**ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ **
**ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД **
**У Х В А Л А **
**_24.06.2026 м.Дніпро Справа № 908/2595/23 _**__
**Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:**
**головуючого** **судді:** Мороза В.Ф. - доповідач,
**суддів**: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В** **
**розглянувши заяву **Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК Авто" **про **перегляд за нововиявленими обставинами постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025
у справі **№ 908/2595/23**
**за позовом** в.о. керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради
**до відповідачів: **1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК Авто"
2\. Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
3\. Державного підприємства "Сетам"
**про** усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсними електронних торгів та актів про проведення електронних торгів, скасування державної реєстрації права власності на об\`єкт нерухомого майна
**ВСТАНОВИВ:**
В.о. керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі: Запорізької міської ради звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК Авто", Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Державного підприємства "Сетам" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсними електронних торгів та актів про проведення електронних торгів, скасування державної реєстрації права власності на об\`єкт нерухомого майна.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.12.2023 позов задоволено повністю.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК Авто" на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.12.2023 у справі № 908/2595/23 задоволено частково. Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.12.2023 у справі №908/2595/23 змінено. Позов задоволено частково. Товариству з обмеженою відповідальністю «АСК Авто» звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209, шляхом знесення розташованих на ній тимчасових споруд: будівлі охорони літ. А загальною площею 5,8 м2 та будівлі охорони літ. Б загальною площею 4,8 м2. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК Авто» на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 2 684,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 27.05.2025 касаційне провадження у справі №908/2595/23 за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 закрито. Касаційне провадження у справі № 908/2595/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК Авто" на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.12.2023 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК Авто" в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 06.12.2023 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 908/2595/23 в оскаржуваній частині залишено без змін.
Товариством з обмеженою відповідальністю "АСК Авто" подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 908/2595/23, в якій просить суд скасувати постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування поданої заяви зазначає, що під час вчинення виконавчих дій у ВП № 77503416 державним виконавцем та залученим спеціалістом КП «ЕЛУАШ» 23.12.2025 та 24.12.2025 було встановлено, що спірні об\`єкти (літ. А та літ. Б) неможливо перемістити без їх руйнування. Згідно з Актами державного виконавця від 23.12.2025 та 24.12.2025, спроба «демонтажу» призвела до повного знесення стін та стелі, а на земельній ділянці залишилися залізобетонні споруди (фундаменти). Наявність заглибленого залізобетонного фундаменту, що був виявлений лише після спроби знесення, прямо вказує на те, що об\`єкти мали ознаки нерухомого майна (капітальних споруд), а не «пересувних тимчасових споруд», як помилково констатував суд внаслідок необізнаності про це під час розгляду справи. Суд апеляційної інстанції в Постанові зазначав, що демонтаж не припиняє право власності. Однак фактичне виконання призвело до фізичного знищення (ліквідації) майна, яке належало ТОВ «АСК АВТО» на праві власності (куплене на електронних торгах). Таким чином, висновок суду про відсутність «надмірного тягаря» виявився помилковим, оскільки майно не було перенесене, а було знищене. Якби суду на момент винесення Постанови було відомо про наявність нерозривного зв\`язку об\`єктів із землею (фундаментів) та неможливість їх переміщення без повного руйнування: 1. Суд не зміг би класифікувати їх як «пересувні тимчасові споруди». 2. Суд був би зобов\`язаний застосувати ст. 376 ЦК України. 3. Висновок про те, що демонтаж «не завдає шкоди», був би неможливим. Ці обставини є нововиявленими, оскільки вони існували на момент розгляду справи (фундаменти були під землею) та є істотними для справи, але не були відомі Заявнику ТОВ «АСК АВТО» (який придбав об\`єкти як готові лоти на торгах) та не були встановлені судом.
