ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 138271597

Озвучення тимчасово недоступне

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/6535/23

Провадження № 11-кп/820/441/26

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Хмельницького апеляційного суду

в складі: судді-доповідача – ОСОБА_1 ,

суддів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря – ОСОБА_4 ,

з участю: прокурора – ОСОБА_5 ,

захисника – адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження № 22022240000000091, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 травня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_7 (in absentia) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК України, за апеляційною скаргою його захисника, адвоката ОСОБА_6 , на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 квітня 2026 року,

в с т а н о в и л а:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені місцевим судом обставини

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 квітня 2026 року

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ростов-на-Дону, РРФСР СРСР, громадянина російської федерації, місце проживання невідоме, депутата державної думи федеральних зборів російської федерації, адреса місця роботи: російська федерація, м. Москва, вул. Охотний ряд, 1, раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК України, та призначено йому покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією (безоплатним вилучення у власність держави Україна) всього належного йому на праві власності майна, окрім житла.

Обраний ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 20 травня 2022 року ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишено без змін до вирішення судом питання про його застосування, але не довше ніж до набрання вироком законної сили.

Початок строку відбування основного покарання у виді позбавлення волі ухвалено обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_7 на виконання цього вироку суду.

За вироком суду, ОСОБА_7 , будучи представником влади, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, вчинив посягання на територіальну цілісність і недоторканість України, тобто умисні дії, вчинені з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, які призвели до загибелі людей та інших тяжких наслідків за наступних обставин.

Так, депутат державної думи федеральних зборів рф восьмого скликання ОСОБА_7 , який вступив у повноваження 19 вересня 2021 року, будучи представником влади рф, уповноваженим брати участь у засіданнях палати і голосувати за прийняття поставлених на голосування актів та інших питань, серед яких питання ратифікації міжнародних договорів російської федерації, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з іншими депутатами та представниками влади і зс російської федерації, усвідомлюючи явну злочинність власних дій та передбачаючи можливість настання тяжких наслідків, у тому числі загибелі людей, зокрема й цивільного населення, розуміючи, що він порушує встановлений ст.ст. 1-3, 68 Конституції України державний устрій та порядок, посягає на суверенітет та територіальну цілісність України, з метою зміни меж її території та розширення впливу рф, з мотивів перешкоджання Євроінтеграційному курсу розвитку України, відновлення контролю російської федерації над політичними та економічними процесами в Україні, усвідомлюючи, що інші співучасники діють всупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року, порушують принципи Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року та вимоги частини 4 статті 2 Статуту ООН та Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09 грудня 1981 року № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХIХ), ст. 1-3, 68 Конституції України, 15 лютого 2022 року, за адресою російська федерація, м. Москва, вул. Охотний ряд, буд. 1, взяв участь у засіданні державної думи федеральних зборів рф, де проголосував «за» постанову із зверненням до президента російської федерації з проханням розглянути питання про визнання російською федерацією самопроголошених Донецької та Луганської народних республік, як самостійних, суверенних і незалежних держав, а також 22 лютого 2022 року, за тією ж адресою, взяв участь у засіданні державної думи федеральних зборів рф, де проголосував «за» ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між рф і так званою Донецькою народною республікою та Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між рф і так званою Луганською народною республікою.

Таке голосування ОСОБА_7 за попередньою змовою з іншими депутатами державної думи федеральних зборів російської федерації призвело до прийняття державною думою федеральних зборів російської федерації, відповідно, постанови із зверненням до президента російської федерації з проханням розглянути питання про визнання російською федерацією самопроголошених Донецької та Луганської народних республік, як самостійних, суверенних і незалежних держав, а також до ратифікації Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між російською федерацією і так званою Донецькою народною республікою та до ратифікації Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між російською федерацією і так званою Луганською народною республікою.

Використовуючи ці рішення державної думи федеральних зборів російської федерації та звернення керівників так званих Донецької та Луганської народних республік від 23 лютого 2024 року, президент російської федерації 24 лютого 2024 року оголосив своє рішення про початок спеціальної військової операції в Україні, на виконання якого збройні сили та інші військові формування російської федерації цього ж дня о 05 годині, застосовуючи ракети, авіацію, броньовану техніку та інше озброєння, завдавши вогневих ударів, здійснили широкомасштабне вторгнення на територію України.

Внаслідок цього в Україні загинуло та отримало тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості велика кількість людей, знищено будівлі, майно та інфраструктура.

У такий спосіб ОСОБА_7 , будучи представником влади, за попередньою змовою групою осіб, вчинив умисні дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, які призвели до загибелі людей та інших тяжких наслідків.

За посягання на територіальну цілісність і недоторканість України, тобто умисні дії, вчинені представником влади, за попередньою змовою групою осіб, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, які призвели до загибелі людей та інших тяжких наслідків, ОСОБА_7 підлягає кримінальній відповідальності за ч. 3 ст. 110 КК України.

Вимоги апеляційної скарги і доводи особи, яка її подала

Не погоджуючись з вироком суду, захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу, у якій просила його скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 закрити.

Вирок вважає незаконним, необґрунтованим, ухваленим з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та з неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Посилається на те, що суд порушив право обвинуваченого на захист, оскільки розглянув справу за його відсутності (in absentia), доказів щодо обізнаності ОСОБА_7 про розгляд справи та наявність даного кримінального провадження щодо нього матеріали справи не містять.

