USRCD

Unified State Register
of Court Decisions

Ухвала № 137753085

Reading aloud is unavailable for now

Справа № 276/1731/25 Номер провадження № 11-кп/4805/549/26

Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія Зґвалтування

Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

Іменем України

26 червня 2026 року

м. Житомир

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:

головуючої судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря: ОСОБА_5 ,

прокурора: ОСОБА_6 ,

обвинуваченого: ОСОБА_7 ,

захисника: ОСОБА_8 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Хорошівського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025060680000154 від 27.07.2025, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 152 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Хорошівського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2026 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 обраховано з дня набрання вироком законної сили.

У строк покарання зараховано попереднє ув`язнення ОСОБА_7 з 26 липня 2025 року до дня набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 01.08.2025 по справі №276/1314/25 - скасовано.

Вирішено питання про долю речових доказів.

Як встановив суд, 26.07.2025 близько 20 год. 00 хв. у ОСОБА_7 , який перебував на автодорозі між населеними пунктами Кропивенка та Рижани Хорошівської територіальної громади Житомирського району Житомирської області, та який зустрів в указаному місці ОСОБА_9 , виник злочинний умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних з вагінальним, анальним та оральним проникненням в тіло іншої особи, з використанням своїх геніталій стосовно останньої.

У вказаний день, час та місці, ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, із сексуальних мотивів, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, розуміючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись на проїжджій частині автодороги між населеними пунктами Кропивенка та Рижани Хорошівської територіальної громади Житомирського району Житомирської області, використовуючи фізичне насильство, що виразилося у застосуванні сили до ОСОБА_9 , спричиненні їй тілесних ушкоджень та подоланні її волі до спротиву, без добровільної згоди останньої, затягнув її до лісосмуги.

Надалі, ОСОБА_7 , використовуючи фізичний примус, тиск та погрози, подолав супротив ОСОБА_9 , вчинив дії сексуального характеру, що полягали у неодноразовому введенні свого статевого члена у піхву, анальний отвір та ротову порожнину потерпілої, внаслідок чого зґвалтував її, чим порушив статеву свободу та недоторканість ОСОБА_9 .

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить дочекатися рішення з касаційної інстанції стосовно передачі його кримінальної справи до іншого апеляційного суду. Зазначає, що після отримання ухвали ВС він напише доповнення до апеляційної скарги. Звертає увагу на те, що він наводив чіткі доводи відносно порушення його права на захист, заявляв відвід, але його доводи не були взяті до уваги. Вказує, що ним написані заяви до НАБУ, ДБР та Вищої ради правосуддя стосовно суддів першої та апеляційної інстанції. На думку обвинуваченого, грубо порушено статті КПК України, Конституції України та ЄСПЛ.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 подану ним апеляційну скаргу підтримав, стверджує, що справа щодо нього сфабрикована, а вирок незаконний. Його вина не підтверджується доказами, потерпіла та свідок ОСОБА_10 оговорюють його, свідок побив його, вимагав з нього гроші, а інакше погрожував його посадити за згвалтування. Заявив клопотання про повторний допит потерпілої, свідка ОСОБА_10 , а також про виклик і допит працівників кімнати попереднього затримання для підтвердження того, що у нього були зламані ребра. Вважає, що справу треба повністю переглянути, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Потерпіла ОСОБА_9 подала до суду заяву, в якій просить розглядати справу без її присутності, свої свідчення підтримує. Просить застосувати до ОСОБА_7 максимально можливе покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст. 404 КПК України апеляційний суд переглядає вирок Хорошівського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2026 року щодо ОСОБА_7 в межах поданої апеляційної скарги. Підстав для виходу за межі апеляційної скарги в порядку ч.2 ст. 404 КПК України колегія суддів не встановила.

Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вирішуючи питання щодо доведеності вини ОСОБА_7 за пред`явленим йому обвинуваченням, суд першої інстанції безпосередньо дослідив та дав оцінку усім доказам у кримінальному провадженні, ретельно з`ясував обставини кримінального правопорушення, врахував позицію і доводи сторони захисту. У вироку суд навів мотиви, з яких визнав зазначені вище доводи необґрунтованими, і на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України, послався на наступні докази.

В суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України, не визнав повністю та надав суду показання, що кардинально відрізняються від версії сторони обвинувачення.

Він зазначив, що 26 липня 2025 року повертався на велосипеді з селища Нова Борова до села Рижани, а також зазначив, що придбав там будинок під виплату. Проїжджаючи ділянку автодороги, він побачив дівчину (потерпілу ОСОБА_9 ), яка сиділа на узбіччі та плакала. Він зупинився та запропонував їй свою допомогу.

За словами обвинуваченого, потерпіла, плачучи, відійшла з узбіччя до тупикового ґрунтового з`їзду в лісосмугу між полями. Він залишив свій велосипед біля дороги, підійшов до неї та запитав, що сталося. Потерпіла, захлинаючись сльозами, розповіла, що посварилася з чоловіком, який залишив її саму на дорозі та поїхав. ОСОБА_7 стверджує, що вони просто сиділи поруч на траві та розмовляли.

При цьому обвинувачений категорично заперечив факт застосування до потерпілої будь-якого фізичного чи психологічного насильства, удушення або погроз. Він стверджує, що не роздягав потерпілу, під час їхнього спілкування вони обоє були повністю одягнені, а жодних дій сексуального характеру між ними не відбувалося.

Через деякий час до місця їхнього перебування приїхав чоловік потерпілої (свідок ОСОБА_10 ) разом із двома іншими невідомими чоловіками. Обвинувачений заявив, що ці особи гуртом жорстоко побили його. Під час побиття свідок ОСОБА_10 приставив йому до горла предмет, схожий на ніж, та шляхом шантажу почав вимагати гроші в сумі 100 000 гривень, погрожуючи, що якщо він не заплатить, то його звинуватять у зґвалтуванні та "посадять". Оскільки грошей у нього не було, нападники зірвали з його шиї золотий ланцюжок із кулоном Божої Матері вагою близько 17 грамів у якості "компенсації".

ОСОБА_7 зазначив, що внаслідок побиття чоловіком потерпілої та його спільниками він отримав численні тілесні ушкодження, садна, синці та перелом ребра, що, за його словами, було зафіксовано на рентгенівському знімку в лікарні. З місця події до медичного закладу його забрала карета швидкої медичної допомоги. Обвинувачений також звернув увагу суду на те, що його речі в рюкзаку були акуратно складені, однак під час огляду місця події працівниками поліції вони виявилися розкиданими.

На свій захист обвинувачений акцентував увагу на тому, що висновками судово-медичних експертиз не виявлено його біологічних слідів (ДНК, сперми, потожирових слідів) під нігтями, на тілі потерпілої чи на її білизні, так само як не виявлено слідів удушення на шиї ОСОБА_9 , що, на його думку, повністю спростовує показання потерпілої про вчинення щодо неї насильницьких дій сексуального характеру.

Крім того, ОСОБА_7 зазначив, що хоча раніше він дійсно тривалий час відбував покарання у місцях позбавлення волі за вчинення корисливих злочинів (крадіжок), він ніколи не вчиняв насильницьких злочинів, не є ґвалтівником, і його моральні принципи не дозволяють йому навіть думати про вчинення подібних дій. Просив суд критично оцінити показання потерпілої та її чоловіка як зацікавлених осіб, виправдати його, а кримінальне провадження закрити за відсутністю в його діях складу злочину та недостатністю доказів.

Як на докази вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, суд обґрунтовано послався на показання потерпілої, свідків, ряд письмових доказів по справі, висновки проведених у кримінальному провадженні експертиз.

Потерпіла ОСОБА_9 детально розповіла про обставини вчиненого щодо неї кримінального правопорушення. Вона показала, що 26 липня 2025 року близько 20:00 години вона разом із чоловіком та 3,5-місячною дитиною поверталася автомобілем з міста Малин до селища Хорошів. В дорозі між подружжям виникла словесна сварка, оскільки потерпіла хотіла пересісти на інше сидіння, щоб погодувати дитину, а чоловік наполягав на продовженні руху без зупинки. Внаслідок цього конфлікту вона вийшла з автомобіля, а чоловік з дитиною поїхав далі, залишивши її саму на узбіччі дороги.

