КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 761/41352/24 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/4882/2026 Доповідач: ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5
за участю: прокурора - ОСОБА_6
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
в режимі відеоконференції
захисника - ОСОБА_9 ,
обвинувачених - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_8 , захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_7 та захисника обвинуваченого ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 червня 2026 року про продовження обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
В С Т А Н О В И Л А :
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 червня 2026 року задоволено клопотання прокурораОСОБА_13 . Продовжено строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 30 липня 2026року включно. Визначено ОСОБА_11 заставу у сумі 4500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 14 976 00 (чотирнадцять мільйонів дев`ятсот сімдесят шість тисяч) грн.
Продовжено строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 30 липня 2026року включно. Визначено ОСОБА_12 заставу у сумі 4500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 14 976 00 (чотирнадцять мільйонів дев`ятсот сімдесят шість тисяч) грн.
Продовжено строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 30 липня 2026 року включно. Визначено ОСОБА_10 заставу у сумі 4500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 14 976 00 (чотирнадцять мільйонів дев`ятсот сімдесят шість тисяч) грн.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_8 , не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 червня 2026 року у справі №761/41352/24 про продовження ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 14 976 000 грн. Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_11 задовольнити частково. Застосувати до ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2 000 000 грн із покладенням на останнього обов`язків, визначених ст.194 КПК України.
На обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає про те, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним встановленням необхідних для вирішення справи обставин та невірним застосуванням матеріальних та процесуальних норм, що потягло за собою однобічне та неповне з`ясування судом усіх фактичних обставин справи.
Так, колегія суддів не надала оцінки доводам сторони захисту з приводу того, що ОСОБА_11 не може відповідати за участь у злочинах скоєних злочинною організацією, у зв`язку зі зворотньою дією в часі закону, який виключає відповідальність та необхідність застосування ст.5 КК України до ОСОБА_11 в цій частині. Зауважує, що в чинній редакції ст.255 КК України відсутня така форма передбаченого нею злочину як участь у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, - такі дії декриміналізовано Законом №671-ІХ від 04.06.2020 року. Таким чином, кваліфікація дій ОСОБА_11 за ч.1 ст.255 КК України в частині дій як учасника у злочинах, скоєних злочинною організацією є такою, що суперечить ч.1 ст.5 КК України.
Крім того, ОСОБА_11 може обвинувачуватись лише в одному злочині у складі злочинної організації, а не в декількох, що свідчить про меншу суспільну небезпеку його дій в порівнянні з іншими учасниками.
Захисник звертає увагу на те, що дії ОСОБА_11 в частині вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 КК України, вже були предметом розслідування у кримінальному провадженні №62020000000000843, більше того оцінка таким діям вже була надана судом за результатами розгляду обвинувального акту відносно ОСОБА_11 , що знайшло своє відображення в ухвалі Дніпровського районного суду міста Києва від 03.01.2024 та на даний час ОСОБА_11 є особою щодо якої закрито кримінальне провадження, зокрема і в частині дій, які інкримінуються останньому в рамках даного кримінального провадження. На думку захисника, повторне обвинувачення ОСОБА_11 в тому ж епізоді злочинної діяльності протирічить ст. 61 Конституції України.
Зазначає, що ОСОБА_11 не брав участі у епізоді злочинної діяльності, який, відповідно до обвинувального акту, був вчинений в період з травня 2007 року по 22.10.2012 року щодо коштів, що перебували на кореспондентських рахунках банку «East-West United Bank S.A». Відтак, можна говорити лише про один епізод злочинної діяльності, який, за наявності доказів, можна інкримінувати ОСОБА_11 , тобто епізод щодо ТОВ «Торговий дім «Р енд Р Коммодітіз». Таким чином, участь ОСОБА_11 лише в одному злочині серед тих, які були скоєні злочинною організацією суттєво зменшує суспільну небезпеку його дій.
Захисник звертає увагу, що оскаржувана ухвала від 01.06.2026 року на дані доводи сторони захисту не містить відповіді, що свідчить про її невмотивованість.
