ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 137871831

Озвучення тимчасово недоступне

УХВАЛА

30 червня 2026 року

м. Київ

справа №990/485/25

адміністративне провадження №П/990/485/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого-судді - Мацедонської В.Е.,

суддів: Білак М.В., Загороднюка А.Г., Соколова В.М., Єресько Л.О.,

при секретарі судового засідання Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: Мацедонської В.Е., Білак М.В., Загороднюка А.Г., Соколова В.М., Єресько Л.О. від участі у розгляді справи № 990/485/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 07 жовтня 2025 року № 2075/0/15-25 про звільнення судді Зіньківського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді судді Зіньківського районного суду Полтавської області;

- рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді судді Зіньківського районного суду Полтавської області звернути до негайного виконання;

- здійснити розподіл судових витрат.

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2025 року відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2025 року клопотання Вищої ради правосуддя про зупинення провадження у справі № 990/485/25 задоволено. Зупинено провадження у справі № 990/485/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 990SCGC/43/25 (провадження № 11-378сап25) за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 18 вересня 2025 року №1986/0/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2026 року задоволено клопотання Вищої ради правосуддя про поновлення провадження у справі, поновлено провадження у справі № 990/485/25, продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п`яти суддів, та призначено справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, на 30 червня 2026 року о 12:00 год.

26 червня 2026 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: Мацедонської В.Е., Білак М.В., Загороднюка А.Г., Соколова В.М., Єресько Л.О.

В обґрунтування позивач зазначає, що заявляє відвід усьому складу колегії суддів, що розглядає справу, у зв`язку з наявністю обставин, які викликають об`єктивні та законні сумніви в безсторонності та неупередженості суддів, а також з огляду на грубе порушення судом права останнього на справедливий судовий розгляд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Так ОСОБА_1 вказує, що провадження у справі було поновлено після зупинення судом за клопотанням відповідача. Водночас, відповідно до частини 2 статті 167 КАС України, до заяв та клопотань, які подаються до суду, обов`язково додаються докази надсилання їх копій та доданих до них документів іншим учасникам справи. Проте, всупереч цій нормі, відповідач не надіслав позивачу копію заяви про поновлення провадження у справі разом з доданими матеріалами. Згідно з частиною 4 статті 167 КАС України, за відсутності доказів надсилання, суд зобов`язаний був повернути клопотання відповідачу без розгляду. Однак, колегія суддів прийняла заяву ВРП за відсутності його надсилання ОСОБА_1 та повідомлення останнього, поновила провадження у справі та призначила судове засідання, чим створила умови грубої процесуальної нерівності.

Крім того, позивач зазначає, що він звернувся до суду 16 лютого 2026 року із письмовим клопотанням про видачу завіреної паперової копії постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2026 року з оригінальними підписами та відбитком гербової печатки суду. Однак, станом на дату подання заяви про відвід вказане клопотання судом не виконано, офіційний паперовий документ в порядку статті 251 КАС України позивачу не вручено.

У зв`язку з цим, ОСОБА_1 вчергове звернувся до суду із клопотанням про отримання судового рішення та окремої думки, зазначаючи про необхідність оскарження судового рішення в ЄСПЛ. Відповідно до частини 11 статті 251 КАС України, наявність електронного кабінету не позбавляє учасника права отримати копію рішення у паперовій формі за окремою заявою. Окрім того, за твердженням позивача, він заявляв клопотання разом із позовною заявою про витребування від канцелярії Вищої ради правосуддя відеозапису від 07 жовтня 2025 року засідання ВРП. Однак, вказане клопотання також проігноровано судом. При цьому, ВРП не прийнято жодного рішення, про що вона вказує на своїй офіційній адресі. Спроба розглядати справу 30 червня 2026 року без надання позивачу офіційного тексту рішення, на яке посилається відповідач, на думку останнього, свідчить про упередженість на користь державного органу.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначенні статтею 36 КАС України, а стаття 37 КАС України визначає підстави недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.

Відповідно до частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).

Аналіз цих норм свідчить про те, що для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, що викликають сумнів у його неупередженості або об`єктивності.

Враховуючи те, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді, сторона повинна навести обґрунтовані аргументи, що свідчать про наявність відповідних суб`єктивних та об`єктивних чинників.

Відповідно до частини третьої статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:

«об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

«суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Надаючи оцінку об`єктивності судді (суддів) під час вчинення ним (ними) процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя (судді) під час виконання ним (ними) своїх обов`язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє поведінка судді (суддів) у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею (суддями) дії, які можуть стати приводом для позбавлення права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.

Перед розглядом справи судді повинні утриматись від будь-яких коментарів, які можуть вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Судді утримуються від публічних та інших коментарів, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання.

При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Водночас вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною.

Верховний Суд зазначає, що суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами.

Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас за сталою та послідовною практикою Великої Палати Верховного Суду, наведеною, зокрема в ухвалах у справах №990/119/23, № 990/136/23, №990/20/23, не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Так, позивач однією із підстав відводу вказує про ненаправлення йому відповідачем копії заяви про поновлення провадження у справі від 05 травня 2026 року, та у зв`язку із цим, порушення його права на справедливий розгляд справи.

Разом з тим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частин першої, другої статті 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Позовні та інші заяви, скарги та інші визначені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів.