Також до поданої заяви долучено клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Підставами заявленого клопотання визначено те, що обґрунтовуючи заяву, Відповідач вказує, що під час примусового виконання рішення було виявлено обставини, які не були відомі суду раніше: спірні споруди літ. А та літ. Б мали заглиблений залізобетонний фундамент, що робило їх переміщення (демонтаж) без повного руйнування неможливим.
Вказане прямо суперечить висновку суду, покладеному в основу Постанови, про те, що ці об\`єкти є «пересувними тимчасовими спорудами». Для встановлення істини та підтвердження того, що залишки споруд на земельній ділянці є конструктивними елементами капітальної будівлі (фундаментом), необхідні спеціальні знання у сфері будівництва.
Відтак просить суд призначити у справі № 908/2595/23 судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:
o Чи мали споруди літ. А (пл. 5,8 кв.м) та літ. Б (пл. 4,8 кв.м) за адресою м. Запоріжжя, вул. Професора Толока, 14-в, нерозривний зв\`язок із землею (фундамент) станом на момент їх знесення?
o Чи було можливим переміщення зазначених споруд без їх знецінення, руйнування та зміни призначення?
Чи є залишки конструкцій, зафіксовані в Актах державного виконавця від 23.12.2025 та 24.12.2025, залізобетонним фундаментом капітального типу?
Проведення експертизи доручити Запорізькому відділенню Дніпропетровського НДІСЕ (69018, м.Запоріжжя, вул.Перемоги, 50, ЗВ, ДНДIСЕ, е-mail: [email protected], сайт:http//sudexp.in.ua,тел. (061) 764-74-18, 764-74-29).
Витрати на проведення експертизи покласти на ТОВ «АСК АВТО».
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
30\.03.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від прокурора надійшов відзив на заяву ТОВ «АСК АВТО» про перегляд постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 за нововиявленими обставинами, в якому він просить відмовити у задоволенні заяви та залишити вказане судове рішення без змін.
В судовому засіданні 24.06.2026 брали участь представник ТОВ «АСК АВТО» (заявника/відповідача-1) та прокурор. Інші учасники справи, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не проінформували.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов\`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз\`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов\`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб\`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (\&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов\`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов\`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов\`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов\`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об\`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об\`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що явка сторін обов\`язковою не визнавалась, враховуючи межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, виходячи з того, що у справі вже відбулося судове засідання 03.06.2026, на якому був присутній представник відповідача-1 та прокурор, які надали свої пояснення, натомість позивач та відповідачі-2,3 своїх представників не забезпечили, колегія суддів не вбачає наявність правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та продовжує розгляд справи.
З огляду на положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з урахуванням того, що суд не визнавав обов\`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду заяви, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків провадження, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для вирішення порушеного перед судом питання, колегія суддів вважає можливим здійснити апеляційний розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представників позивача та відповідачів-2,3.
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Представник ТОВ «АСК АВТО» просив суд заяву задовольнити, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Прокурор проти задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами заперечив, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення постанови без змін. Крім того, заперечив проти клопотання про призначення у справі судової експертизи.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, їх представників, розглянувши наведені в заяві про перегляд постанови за нововиявленими обставинами доводи, дослідивши обставини справи та оцінивши подані заявником докази, дійшов наступних висновків.
Щодо заявленого клопотання.
Так, ч. 1 ст. 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1\) для з\`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2\) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Водночас, за приписами ч. 4 ст. 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Слід також наголосити, що заява про перегляд за нововиявленими обставинами не може ґрунтуватися на поданих до суду нових доказах, що були створені/виготовлені після прийняття рішення суду, що переглядається, а саме, як зазначає заявник, під час примусового виконання рішення було виявлено обставини, які не були відомі суду раніше, що підтверджується Актами державного виконавця від 23.12.2025 та 24.12.2025.
Адже нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення. Нова обставина, що з\`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи.
Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими (аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а; Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі № 2а-23903/09/1270 та від 03.04.2018 у справі №477/1012/14-а, від 14.05.2019 у справі № 826/14797/15).
За правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 29.08.2018 у справі № 552/137/15-ц, не можуть вважатися нововиявленими й ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини. Нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв\`язку з нововиявленими обставинами.
Зазначене також відповідає висновку, сформульованому у рішенні Європейського суду з прав людини від 09 червня 2011 року у справі "Желтяков проти України", про те, що можливість втручання у рішення, яке набуло ознак остаточного, зумовлена обставинами суттєвого та неспростовного характеру, а застосування такої процедури має відбуватися у спосіб, сумісний із вимогами статті 6 Конвенції.
Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (правова позиція Верховного Суду наведена у постанові від 22.06.2020 у справі №911/1407/15).
Колегія суддів зауважує, що клопотання ТОВ «АСК АВТО» направлене на переоцінку доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи і фактично призведе до отримання нового доказу, який не оцінювався судом при розгляді справи по суті, та спрямований на підтвердження обставин, які вже були оцінені та досліджені судом.
Крім того, метою такої стадії судового розгляду справи як перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є саме встановлення наявності чи відсутності фактичних даних, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, на підставі вже долучених до заяви доказів, що підтверджують наявність нововиявлених обставин (п. 3 ч. 3 ст. 322 ГПК України), а не сприяння заявникові у встановленні нових даних та наданні нових засобів доказування (нового висновку експерта).
Слід наголосити, що відповідач-1 не був позбавлений можливості заявити відповідне клопотання під час розгляду справи по суті, проте цим правом не скористався.
Таким чином, з огляду на те, що у процедурі перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами судом не здійснюються заходи щодо призначення експертизи та здобуття нових доказів, їх долучення до матеріалів справи та надання правової оцінки, що відповідає приписам процесуального законодавства, апеляційний суд відмовляє у задоволенні клопотання ТОВ «АСК АВТО» про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.
Щодо суті поданої заяви.
Рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 1 ст. 320 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1\) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2\) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3\) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Колегія суддів наголошує, що в пункті 33 рішення у справі «Христов проти України» (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 42).
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (п. 40) та від 29.10.2015 у справі «Устименко проти України» (п. 46) неодноразово акцентував увагу на тому, що одним із основних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу «res judicata» - принципу остаточності рішення суду, згідно з яким жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного й обов\`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами.
Верховний Суд у постановах від 12.05.2020 у справі № 51-517ск18 та від 21.10.2020 у справі № 726/938/18 виклав правовий висновок про те, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду при прийнятті судового рішення, а також спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.
Необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: 1) їх наявність на час розгляду справи; 2) те, що ці обставини не могли бути відомими заявникові на час розгляду справи; 3) істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято).
Відповідні правові позиції щодо визначення нововиявлених обставин наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 909/1056/15, від 13.05.2021 у справі № 910/12465/18, від 07.07.2021 у справі №904/4470/16, від 15.07.2021 у справі № 910/12490/18, від 21.07.2021 у справі №924/1098/20, від 12.08.2021 у справі № 903/289/18.
Виходячи з системного аналізу п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України, апеляційний суд наголошує, що перший критерій для віднесення обставин до категорій нововиявлених для суду становить істотність цих обставин для вирішення справи.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (правова позиція Верховного Суду у постанові від 21.10.2020 у справі № 726/938/18).
Другий критерій для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду становить доведеність того, що такі обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою.
Апеляційний суд зауважує, що правовою підставою для перегляду постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 908/2595/23 за нововиявленими обставинами заявник визначив п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України, посилаючись на те, що в ході примусового виконання рішення було з\`ясовано, що спірні об\`єкти не є тимчасовими спорудами, а є капітальними об\`єктами нерухомості, адже мають заглиблений залізобетонний фундамент, що не було і не могло бути відомо Заявнику на час розгляду справи та не встановлено судом.