Перед цим, проїжджаючи ділянку дороги, вони бачили обвинуваченого, який ішов з велосипедом і впав, проте тоді вони не звернули на нього особливої уваги та об`їхали його. Коли потерпіла сиділа на асфальті спиною до дороги та плакала через сімейну сварку, до неї ззаду підійшов обвинувачений ОСОБА_7 , навалився на неї та почав запитувати, що сталося. Одразу ж, діючи з примусом, він почав штовхати її з узбіччя в кущі, супроводжуючи свої дії нецензурною лайкою та відкрито заявляючи про свій намір її зґвалтувати.

Потерпіла показала, що активно чинила фізичний опір нападнику: постійно відштовхувала його, била ногою між ноги та дряпала його (зокрема, за шию, обличчя, руки та спину), благаючи відчепитися. Незважаючи на опір, обвинувачений зняв з неї нижню білизну, яка так і залишилася на тому місці, повалив на землю і почав душити її обома руками за шию. Внаслідок удушення в потерпілої потемніло в очах, вона почала хрипіти та, реально побоюючись за власне життя, сказала нападнику: «роби, що хочеш, тільки не души». Після цих слів обвинувачений припинив душити її, підняв за руку, вибачився, зазначивши, що нібито її «перевіряв», і запропонував провести додому в село Рижани. Потерпіла уточнила, що на цій першій локації статевого акту не відбулося, оскільки в обвинуваченого не настала ерекція.

Надалі вони пішли вздовж дороги в напрямку села Рижани, при цьому обвинувачений міцно тримав її за руку та вів поруч свій велосипед. У цей час назустріч їм (у попутному напрямку) їхав мікроавтобус. Обвинувачений зупинився, щоб зав`язати шнурки, і дав їй потримати велосипед; скориставшись моментом, вона почала махати вільною рукою та просити водія автомобіля про допомогу, однак той не зупинився. Побачивши її спробу покликати на допомогу, обвинувачений розлютився і силоміць потягнув її з дороги на стежку в лісосмугу на другу локацію. Потерпіла наголосила, що намагалася втекти від нападника декілька разів (до другої локації, під час руху та безпосередньо під час насильницьких дій), але він щоразу її наздоганяв.

На другій локації, яка знаходилася в кущах за поворотом дороги, обвинувачений зняв свої штани та змусив потерпілу до дій сексуального характеру. Потерпіла засвідчила, що обвинувачений протягом приблизно півтори-двох годин всупереч її волі неодноразово вчиняв щодо неї оральне, анальне та вагінальне проникнення. Під час цих дій він постійно застосовував фізичне насильство: штовхав її, тягав за волосся, змушував змінювати положення (стояти на колінах, лежати на спині), а також принижував нецензурною лайкою. Крім того, ОСОБА_7 прямо погрожував їй вбивством, зазначаючи, що якщо вона комусь розповість про те, що сталося, він знайде, де вона живе, та розправиться з нею і її сім`єю.

Знущання припинилися лише тоді, коли потерпіла почула сигнал автомобіля свого чоловіка, який повернувся її шукати і зупинився неподалік від місця злочину. Скориставшись цим, їй вдалося вирватися від нападника; озирнувшись, вона побачила, що обвинувачений одягається і намагається втекти в протилежному напрямку. Потерпіла вибігла на дорогу до машини свого чоловіка, після чого чоловік побіг наздоганяти обвинуваченого.

Добігши до автомобіля, ОСОБА_9 взяла телефон чоловіка та одразу зателефонувала до поліції. Вона витерла тіло вологими серветками та почала годувати в машині дитину, чекаючи на приїзд правоохоронців, які згодом викликали швидку і доставили її до лікарні для медичного огляду.

Додатково потерпіла ОСОБА_9 наголосила, що вона є віруючою людиною і з дитинства ніколи не вживала алкогольних напоїв. Вона категорично відмовилася від будь-яких пропозицій обвинуваченого щодо примирення чи укладення угоди, розцінивши його звернення в суді як тиск. Також потерпіла підтвердила, що внаслідок дій обвинуваченого на її тілі залишилися дрібні подряпини та синці, а також тривалий час боліла нога.

