ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 137731684

Озвучення тимчасово недоступне

26\.06.26

**Справа № 522/13711/17**

**Провадження № 1-о/522/2/26**

**УХВАЛА **

**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ**

26 червня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА\_1 ,

при сектераті - ОСОБА\_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА\_3 ,

адвоката - ОСОБА\_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву Прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА\_3 , про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (в порядку ст. 459 КПК України, -

**ВСТАНОВИВ:**

Прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА\_3 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про перегляд вироку за нововиявленими обставинами у справі №522/13711/17 (провадження № 11-кп/813/482/22) у кримінальному провадженні №42016160000001017 від 05.12.2016 відносно ОСОБА\_5 , ОСОБА\_6 , ОСОБА\_7 .

Обґрунтовуючи заяву про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, прокурор посилається на те, що Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 06.08.2021. ОСОБА\_6 , ОСОБА\_5 , ОСОБА\_7 було визнано невинуватими та виправдано у зв\`язку з недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень.

З метою отримання фактичних даних щодо вчинення протиправної діяльності вказаними особами, на виконання доручення прокуратури Одеської області від 05.12.2016 № 17/1/2-5603т, наданого (в порядку ст. 40 КПК України) та від 08.12.2016 № 17/1/2-5671т, наданого (в порядку ст. 36 КПК України), постанови про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину від 05.12.2016 № 15/5669т, а також постанови про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 08.12.2016 №15/5671т, працівниками УВБ в Одеській області ДВБ НП України було отримано на використання грошові кошти у сумі 85 670 гривен, які передбачені спеціальними видатками Державного бюджету України та видані керуючись п. 3.9 розділу XIX Інструкції «Про організацію оперативно-розшукової діяльності та негласної роботи оперативними підрозділами Національної поліції України» затвердженої Наказом МВС України № 07 від 05.05.2016, які в подальшому було обмінено відповідно до курсу на 3200 доларів США.

09\.12.2016 ОСОБА\_5 та ОСОБА\_6 затримані працівниками УВБ в Одеській області ДВБ НП України після передачі їм громадянкою ОСОБА\_8 грошових коштів у сумі 3 200 (три тисячі двісті) доларів США та 8 000 (вісім тисяч) гривень НБУ, які в подальшому визнані у встановленому порядку речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Як зазначає прокурор згідно з матеріалами досудового розслідування відповідно до даних Національного банку України станом на 09.12.2016 грошові кошти у розмірі 3 200 (три тисячі двісті) доларів США у перерахунку на Національну валюту складали грошову суму у розмірі 82 560 (вісімдесят дві тисячі п\`ятсот шістдесят) гривень НБУ, що у сумі із грошовими коштами у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень НБУ складало 90 560 (дев\`яносто тисяч п\`ятсот шістдесят) гривень НБУ.

За результатами судового розгляду 06.08.2021 Приморським районним судом м. Одеси винесено вирок по справі № 522/13711/17 (провадження № 11-кп/813/482/22) у кримінальному провадженні №42016160000001017 від 05.12.2016 відносно ОСОБА\_5 , ОСОБА\_6 , ОСОБА\_7 , відповідно до якого останніх визнано невинуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, а грошові кошти у розмірі 3 200 (три тисячі двісті) доларів США та 8 000 (вісім тисяч) гривень НБУ, які на момент винесення рішення були передані на зберігання до ячейки банківської установи - звільнені з під арешту та повернуті власнику ОСОБА\_5 .

Прокурор зауважує, що відповідно до п.п. 3 п. С розділу 5 мотивувальної частини вказаного вироку Приморським районним судом м. Одеси наголошується, що «грошові кошти, які використовувались у даному кримінальному провадженні виділено з державного бюджету». Тобто, на думку прокурора, фактично, за вироком Приморського районного суду у зазначеній вище справі, судом повернуто державні кошти особі, якій вони не належали, та мали бути повернуті до УВБ в Одеській області.

Разом з тим, як зазначає прокурор, суд у своєму рішенні вказує, що в ході розгляду справи йому не надалось можливості безпосередньо дослідити номінали, номери та серії купюр вилучених у ОСОБА\_5 в ході огляду місця події, що унеможливило перевірити, чи співпадають вони із тим, які вказані у Протоколі огляду, ідентифікації, помітки та вручення грошових коштів.

Таким чином, на думку прокурора, суд закріплює той факт, що ним не надано належної оцінки речовому доказу та відповідно не спростовано відомості, вказані у протоколі щодо походження грошових коштів, в подальшому вилучених у ОСОБА\_5 .