Усі дискові носії та паперове їх оформлення є недопустимими доказами в силу ст. 86 КПК України, оскільки зазначені диски з процесом обговорення та голосуванням на засіданнях державної думи федеральних зборів рф отримані не з оригіналу електронного документа, тобто, в неналежний КПК України спосіб.

На думку сторони захисту, постанова Генерального прокурора від 14 березня 2022 року про доручення здійснення досудового розслідування Слідчому відділу Управління Служби Безпеки України у Хмельницькій області щодо неефективності досудового розслідування є немотивованою. Тому належна процедура застосування ч. 5 ст. 36 КПК України не дотримана. Отже, наведені докази є недопустимими, оскільки зібрані з порушенням правил підслідності.

Вважає, що суд безпідставно притягнув ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності в порядку вітчизняної судової процедури, оскільки він користується імунітетом ratione materiae, тому кримінальне переслідування може бути здійснене тільки відповідними органами міжнародної судової юрисдикції

Суд не врахував, що у кримінальному провадженні відсутні докази наявності суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, яка вимагає умисної форми вини.

Крім того, не доведено, що ОСОБА_7 діяв за попередньою змовою та не встановлено осіб, з якими він вступив у злочинну змову.

Органом обвинувачення не доведено, що саме дії ОСОБА_7 призвели до тяжких наслідків. Зокрема, із наявних у справі відеозаписів засідань державної думи російської федерації не вбачається, що саме ОСОБА_7 голосував (натискав пульт для голосування) за рішення, які посягали на територіальну цілісність і недоторканість України, тому такі відеозаписи є неналежними доказами.

Дане кримінальне провадження, як на етапі досудового розслідування, так і під час судового розгляду, здійснювалося за відсутності обвинуваченого (in absentia) в порядку спеціального досудового та судового провадження.

Позиції учасників судового провадження

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_6 , підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в ній та просила її задовольнити.

Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим.

Обвинувачений ОСОБА_7 про час та день апеляційного розгляду повідомлений належним чином, шляхом опублікування повідомлення-повістки про виклик: 12 червня 2026 року на сайті Хмельницького апеляційного суду, 18 червня 2026 року в газеті «Урядовий кур`єр», 06 липня 2026 року на сайті Офісу Генерального прокурора.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, надавши всім учасникам провадження право виступу у судових дебатах, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Мотиви суду

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.

Згідно з положеннями ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Наведених вимог закону суд першої інстанції дотримався у повній мірі.

Як убачається з матеріалів провадження, досудове розслідування, з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами, проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування судового рішення, у справі не допущено, а висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК України, при зазначених у вироку обставинах, відповідає матеріалам провадження та ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах.

Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які, були досліджені місцевим судом.

Даними із протоколу огляду від 10 березня 2022 року та додатків до нього, а саме публікації сайту «http://vote.duma.gov.ru/vote/117112», який є офіційним сайтом вищого законодавчого органу влади російської федерації, підтверджується, що за результатами голосування депутатів державної думи федеральних зборів російської федерації 15 лютого 2022 року по питанню: «О проекте постановления государственной думы № 58243-8 «Об обращении государственной думы федерального собрания рф «К президенту росийской федерации в.в. путину о необходимости признания Донецкой Народной Республики и Луганской народной Республики» «ЗА» проект постанови № 58243-8 проголосував 351 депутат із 368 присутніх, в тому числі, відповідно до поіменного списку, і ОСОБА_7 (т. 4, а.к.п. 15-61).

Відомостями з протоколу огляду від 10 березня 2022 року та додатків до нього, а саме публікації сайту «http://vote.duma.gov.ru/vote/117233», який є офіційним сайтом вищого законодавчого органу влади російської федерації, підтверджується, що за результатами голосування депутатів державної думи федеральних зборів російської федерації 22 лютого 2022 року по питанню: «О проекте федерального закона № 75578-8 «О ратификации Договора о дружбе, сотрудничестве и взаимной помощи между российской федерацией и Донецкой Народной Республикой» «ЗА» вказаний законопроект проголосували усі 400 депутатів, в тому числі, відповідно до поіменного списку, і ОСОБА_7 (т. 4, а.к.п. 62-118).

Даними із протоколу огляду від 10 березня 2022 року та додатків до нього, а саме публікації сайту «http://vote.duma.gov.ru/vote/117237», який є офіційним сайтом вищого законодавчого органу влади російської федерації, підтверджується, що за результатами голосування депутатів державної думи федеральних зборів російської федерації 22 лютого 2022 року по питанню: «О проекте федерального закона № 75577-8 «О ратификации Договора о дружбе, сотрудничестве и взаимной помощи между российской федерацией и Луганской Народной Республикой» «ЗА» вказаний законопроект проголосували усі 400 депутатів, в тому числі, відповідно до поіменного списку, і ОСОБА_7 (т. 4, а.к.п. 119-178).

