троїцька, будинок 19А; код ЄДРПОУ 36928650) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро» (09800, Київська область, Тетіївський район, місто Тетіїв, вулиця Соборна, будинок 3; код ЄДРПОУ 38953469) 14 200,00 грн витрат на правничу допомогу у розгляді заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 08.06.2026 у справі 51/26.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, встановленому для оскарження рішення суду першої інстанції.
Ухвала суду за наслідками розгляду заяви про скасування рішення третейського суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Суддя О.О. Євсіков