УХВАЛА
29 червня 2026 року
м. Київ
справа №990/254/26
адміністративне провадження №П/990/254/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Дашутіна І.В., Желтобрюх І.Л., Мельник-Томенко Ж.М., Радишевської О.Р.,
перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання незаконною та скасування Президії Верховної Ради УРСР від 25 червня 1975 року №3961-VIII,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України, у якому просить визнати незаконність та скасувати в повному обсязі постанову Президії Верховної Ради УРСР від 25 червня 1975 року №3961-VIII про увільнення ОСОБА_1 від обов`язків народного судді Долинського районного суду, як такого, що скомпрометував себе, з часу її прийняття 25 червня 1975 року.
Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Перевіряючи позовну заяву на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про необхідність залишення її без руху з огляду на те, що вона не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України.
Так, відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За приписами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються, зокрема: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Колегія суддів зазначає, що підстава позову - це обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які в сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до відповідача. Предмет позову - матеріально-правові вимоги позивача до відповідача.
Гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача стосовно оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності було обґрунтованим, і таке порушення прав має бути реальним, стосуватися особистих прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Тож право на судовий захист не є абсолютним. Законодавцем встановлені вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, із якою особа звертається до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Із цих законодавчих положень випливає, що особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв`язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб`єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб`єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням чи бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.
Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.
Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи судового захисту свого права, свободи чи інтересу, які повинні формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти з настанням яких суб`єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, складають підставу позову.
Відсутність конкретизованого предмета позову перешкоджає суду визначити межі судового розгляду та предмет доказування у справі та, відповідно, здійснити ефективний захист прав позивача, оскільки судовий захист не може надаватися стосовно абстрактних чи гіпотетичних порушень. Суд адміністративної юрисдикції покликаний перевіряти правомірність дій/бездіяльності лише у межах конкретної владно-управлінської функції, тобто у межах конкретного порушеного права, що можливо зробити лише за умови належного викладення позивачем своїх вимог щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Так, у тексті позовної заяви ОСОБА_1 зазначає: «… Президія ВР УРСР 25.06.1975 р. приймаючи постанову про увільнення - тимчасове відсторонення мене від обов`язків судді Долинського народного суду Івано-Франківської області не зазначила строку на який мене ОСОБА_1 народного суддю відсторонено від обов`язків народного судді, як такого, що скомпрометував себе. Однак не зазначено в постанові які саме я, як суддя вчинив діяння, які компрометують мене як суддю. Згадана постанова є голослівною, домислом Президії оскільки жодними фактами (доказами) не підтверджена…».
До позовної заяви додана, у тому числі копія трудової книжки ОСОБА_1 .
У трудовій книжці під №8 міститься запис від 09 липня 1975 року про увільнення позивача від обов`язків народного судді Долинського району відповідно до оскаржуваної Постанови Президії Верховної Ради УРСР від 25 червня 1975 року №3961-VIII.
Разом з тим, під №21 міститься запис від 29 квітня 1992 року, відповідно до якого на зміну запису №8 в трудовій книжці вважати звільненим в зв`язку з переходом на іншу роботу. Підстава: Постанова Президії Верховної Ради України №2250-ХІІ від 06 квітня 1992 року.
Колегія суддів зауважує, що зміст позовної заяви зводиться виключно до викладу фактичних обставин справи без посилання на норми права, якими спірні правовідносини урегульовано, без належного обґрунтування порушеного права, яке підлягає захисту, ураховуючи зміни, внесені до оскаржуваної Постанови Постановою Президії Верховної Ради України від 06 квітня 1992 року №2250-ХІІ, що, у свою чергу, не може вважатися належним обґрунтуванням заявленої позовної вимоги та унеможливлює визначення меж судового розгляду та предмету доказування у справі.
Також, всупереч частині першій статті 161 КАС України до позовної заяви не додано її копій відповідно до кількості учасників справи.