Інформація, викладена у протоколах оглядів від 10 березня 2022 року щодо результатів голосування депутатів державної думи федеральних зборів російської федерації 15 лютого 2022 року та 22 лютого 2022 року, у тому числі ОСОБА_7 , збережена та записана на матеріальний носій інформації – оптичний DVD диск «VIDEX EXCELLENTI DVD-R 16x, 4.7 GB, 120 MIN», який є невід`ємним додатком до протоколів оглядів від 10 березня 2022 року (т. 4, а.к.п. 179).

Відомостями з протоколу огляду від 27 березня 2022 року мережі Інтернет, а саме офіційного інтернет веб-сайту державної думи рф «http://duma.gov.ru/duma/deputies/», підтверджується, що депутата державної думи 8 скликання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15 лютого 2022 року проголосував «ЗА» проект постанови державної думи № 58243-8 «Про звернення державної думи федеральних зборів російської федерації до президента російської федерації в.в. путіна про необхідність визнання Донецької народної республіки і Луганської народної республіки», а 22 лютого 2022 року проголосував «ЗА» проект федерального закону № 75578-8 «Про ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу між російською федерацією і Донецькою народною республікою» та «ЗА» проект федерального закону № 75577-8 «Про ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу між російською федерацією і Луганською народною республікою» (т. 3 а.к.п. 123-130).

Згідно з даними протоколу огляду електронних документів від 07 квітня 2022 року, а саме ресурсів мережі Інтернет на предмет наявності інформації щодо реєстрації та руху: постанови № 58243-8 від 15 лютого 2022 року «Про звернення державної думи федеральних зборів російської федерації до президента російської федерації в.в. путіна про необхідність визнання Донецької народної республіки і Луганської народної республіки», федеральних законів рф № 75578-8 від 22 лютого 2022 року «Про ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу між російською федерацією і Донецькою народною республікою» та № 75577-8 від 22 лютого 2022 року «Про ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу між російською федерацією і Луганською народною республікою», під час цієї слідчої дії проведено огляд текстів проектів федеральних законів, відеозаписи, стенограми та результати голосувань депутатів у засіданнях державної думи федеральних зборів рф по зазначеним законопроектам.

У додатках до цього протоколу містяться паспортні дані проекту постанови № 58243-8 «Про звернення державної думи федеральних зборів російської федерації до президента російської федерації в.в. путіна про необхідність визнання Донецької народної республіки і Луганської народної республіки», її текст у якому наголошується на тому, що: «депутати державної думи вважають обґрунтованим та морально виправданим визнання Донецької народної республіки та Луганської народної республіки», що вказує на пряму зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Також в додатках містяться паспортні дані законопроекту № 75578-8 «Про ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу між російською федерацією і Донецькою народною республікою» та законопроекту № 75577-8 «Про ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу між російською федерацією і Луганською народною республікою», їх тексти, у яких прямо вказується (у статтях 3, 4, 5, 7) на надання з боку російської федерації військової допомоги для «усунення загрози». Саме ці статті вказують на початок військових дій, з метою начебто захисту (т.5 а.к.п. 169 – т. 6 а.к.п. 79).

Внаслідок ратифікації 22 лютого 2022 року договорів про дружбу, співпрацю і взаємну допомогу, рф під приводом допомоги так званим «Донецькій народній республіці» і «Луганській народній республіці» здійснила 24 лютого 2022 року повномасштабне військове вторгнення на територію України, розпочала бойові дії на території України з метою зміни меж території та державного кордону України, що мало наслідком загибель значної кількості людей, значні руйнування та інші тяжкі наслідки.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану» на всій території України введено воєнний стан з 05 год 00 хв 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалась.

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_7 призвели до тяжких наслідків, які окрім того, що є загальновідомими, підтверджуються й вироками судів України, які є в Єдиному реєстрі судових рішень, тобто в загальному доступі, зокрема: вироками Ічнянського районного суду Чернігівської області від 26 квітня 2023 року (справа № 733/923/22), Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 жовтня 2023 року (справа №585/2381/22), Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 січня 2024 року (справа №369/3120/23), Тростянецького районного суду Сумської області від 03 квітня 2024 року (справа №588/156/24), Деснянського районного суду міста Чернігова від 13 червня 2024 року (справа № 748/2095/23), Херсонського міського суду Херсонської області від 05 серпня 2024 року (справа №766/1560/24), Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 травня 2024 року (справа №748/1469/24).

З даних вироків вбачаються факти воєнних злочинів, вчинених військовослужбовцями збройних сил рф на території України, наслідком яких є загибель великої кількості людей, у тому числі цивільних осіб.

Даними протоколів оглядів від 03 березня 2023 року, 04 березня 2023 року та 13 березня 2023 року, а саме ресурсів мережі Інтернет, зокрема: офіційних веб-сайтів Організації Об`єднаних Націй в України, Офісу Генерального прокурора, публікацій розміщених у відкритому доступі щодо повідомлень представників уряду України та міжнародних організацій також підтверджуються факти загибелі та поранення багатьох тисяч цивільних осіб, сотень дітей, руйнування та знищення багатьох тисяч об`єктів інфраструктури та житлових будинків в Україні внаслідок збройного нападу військовослужбовців російської федерації на територію України.

Факт військового вторгнення рф на територію України 24 лютого 2022 року встановлено рішеннями міжнародних організацій (резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ЕБ-П/І від 02 березня 2022 року «Про агресію проти України», п.п. 1, 3 Висновку 300 (2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії російської федерації проти України», п.п. 17, 18 Наказу від 16 березня 2022 року за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» (Україна проти рф).

