ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-сс/803/1551/26 Справа № 545/2175/26
Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
про повернення апеляційної скарги
07 липня 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя-доповідач Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши повторно подану апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Полтавського районного суду Полтавської області від 08 травня 2026 року у справі № 545/2175/26 та заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, -
в с т а н о в и л а:
ухвалою слідчого судді Полтавського районного суду Полтавської області від 08 травня 2026 року у справі № 545/2175/26 скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, яка, за твердженням заявника, полягала у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за його заявою про кримінальне правопорушення від 29 квітня 2026 року, повернуто особі, яка її подала.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Полтавського районного суду Полтавської області від 08 травня 2026 року та направити кримінальне провадження до іншого суду за територіальною підсудністю, а також забезпечити його участь у подальшому розгляді в режимі відеоконференції з приміщення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Зі змісту заяви про поновлення строку вбачається, що апелянт 26 червня 2026 року повторно звернувся саме до Дніпровського апеляційного суду. Посилаючись на отримання 24 червня 2026 року ухвали Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2026 року про повернення раніше поданої апеляційної скарги, він вважає, що скарга має розглядатися цим судом, оскільки проживає у Дніпропетровській області, та обґрунтовує свою позицію положеннями статей 32-34 КПК України.
Під час перевірки апеляційної скарги суддею-доповідачем встановлено обставини, які виключають можливість відкриття апеляційного провадження у Дніпровському апеляційному суді та зумовлюють повернення скарги особі, яка її подала.
Згідно з пунктом 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до офіційного тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, викладеного у Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, реалізація конституційного права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується у порядку, визначеному процесуальним законом.
За змістом статті 24 КПК України кожному гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод чи законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом. Отже, право на апеляційний перегляд реалізується не довільно, а з дотриманням установлених кримінальним процесуальним законом правил інстанційної та територіальної юрисдикції.
Частиною 6 статті 304 та частиною 2 статті 309 КПК України передбачена можливість апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора. Тому оскаржувана ухвала за своїм видом підлягає апеляційному перегляду. Водночас це не означає, що її може переглядати будь-який апеляційний суд за вибором особи, яка подала скаргу.
Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 3 КПК України судом апеляційної інстанції є відповідний апеляційний суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться суд першої інстанції, що ухвалив оскаржуване судове рішення.
Частиною 2 статті 33 КПК України встановлено, що кримінальне провадження в апеляційній інстанції здійснюють відповідні апеляційні суди. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
За Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» Дніпровський апеляційний суд утворено в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, тоді як Полтавський апеляційний суд - в апеляційному окрузі, що включає Полтавську область.
Оскільки судове рішення, яке оскаржує ОСОБА_3 , постановлено слідчим суддею Полтавського районного суду Полтавської області, належним судом апеляційної інстанції щодо цього рішення є Полтавський апеляційний суд. Полтавський районний суд Полтавської області не знаходиться в межах територіальної юрисдикції Дніпровського апеляційного суду.
Місце проживання апелянта у місті Кривому Розі не є критерієм визначення суду апеляційної інстанції. Процесуальний закон пов`язує компетенцію апеляційного суду виключно з місцезнаходженням суду першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення, а не з місцем проживання особи, місцем написання або відправлення апеляційної скарги чи місцем, де, на думку апелянта, мали відбуватися окремі події.
Посилання ОСОБА_3 на статті 32-34 КПК України наведеного висновку не спростовують. Стаття 32 КПК України регулює територіальну підсудність кримінального провадження у суді першої інстанції, а стаття 34 цього Кодексу визначає підстави та порядок направлення кримінального провадження з одного суду до іншого. Ці норми не змінюють установленого пунктом 20 частини 1 статті 3 КПК України правила визначення належного суду апеляційної інстанції та не надають учаснику провадження права обирати апеляційний суд.
Доводи апелянта про можливе порушення Полтавським районним судом правил територіальної підсудності стосуються законності оскаржуваної ухвали та можуть бути перевірені лише тим судом апеляційної інстанції, якому законом надано повноваження переглядати рішення цього місцевого суду. Наявність таких доводів не створює компетенції Дніпровського апеляційного суду.
КПК України також не передбачає повноваження судді-доповідача передавати подану безпосередньо до неналежного апеляційного суду скаргу до іншого апеляційного суду. Механізм статті 34 КПК України стосується направлення кримінального провадження між судами у визначених законом випадках, але не заміщує встановлену статтею 399 КПК України процедуру вирішення питання про прийнятність апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції.
У постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 761/13865/20 (провадження № 51-2827км21) Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду роз`яснив, що положення пункту 3 частини 3 статті 399 КПК України слід розуміти так, що апеляційна скарга не підлягає розгляду саме тим судом, який ухвалює рішення за результатами її перевірки суддею-доповідачем.
У зазначеній справі Верховний Суд визнав повернення безпідставним, оскільки скарга, попри зазначення заявником назви ліквідованого апеляційного суду, фактично підлягала розгляду тим самим новоутвореним Київським апеляційним судом. Обставини цього провадження є принципово іншими: рішення ухвалено місцевим судом Полтавської області, а отже воно не належить до апеляційної юрисдикції Дніпровського апеляційного суду.
Крім того, у постанові від 15 серпня 2019 року у справі № 643/28/18 (провадження № 51-6119км18) Верховний Суд наголосив, що перелік підстав для повернення апеляційної скарги, визначений частиною 3 статті 399 КПК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У цьому випадку встановлені обставини безпосередньо відповідають підставі, передбаченій пунктом 3 цієї норми.
Такий підхід узгоджується із загальними стандартами, сформульованими Європейським судом з прав людини. У рішенні у справі «Sokurenko and Strygun v. Ukraine» від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24) ЄСПЛ зазначив, що поняття «суд, встановлений законом» охоплює не лише правову основу існування суду, а й дотримання правил, які визначають його компетенцію. Отже, розгляд справи судом поза межами наданої йому законом юрисдикції не відповідав би вимозі правової визначеності.
У рішенні Великої Палати ЄСПЛ у справі «Zubac v. Croatia» від 05 квітня 2018 року (заява № 40160/12, §§ 76-99) наголошено, що право доступу до суду не є абсолютним і може бути предметом процесуальних обмежень, якщо такі обмеження є передбачуваними, переслідують легітимну мету належного здійснення правосуддя та є пропорційними. У рішеннях у справах «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року (§ 45) та «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року (§ 37) Суд також зауважив, що умови прийнятності звернень до судів вищих інстанцій можуть бути суворішими, ніж умови звернення до суду першої інстанції.
Застосування в цьому випадку чіткого правила про належний суд апеляційної інстанції не є надмірним формалізмом. Воно забезпечує розгляд скарги судом, компетенція якого визначена законом, і не позбавляє ОСОБА_3 можливості звернутися до Полтавського апеляційного суду в установленому КПК України порядку.
Оскільки заява про поновлення строку апеляційного оскарження є похідною від апеляційної скарги та підлягає вирішенню судом, уповноваженим здійснювати апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, Дніпровський апеляційний суд не має процесуальних повноважень оцінювати поважність наведених заявником причин пропуску строку. Це питання може бути вирішене Полтавським апеляційним судом у разі належного звернення до нього.
З тих самих підстав відсутня необхідність витребовувати матеріали справи № 545/2175/26 та перевіряти доводи апеляційної скарги по суті, оскільки процесуальна перешкода для її розгляду Дніпровським апеляційним судом встановлюється безпосередньо зі змісту скарги та доданих до неї матеріалів.
Повторне подання апеляційної скарги до того самого неналежного суду не усуває зазначеної процесуальної перешкоди. Повернення скарги не є вирішенням її доводів по суті та не містить оцінки законності ухвали слідчого судді Полтавського районного суду Полтавської області від 08 травня 2026 року.
За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає поверненню на підставі пункту 3 частини 3 статті 399 КПК України як така, що не підлягає розгляду в Дніпровському апеляційному суді.
Керуючись пунктом 20 частини 1 статті 3, статтями 24, 33, 304, 309, 395, 399 КПК України, -
п о с т а н о в и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Полтавського районного суду Полтавської області від 08 травня 2026 року у справі № 545/2175/26 - повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали невідкладно надіслати ОСОБА_3 разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз`яснити ОСОБА_3 , що належним судом апеляційної інстанції щодо оскаржуваної ухвали є Полтавський апеляційний суд, а відповідно до частини 7 статті 399 КПК України повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку апеляційного оскарження, а у разі його пропуску - з клопотанням про поновлення такого строку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її постановлення.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду ОСОБА_4