Чоловік потерпілої ОСОБА_9 -свідок ОСОБА_10 показав, що влітку, у вечірній час, коли вже сутеніло, він разом із дружиною ОСОБА_9 та малолітнім сином поверталися автомобілем з міста Малин до селища Хорошів. В дорозі між ними виникла словесна сварка через те, що дитина плакала і дружина хотіла її погодувати, натомість свідок наполягав на продовженні руху без зупинки. Внаслідок конфлікту дружина вийшла з автомобіля і залишилася сидіти на узбіччі, а він поїхав далі. Свідок також зазначив, що незадовго до цього, проїжджаючи ділянку дороги, вони бачили чоловіка з велосипедом, який сидів біля проїжджої частини, та об`їхали його.

Свідок показав, що приблизно через 10 хвилин він доїхав до села Рижани, зупинився біля магазину, після чого розвернувся і повернувся на те місце, де залишив дружину, однак її там уже не було. Подумавши, що вона могла поїхати додому попутним транспортом, він поїхав у Хорошів, перевірив вулиці, але не знайшов її, після чого одразу ж повернувся назад до місця, де її висадив.

Під`їжджаючи до вказаного місця, свідок почав подавати звукові сигнали автомобілем і невдовзі зупинився на узбіччі. Вийшовши з машини, він почув, як дружина тихо кличе його на ім`я, та побачив, як вона вибігає з лісосмуги. За словами свідка, вигляд дружини свідчив про вчинення щодо неї злочину: її майка була задерта, спідниця скручена на поясі, одна нога була босою, а на іншій сандаль був натягнутий аж на щиколотку. Свідок одразу зрозумів, що його дружину зґвалтували. У цей же час він побачив чоловіка (обвинуваченого ОСОБА_7 ), який стояв до нього спиною, розправляв задерту футболку та спішно підтягував свої джинси.

Свідок наказав дружині сісти в автомобіль до дитини, а сам побіг за нападником, який кинувся навтьоки в напрямку соняшникового поля та лісосмуги. Наздогнавши обвинуваченого, свідок збив його з ніг, оскільки той намагався чинити опір та замахувався для удару. Після цього свідок потягнув його в напрямку дороги. Коли свідок на мить відійшов до автомобіля, щоб перевірити стан дружини, яка в цей час викликала поліцію, обвинувачений знову підвівся і спробував втекти. Свідок вдруге його наздогнав, вивів до дороги та утримував на землі до приїзду працівників поліції.

Додатково свідок ОСОБА_10 категорично заперечив твердження обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що він нібито приїхав не сам, а з двома іншими невідомими чоловіками. Також він повністю та послідовно спростував показання обвинуваченого про те, що він чи будь-які інші особи вимагали в ОСОБА_7 гроші в сумі 100 000 гривень, погрожували йому в`язницею або заволоділи його золотим ланцюжком.

Свідок зазначив, що до приїзду поліції він допомагав дружині обтертися вологими серветками. Згодом під час огляду він бачив на її тілі (зокрема на шиї, талії та спині) червоні сліди, які згодом перетворилися на синці. Наостанок свідок наголосив, що його дружина з дитинства відвідує церкву, є віруючою людиною і ніколи не вживала алкогольних напоїв.

Свідок ОСОБА_11 , який залучався працівниками поліції як понятий під час огляду місця події, показав, що з обвинуваченим ОСОБА_7 він особисто не знайомий, ніяких родинних відносин з ним не має, лише бачив його раніше візуально. Із родиною потерпілої свідок знайомий, оскільки їхні діти товаришують та спілкуються між собою, проте в особисте життя сім`ї ОСОБА_12 він не втручається.