Наведені вище і досліджені судом першої інстанції докази отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, які відповідно до статті 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки вчинення злочину) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а відтак в силу положень статей 84, 85, 86 КПК України є належними, допустимими, достовірними.

Оцінивши надані стороною обвинувачення докази, місцевий суд прийшов до правильного висновку, що вони у сукупності є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за стандартом «поза розумним сумнівом» та правильно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 110 КК України, як умисні дії, вчинені з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчинені особою, яка є представником влади, за попередньою змовою групою осіб, які призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків.

Обґрунтування доводів апеляційної скарги

Посилання захисника на порушення права обвинуваченого на захист за відсутності доказів щодо обізнаності його про дане кримінальне провадження та розгляд справи за його відсутності, на увагу суду не заслуговують, враховуючи наступне.

Необхідність застосування належної правової процедури, чого вимагають завдання кримінального провадження, зазначені у ст. 2 КПК України, в частині охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, якими, зокрема, є підозрюваний, обвинувачений, безумовно, повинні дотримуватися і при здійсненні спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду (ч. 1 ст. 2971, ч. 3 ст. 323 КПК України).

Положенням ст. 2971 КПК України передбачена можливість здійснення спеціального досудового розслідування, в тому числі і щодо злочину, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК України (який інкримінується обвинуваченому ОСОБА_7 ) стосовно підозрюваного, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.

Встановлено, що ОСОБА_7 є громадянином російської федерації та перебуває на території держави, визнаної Верховною Радою України державою – агресором, а саме на території російської федерації.

В рамках досудового розслідування вказаного кримінального провадження ОСОБА_7 у відповідності до вимог ч. 8 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України 11 квітня 2022 року повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК України, шляхом направлення повідомлення про підозру на електронну адресу державної думи федеральних зборів російської федерації та повістки про його виклик до слідчого відділу УСБУ у Хмельницькій області для його допиту як підозрюваного.

Вказана інформація також була опублікована у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, зокрема, у газеті «Урядовий кур`єр», на сайтах Офісу Генерального прокурора та Служби безпеки України. Однак, підозрюваний ОСОБА_7 до слідчого не з`являвся.

Також, з метою захисту та представлення у кримінальному процесі прав, свобод і законних інтересів підозрюваного ОСОБА_7 , у порядку ст.ст. 46, 48, 49, 52, 110 КПК України та п. 7 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Хмельницькій області залучено захисника, якому відповідно до ч. 2 ст. 2975 КПК України вручено всі копії процесуальних документів, що підлягали врученню підозрюваному.

Постановою слідчого від 04 травня 2022 на підставі ст. 281 КПК України підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у державний та міжнародний розшук, який доручено оперативним підрозділам УСБУ у Хмельницькій області.

Після цього, ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2022 року підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 лютого 2023 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022240000000091 від 05 травня 2022 року щодо ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2975 КПК України повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов`язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.

Інформація про здійснення щодо підозрюваного ОСОБА_7 спеціального досудового розслідування, повістки про виклик останнього до слідчого відділу УСБУ у Хмельницькій області для проведення процесуальних дій з його участю, у тому числі ознайомлення з матеріалами кримінального провадження опубліковано в газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора України.

Систематичні виклики та повідомлення ОСОБА_7 у порядку ст. 135 КПК України про необхідність явки до органів досудового розслідування повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Таким чином, під час досудового розслідування були вжиті всі можливі способи інформування та виклику ОСОБА_7 до органів досудового розслідування.

Після надходження кримінального провадження до суду, судом також було вжито всіх заходів для інформування обвинуваченого про розгляд кримінального провадження відносно нього шляхом розміщення повідомлень (повісток), як на офіційному веб-сайті Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, так і шляхом опублікування відповідної інформації у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, згідно з положеннями ст. 2975 КПК України.

Зокрема, у газеті «Урядовий кур`єр»: 12.01.2024, 13.02.2024, 01.05.2024, 05.07.2024, 14.11.2024, 04.12.2024, 14.12.2024, 27.06.2025, 30.12.2025, 01.04.2026, 17.04.2026 (т. 1 а.к.п. 54, 62, 142, 218, 235, 247, т. 2 а.к.п. 13, 39, 99-100, 203, 216-217); на сайті Офісу Генерального прокурора: 05.01.2024, 30.01.2024, 06.03.2024, 19.04.2024, 12.06.2024, 04.11.2024, 28.11.2024, 13.12.2024, 23.12.2024, 06.01.2025, 07.07.2025, 01.08.2025, 15.10.2025, 05.11.2025, 27.11.2025, 14.01.2026, 23.03.2026, 15.04.2026 (т. 1 а.к.п. 52-53, 63, 128-129, 140-141, 216-217, 233, 244, т. 2 а.к.п. 11, 20, 35-36, 40-41, 62, 82-83, 90-91, 102-103, 200, 207-208, 215); на сайті Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області: 26.12.2023, 16.01.2024. 29.02.2024, 17.04.2024, 11.06.2024, 24.07.2024, 31.10.2024, 25.11.2024, 12.12.2024, 20.12.2024, 31.12.2024, 30.07.2025, 17.09.2025, 23.10.2025, 28.11.2025, 27.01.2026, 20.03.2026. (т.1, а.к.п. 47, 58, 124, 138-139, 214-215, 223, 231-232, 241, т. 2 а.к.п 10, 17, 34, 61, 74-75, 89, 101, 199, 206)

Також, обвинувальний акт, перекладений на російську мову, був направлений на офіційну адресу державної думи російської федерації шляхом електронного звернення. Тобто ОСОБА_7 знав, або мав знати про наявність щодо нього кримінального провадження.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 травня 2024 року задоволено клопотання прокурора та постановлено у даному кримінальному провадженні здійснювати спеціальне судове провадження (in absentia) стосовно ОСОБА_7 .