Так, рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.12.2023 у справі №908/2595/23 задоволено позовну заяву виконувача обов\`язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ТОВ «АСК Авто», Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Державного підприємства «СЕТАМ» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсними електронних торгів та актів про проведення електронних торгів, скасування державної реєстрації права власності на об\`єкт нерухомого майна.
Вказаним рішенням, зокрема, зобов\`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «АСК АВТО» звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209, шляхом знесення розташованих на ній тимчасових споруд: будівлі охорони літ. А загальною площею 5,8 м2 та будівлі охорони літ. Б загальною площею 4,8 м2.
У подальшому, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 частково задоволено апеляційну скаргу ТОВ «АСК АВТО» та рішення Господарського суду Запорізької області від 06.12.2023 - змінено, позов задоволено частково, Товариству з обмеженою відповідальністю «АСК АВТО» (бул. Будівельників, 7-А, м. Запоріжжя, 69123, ідентифікаційний код юридичної особи 43412493) звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209, шляхом знесення розташованих на ній тимчасових споруд: будівлі охорони літ. А загальною площею 5,8 м2 та будівлі охорони літ. Б загальною площею 4,8 м2.
Змінюючи формулювання резолютивної частини судового рішення у справі №908/2595/23 суд апеляційної інстанції виходив з тих підстав, що вимога позивача про зобов\`язання ТОВ «АСК АВТО» звільнити самовільно зайняті земельні ділянки шляхом демонтажу (знесення) належних останньому тимчасових споруд, не є нерозривно пов\`язаною з його особою та не перешкоджає виконанню цього рішення без участі ТОВ «АСК АВТО» (але за рахунок його коштів), шляхом вжиття виконавцем заходів примусового виконання у разі його невиконання ТОВ «АСК АВТО» у добровільному порядку та/або вчинення перешкод у його виконанні.
Враховуючи мету відповідного позову, рішення суду щодо знесення тимчасових споруд має бути виконуваним не лише у добровільному порядку, але й у примусовому (без участі відповідача/боржника, але його коштом).
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов\`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначено ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до ч.ч. 1-3 якої за рішеннями, за якими боржник зобов\`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч.6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У зв\`язку з невиконанням відповідачем-1 рішення суду апеляційної інстанції, державним виконавцем, актами від 23.12.2025 та від 24.12.2025, засвідчено виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі №908/2595/23 в примусовому порядку.
Відповідно до вказаних актів державним виконавцем констатовано, що земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209 звільнено шляхом знесення тимчасових споруд. Знесення споруд відбулось шляхом демонтажу.
Слід зауважити, що знесення - це процес повного або часткового руйнування будівель, споруд чи інших об\`єктів нерухомості, натомість демонтаж будівель - це комплекс робіт з розбирання, руйнування або знесення будівель.
З огляду на викладені обставини, частини конструкцій тимчасових споруд, які знаходились на спірній земельній ділянці, були демонтовані, що дозволяє їх привести у первинний стан на будь-якій іншій місцевості.
Щодо тверджень заявника про капітальність споруд, варто наголосити, що як вбачається із встановлених у постанові від 15.01.2025, яка переглядається, обставин, «в ході досудового розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022082020000029 від 09.09.2022, за ознаками ч. 3 ст. 358 КК України проведено судову будівельно-технічну експертизу. Відповідно до висновку № 0059 від 17.03.2023, за результатами проведеного дослідження встановлено, що будівля охорони літ.А, загальною площею 5,8 кв.м. та будівля охорони літ.Б, загальною площею 4,8 кв.м., розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Професора Толока, 14В, за конструктивними характеристиками, відповідно до вимог нормативно-правових актів - є тимчасовими будівлями».
Також, апеляційний суд зазначив, що «відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи, об\`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209, що належить ТОВ «АСК Авто» фактично є комплексом тимчасових будівель. Вказаний факт свідчить про неправомірне надання статусу «нерухоме майно» шляхом державної реєстрації об\`єкту, який відноситься до тимчасових споруд».