Свідок суду пояснив, що наприкінці липня, у вечірній час, коли вже було темно і він готувався до відпочинку (близько 23:00 години), йому зателефонував чоловік потерпілої - ОСОБА_10 . Останній коротко повідомив, що сталося насильство, на місці вже є співробітники поліції і необхідна присутність понятих для засвідчення процесуальних дій. ОСОБА_11 відразу погодився та, оскільки правоохоронцям була потрібна ще одна людина, зателефонував своїй знайомій (сусідці) ОСОБА_13 , яка також погодилася взяти участь як понята. Після цього чоловік потерпілої заїхав за ними на автомобілі та відвіз їх на місце події, де на них вже чекали поліцейські та потерпіла.

По прибуттю співробітники поліції коротко ознайомили понятих із ситуацією, після чого всі разом пішли проводити огляд. Свідок підтвердив, що слідчі дії проводилися на двох різних локаціях.

Перше місце огляду знаходилося на узбіччі, приблизно за 1,5–2 метри від краю проїзної частини дороги (якщо їхати з села Рижани, то з лівої сторони). Свідок зазначив, що на цьому місці були очевидні сліди того, що хтось боровся: дуже сильно зім`ята та витоптана трава, поламане гілля, а листя було розгорнуте так, що виднілася гола земля. На цьому ж місці присутні за допомогою ліхтариків шукали мобільний телефон потерпілої, про який вона повідомила поліцейським. Телефон знайшли трохи збоку від епіцентру боротьби (приблизно за 5-6 метрів від краю проїзної частини), він лежав у невеликій ямці під листям у траві. Свідок зазначив, що, здається, саме він першим побачив телефон, і запам`ятав, що апарат був якогось яскравого кольору, проте точної моделі чи конкретного відтінку назвати не зміг. Також ОСОБА_11 вказав, що на місці події, здається, були виявлені труси, проте через давність подій він не зміг категорично стверджувати про їхню належність (чоловічі чи жіночі), кількість та колір. Усі знайдені на першій локації речі поліція фотографувала та вносила до протоколу.

Після завершення огляду першої локації, як показав свідок, вони повернулися вздовж дороги у напрямку села Рижани приблизно на 20-30 метрів та перейшли на протилежний (правий, якщо їхати з Рижан) бік дороги. Там знаходився ґрунтовий з`їзд, по якому вони пройшли прямо близько 70-100 метрів від асфальтної дороги.

На другій локації були виявлені велосипед та закритий рюкзак (сумка) з речами. Співробітники поліції у присутності понятих відкрили рюкзак та почали по черзі діставати з нього вміст. Свідок запам`ятав, що всередині знаходилися шнурки (мотузка), зарядні пристрої, павербанки, декілька мобільних телефонів, одяг (зокрема, кофта), а також шкільний атлас (за 8-й чи 9-й клас) та різноманітні канцелярські товари (фломастери, олівці), через що він спершу припустив, що в рюкзаку є дитячі речі.

Описуючи загальну обстановку під час слідчих дій, ОСОБА_11 наголосив, що огляд проводився у темну пору доби, тому для освітлення використовувалися фари автомобіля та ліхтарики мобільних телефонів. Він також звернув увагу суду на емоційний стан потерпілої ОСОБА_9 , зазначивши, що вона була дуже налякана, сильно нервувала і тремтіла, охарактеризувавши її стан словами: "як людину в мороз голяком випустити".

По завершенню всіх процесуальних дій свідок особисто прочитав протокол огляду місця події та поставив свій підпис. Він підтвердив суду, що під час підписання документа жодних зауважень чи доповнень до тексту протоколу, а також до дій працівників поліції у нього не було.

Свідок ОСОБА_13 , яка залучалася працівниками поліції як понята під час огляду місця події, показала, що з обвинуваченим ОСОБА_7 та потерпілою ОСОБА_9 раніше знайома не була, жодних стосунків з ними не мала і вперше побачила їх у день події. Ввечері 26 липня 2025 року, коли вже було темно, на прохання свого сусіда ОСОБА_11 , вона приїхала на місце події для участі у слідчих діях як понятої.