При цьому, судовий розгляд здійснювався за обов`язковою участю захисника обвинуваченого, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Хмельницькій області. Йому відповідно до вимог ч. 2 ст. 2975 КПК України були вручені всі копії документів, що підлягали врученню ОСОБА_7 .

Отже, із наявних матеріалів справи (численні документи на підтвердження завчасних належних викликів обвинуваченого) вбачається, що ОСОБА_7 мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне переслідування.

Також, обвинувачений отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, у тому числі у перекладі на російську мову, маючи можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя.

Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самостійно захисника; брати участь в розгляді і захищати себе особисто або за посередництвом обраного захисника, бути повідомленим про це право і скористатись правовою допомогою захисника, призначеного за рахунок держави.

Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Натомість, обвинувачений скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України.

Наявні у справі документи свідчать про відмову обвинуваченого ОСОБА_7 , який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права постати перед українським судом за вчинені діяння, юрисдикцію якої над собою він не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді не бажає, а так само свідчать про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна.

Ухилення обвинуваченого від правосуддя місцевий суд правильно оцінив як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Враховуючи, що державою Україною вживались всі можливі заходи для повідомлення ОСОБА_7 про наявність щодо нього кримінального провадження та про виклики його до органу досудового розслідування і суду, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, а протягом всього часу кримінального провадження його захист здійснював професійний адвокат, колегія суддів уважає, що посилання сторони захисту на порушення права ОСОБА_7 на захист є безпідставним.

Що стосується доводів апеляційної скарги про наявність у обвинуваченого дипломатичного імунітету, що унеможливлює розгляд вказаного кримінального провадження вітчизняним судом, то колегія суддів виходить з наступного.

Указом Президента України від 10 червня 1993 року № 198/93, врегульовано питання дипломатичного імунітету. Однак, депутати держдуми рф таким видом імунітету не наділені.

Жодна із ратифікованих Україною конвенцій, зокрема: Віденська конвенція про консульські зносини 1961 року; Конвенція про спеціальні місії 1969 року; Конвенція про запобігання та покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів 1973 року; Конвенція про представництво держав у відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру, не наділяють депутатів держдуми рф дипломатичним імунітетом.

Отже, дипломатичного імунітету, який би унеможливлював розгляд вказаного кримінального провадження вітчизняним судом, у ОСОБА_7 не встановлено.

Доводи сторони захисту про те, що усі дискові носії та паперове їх оформлення є недопустимими доказами в силу ст. 86 КПК України, оскільки зазначені диски з процесом обговорення та голосуванням на засіданнях державної думи федеральних зборів рф отримані не з оригіналу електронного документа, тобто, в неналежний КПК України спосіб, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ч. 1 ст. 87 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КПК документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Пункт 3 ч. 2 цієї статті визначає, що до документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, зокрема, складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа – його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

Для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості, якщо оригінал документа не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур (п. 2 ч. 5 ст. 99 КПК України).

Так, із протоколів огляду від 10 березня 2022 року мережі Інтернет - публікації на офіційному сайті державної думи рф, що містяться за посиланням «http://vote.duma.gov.ru/vote/117112», « ІНФОРМАЦІЯ_2 », «http://vote.duma.gov.ru/vote/1171237», вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 , будучи депутатом державної думи федеральних зборів рф, під час засідань палати 15 лютого 2022 року підтримав постанову із зверненням до президента рф з проханням розглянути питання про визнання рф самопроголошених Донецької та Луганської народних республік, як самостійних, суверенних і незалежних держав, проголосувавши «ЗА». В подальшому, 22 лютого 2022 року ОСОБА_7 підтримав ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між рф і так званою Донецькою народною республікою та Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між рф і так званою Луганською народною республікою, також проголосувавши «ЗА».

При цьому, загальновідомо, що голосування за вказаний проект у держдумі рф було відкритим з використанням електронної системи підрахунку голосів, що дозволяє за допомогою системи аналізу результатів голосування на засіданнях державної думи встановити інформацію про депутатів, які проголосували «за», «проти», «утрималися», «не голосували», а також встановити інформацію про належність депутатів до відповідної політичної партії (її фракції). Вказана інформація також була опублікована на офіційному сайті державної думи рф, як і опублікована інформація про те, що ОСОБА_7 на засіданнях державної думи рф 15 лютого 2022 року голосував «ЗА» проект постанови № 58243-8, а також проекти федеральних законів № 75578-8, № 75577-8.