На переконання захисника, оскаржувана ухвала в порушення вимог п.2 ч.1 ст.196 КПК України не містить посилань на обставини, які б свідчили про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме - ризик переховування від суду та вчинення дій, спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню, ризик можливого незаконного впливу на свідків, експертів та інших учасників провадження.
Крім того, судом не надано оцінки доводам сторони захисту про те, що на виконання ухвали про обрання запобіжного заходу ОСОБА_11 , паспорт громадянина України про виїзд за кордон було здано до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві на зберігання, що підтверджується копією листа ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області, а відтак, ОСОБА_11 позбавлений можливості залишити межі території України.
Захисник зазначає, що колегією суддів не враховано, що ризики із плином судового розгляду, відповідно до стандартів Європейського суду з прав людини, зменшуються. Отже, враховуючи тривалість кримінального провадження відносно ОСОБА_11 , ризики, передбачені ст. 177 КПК України, неминуче зменшились, однак даний факт був залишений поза увагою суду.
Крім того, на думку захисника, колегією суддів не враховано вимоги ч.4 ст. 182, ч.3 ст. 183 КПК України та практику Європейського суду з прав людини при визначені розміру застави ОСОБА_11 . Суд не взяв до уваги, що тривалість застосування до ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативним запобіжним заходом у вигляді застави, яка протягом більш як 2 роки і 7 місяців не була внесена, свідчить про необхідність перегляду її розміру. Майновий стан обвинуваченого та його родини не дозволяє сплатити визначений судом розмір застави, однак судом не проаналізовано матеріальне становище ОСОБА_11 .
Звертає увагу, що будь-яких доказів наявності у ОСОБА_11 надмірних статків і доходів, заможного майнового стану, який би дозволив сплатити визначену суддею суму застави, ні клопотання, ні додатки до нього не містили. Також, відсутні надмірні доходи і в сина ОСОБА_11 - ОСОБА_14 , та його дружини - ОСОБА_15 .
Разом з тим, суд не зважив на те, що протягом 2 років 7 місяців обвинуваченим не було внесено визначений при обранні та продовженні строку запобіжного заходу розмір застави, що очевидно свідчить про непомірність для обвинуваченого такого розміру, а також про фактично безальтернативний запобіжний захід.
Захисник звертає увагу на те, що суд першої інстанції, обґрунтовуючи необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_11 , посилається на практику ЄСПЛ. Однак, застосування практики ЄСПЛ має використовуватися виключно на користь особи, оскільки основоположна мета Конвенції про захист прав людини - захист особи від свавілля держави. Це означає, що суд та органи влади зобов`язані тлумачити норми закону максимально на користь прав та свобод людини.
Крім цього, апелянт наголошує на порушенні прав обвинувачених, передбачених Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Зокрема, Рішенням ЄСПЛ від 09.10.2025 у справі «Бєлобородов та інші проти України» встановлено порушення Україною п. 3 ст. 5 Конвенції, зокрема, у частині надмірної тривалості попереднього ув`язнення ОСОБА_12 . Зазначене рішення, а також початок комунікації у справі проти України, що стосується ОСОБА_11 є прямим сигналом про наявність проблем з дотриманням прав ОСОБА_11 , передбачених Конвенцією і свідчить про необхідність перегляду застосованого до ОСОБА_11 запобіжного заходу.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_7 , не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 червня 2026 року у справі №761/41352/24 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 . Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати щодо ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді цілодобового або нічного за місцем його проживання у АДРЕСА_1 , або визначити суму застави у відповідності до ст.382 КПК України в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник зазначає про те, що оскаржувана ухвала є незаконною, невмотивованою, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а викладені у ній висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Так, при розгляді справи, суд проігнорував положення статті 3 КПК щодо судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів ОСОБА_10 , не досліджував докази щодо обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_10 та докази на підтвердження обставин існування ризиків, про які зазначається в клопотанні прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 , не надавав ніякої оцінки доводам сторони захисту, що спростовують існування ризиків та обґрунтованість клопотання прокурора.
Зазначає, що матеріали справи спростовують існування ризиків.
