УХВАЛА
15 липня 2026 року
м. Київ
справа №990/265/26
адміністративне провадження №П/990/265/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоус О.В., Блажівської Н.Є., Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши заяву про відвід колегії суддів Желтобрюх І.Л., Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., Васильєвої І.А., Олендера І.Я. у розгляді справи №990/265/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Представництво ЄС, про усунення бездіяльності та вчинення дій, відшкодування шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
29 червня 2026 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Верховної Ради України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Представництво ЄС, в якій позивач просить:
- "зобов`язати Верховну Раду України усунути бездіяльність, вжити дії щодо усунення проявів дискримінації жінок у сесійній залі парламенту та заборонити всім державним службовцям вживати мобінг і психотропні речовин" у колективі Верховної Ради України;
- зобов`язати відповідача дати оцінку діям державного службовця ОСОБА_2 , який на робочому місці у ВРУ 10 червня 2026 року умисно здійснив наругу над жінками, в т.ч. ЗСУ;
- стягнути з Верховної Ради України на користь інваліда війни 1гр. шкоду у розмірі зарплати депутата;
- зобов`язати депутатів Верховної Ради України виконувати ст. 2 Конвенції ООН, а саме: "вживати відповідних законодавчих та інших заходів, включаючи санкції там, де це необхідно, що забороняють будь-яку дискримінацію щодо жінок; вживати всіх відповідних заходів, включаючи законодавчі, щодо зміни або скасування чинних законів, постанов, звичаїв і практики, що являють собою дискримінацію щодо жінок";
- викликати до суду та допитати депутатів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за події 10 червня 2026 року, долучити Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи CM/Rec(2019)1 "Запобігання та боротьба з сексизмом".
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 червня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Желтобрюх І.Л. - головуючий суддя, судді: Білоус О.В., Блажівська Н.Є., Васильєва І.А., Олендер І.Я.
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2026 року позов залишено без руху та запропоновано позивачу у десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позову шляхом подання до Суду уточненої позовної заяви до суб`єкта владних повноважень/суб`єктів владних повноважень із приведенням її у відповідність до вимог процесуального закону, а також з викладенням у ній обставин та обґрунтувань, з якими позивач пов`язує порушення своїх прав, свобод та інтересів відповідними рішеннями, діями чи бездіяльністю такого суб`єкта/таких суб`єктів, з посиланням на відповідні докази.
13 липня 2026 року на адресу Суду від позивача надійшла заява про відвід суддям Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Желтобрюх І.Л., Білоусу О.В., Блажівській Н.Є., Васильєвій І.А., Олендеру І.Я. від участі у розгляді справи № 990/265/26.
Як на підставу заявленого відводу ОСОБА_1 зазначив, що, на його переконання, наявні обставини, які викликають сумніви у неупередженості та об`єктивності суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, тому останні не можуть брати участь у вирішення цього спору.
Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач стверджує, що судді діють в інтересах Верховної Ради України, зокрема у питаннях, що стосуються мобілізаційних пільг для державних службовців, що, на думку заявника, свідчить про лобіювання інтересів владних інституцій та порушення принципу рівності сторін перед законом. Також заявник вказує на факти неналежної, за його твердженням, поведінки суддів у минулих судових процесах (зокрема, у справі №800/296/17), що полягала у створенні перешкод для доступу до правосуддя осіб з інвалідністю та ветеранів війни, а також у застосуванні до них психологічного тиску.
У заяві наголошується, що поведінка та процесуальні дії суддів суперечать Бангалорським принципам поведінки суддів щодо забезпечення незалежності та безсторонності правосуддя, а також свідомо-навмисне ігнорування судом практики Європейського суду з прав людини та застосування «надмірного формалізму», що призводить до обмеження права на судовий захист.
Враховуючи наведене, позивач вважає, що існують об`єктивні сумніви у неупередженості колегії суддів під головуванням судді Желтобрюх І.Л., що є підставою для їх відводу з метою забезпечення об`єктивного розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.
За правилами частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У такому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина 3 цієї ж статті).