Інформація, зазначена у вищевказаних протоколах оглядів сайту державної думи російської федерації є офіційною, що підтверджується інформацією, яка розміщена на порталі государственная дума федерального собрания российской федерации («http://duma.gov.ru/abaut/info/») у вкладці «о сайте» - «все материалы официального сайта госдумы федерального собрания российской федерации могут бить воспроизведены в любых средствах массовой информации, на серверах сети Интернет или на любых иных носителях без каких – либо ограничений по объему и срокам публикации. Это разрешение в равной степени распространяется на газеты, телеканалы, сайты и страницы Интернет. Единственным условием перепечатки и ретрансляции есть ссылка на первоисточник. Никакого предварительного согласия на перепечатку со стороны аппарата государственной думы не требуется».

Крім того, заходячи на сайт державної думи рф, міститься пошуковий рядок для віднайдення назв нормативних актів і при пошуку нормативних актів, голосування за які ставиться у вину обвинуваченому, наявна інформація про голосування, як зазначено в протоколі огляду, а також щодо поіменного голосування, де вказано, що ОСОБА_7 проголосував за ці законопроекти, тобто ця інформація є загальнодоступною, тому не викликає жодних сумнівів у її достовірності.

Окрім того, виходячи з вимог п. 2 ч. 5 ст. 99 КПК України, колегія суддів погоджується, що відеоматеріали та скріншоти офіційного сайту державної думи російської федерації, які були оглянуті відповідно до протоколів огляду, є належними та допустимими доказами у вказаному провадженні, оскільки оригінали вказаних протоколів з відповідними голосуваннями отримати неможливо через збройну агресію російської федерації проти України.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_7 не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 110 КК України, оскільки у його діях відсутня суб`єктивна сторона злочину, а також не доведено, що саме його дії призвели до тяжких наслідків, на увагу суду не заслуговують, враховуючи наступне.

Диспозиція ст. 110 КК України визначає відповідальність за умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій (ч. 1); ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі (ч. 2); дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків (ч. 3).

Даючи правову оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_7 згідно з пред`явленим обвинуваченням в посяганні на територіальну цілісність і недоторканість України, колегія суддів враховує, що основним безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК, є національна безпека у політичній сфері, яка полягає у відсутності загрози порушення встановлених Конституцією, законами України і міжнародними правовими актами територіальної цілісності України та порядку визначення її території. Його додатковим факультативним об`єктом може бути встановлений порядок виконання представниками влади своїх службових повноважень, особисті права та свободи людини і громадянина, життя та здоров`я особи, власність тощо.

Єдиним законним способом зміни територіальних меж нашої держави є Конституція України.

Об`єктивна сторона злочину характеризується активними діями, які можуть проявитися у таких формах: 1) дії, вчинені з метою зміни меж території або з метою зміни державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України; 2) публічні заклики до вчинення дій, метою яких є зміна меж території (державного кордону) України; 3) розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення дій, метою яких є зміна меж території (державного кордону) України.

Зміна території - це будь-які дії, спрямовані на передачу частини території України під юрисдикцію іншої держави або зменшення території України шляхом утворення на території іншої суверенної держави. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який може бути призначений тільки Верховною Радою України.

Тобто, об`єктивна сторона цього злочину виявляється у конкретній формі – дії, вчиненій з метою зміни меж території або державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Суб`єкт вказаного злочину є загальним, суб`єктивна сторона характеризується виною у виді прямого умислу.

Сукупністю міжнародних актів беззаперечно підтверджено, що Україна є суверенною державою з міжнародно визнаними кордонами. Суверенітет України визнаний всіма країнами світу, в тому числі і рф. Міжнародні кордони України визначені та визнані всіма країнами світу. Демаркація кордонів України та рф здійснена.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та рф про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований рф 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.

Із матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 , будучи депутатом державної думи федеральних зборів російської федерації, повинен був знати і достовірно знав про укладення такого договору державою, представником влади якої він є, тобто рф.

Вказане переконує, що ОСОБА_7 , будучи депутатом державної думи рф та представником влади, достовірно знав про незаконність, протиправність зміни меж території та державного кордону України.

Разом з тим, із протоколів огляду від 10 березня 2022 року мережі Інтернет - публікації на офіційному сайті державної думи рф, що містяться за посиланням «http://vote.duma.gov.ru/vote/117112», « ІНФОРМАЦІЯ_2 », «http://vote.duma.gov.ru/vote/1171237», вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 , будучи депутатом державної думи федеральних зборів рф, під час засідань палати 15 лютого 2022 року підтримав постанову із зверненням до президента рф з проханням розглянути питання про визнання рф самопроголошених Донецької та Луганської народних республік, як самостійних, суверенних і незалежних держав, проголосувавши «ЗА». В подальшому, 22 лютого 2022 року ОСОБА_7 підтримав ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між рф і так званою Донецькою народною республікою та Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між рф і так званою Луганською народною республікою, також проголосувавши «ЗА».

Вказане підтверджено даними з офіційного сайту держаної установи, що фіксує в автоматичному режимі позицію кожного з депутатів, що унеможливлює вчинення вказаного іншими особами.

Крім того, колегія суддів враховує, що маючи можливість голосувати по вказаних питаннях «проти» чи утриматись від голосування, адже такі варіанти волевиявлення наявні у інших депутатів, ОСОБА_7 проголосував «за», здійснивши усвідомлений вольовий вибір і під час голосування розумів, що діє всупереч встановленим національним та міжнародним правовим актам.