Приписами частини четвертої та п`ятої статті 18 КАС України встановлено, що єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Відповідно до частини сьомої статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Разом з тим, із Діловодства спеціалізованого суду вбачається, що заява ВРП від 05 травня 2026 року про поновлення провадження у справі подано через підсистему «Електронний суд», що прямо передбачено приписами статті 18 КАС України. При цьому, вказана заява була доставлена позивачу до його електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» 05 травня 2026 року о 21:38 год. Таким чином, з огляду встановлені приписами статті 18 КАС України правила обміну документами у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, відповідачем було дотримано порядок надсилання заяви про поновлення провадження у справі позивачу, яка, у свою чергу, була доставлена до електронного кабінету останнього. А тому, твердження ОСОБА_1 про порушенням судом правил частини 4 статті 167 КАС України та не повернення заяви відповідача від 05 травня 2026 року без розгляду зв`язку із ненадісланням позивачу копії цієї заяви є надуманим та не відповідає вищенаведеному. Крім того, зазначене спростовується доказами, наявними у матеріалах цієї справи.

При цьому, вказуючи про порушення судом прав позивача з огляду на поновлення провадження у справі та призначення судового засідання, то Суд зазначає, що заява містила вагомі підстави для поновлення, про що зазначено в ухвалі Верховного Суду від 03 червня 2026 року, натомість, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді (суду) не може бути підставою для відводу у силу частини 4 статті 36 КАС України.

Іншою підставою відводу, на думку ОСОБА_1 , є нерозгляд судом його клопотання від 16 лютого 2026 року про видачу завіреної паперової копії постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2026 року з оригінальними підписами та відбитком гербової печатки суду.

Верховний Суд звертає увагу позивача на те, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення (частина 11 статті 251 КАС України).

Разом з тим, з Діловодства спеціалізованого суду вбачається, що жодних клопотань чи заяв у справі № 990/485/25 у період з 01 грудня 2025 року по 05 травня 2026 року до Верховного Суду не надходило. Натомість, Судом з автоматизованої системи діловодства «ДОК ПРОФ» встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду із запитом від 17 лютого 2026 року про отримання вступної частини судового рішення у справі № 990SCGC/43/25. З огляду на те, що у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду не відбувається реєстрація вхідної кореспонденції, адресованої Великій Палаті Верховного Суду, твердження заявника щодо нерозгляду його заяви від 17 лютого 2026 року саме Верховним Судом є безпідставним.

Окрім того, щодо посилання позивача про нерозгляд його клопотання про витребування від канцелярії Вищої ради правосуддя відеозапису від 07 жовтня 2025 року засідання ВРП, яке було подано разом із позовною заявою у цій справі, Суд зазначає таке.

Так з матеріалів справи встановлено, що в ухвалі Верховного Суду від 05 листопада 2025 року про відкриття провадження у справі, Суд дійшов висновку про те, що клопотання про витребування доказів позивача є передчасним та не підлягає задоволенню на стадії відкриття провадження у справі, з огляду на відсутність відомостей про те, які саме документи будуть надані відповідачем у подальшому під час розгляду справи.

При цьому, ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2025 року зупинено провадження у справі № 990/485/25 на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України, та поновлено ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2026 року з огляду на усунення обставин, що викликали його зупинення.

Разом з тим, відповідно до частини десятої статті 120 КАС України зупинення провадження в адміністративній справі зупиняє перебіг усіх процесуальних строків у цій адміністративній справі. Перебіг процесуальних строків продовжується з дня поновлення провадження.

Крім того, приписами статті 237 КАС України передбачено, що з дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується зі стадії, на якій його було зупинено.

З огляду на те, що розгляд цієї справи було зупинено ухвалою від 01 грудня 2025 року, то Верховним Судом не могли вчинялись жодні процесуальні дії. А тому, твердження ОСОБА_1 про те, що судом проігноровано його клопотання про витребування додаткових доказів є надуманим, та таким, що не відповідає обставинам цієї справи.

Отже, аналізуючи заявлені підстави відводу, Суд зазначає, що не може бути підставою для відводу судді клопотання, яке містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами. Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

При цьому, резюмуючи підстави відводу, Суд зазначає, що сумнів у неупередженості суддів у зв`язку з вчиненням/невчиненням процесуальних дій не є чинниками, що можуть свідчити про упередженість та необ`єктивність суду.

Заява не містить посилань на обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями виключають участь суддів Верховного Суду Мацедонської В.Е., Білак М.В., Загороднюка А.Г., Соколова В.М., Єресько Л.О. у розгляді цієї справи відповідно до статті 36 КАС України.

На цій основі Суд дійшов висновку, що заявлений відвід є необґрунтованим.

Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Враховуючи необґрунтованість заявленого ОСОБА_1 відводу суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Мацедонської В.Е., Білак М.В., Загороднюка А.Г., Соколова В.М., Єресько Л.О., питання про відвід суддів відповідно до частини четвертої статті 40 КАС України підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.

Водночас, вимоги позивача щодо зупинення розгляду справи №990/485/25 по суті не підлягає задоволенню, з огляду на відсутність правових підстав для зупинення провадження у справі, передбачених частинами 1, 2 статті 236 КАС України.

Керуючись статтями 31, 36, 37, 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Визнати необґрунтованим відвід, заявлений ОСОБА_1 колегії суддів у складі: Мацедонської В.Е., Білак М.В., Загороднюка А.Г., Соколова В.М., Єресько Л.О.

Передати заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: Мацедонської В.Е., Білак М.В., Загороднюка А.Г., Соколова В.М., Єресько Л.О. від участі в розгляді справи № 990/485/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Е. Мацедонська

Судді: М. В. Білак

А. Г. Загороднюк

В. М. Соколов

Л. О. Єресько