Оскільки зі змісту позовної заяви неможливо встановити ані дійсний предмет спору, ані права, свободи та інтереси позивача, які порушені, то Суд вважає, що позивачу слід подати уточнену позовну заяву та її копію для відповідача, у якій уточнити предмет спору, зміст позовних вимог, їх відповідне нормативне обґрунтування, викласти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та навести докази, які ці обставини підтверджують (з наданням їх суду).
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
У тексті позовної заяви ОСОБА_1 зазначає, що у відповідності до статей 3, 55 Конституції України та статті 266 КАС України строк на звернення до суду за захистом порушених прав не пропущений.
Однак, наведені норми права не установлюють строки звернення до адміністративного суду.
Зокрема, статті 3, 55 Конституції України закріплюють права і свободи людини та громадянина як найвищу соціальну цінність, та гарантію їх захисту державою, зокрема шляхом забезпечення права на судовий захист у разі їх порушення, невизнання або оспорювання, а стаття 266 КАС України визначає особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України.
Натомість строк звернення до адміністративного суду урегульовано статтею 122 КАС України.
За приписами частини частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п`ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Зі змісту позовної заяви установлено, що спірні правовідносини стосуються проходження позивачем публічної служби.
До позовної заяви додано:
- копію книги наказів обласного відділу юстиції Івано-Франківського облвиконкому, у якій міститься запис про наказ №72 від 08 липня 1975 року про увільнення ОСОБА_1 від обов`язків народного судді Долинського районного народного суду з 09 липня 1975 року на підставі Постанови Президії Верховної Ради УРСР від 25 червня 1975 року №3961-VIII;
- копію постанови про припинення кримінальної справи від 29 жовтня 1979 року;
- копію Протоколу №19 засідання бюро Долинського райкому Компартії України від 16 травня 1975 року, відповідно до якого, зокрема, рекомендовано виключити ОСОБА_1 з членів КПРС за вчинення названих у цьому ж протоколів діянь та визнано недоцільним його подальше перебування на посаді голови районного суду;
- копію Протоколу №7 пленуму Долинського райкому Компартії України від 06 червня 1975 року, відповідно до якого виключено ОСОБА_1 з членів КПРС;
- копію Наказу №106 по Станіславському обласному суду від 16 липня 1962 року про зарахування ОСОБА_1 на посаду народного судді Долинського району;
- копію першої сторінки паспорту ОСОБА_1 ;
- копію трудової книжки ОСОБА_1 , у якій містяться, у тому числі, записи про: звільнення від обов`язків голови народного суду (№7 від 11 травня 1975 року); звільнення від обов`язків народного судді (№8 від 09 липня 1975 року); про внесення змін до запису №8 та вважати звільненим у зв`язку з переходом на іншу роботу (№21 від 29 квітня 1992 року); інші записи про звільнення та прийняття на роботу.
Аналіз змісту указаних документів дає підстави для висновку, що позивач був обізнаний про існування оскаржуваної Постанови та обставини свого увільнення від обов`язків народного судді як у 1975 році, так і у 1992 році (з урахуванням запису у трудовій книжці №21 від 29 квітня 1992 року, про який мовилося вище).
З урахуванням викладеного Суд констатує, що позивачем пропущено місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України, для звернення до суду з цим позовом та не подано до Суду клопотання про поновлення пропущеного строку.
За правилами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України).
З урахуванням наведеного, позовну заяву необхідно залишити без руху, установивши строк у 10 (десять) днів з моменту отримання цієї ухвали, протягом якого позивач має усунути указані недоліки, шляхом подання до Суду:
- уточненої позовної заяви та її копії для відповідача, у якій уточнити предмет спору, зміст позовних вимог, їх нормативне обґрунтування, викласти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та навести докази, які ці обставини підтверджують (з наданням їх суду);
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав пропуску такого строку та поданням доказів їх поважності.
Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 171 КАС України Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Установити ОСОБА_1 строк десять днів з дати вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі неусунення недоліків позовної заяви в установлений судом строк, така заява буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
..................................
..................................
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
І.В. Дашутін
І.Л. Желтобрюх
Ж.М. Мельник-Томенко
О.Р. Радишевська
Судді Верховного Суду