По прибуттю на ділянку автодороги між селами Кропивенка та Жовтнівка, працівники поліції запропонували понятим допомогти знайти мобільний телефон. Оскільки була нічна пора, огляд проводився за допомогою світла фар автомобіля та ліхтариків мобільних телефонів. З лівого боку дороги (якщо їхати з села Рижани) у траві з кропивою, в ямці на відстані приблизно 5-6 метрів від краю проїзної частини, було знайдено телефон яскравого кольору. Також на цій локації, ближче до дороги (приблизно за 1-2 метри від краю проїзної частини), було виявлено жіночу нижню білизну. Трава на цьому місці була сильно витоптана.

Після цього, як зазначила свідок, учасники огляду повернулися вздовж автодороги приблизно на 50 метрів назад та перейшли на протилежний (правий) бік на лісову дорогу. На цій другій локації свідок побачила велосипед, а ще приблизно через 10 метрів далі - закритий рюкзак, чоловічу нижню білизну та витоптане коло у траві, перемішане із землею, що свідчило про боротьбу.

Працівники поліції у присутності понятих діставали та оглядали речі з виявленого рюкзака. Свідок запам`ятала, що всередині знаходилося декілька мобільних телефонів, шкільний атлас у прозорому файлі, а також поліетиленовий пакет із біжутерією, зокрема намистом, ланцюжками та сережками. Крім того, з рюкзака дістали документ - довідку про звільнення, з якої поліцейський вголос зачитав місце реєстрації особи, запам`яталося, що це була Кіровоградська область.

Обвинуваченого на місці події свідок не бачила, проте працівники поліції показували їй його фотографію на своєму мобільному телефоні, запитуючи, чи бачила вона цього чоловіка. Описуючи стан потерпілої ОСОБА_9 , свідок зазначила, що та була дуже знервована, одягнена у спідницю, футболку та жилетку, мала розтріпане волосся та видиму садину на щоці. Крім того, свідок звернула увагу, що руки потерпілої вкрилися червоними пухирями, припустивши, що вона попеклася кропивою, оскільки пошуки телефону відбувалися саме у заростях.

По завершенню всіх процесуальних дій свідок особисто прочитала протокол огляду місця події та поставила свій підпис, підтвердивши суду, що жодних зауважень чи доповнень до фіксації виявлених речей або дій працівників поліції у неї не було.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_7 також підтверджується письмовими матеріалами кримінального провадження, які були ретельно дослідженні судом першої інстанції. Порушень норм КПК України під час збирання та дослідження вказаних доказів колегією суддів не встановлено.

З протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 27.07.2025 встановлено, що ОСОБА_9 негайно після події повідомила поліцію про вчинення щодо неї дій сексуального характеру невідомим чоловіком у лісовому масиві між населеними пунктами Кропивенка та Рижани Хорошівської ОТГ.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 26.07.2025, який проводився з 21:10 до 23:48, під час якого було зафіксовано об`єктивну обстановку на місці вчинення злочину. Оглядом встановлено дві окремі локації. На першій локації (географічні координати 50.658724, 28.55359) у кюветі, що переходить у лісосмугу, виявлено ділянку із прим`ятою рослинністю та поламаними гілками, що є беззаперечною ознакою боротьби. На цьому ж місці виявлено жіночі труси чорного кольору, які були упаковані в паперовий конверт № 1, та мобільний телефон марки «Redmi» у блакитному корпусі, який належить потерпілій. На другій локації (географічні координати 50.658034, 28.55229) виявлено велосипед марки «Спутник» синього кольору, поруч із яким на відстані близько 1 метра знайдено чоловічі труси темно-синього кольору з написом «VM VERICON MEN» (упаковані в паперовий конверт № 2), а на відстані близько 70 см від трусів знаходяться кросівки білого кольору з оранжевими вставками, поруч з кросівками на відстані близько 10 см розміщений рюкзак чорного кольору з надписом «Jeep», в якому знаходилися мобільний телефон марки «Samsung», барсетка «FASHION», джинсові шорти, спортивна кофта та інші особисті речі обвинуваченого ОСОБА_7 . Зазначені обставини повністю спростовують версію обвинуваченого про те, що він просто мирно спілкувався з потерпілою і не роздягався, оскільки наявність його спідньої білизни окремо від решти речей на місці події є об`єктивним доказом зворотного.