Крім того, у апеляційній скарзі ТОВ «АСК АВТО» зазначало, що «відповідно до висновку експерта, копію якого долучено прокурором до позовної заяви, «експерт» встановлює наявність капітального фундаменту, але в обґрунтування «тимчасовості споруди» вказує, що з фундаменту її можна достатньо швидко демонтувати та встановити на інший фундамент».
Проте, апеляційний суд відхилив такі аргументи, позаяк «у висновку експерта навпаки зазначено, що об\`єкти дослідження не мають фундаменту, що було встановлено в ході дослідження основ цих будівель шляхом шурфування. Також у висновку експерта зазначено, що частково по периметру зазначених будівель на висоту від 20 см. до 25 см., «цоколь» будівель обкладено шлакоблоками та обмазано цементно-пісчаним розчином.
Таким чином, спірні споруди не є капітальними, а класифікуються як тимчасові.
Отже, відповідні доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на матеріалах справи».
Тобто судом було надано оцінку наявним у справі доказам та зроблено висновок про статус спірних об\`єктів, щодо яких порушено питання про знесення, саме як тимчасових споруд.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що обставини, на які ТОВ «АСК АВТО» посилається у своїй заяві не є нововиявленими, адже вже були відомі заявнику під час розгляду справи №908/2595/23 Центральним апеляційним господарським судом і останній на них посилався, заявляючи клопотання про долучення нових доказів.
Так, як вбачається зі змісту постанови від 15.01.2025:
« 12.11.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ «АСК АВТО» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи нового доказу - висновку Державного НДІ будівельних конструкцій щодо визначення наявності фундаментів будівель охорони (Літ. А, Б) комплексу автостоянки по вул. Толока професора, 14в в м. Запоріжжя, виконаний 09.09.2024 на замовлення згідно Договору № 328-24/24.
Клопотання обґрунтоване тим, що в апеляційній скарзі зазначалося, що ТОВ «АСК АВТО» було замовлено висновок будівельної експертизи у відповідності до положень господарського процесуального закону, відповідно до ч. 3 ст. 98 ГПК України «Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи». Разом із доповненням до апеляційної скарги надавалися суду докази замовлення висновку будівельної експертизи та зазначалося, що з проведенням експертизи виникли складнощі у зв\`язку зі звільненням відповідного експерту. Після цього, ТОВ «АСК АВТО» було укладено із Запорізьким відділенням Дніпропетровського науково-дослідного Інституту судових експертиз Міністерства юстиції України новий договір № 539-24 від 11.06.2024 р. на проведення експертно-будівельного технічного дослідження (щоб отримати відповідь, чи є спірний об\`єкт об\`єктом нерухомого майна за своїми характеристиками), а також була здійснена оплата за проведення цієї експертизи (копії відповідних документів надавалися суду). Проведення експертизи затягнулося не з вини ТОВ «АСК АВТО», експерт, який був призначений для проведення експертизи пішов у щорічну відпуску. Також, для проведення зазначеної експертизи було надано висновок «Визначення наявності фундаментів будівель охорони (Літ А, Б) комплексу автостоянки по вул. Толока професора, 14в в м. Запоріжжя» Запорізького відділення Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій» (копія доказів подання висновку додається). ТОВ «АСК АВТО» вважає що наявні передбачені ч. 3 ст. 169 ГПК України підстави для прийняття апеляційним судом у якості доказу - Висновку «Визначення наявності фундаментів будівель охорони (Літ А, Б) комплексу автостоянки по вул. Толока професора, 14в в м. Запоріжжя» Запорізького відділення Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій» (копія додається). На теперішній час експертиза, замовлена у Дніпропетровського науково-дослідного Інституту судових експертиз Міністерства юстиції України завершена, але висновок пообіцяли надати ТОВ «АСК АВТО» у найближчий час. Така ситуація виникла внаслідок відсутності директора, який має затвердити цей висновок своїм підписом. Висновок експертно-будівельного технічного дослідження спірних будівель, виконаний Запорізьким відділенням Дніпропетровського науково-дослідного Інституту судових експертиз Міністерства юстиції України на замовлення ТОВ «АСК АВТО» на підставі договору № 539-24 від 11.06.2024 р. має істотне значення для встановлення фактичних обставин даної господарської справи.