Визнання інших державних утворень так званих «Луганської народної республіки» та «Донецької народної республіки» у межах міжнародно визнаних кордонів України на її території є діями, спрямованими на зміну меж території та державного кордону України.

Внаслідок ратифікації 22 лютого 2022 року договорів про дружбу, співпрацю і взаємну допомогу, рф під приводом допомоги так званим «Донецькій народній республіці» і «Луганській народній республіці» здійснила 24 лютого 2022 року повномасштабне військове вторгнення на територію України, розпочала бойові дії на території України з метою зміни меж території та державного кордону України, що мало наслідком загибель значної кількості людей, значні руйнування та інші тяжкі наслідки.

Отже, із даних протоколу огляду публікацій на офіційному сайті державної думи рф вбачається, що ОСОБА_7 вчинив умисні дії з метою зміни меж території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України, які призвели до загибелі людей ті інших тяжких наслідків, що охоплюється складом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК України.

Посилання захисника на те, що із наявних у справі відеозаписів засідань державної думи російської федерації не вбачається, що саме ОСОБА_7 голосував за рішення, які посягали на територіальну цілісність і недоторканість України, його особу неможливо ідентифікувати, що свідчить про неналежність таких відеозаписів, колегія суддів до уваги не бере виходячи з наступного.

Даними протоколів огляду від 10 березня 2022 року мережі Інтернет - публікації на офіційному сайті державної думи рф, що містяться за посиланням «http://vote.duma.gov.ru/vote/117112», « ІНФОРМАЦІЯ_2 », «http://vote.duma.gov.ru/vote/1171237», підтверджується, що ОСОБА_7 відповідно до картки поіменного голосування був присутнім на пленарних засіданнях 15 лютого 2022 року та 22 лютого 2022 року та голосував особисто.

Із досліджених судом доказів вбачається, що депутат державної думи російської федерації ОСОБА_7 15 лютого 2022 року проголосував «ЗА» проект постанови державної думи № 58243-8 «Про звернення державної думи федеральних зборів російської федерації до президента російської федерації в.в. путіна про необхідність визнання Донецької народної республіки і Луганської народної республіки», а 22 лютого 2022 року проголосував «ЗА» проект федерального закону № 75578-8 «Про ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу між російською федерацією і Донецькою народною республікою» та «ЗА» проект федерального закону № 75577-8 «Про ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу між російською федерацією і Луганською народною республікою» (т. 4, а.кп. 61-179).

Отже, підстав сумніватись, що саме ОСОБА_7 15 лютого 2022 року та 22 лютого 2022 року голосував за рішення, які посягали на територіальну цілісність і недоторканість України, а саме за проект постанови державної думи № 58243-8, а також проекти федеральних законів № 75578-8, № 75577-8 у апеляційного суду немає.

Спростовуючи твердження сторони захисту про невизначеність кола осіб, з якими діяв за попередньою змовою обвинувачений, що свідчить про відсутність такої кваліфікуючої ознаки як попередня змова, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 КК України кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.

Верховний Суд у своїх постановах від 14 травня 2020 року (справа № 405/2648/18) та від 10 грудня 2020 року (справа № 464/710/18) зауважував, що кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його вчинили декілька осіб (два і більше), які заздалегідь домовились про спільне його вчинення. При цьому домовленість на спільне вчинення кримінального правопорушення заздалегідь означає наявність згоди щодо його вчинення до моменту виконання його об`єктивної сторони, і не обов`язково має відбуватися в усній чи письмовій формі, а визначається і за допомогою конклюдентних дій поведінки, що свідчить про намір діяти для досягнення спільної злочинної мети.

В якості попередньої змови може виступати «мовчазна згода» одного з співучасників, коли він «не заперечує», якщо до нього приєднується інший співучасник, сприяючи у виконанні об`єктивної сторони злочину. Обоє злочинців усвідомлюють, що діють спільно, і, деякою мірою – узгоджено, а в якості домовленості (змови) виступає саме мовчазна згода обох учасників злочину. Але при цьому кожен із співучасників повинен розуміти характер дій іншого учасника, а також усвідомлювати свою участь саме навмисного злочину спільно з іншою особою.

Як вбачається із матеріалів провадження та встановлених фактичних обставин, обвинувачений ОСОБА_7 є депутатом державної думи федеральних зборів рф 8 скликання, діяв за попередньою змовою з іншими депутатами та представниками влади і збройних сил російської федерації.

ОСОБА_7 на момент голосування усвідомлював, що його колеги (депутати) будуть так само голосувати «ЗА» постанову із зверненням до президента рф визнання незалежності так званих ДНР та ЛНР, а також «ЗА» ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між рф і так званою Донецькою народною республікою та Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між рф і так званою Луганською народною республікою, також проголосувавши «ЗА».

Колегія суддів враховує, що під час голосування за вказану постанову «ЗА» проголосував 351 депутат, а під час голосування за ратифікацію договорів – 400 депутатів, у тому числі і ОСОБА_7 .

Тобто, депутати майже одноголосно, підтримали дані рішення, що є неможливим у демократичному суспільстві та безумовно свідчить про попередню змову групи осіб на здійснення саме такого голосування.