Зокрема, щодо ризику переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, захисник наголошує, що жодного документального підтвердження того факту, що ОСОБА_10 нібито планував покинути межі України, не існує та не було надано суду. Більш того, під час досудового розслідування ОСОБА_10 з`являвся за кожним викликом до слідчих та прокурорів. Крім того, ОСОБА_10 має постійне місце проживання в АДРЕСА_1 , де мешкає разом з дружиною та дітьми, які знаходяться на його утриманні, на момент затримання працював на посаді заступника начальники управління АТ «Перший міжнародний банк».
При цьому, ОСОБА_10 доводить свою невинуватість в суді, у зв`язку з чим він є однією з найзацікавленіших осіб в об`єктивному розгляді справи. Вказані обставини свідчать про належну процесуальну поведінку обвинуваченого, його сталі соціальні зв`язки та спростовують ризик переховування від суду.
Захисник звертає увагу на те, що покази допитаних у кримінальному провадженні свідків не містять даних, які б могли вказувати на причетність ОСОБА_10 до вчинення злочинів, навпаки, спростовують інкриміновані йому діяння в участі в злочинній організації та розкраданні коштів банку.
Крім того, ОСОБА_10 не може іншим чином перешкодити розгляду справи, оскільки до справи долучені достатні, як вважає прокурор, докази, вилучено всі необхідні документи, у зв`язку з цим ОСОБА_10 ніяким чином не може приховати чи спотворити речі, які вже знаходяться в сторони обвинувачення. Більш того, досудове розслідування у кримінальному провадженні закінчено, обвинувальний акт у справі скеровано до суду.
Також захисник звертає увагу на недоречність посилання прокурором на практику ЄСПЛ при продовженні строку запобіжного заходу, яку судом першої інстанції було враховано при ухваленні рішення.
Захисник зазначає, що висновки суду про недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу не є обґрунтованими та свідчать про упередженість судді, що не відповідає засадам кримінального процесу.
Крім того, в ухвалі суд не навів обґрунтування виключності випадку, що дало йому змогу визначити заставу у розмірі більшому, ніж встановлено ст.182 КПК України. Суд не навів критерії, за якими він визначив заставу саме у розмірі 4500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Так, судом не наведено доказів того, що менший розмір застави не зможе забезпечити виконання ОСОБА_10 процесуальних обов`язків і того, що такий розмір застави є помірним для підозрюваного та його родини. Застосована до обвинуваченого застава значно більше перевищує дохід, який він отримав за чотири роки роботи у банку, такий стан справ свідчить про непомірність застосованої до ОСОБА_10 застави і неможливість її внесення самим обвинуваченим та членами його родини.
Також, захисник зазначає щодо строків розгляду кримінального провадження. Строки давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_10 за ст.ст. 255, 191 ч. 5 КК України спливають 14 серпня 2029 року. На переконання захисника, до моменту спливу строку притягнення до кримінальної відповідальності, враховуючи поточні темпи розгляду провадження, судовий розгляд не буде завершено. Звертає увагу, що практика ЄСПЛ доводить безпідставність тримання під вартою осіб у випадку спливу строків давності в найближчому майбутньому.
За таких обставин, на переконання захисника, є всі підстави для зміни запобіжного заходу ОСОБА_10 з тримання під вартою на інший, не пов`язаний з позбавленням волі.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_9 , не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 червня 2026 року у справі №761/41352/24. Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_13 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_12 - відмовити. Застосувати до ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши останньому покидати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 цілодобово, окрім випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та/або необхідності прослідувати в укриття під час оголошення сигналу «Повітряна тривога», з покладенням процесуальних обов`язків: з`являтися за першою вимогою до суду, утримуватися від спілкування зі свідками, експертами, іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, носити електронний засіб контролю.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги захисник зазначає про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. На переконання захисника, ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Крім того, стороною обвинувачення до клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не долучено жодних матеріалів, які б підтверджували реальність загрози незаконного тиску з боку обвинуваченого на інших учасників кримінального провадження. Разом з тим, запобігти ризику впливу на свідків можливо, встановивши обмеження у спілкуванні з визначеними судом учасниками кримінального провадження.
