**КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД**
Справа №752/17508/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА\_1
Провадження № 11-сс/824/4406/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА\_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
**У Х В А Л А**
**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ**
**08 липня 2026 року **колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ** ОСОБА\_2 ,**
суддів ** ОСОБА\_3 , ОСОБА\_4 ,**
при секретарі судового засідання - ** ОСОБА\_5 ,**
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА\_6 - адвоката ОСОБА\_7 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 квітня 2026 року, -
за участю:
прокурора ** ОСОБА\_8 ,**
представника власника майна ** ОСОБА\_7 ,**
**в с т а н о в и л а:**
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 квітня 2026 року задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя ОСОБА\_9 про арешт майна та накладено арешт у кримінальному провадженні №12025010000000115, відомості щодо якого внесені 16.06.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 361-2, ч. 3 ст. 362 КК України, на майно, яке вилучене 08.04.2026 під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА\_10 , ІНФОРМАЦІЯ\_1 , за адресою: АДРЕСА\_1 , а саме на: мобільний телефон марки «Самсунг S25», IMEI: НОМЕР\_1 , НОМЕР\_2 з сім картою мобільного оператора Лайфселл, який поміщено до спец пакету INP 1003675; ноутбук марки АСУС темно-сірого кольору №1NOCX-14521402E model: X515FA-ES18^W, який поміщено до сейф пакету PSP 4342513.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА\_6 - адвокат ОСОБА\_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя ОСОБА\_9 у кримінальному провадженні № 12025010000000115 віл 16.06.2025 року про арешт майна.
Майно вилучене 08.04.2026 під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА\_10 , ІНФОРМАЦІЯ\_1 , за адресою: АДРЕСА\_1 , а саме на: мобільний телефон марки «Самсунг S25», IMEI: НОМЕР\_1 , НОМЕР\_2 з сім картою мобільного оператора Лайфселл, який поміщено до спец пакету INP 1003675; ноутбук марки АСУС темно-сірого кольору, поміщений до сейф пакету PSP 4342513, повернути.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт, зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, а також суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, є незаконною, постановленою з порушенням вимог КПК України, а також не є належним чином обґрунтованою.
Апелянт вказує на те, що оскаржувану ухвалу було постановлено без виклику власника майна, без участі прокурора за його заявою та без проведення технічної фіксації судового засідання. Слідчим суддею було проігноровано направлене 10 квітня 2026 року представником власника майна - клопотання про повідомлення дати розгляду клопотання про арешт майна та участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, що було подано адвокатом ОСОБА\_7 10 квітня 2026 року о 16:22 засобами електронної пошти.
Вказані обставини свідчать про порушення слідчим суддею вимог КПК України щодо порядку розгляду клопотання про арешт майна.
Також апелянт зазначає, що до обставин кримінального провадження за вказаними у клопотанні статтями ОСОБА\_6 є не причетним, в тому числі, під час обшуку, не було вилучено жодних речей, предметів або документів, які би могли бути знаряддям вчинення злочинів або якимось іншим чином стосуватись обставин кримінального провадження.
Під час обшуку не було відшукано та не вилучалось будь-якої зброї, документів або інших речей, які могли би нести на собі сліди вчинення кримінальних правопорушень.
Вилучений мобільний телефон є особистим мобільним телефоном ОСОБА\_11 , який використовувався ним у приватному житті та задля здійснення підприємницької діяльності, а тим більше не має жодного відношення до подій, які описані у клопотанні про арешт майна та зазначені у фабулі кримінального провадження.
ОСОБА\_6 добровільно надав для огляду і перевірки особистий мобільний телефон, сподіваючись, що після перевірки телефону він одразу буде повернутий до його володіння, так як будь-якої інформації, що може стосуватись обставин кримінального провадження в ньому не містилось, натомість, телефон був єдиним засобом для ведення підприємницької діяльності за допомогою онлайн-групи в месенджері «Viber».
Проте, слідча не оглядаючи телефон на місці, прийняла рішення про вилучення мобільного телефону, чим грубо порушила право на мирне володіння майном, яке використовувалось у приватному житті та підприємницькій діяльності.
