ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 138111044

Озвучення тимчасово недоступне

УХВАЛА

10 липня 2026 року

м. Київ

справа № 276/1731/25

провадження № 51-1635ск26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Хорошівського районного суду Житомирської області від 02 квітня

2026 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 26червня 2026 року у кримінальному провадженні стосовно нього,

встановив:

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що її подано без додержання пунктів 4, 5 ч. 2 цієї статті.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений не погоджуються із судовими рішеннями стосовно нього. Вважає, що судові рішення прийняті з істотним порушенням кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Суди належним чином не оцінили висновки судово-медичної експертизи. Апеляційний суд переглядаючи справу в апеляційному порядку безпідставно не перевірив його доводи щодо його невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Поряд із цим в касаційній скарзі засуджений оспорює фактичні обставини справи, вважає, що відсутні докази його винуватості та стверджує про те, що суди неправильно оцінили їх. Також, засуджений просить залишити його під вартою в ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№8)» до розгляду справи Верховним Судом.

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджений серед доводів вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судових розглядів, неправильну оцінку доказів та здійснює їх аналіз, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 427 КПК визначено, що касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Необхідно врахувати, що згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК). Суд касаційної інстанції не вправі скасовувати судові рішення з інших підстав.

Разом з цим в касаційній скарзі не конкретизовано, які саме порушення допустили суди першої та апеляційної інстанцій, як ці порушення вплинули на законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень та чому їх слід відносити з огляду на положення статей 370, 412 - 414 КПК, до безумовних підстав для їх скасування або зміни касаційним судом відповідно до ст. 438 цього Кодексу.

У скарзі не конкретизується, які порушення допустив апеляційний суд з урахуванням приписів статей 404, 409, 419 КПК, відповідно до яких цей суд переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та у своїй ухвалі надає вичерпну відповідь на доводи, наведені в ній.

Також засуджений посилається на те що апеляційний суд переглядаючи вирок суду не надав відповіді на доводи апеляційної скарги, що є істотним порушенням процесуального закону, однак не конкретизує, які саме доводи залишилися без відповіді і яким чином ненадання відповіді на них вплинуло на законність оскаржуваних рішень.

Також, у касаційній скарзі всупереч п. 5 ч. 2 с. 427 КПК засуджений не вказує, які вимоги особа, яка подає касаційну скаргу, ставить перед судом касаційної інстанції відповідно до ст. 436 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 436 КПК суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.

Суд звертає увагу, що у касаційній скарзі є посилається на те, що апеляційний суд безпідставно повторно не дослідив докази у справі зокрема не викликав потерпілу та свідків, однак необхідно врахувати, що відповідно до приписів ст. 404 КПК повторне дослідження доказів є обов`язком апеляційного суду лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується. Власне факт непогодження з висновками суду першої інстанції або лиши прохання повторно допитати свідків або дослідити письмові докази без належного процесуального обґрунтування не є підставою для повторного дослідження доказів.

Таким чином, з урахуванням викладеного засудженому необхідно конкретно вказати, які саме порушення допустили суди першої та апеляційної інстанцій, в якій частині рішення не відповідають кримінальному або кримінально процесуальному законам, належно систематизувати й обґрунтувати викладені у касаційній скарзі доводи, а також сформулювати вимоги у відповідності до

ст. 436 цього Кодексу.

У касаційній скарзі засуджений ставить питання про залишення його під вартою утримуватися в ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№8)» до розгляду справи Верховним Судом, однак відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 430 КПК суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття касаційного провадження без виклику сторін кримінального провадження вирішує заявлені клопотання.

Крім того, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК суд, який здійснює розгляд справи, вирішує питання передбачені п. 12 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу, якщо вирішення цього питання необхідне в зв`язку із здійсненням судового розгляду.

Також, засуджений звертаючись із клопотанням про залишення його в ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№8)» не вказує, яким чином залишення в установі виконання покарань пов`язане із забезпеченням розгляду справи у Касаційному кримінальному суді.

Суд роз`яснює, що участь засудженого у розгляді справи може бути забезпечена відповідно до вимог ст. 336 КПК (судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться за межами приміщення суду в тому числі з установи відбування покарання) або шляхом переведення засудженого до слідчого ізолятора за місцем знаходження суду, який розглядає справу, для його безпосередньої участі у судовому засіданні.

Оскільки касаційна скарга засудженого не відповідає приписам, передбаченим

ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити її без руху та встановити строк, необхідний для усунення зазначених в ухвалі недоліків (засуджений повинен підтвердити, що ним не пропущено встановленого за ухвалою суду строку під час повторного звернення до суду).

Керуючись ч. 1 ст. 429, ст. 441 КПК, Верховний Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Хорошівського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2026 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 26червня 2026 року у кримінальному провадженні стосовно нього, залишити без руху і надати для усунення виявлених недоліків п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3