Також захисник звертає увагу, що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою - більше двох років та шести місяців, з врахуванням того, що ОСОБА_12 не обвинувачується у вчиненні злочину проти життя та здоров`я особи, тобто, не є соціально небезпечним. Встановлений судом розмір застави є завідомо непомірним для ОСОБА_12 , оскільки стороною обвинувачення не надано доказів того, що у нього є достатні матеріальні активи у виді готівкових грошових коштів та коштів, розміщених на банківських рахунках, нерухомого та рухомого цінного майна.
З урахуванням викладеного, на переконання захисника, ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 01 червня 2026 року має бути скасована з постановленням нової ухвали.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників, думку обвинувачених та прокурора, дослідивши матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191 КК України, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , суд першої інстанції посилався на доведеність продовження існування заявлених прокурором ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема, можливість обвинувачених переховуватись від суду, здійснювати незаконний вплив на свідків, експертів та інших учасників кримінального провадження. Так, зважаючи на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, є підстави вважати про наявність високої імовірності ухилення обвинувачених від суду. Крім того, приймаючи до уваги те, що на теперішній час не всі свідки у судовому провадженні допитані, не виключено, що обвинувачені з метою уникнення відповідальності можуть вдатись до спроб здійснення незаконного впливу на таких осіб.
Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими висновками місцевого суду, який врахував обставини, визначені ст.178 КПК України та дійшов обґрунтованого висновку, що інші більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених.
Таким чином, доводи захисників за змістом апеляційних скарг, зокрема про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а також про можливість застосування до обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 більш м`яких запобіжних заходів, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Зважаючи на наведене, підстав вважати, що менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченими належної процесуальної поведінки, колегія суддів не вбачає.
Посилання захисника - адвоката ОСОБА_7 на те, що обвинувачений ОСОБА_10 має постійне місце проживання, де мешкає разом з дружиною та дітьми, які знаходяться на його утриманні, на момент затримання працював, - на думку апеляційного суду, не зменшують встановлені ризики та не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_10 .
Також, колегія суддів вважає, що у даному кримінальному провадженні, всупереч доводам захисників, відповідним і достатнім є визначений судом першої інстанції розмір застави.
Посилання захисника ОСОБА_8 на тривалість перебування обвинувачених під вартою є слушними. Проте, вони, як і рішення ЄСПЛ у справі «Белобородов та інші проти України», в будь-якому випадку не спростовують висновків суду про те, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу не минули та продовжують існувати на даний час, і вказана обставина не може бути безумовною правовою підставою для зміни запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, врахувавши характер інкримінованих кримінальних правопорушень, обсяг коштів, які, за версією сторони обвинувачення, стали предметом розтрати, а також необхідність забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених, дійшов до обґрунтованого висновку щодо необхідності визначити обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 заставу у сумі 4500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 14 976 00 (чотирнадцять мільйонів дев`ятсот сімдесят шість тисяч) грн., і, на переконання колегії суддів, прийнявши обґрунтоване рішення про продовження обвинуваченим строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, належним чином оцінив і наявність обставин для застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та відповідність її розміру, меті застосування запобіжного заходу, що не ставить під сумнів його дієвість.
Крім того, доводи апеляційної скарги захисника - адвоката ОСОБА_8 щодо недоведеності обвинувачення ОСОБА_11 , неправильної кваліфікації інкримінованих йому злочинів, є передчасними на даному етапі провадження, оскільки рішення про доведеність вини особи за пред`явленим обвинуваченням, щодо правильності кваліфікації її дій стороною обвинувачення, суд приймає лише на підставі досліджених доказів, яким оцінка надається в нарадчій кімнаті.
На думку колегії суддів клопотання прокурора є вмотивованим, а суд першої інстанції достатньо врахував всі обставини, надав їм правильну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість на даний час застосування до обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 будь-яких інших більш м`яких запобіжних заходів.
Враховуючи, що істотних порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не встановлено, колегія суддів за наслідками апеляційного розгляду, вважає за необхідне ухвалу суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 - залишити без змін.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_8 , захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_7 та захисника обвинуваченого ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 червня 2026 року про продовження обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4