Недопустима також повторна участі судді в розгляді адміністративної справи з підстав, визначених статтею 37 КАС України.
Частиною першою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
Згідно з частиною четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Так, частина перша статті 129 Конституції України встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.
За змістом пункту 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15 жовтня 2010 року, відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria,) від 24.02.1993, пункти 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, пункт 42, ECHR 2000-XII).
У пунктах 104-106 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" від 9 квітня 2013 року зазначено таке.
Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ)
Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполучного Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), п. 32, Reports 1996-III)
У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
Щодо об`єктивного критерію Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52).
Відвід судді (суду) не повинен бути безпідставним і заявлятись лише з формальних причин, інакше його задоволення за вказаних умов неминуче призведе до порушення задекларованих у процесуальному законі засад (принципів) адміністративного судочинства, зокрема, таких як верховенство права, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 1, 9 частини третьої статті 2 КАС України), незмінюваність складу суду (статті 31, 35 цього Кодексу).
Саме тому не може бути підставою для відводу судді (суду) заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.
У даному випадку відсутні обов`язкові підстави, визначені у статтях 36- 37 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких колегія суддів Верховного Суду у складі Желтобрюх І.Л., Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., Васильєвої І.А., Олендера І.Я. не може брати участь у розгляді справи № 990/265/26.
Проаналізувавши аргументи, якими обґрунтовано заявлений позивачем відвід, колегія суддів дійшла висновку, що такі не підтверджують наявності обставин, які могли б за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями викликати сумнів в об`єктивності або неупередженості складу Суду при розгляді цієї справи, як це передбачено пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки фактично є припущеннями ОСОБА_1. й не підтверджені належними та допустимими доказами.
Щодо посилань заявника на обставини розгляду справи №800/296/17 як на підставу для відводу, суд зазначає наступне.
Позивач обґрунтовує свої сумніви, у безсторонності суду серед іншого,подіями, що мали місце під час розгляду справи №800/296/17, зокрема стверджуючи про неналежне ставлення суду до учасників процесу та ухвалення незаконного рішення. Проте, судом встановлено, що склад колегії суддів, який розглядає справу №990/265/26 (а саме: Желтобрюх І.Л., Білоус О.В., Блажівська Н.Є., Васильєва І.А., Олендер І.Я.), не брав участі у розгляді справи №800/296/17 та не ухвалював рішень за результатами її розгляду.
Відповідно до положень статей 36, 37 КАС України, підстави для відводу повинні бути об`єктивно обґрунтованими та стосуватися конкретних суддів, які здійснюють розгляд даної справи. Посилання на суб`єктивне незадоволення роботою суду в інших справах або на дії інших складів суду, до яких чинна колегія не має відношення, не можуть бути прийняті як доказ упередженості чи особистої зацікавленості конкретних суддів у результатах розгляду цієї справи.
Слід звернути увагу й на те, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді (суду), рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як вже зазначалося вище, ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення визначених в ній недоліків позовної заяви.
Відтак, наведені заявником аргументи, як на підставу заявленого колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відводу, по суті є незгодою з процесуальним рішенням Суду у цій справі (ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2026 року), що у значенні вказаних вище імперативних приписів частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу. Внутрішні ж емоційно-вольові відчуття позивача, які сформувалися у нього у зв`язку із залишенням його позову без руху, не є підставою для констатації факту необ`єктивності чи упередженого ставлення суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду до ОСОБА_1 та/або до його позовної заяви як такої.
Отже, Суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, у зв`язку з чим наявні підстави для передачі заяви позивача про відвід для проведення автоматичного розподілу для визначення судді для її розгляду.
Керуючись статтями 36,39, 40, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
УХВАЛИВ:
Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Желтобрюх І.Л., Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., Васильєвої І.А., Олендера І.Я. від участі у розгляді справи № 990/265/26.
Передати заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду С Желтобрюх І.Л., Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., Васильєвої І.А., Олендера І.Я. від участі у розгляді справи №990/265/26 для вирішення питання заявленого відводу судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, у порядку, встановленому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.
Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх
Судді О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська
І.А. Васильєва
І.Я. Олендер