Також, 05.12.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ «АСК АВТО» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи нового доказу - «ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА № 539-24 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження за заявою від 04.06.2024» Дніпропетровського науково-дослідного Інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Запорізьке відділення.
Клопотання обґрунтоване тим, що в апеляційній скарзі зазначалося, що ТОВ «АСК АВТО» було замовлено висновок будівельної експертизи у відповідності до положень господарського процесуального закону, відповідно до ч. 3 ст. 98 ГПК України «Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи». Разом із доповненням до апеляційної скарги надавалися суду докази замовлення висновку будівельної експертизи та зазначалося, що з проведенням експертизи виникли складнощі у зв\`язку зі звільненням відповідного експерту. Після цього, ТОВ «АСК АВТО» було укладено із Запорізьким відділенням Дніпропетровського науково-дослідного Інституту судових експертиз Міністерства юстиції України новий договір № 539-24 від 11.06.2024 р. на проведення експертно-будівельного технічного дослідження (щоб отримати відповідь, чи є спірний об\`єкт об\`єктом нерухомого майна за своїми характеристиками), а також була здійснена оплата за проведення цієї експертизи (копії відповідних документів надавалися суду). Проведення експертизи затягнулося не з вини ТОВ «АСК АВТО», експерт, який був призначений для проведення експертизи пішов у щорічну відпуску. Також, для проведення зазначеної експертизи було надано висновок «Визначення наявності фундаментів будівель охорони (Літ А, Б) комплексу автостоянки по вул. Толока професора, 14в в м. Запоріжжя» Запорізького відділення Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій» (копія якого була подана до матеріалів даної господарської справи). На теперішній час експертиза, замовлена у Дніпропетровського науково-дослідного Інституту судових експертиз Міністерства юстиції України завершена. ТОВ «АСК АВТО» вважає що наявні передбачені ч. 3 ст. 169 ГПК України підстави для прийняття апеляційним судом у якості доказу - «ВИСНОВКУ ЕКСПЕРТА № 539-24 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження за заявою від 04.06.2024» Дніпропетровського науково-дослідного Інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Запорізьке відділення, складеного 11.10.2024 року (копія додається). У оскаржуваному рішенні Господарського суду Запорізької області від 06.12.2023 року по справі № 908/2595/23 суд першої інстанції послався на наступне: «В ході досудового розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022082020000029 від 09.09.2022, за ознаками ч. З ст. 358 КК України проведено судову будівельно-технічну експертизу. Відповідно до висновку № 0059 від 17.03.2023, за результатами проведеного дослідження встановлено, що будівля охорони літ.А, загальною площею 5,8 кв.м. та будівля охорони літ.Б, загальною площею 4,8 кв.м., розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Професора Толока, 14В, за конструктивними характеристиками, відповідно до вимог нормативно-правових актів - є тимчасовими будівлями.». Натомість, у «ВИСНОВКУ ЕКСПЕРТА № 539-24 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження за заявою від 04.06.2024» Дніпропетровського науково-дослідного Інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Запорізьке відділення встановлено, що: « 1. Будівля охорони літ.А. площею 5.8 кв.м. та будівля охорони літ.Б. площею 4.8 кв.м в складі комплекса автостоянки (реєстраційний номер об\`єкта нерухомого майна 2211367223101, адреса м. Запоріжжя, вулиця професора Толока, буд. 14в, кадастровий номер земельної ділянки 2310100000:04:031:0209) є об\`єктами нерухомого майна за конструктивними характеристиками (улаштований фундамент), відповідно до вимог методик, щодо проведення судових будівельно-технічних експертиз та вимог визначених в нормативних документах, чинних в галузі будівництва і діючих на території України». Цей висновок експерта повністю підтверджує позицію ТОВ «АСК АВТО» і обставини, на які товариство посилалася в апеляційній скарзі, а отже має істотне значення для встановлення фактичних обставин даної господарської справи».