Про попередню змову групи осіб також свідчать виступи окремих депутатів державної думи російської федерації безпосередньо перед самим голосуванням, які позитивно оцінюють «прийняте рішення», як встановлений факт, ще до проведення голосування.

Зазначені обставини, у тому числі чітке узгодження дій, свідчать про безумовну попередню змову представників влади на посягання на територіальну цілісність і недоторканість України з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд, кваліфікуючи дії ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 110 КК України, правильно визначив таку кваліфікуючу ознаку як вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб.

Твердження захисника про те, що докази зібрані з порушенням правил підслідності у зв`язку із невмотивованістю постанови Генерального прокурора від 14 березня 2022 року про доручення здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022000000000083 Слідчому відділу Управління Служби Безпеки України у Хмельницькій області, на увагу суду не заслуговують, враховуючи наступне.

Стратегічна мета інституту підслідності полягає в забезпеченні права особи на об`єктивне й неупереджене розслідування, і як результат - гарантування передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права особи на справедливий суд.

При оцінці ефективності досудового розслідування слід виходити з того, що ефективність досудового розслідування є співвідношенням процесуальних дій, процесуальних рішень, реалізованих учасниками кримінального провадження, а також їх результатів із положеннями КПК, що визначають підстави, умови і порядок їх проведення чи прийняття, з урахуванням оптимальних затрат часу та зусиль на це.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 КК України Генеральний прокурор (особа, яка виконує його обов`язки), керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування або за наявності об`єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування відповідного органу досудового розслідування чи здійсненням ним досудового розслідування в умовах воєнного стану.

Згідно з висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 640/5023/19 (провадження № 51-2917кмо20), обов`язковою передумовою реалізації Генеральним прокурором повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК України, є оцінка досудового розслідування органом досудового розслідування, встановленим ст. 216 КПК України, як неефективного та відображення такої оцінки у постанові з наведенням відповідного мотивування.

Із постанови Генерального прокурора ОСОБА_8 від 14 березня 2022 року про доручення здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022000000000083 Слідчому відділу Управління Служби Безпеки України у Хмельницькій області, вбачається, що першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Хмельницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022000000000083 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК України.

Дане кримінальне провадження стосувалось 65 депутатів державної думи російської федерації.

Відповідно до указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

Враховуючи кількість осіб у кримінальному провадженні, введення воєнного стану, прокурор зазначила, що Територіальне управління Державного бюро розслідувань у м. Хмельницький не забезпечить у повній мірі виконання завдань кримінального провадження та ефективне досудове розслідування.

З метою досягнення цілей кримінального провадження та забезпечення ефективного досудового розслідування, проведення всіх необхідних слідчих (розшукових) дій для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, виникла необхідність у зміні органу досудового розслідування.

На думку колегії суддів, постанова прокурора про зміну підслідності кримінального провадження є обґрунтованою, відповідає правовій позиції Верховного суду Об`єднаної палати, у ній зазначено оцінку досудового розслідування органом досудового розслідування, мотиви, які стали підставою для зміни підслідності кримінального провадження, зокрема, неефективність проведення досудового розслідування попереднім органом.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що порушень правил підслідності не допущено.

Разом з тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянтів та їх відображення у судовому рішенні, апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення від 18 липня 2006 року у справі № 63566/00 «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїз Торія проти Іспанії», у яких Європейський суд вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У вироку суду в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК України, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.

Судом першої інстанції також повністю дотримані вимоги чинного законодавства, досліджено усі обставини кримінального провадження та оцінено надані докази з точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку, можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

Стороною захисту не доведено наявність підстав для виправдання обвинуваченого за пред`явленим обвинуваченням чи скасування оскаржуваного вироку, з урахуванням доводів, наведених в апеляційній скарзі адвоката.

При цьому, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для скасування чи зміни судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що рішення суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК України, прийнято згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», який застосовується Європейським судом з прав людини (рішення «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Веренцов проти України» від 11 липня 2013 року).

Покарання

Встановлено, що ОСОБА_7 винен у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК України.

Санкція ч. 3 ст. 110 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна або без такої.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Призначаючи обвинуваченому покарання, місцевий суд врахував положення ч. 2 ст. 50, ст. 65 КК України.

Правильно враховано, що ОСОБА_7 раніше не судимий, вчинив особливо тяжкий злочин, який за своїм характером представляє особливу суспільну небезпеку та призвів до загибелі людей та інших тяжких наслідків.

Обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання відсутні.

Врахувавши наведені обставини, місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку про призначення обвинуваченому покарання у межах санкції ч. 3 ст. 110 КК України з конфіскацією майна.

Колегія суддів погоджується, що саме таке покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року і відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_6 , є безпідставною та задоволенню не підлягає, а вирок місцевого суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 370 КПК, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 квітня 2026 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника, адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного Кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення апеляційним судом.

Копію ухвали, яка підлягає врученню ОСОБА_7 , вручити захиснику, а інформацію про ухвалу опублікувати у засобах масової інформації державної сфери розповсюдження – газеті «Урядовий кур`єр», на офіційних веб-сайтах Офісу Генерального прокурора та Хмельницького апеляційного суду.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3