При цьому** **слідчим було оглянуто 2 ноутбука, якими певний проміжок часу користувались неповнолітні діти ОСОБА\_11 з метою навчання в школі. Один ноутбук було повернуто одразу після огляду, інший ноутбук АСУС було вилучено з причини, що син ОСОБА\_11 не пам\`ятав пароль доступу до ноутбука АСУС. Вказані вилучені речі, а саме мобільний телефон та ноутбук сина не мають відношення до обставин кримінального провадження, що розслідується, а також не містять на собі його слідів, а отже, підлягають поверненню.
Особистий мобільний телефон ОСОБА\_11 не єдоказом кримінальних правопорушень, матеріали клопотання про арешт майна не містять доводів та доказів, які б підтверджували підстави чи розумні підозри вважати інакше та не підтверджена будь-яка причетність вказаного мобільного телефону та ноутбуку до обставин кримінального провадження.
Сам факт добровільного надання слідчомудоступу ОСОБА\_12 до інформації, яка була наявна в особистому мобільному телефоні спростовує припущення про можливість приховування, пошкодження, псування, знищення такої інформації, а отже вилучення телефону ОСОБА\_11 було безпідставним та здійснено з порушенням вимог КПК України.
Матеріали справи не містять достатніх доводів та доказів, які би описували та підтверджували наявність достатніх підстав вважати, що мобільний телефон ОСОБА\_11 та ноутбук його неповнолітнього сина відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Окрім наведених обставин, клопотання про арешт майна не відповідало КПК України стосовно наявності доданих до нього документів, а саме відповідно п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України до клопотання мають бути надані документи, **які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.**
Матеріали клопотання про арешт майна відповідних документів щодо особистого мобільного телефону ОСОБА\_11 та ноутбуку неповнолітнього сина не містять, що є порушенням вимог КПК України.
У клопотанні не містилось посилань на те, якими доказами обґрунтовується необхідність накладення арешту на вилучене у ОСОБА\_11 майно.
В оскаржуваній ухвалі зазначаються фактичні обставини справи, які не підтверджуються жодними доказами, більше того, в ухвалі не міститься жодних фактів про будь-яку причетність ОСОБА\_11 до обставин кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, в підтримку поданої апеляційної скарги, яку він просив задовольнити, з наведених в них підстав, думку прокурора, який заперечував щодо задоволення вказаної апеляційної скарги та вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА\_6 - адвоката ОСОБА\_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження та ухвали слідчого судді місцевого суду, що слідчим управлінням головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі за процесуального керівництва прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025010000000115, відомості щодо якого внесені 16.06.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 361-2, ч. 3 ст. 362 КК України.
В межах даного кримінального провадження, 09.04.2026 прокурор відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя ОСОБА\_9 , звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке вилучене 08.04.2026 під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА\_10 , ІНФОРМАЦІЯ\_1 , за адресою: АДРЕСА\_1 , а саме на: мобільний телефон марки «Самсунг S25», IMEI: НОМЕР\_1 , НОМЕР\_2 з сім картою мобільного оператора Лайфселл, який поміщено до спец пакету INP 1003675; ноутбук марки АСУС темно-сірого кольору №1NOCX-14521402E model: X515FA-ES18W, який поміщено до сейф пакету PSP 4342513.
На обґрунтування вимог даного клопотання зазначено, що врамках даного кримінального провадження встановлюється причетність співробітників Державної міграційної служби України, а також інших невстановлених осіб, які шляхом умисного порушення процедур верифікації та ідентифікації особи, внесли до Демографічного реєстру дані підробленого паспорту, яким незаконно користується громадянин російської федерації які є учасники міжнародної терористичної організації «Ісламська держава Іраку та Леванту» (далі - ІДІЛ).
Так в ході досудового слідства встановлено, що громадянин Республіки Таджикистан ОСОБА\_13 / ОСОБА\_14 , ІНФОРМАЦІЯ\_2 (прізвисько « ОСОБА\_15 »), є учасником МТО «ІДІЛ» та перебуває у міжнародному розшуку за терористичну діяльність по лінії Інтерпол (справа №2018/77692 від 28.08.2024, ініціатор - Республіка Таджикистан).