Згідно з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.07.2025 свідок ОСОБА_10 серед пред`явлених йому осіб впевнено впізнав ОСОБА_7 як особу, яку він затримав на місці вчинення злочину щодо його дружини.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 30.09.2025 за участю потерпілої ОСОБА_9 встановлено, що остання на статисті детально показала, як вона знаходячись знизу під обвинуваченим ОСОБА_7 спричиняла йому тілесні ушкодження, обхопивши його тіло своїми руками за допомогою нігтів рук в хаотичному порядку дряпала спину підозрюваного праворуч та ліворуч в області лопаток, плечей та рук від плечового до ліктьових суглобів. Вказаний механізм утворення тілесних ушкоджень співпадає з результатами судово-медичної експертизи обвинуваченого.

Згідно з висновком експерта № 1605 від 01.09.2025 у гр. ОСОБА_9 виявлено синці та садно на спині та обох нижніх кінцівках, які утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, не виключено в термін та за обставин, вказаних обстеженою та відносяться до легких тілесних ушкоджень; на час проведення судово-медичної експертизи у гр. ОСОБА_9 будь-яких тілесних ушкоджень в ділянці статевих органів, внутрішньої сторони нижніх кінцівок, ротової порожнини, прямої кишки виявлено не було; при судово-імунологічному дослідженні гр. ОСОБА_9 в тампоні та мазках із вмістом піхви сперматозоїдів не виявлено.

Відповідно до висновку експерта № 1606 від 01.08.2025 у гр. ОСОБА_7 виявлено синці та садна на обличчі, шиї, тулубі, обох верхніх кінцівках, які утворилися від дії тупих твердих предметів, могли виникнути та за обставин, вказаних обстеженою та відносяться до легких тілесних ушкоджень. Від обстеження статевих органів та відібрання матеріалу на імунологічне дослідження ОСОБА_7 відмовився.

Згідно з висновком експерта № 2192 від 30.09.2025 виявлені тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_7 могли виникнути за обставин, вказаних потерпілою ОСОБА_9 під час проведення слідчого експерименту за її участі.

Підстав ставити під сумнів висновки наведених експертиз колегією суддів не встановлено.

Під час апеляційного перегляду, сторона захисту не навела переконливих доводів, які могли б призвести до визнання наведених вище доказів недопустимими.

Таким чином, у процесі перевірки матеріалів кримінального провадження, апеляційним судом не виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення доказів у провадженні, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України та правильність кваліфікації його дій. Наявні у провадженні докази відповідають вимогам закону щодо належності та допустимості доказів.

Під час судового розгляду були встановлені і досліджені всі обставини, з`ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення кримінального провадження, проведені необхідні експертизи, належним чином з`ясовані обставини, що характеризують об`єктивну сторону кримінального правопорушення.

Що стосується доводів обвинуваченого ОСОБА_7 на неповноту судового розгляду, то слід наголосити, що інкримінований йому злочин не вчинявся в умовах неочевидності, оскільки під час його вчинення була присутня потерпіла, яка була допитана і надала показання, які вказують на наявність в діях ОСОБА_7 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Судом першої інстанції також враховано місце огляду події, зокрема, наявність витоптаної трави, що свідчить про активну боротьбу, виявлення чоловічої та жіночої нижньої білизни, що підтверджує показання потерпілої та спростовує показання обвинуваченого, що жодних дій сексуального характеру щодо потерпілої він не вчиняв. Наявність синців та саден на обличчі, шиї, тулубі, обох верхніх кінцівках обвинуваченого є характерною саме для слідів від людини, яка активно захищається, перебуваючи в положенні знизу. Це корелюється з показаннями потерпілої та результатами проведеного з нею слідчого експерименту.

Також судом враховані показання свідків, які прибули на місце вчинення злочину, які узгоджуються з показаннями потерпілої та не узгоджуються з показаннями обвинуваченого.

Дослідивши та проаналізувавши докази в сукупності, місцевий суд дійшов до переконання, що вина ОСОБА_7 доведена поза розумним сумнівом.

Щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_7 , що його вина спростовується висновками експертиз, колегія суддів звертає увагу на те, що обвинувачений відмовився від обстеження статевих органів та відібрання матеріалу на імунологічне дослідження, тому слідів біологічного походження від потерпілої на ньому не виявлено.

Щодо не встановлення слідів біологічного походження на тілі потерпілої, то колегія суддів звертає увагу на те, що згідно зі статтею 152 Кримінального кодексу України зґвалтування вважається закінченим злочином з моменту самого акту проникнення. Еякуляція (закінчення статевого акту у фізіологічному розумінні) не є обов`язковою умовою.

Обвинуваченим в суді апеляційної інстанції заявлялося клопотання про повторний допит потерпілої та свідка ОСОБА_10 та допитпрацівників кімнати попереднього затримання для підтвердження того, що у нього були зламані ребра.

Відповідно до ч.3 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції повторно досліджує обставини кримінального провадження лише у випадку, якщо вони були досліджені судом першої інстанції неповно або з порушенням вимог кримінального процесуального закону, або якщо такі докази безпідставно не були досліджені.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання і відмовляє в їх задоволенні, оскільки суд першої інстанції в повній мірі дослідив показання потерпілої та свідка ОСОБА_10 , обвинувачений мав змогу поставити їм свої запитання та у подальшому висловлювати свої доводи та заперечення щодо даних показань. Сама по собі незгода зі змістом показань не є підставою для повторного допиту свідків.

Щодо допиту працівників місць попереднього утримання затриманих для підтвердження наявності перелому ребер у обвинуваченого, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_7 відразу після затримання 27.07.2025 був оглянутий лікарем судово-медичним експертом, та виявлені у нього тілесні ушкодження були викладені у висновку експерта № 1606 від 01.08.2025. Переломів ребер у ОСОБА_7 не виявлено.

Також відмовляючи в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, колегія суддів враховує і практику Верховного Суду, який у своїх рішеннях неодноразово наголошував, якщо суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, останній не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції (рішення у провадженнях № 51-1208км18, № 51-297км19, № 51-1139км18).

Під час апеляційного розгляду було встановлено, що суд першої інстанції вимог кримінального процесуального законодавства дотримався, безпосередньо дослідив докази.

Отже, доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про недоведеність його винуватості є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами кримінального провадження, а тому колегія суддів відхиляє доводи про те, що досліджені докази не доводять поза розумним сумнівом його винуватості.

Щодо інших доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , то слід зазначити наступне.

Як убачається з матеріалів справи, під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 заявляв клопотання про відвід головуючого судді Хорошівського районного суду ОСОБА_1 .

Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 16.03.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_7 про відвід головуючого судді Хорошівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 від розгляду кримінального провадження №2761731/25 по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч.1 ст.152 КК України відмовлено (т.3 а.с.25-26).

Також під час слухання справи апеляційним судом обвинуваченим ОСОБА_7 заявлено відвід колегії суддів.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 23 червня 2026 року у задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_7 про відвід суддям ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційні скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просив дочекатися рішення з касаційної інстанції стосовно передачі його кримінальної справи до іншого апеляційного суду.

Своє клопотання до Верховного суду обвинувачений ОСОБА_7 обгрунтовував тим, що Житомирський апеляційний суд неодноразово здійснював перегляд ухвал суду першої інстанції про вирішення запобіжного заходу щодо нього, тому вважає, що у суддів Житомирського апеляційного суду сформоване певне ставлення до доводів сторони захисту, що створює обгрунтовані сумніви у можливості неупередженого розгляду його апеляційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2026 року клопотання ОСОБА_7 про направлення кримінального провадження (справа №276/1731/25) до іншого суду апеляційної інстанції залишено без задоволення.

Свою ухвалу Верховний Суд мотивував тим, що сам по собі факт здійснення судом апеляційної інстанції перегляду судових рішень у межах одного кримінального провадження, у тому числі щодо питань застосування чи продовження запобіжного заходу, автоматично не свідчить про упередженість складу суду.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження апеляційним судом не виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій.

Не встановлено й істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування вироку з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а оскаржуваний вирок суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Хорошівського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2026 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ

ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4