У задоволенні вказаних клопотань було відмовлено, оскільки суд дійшов висновку, що: «Заявником не обґрунтовано належним чином неможливість подання вищезазначених доказів до суду першої інстанції в межах процесуальних строків, в той час як останні були створені за результатом самостійного звернення ТОВ «АСК АВТО» до експертних установ, що свідчить про відсутність об\`єктивних перешкод для вчинення відповідної процесуальної дії на певному етапі… Відповідач-1 (апелянт) не дотримався чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, та фактично подав до суду нові докази, які датовані: 09.09.2024 та 11.10.2024, тобто після прийняття рішення судом першої інстанції (06.12.2023), що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки таким доказам…».
В цьому аспекті необхідно наголосити на тому, що акти державного виконавця від 23.12.2025 та від 24.12.2025, на які посилається заявник, датовані майже через рік після ухвалення постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2020 у справі № 815/6834/15 наголосив на важливості дотримання принципу правової визначеності під час розгляду судами заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, зазначивши, що до нововиявлених обставин належать факти об\`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв\`язання спору.
Принцип юридичної визначеності передбачає повагу до остаточності судових рішень та полягає у тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов\`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України»).
Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допускається лише за наявності виняткових обставин (п.п. 51-52 рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії» від 24.06.2003, ухвала Суду щодо прийнятності заяви № 62608/00 «Агротехсервіс проти України», п.п. 42-44 рішення Суду у справі «Желтяков проти України» від 09.06.2011).
Передбачений главою 3 Розділу IV ГПК України перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є окремою формою судового процесу, що має свої особливості (правова позиція Верховного Суду у постанові від 14.01.2020 у справі №909/1056/15).
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв\`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункти 7.4-7.5)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов\`язується виникнення юридичних наслідків, такі, як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв\`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов\`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (див. пункт 7.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, пункт 136 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Як вже було зазначено, обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими. Не можуть вважатися нововиявленими й ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв\`язку з нововиявленими обставинами.
Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.01.2019 у справі № 127/10129/17 (пункт 27)) та постанові від 14.04.2021 у справі № 9901/819/18 (пункт 6.38)).
До того ж, необхідно зазначити, що за приписами ч. 4 ст. 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
За таких умов, апеляційний суд вбачає відсутність необхідних ознак за другим критерієм, визначеним п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України, для віднесення визначених заявником обставин до категорії нововиявлених, оскільки такі обставини були відомі відповідачу-1 під час розгляду справи, а подаючи заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, ТОВ "АСК Авто" намагається домогтися переоцінки доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи та змусити суд прийняти та дослідити нові докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Щодо доводів про необхідність дотримання визначеного Конвенцією принципу пропорційності втручання у право особи на мирне володіння майном, то оцінку таким як і власне застосуванню принципу «пропорційності» у спірних правовідносинах, суд вже надав у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025
Як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
А за приписами ч. 4 ст. 325 ГПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
У зв\`язку з усім вищенаведеним, враховуючи доводи заявника та межі перегляду рішення апеляційного суду за нововиявленими обставинами, колегія суддів доходить обґрунтованого висновку, що обставини, на які посилається ТОВ "АСК Авто", не є нововиявленими у розумінні статті 320 ГПК України, а відтак відмовляє у задоволенні відповідної заяви.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст.129, 233-236, 269, 275-279, 320-325 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
**УХВАЛИВ:**
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК Авто" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 908/2595/23 відмовити.
Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 908/2595/23 залишити в силі.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "АСК Авто".
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали підписано 30.06.2026
**Головуючий суддя В.Ф. Мороз**
**Суддя Ю.Б. Парусніков**
**Суддя А.Є. Чередко **