В ході міжнародного співробітництва від Єдиного контактного центру Європолу з питань протидії тероризму в Бельгії отримано інформацію про те, що в рамках бельгійського розслідування за фактом торгівлі підробленими документами, до якої причетна група осіб, що є членами міжнародної терористичної організації «Ісламська держава Вілаят Хорасан» у квітні 2024 року на території Італії затримано громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА\_13 / ОСОБА\_14 , ІНФОРМАЦІЯ\_2 (на даний час перебуває під екстрадиційною перевіркою), під час затримання останній використовував підроблений паспорт громадянина України на ім\`я ОСОБА\_16 , ІНФОРМАЦІЯ\_3 , який був підставою для отримання ним 12.12.2023 паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
Відповідно до висновку №191/2025 від 29.04.2025 службової перевірки щодо підстав оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон на ім\`я ОСОБА\_16 паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР\_3 від 12.12.2023 на установчі дані ОСОБА\_17 , ІНФОРМАЦІЯ\_3 анульовано.
Також в ході службової перевірки №191/2025 від 29.04.2025 встановлено, що під час здійснення перевірки по ВОМІР МП ДМС щодо підтвердження реєстрації місця проживання за результатами якої підтверджено що 30.10.2017 ОСОБА\_16 , зареєструвався за адресою: АДРЕСА\_2 , а також встановлено ще одну особу, ОСОБА\_18 , ІНФОРМАЦІЯ\_4 який зареєстрований за вище вказаною адресою.
Так, ОСОБА\_18 , ІНФОРМАЦІЯ\_4 , місце народження м. Ахташ Узбекистан, 30.10.2017 зареєстрований за адресою: АДРЕСА\_2 , на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР\_4 , виданого 04.07.2006 Центральним РВ Сімферопольського МУГУ України в Криму, та який 23.12.2017 звернувся до Корольовського відділу у м. Житомирі з питання оформлення паспорта у зв?язку з непридатністю паспорта для подальшого користування. 14.04.2018 працівниками Корольовського відділу у м. Житомирі було прийнято рішення про відмову у оформленні паспорта, у зв\`язку з тим, що паспорт НОМЕР\_4 містив ознаки підроблення.
Встановлено, що громадянин Таджикистану ОСОБА\_10 , ІНФОРМАЦІЯ\_1 з підробленим паспортом громадянина України серії НОМЕР\_4 на ім\`я ОСОБА\_19 звернувся до Корольовського відділу у м. Житомирі з питання оформлення паспорта у зв\`язку з непридатністю паспорта.
На території України ОСОБА\_20 перебуває на підставі довідки виданої ГУ ДМС в Одеській області 05.10.2021 як особі яка потребує додаткового захист. Проживає на території АДРЕСА\_1 . та здійснює підприємницьку діяльність на оптовому ринку м. Одеси «7 км» та разом з ОСОБА\_21 , ІНФОРМАЦІЯ\_5 здійснюють реалізації одягу та взуття.
Згідно з висновком експертного дослідження Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України від 30.05.2025 № 317/1 ОСОБА\_22 / ОСОБА\_23 , ІНФОРМАЦІЯ\_5 (здійснювалось дослідження фото ОСОБА\_23 отриманого з банка даних Інтерпол № файлу 2017/16052 ) та ОСОБА\_21 , ІНФОРМАЦІЯ\_5 (здійснювалось дослідження фото ОСОБА\_21 отриманого з Демографічного реєстру громадян України) є однією і тією особою.
У органу досудового слідства є достатні підстави вважати, що ОСОБА\_10 , ІНФОРМАЦІЯ\_1 та ОСОБА\_24 , ІНФОРМАЦІЯ\_5 причетні до функціонування злочинної групи осіб, які причетні до легалізації на території України осіб, які перебувають у міжнародному розшуку, та використовують паспорти громадян України та країн Європейського союзу з ознаками підроблення.
Так 08.04.2026 року на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва, проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА\_10 , ІНФОРМАЦІЯ\_1 , за адресою: АДРЕСА\_1 , під час якого вилучено вказані речі про, що зазначено у протоколі обшуку.
Постановою слідчого ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі ОСОБА\_25 від 08.04.2026 вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12025010000000115 від 16.06.2025.
Враховуючи вищевикладене, вказане майно має значення речового доказу у вказаному кримінальному провадженні яке може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому з метою забезпечення його збереження та запобігання можливості його приховування, пошкодження, втрати, знищення, а також вилучення інформації яка зберігається на вказаному мобільному телефоні та ноутбуку, з метою проведення судових експертиз у кримінальному провадженні, у зв\`язку з цим, прокурор просить задовольнити вказане клопотання.
13\.04.2026 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора про арешт майна та накладено арешт у кримінальному провадженні №12025010000000115, відомості щодо якого внесені 16.06.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 361-2, ч. 3 ст. 362 КК України, на майно, яке вилучене 08.04.2026 під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА\_10 , ІНФОРМАЦІЯ\_1 , за адресою: АДРЕСА\_1 , а саме на: мобільний телефон марки «Самсунг S25», IMEI: НОМЕР\_1 , НОМЕР\_2 з сім картою мобільного оператора Лайфселл, який поміщено до спец пакету INP 1003675; ноутбук марки АСУС темно-сірого кольору №1NOCX-14521402E model: X515FA-ES18^W, який поміщено до сейф пакету PSP 4342513.
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження за №12025010000000115 від 16.06.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 361-2, ч. 3 ст. 362 КК України та накладаючи арешт на майно, яке вилучене 08.04.2026 під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА\_10 , ІНФОРМАЦІЯ\_1 , за адресою: АДРЕСА\_1 , а саме на: мобільний телефон марки «Самсунг S25», IMEI: НОМЕР\_1 , НОМЕР\_2 з сім картою мобільного оператора Лайфселл, ноутбук марки АСУС темно-сірого кольору №1NOCX-14521402E model: X515FA-ES18^W, слідчий суддя враховуючи наявність даних про достатність доказів, що вказують на наявність ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 361-2, ч. 3 ст. 362 КК України, прийшов до висновку, що у ході досудового розслідування виникла обґрунтована необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно з метою збереження речових доказів, у зв\`язку із цим, клопотання прокурора про арешт майна підлягало задоволенню, до скасування арешту у встановленому законом порядку.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з\`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також з\`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб\`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:
1\) збереження речових доказів;
2\) спеціальної конфіскації;
3\) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4\) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп\`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп\`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов\`язаний з подоланням системи логічного захисту.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, всупереч твердженням апелянта, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження №12025010000000115 від 16.06.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 361-2, ч. 3 ст. 362 КК України, відношення до нього вилученого майна, яке постановою слідчого ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі ОСОБА\_25 від 08.04.2026 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12025010000000115 від 16.06.2025 /т.1 а.с. 125-126/, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК Українитимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп\`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв\`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп\`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв\`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об\`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов\`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК Українипри обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об\`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об\`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, всупереч твердженням апелянта.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов\`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 167, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Твердження апелянта про те, що оскаржувану ухвалу було постановлено без виклику власника майна, а також, що слідчим суддею було проігноровано направлене 10 квітня 2026 року представником власника майна - клопотання про повідомлення дати розгляду клопотання про арешт майна та участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, що було подано адвокатом ОСОБА\_7 10 квітня 2026 року о 16:22 засобами електронної пошти, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, виходячи з того, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об\`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з\`ясував всі обставини, з якими закон пов\`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА\_6 - адвоката ОСОБА\_7 , - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
**п о с т а н о в и л а:**
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 квітня 2026 року, - **залишити без змін**, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА\_6 - адвоката ОСОБА\_7 , - **залишити без задоволення.**
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
**Судді:**
\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_ \_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_ \_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_
**ОСОБА\_2 ОСОБА\_3 ОСОБА\_4 **