Узагальнюючи викладене, прокурор зазначає, що рішення, прийняте Приморським районним судом м. Одеси, призвело до безпідставного набуття (без достатньої правової підстави) майна ОСОБА\_5 , а саме грошових коштів у розмірі 3 200 (гри тисячі двісті) доларів США, що станом на 09.12.2016 у перерахунку на Національну валюту складали суму у розмірі 82 560 (вісімдесят дві тисячі п\`ятсот шістдесят) гривень НБУ, що у сумі із грошовими коштами у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень НБУ складало 90 560 (дев\`яносто тисяч п\`ятсот шістдесят) гривень НБУ. На думку прокурора, таке рішення Приморського районного суду м. Одеси суттєво шкодить правам та інтересам Держави, як власника майна, а отже потребує зміни в частині повернення вилучених грошових коштів законному власнику - Державі.

У зв\`язку з викладеним, прокурор просить вирок Приморського районного суду м. Одеси від 06.12.2021 стосовно ОСОБА\_5 , ОСОБА\_7 , ОСОБА\_6 - змінити в частині «повернути грошові коштів у розмірі 3 200 (три тисячі двісті) доларів США, що станом на 09.12.2016 у перерахунку на Національну валюту складали суму у розмірі 82 560 (вісімдесят дві тисячі п\`ятсот шістдесят) гривень до УВБ в Одеській області.

Під час судового розгляду прокурор заяву підтримав.

Крім цього, 10.06.2026 під час судового розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по справі №522/13711/17 прокурором було надано:

\- копію запиту прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА\_3 за вих. №31/1-656ВИХ-26 від 27.05.2026, адресованого до ДВБ НПУ, про надання фінансових документів (квитанції, акти приймання-передачі, тощо), які підтверджують виділення зазначених коштів з фінансової частини ДВБ НПУ (УВБ в Одеській області ДВБ НПУ), отриманих із спеціального фонду державного бюджету України за 2016 рік в рамках к/п №42016160000001017 від 05.12.2016.

\- відповідь на запит прокурора, складений ДВБ НПУ за вих. № 45803-2026 від 05.06.2026 (508292), в якій відмовлено надати фінансові документи з огляду на їх належність до таємної інформації, та додано розписку (без зазначення дати та особи, яка передавала кошти) про отримання коштів ОСОБА\_9 100 000 грн. з метою використання у к/п №42016160000001017 від 05.12.2016 за ч. 3 ст. 368 ККУ. Також у відповіді зазначено, що працівник ДВБ НПУ, який відповідав за використання грошових коштів спеціального фонду державного бюджету України за 2016 рік, із 10.07.2020 переведений для подальшого проходження служби до центрального органу управління поліції.

Крім цього, в цей же день був допитаний в якості свідка ОСОБА\_9 . Під час допиту ОСОБА\_10 показав, що отримував грошові кошти та оформлював розписку. При цьому дату отримання коштів, а також особу, у якої ці грошові кошти були отримані, пригадати не зміг.

ОСОБА\_5 , ОСОБА\_6 та їх захисник просили залишити без задоволення заяву прокурора про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, вважають, що вирок є законним та таким, що ухвалений на підставі дослідження всіх доказів у кримінальному провадженні.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, суд дійшов такого висновку.

06\.12.2021 Приморським районним судом м. Одеси був ухвалений вирок по справі №522/13711/17 (провадження №11-кп/813/482/22) у кримінальному провадженні №42016160000001017 від 05.12.2016 відносно ОСОБА\_5 , ОСОБА\_6 , ОСОБА\_7 , яким останніх було визнано невинуватими та виправдано у зв\`язку з недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень.

14\.04.2022 вирок був переглянутий Одеським апеляційним судом за апеляційної скаргою прокурора (провадження №11-кп/813/482/22). За результатами апеляційного розгляду ухвалою Одеського апеляційного суду вирок був змінений. Виключено з мотивувальної частини вироку висновки суду щодо недотримання стороною обвинувачення вимог ст. 481 КПК України повідомлення про підозру адвокатам ОСОБА\_5 та ОСОБА\_6 . В іншій частині вирок був залишений без змін.

В касаційному порядку вирок першої інстанції та ухвала апеляційного суду протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали не оскаржувались.

Таким чином, вирок набув чинності 14.04.2022 р.

Суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв\`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК).

Отже, суду та всім учасникам кримінального провадження на дату ухвалення вироку та постановлення ухвали апеляційним судом були відомі ті обставини, на які заявляє прокурор у поданій заяві про перегляд вироку за нововиявленими обставинами.

Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами врегульований главою 34 КПК України (далі - КПК), у якій наведений вичерпний перелік нововиявлених обставин, за наявності яких можуть бути переглянуті судові рішення, що набрали законної сили.

Прокурор, аргументуючи, що грошові кошти були виділені з державного бюджету та отримані працівниками УВБ в Одеській області ДВБ НП України, посилається на доручення прокуратури Одеської області від 05.12.2016 № 17/1/2-5603т, наданого (в порядку ст. 40 КПК України), доручення прокуратури Одеської області від 08.12.2016 № 17/1/2-5671т, наданого (в порядку ст. 36 КПК України), постанову про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину від 05.12.2016 № 15/5669т, постанову про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 08.12.2016 №15/5671т.

Однак, постанова прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину, у якій він доручає оперативним співробітникам отримати кошти для проведення оперативної закупки, тільки підтверджує їх законність для використання під час оперативної закупки (постанова ККС від 29.11.2021 справа №654/3229/18 та від 16.02.2022 справа №613/1306/13-к), однак не підтверджує походження їх отримання - зі спеціальних фондів органів правопорядку чи надані особисто заявником.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що у матеріалах кримінального провадження має міститися інформація про походження грошових коштів, які використовувалися під час контролю за вчиненням злочину. Ці кошти можуть бути як отримані зі спеціальних фондів органів правопорядку, так і надані особисто заявниками.

Якщо припустити, що фінансування здійснювалось з бюджету (оперативно-розшукові фонди, спецфонди правоохоронних органів), рух коштів мав супроводжуватись внутрішніми фінансовими документами. Зазначених документів, що підтверджують рух коштів від казначейства до оперативного співробітника матеріали справи не містять та прокурором не надані.

Крім цього, прокурор в заяві зазначає, що грошові кошти були отримані у гривнях, та в подальшому обміняні на долари США, однак квитанції про купівлю валюти матеріали справи також не містять.

Таким чином, судом не встановлюється походження грошових коштів саме з державного бюджету.

При цьому посилання прокурора на п.п. 3 п. С розділу 5 мотивувальної частини вказаного вироку, в якому зазначено, що «грошові кошти, які використовувались у даному кримінальному провадженні виділено з державного бюджету» є вирваним з контексту та не стосувалось встановлення судом форми власності грошових коштів.

Так, п.п. 3 п. с розділу 5 мотивувальної частини вироку Приморський районний суд м. Одеси визначав пасивність поведінки правоохоронців в розрізі провокації: заява ОСОБА\_8 була написана за ініціативою співробітника ДВБ та під диктовку о/у ОСОБА\_11 ; грошові кошти, які використовувались у даному кримінальному провадженні, виділено з державного бюджету (в рамках НСРД), ОСОБА\_8 була проінструктована працівниками поліції ще до внесення відомостей до ЄРДР, вживала фрази, що свідчать про спонукання до почуттів ОСОБА\_7 та ОСОБА\_5 (просила по допомогу, плакала, умовляла).

Прокурором не доведено належними, допустимими та достовірними доказами, що кошти у сумі 100 000 грн, використані під час проведення НСРД у кримінальному провадженні №42016160000001017, були отримані із спеціального фонду державного бюджету України.

Надана розписка ОСОБА\_9 не є первинним фінансовим документом, не містить відомостей про особу, яка видала кошти, дату їх видачі та документальну підставу видачі, а показання свідка ОСОБА\_9 не усувають зазначених недоліків, оскільки свідок не зміг повідомити ані дату отримання коштів, ані особу, від якої їх отримав.

За таких умов походження коштів залишається недоведеним, а відповідні твердження сторони обвинувачення ґрунтуються на припущеннях.

При цьому відсутні будь-які оригінали фінансових документів, документи бухгалтерського обліку, підтвердження видачі коштів із відповідного фонду, документи щодо обміну гривні на долари США.

Таким чином, походження коштів належним чином не доведене, не підтверджено, що кошти належали державі, не виключається, що кошти були отримані з інших джерел.

Таким чином, сторона обвинувачення не довела належними та допустимими доказами походження коштів, які використовувались під час проведення НСРД.

Прокурор також зазначає в заяві про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, що рішення, прийняте Приморським районним судом м. Одеси, призвело до безпідставного набуття (без достатньої правової підстави) майна ОСОБА\_5 у сумі 90 560 (дев\`яносто тисяч п\`ятсот шістдесят) гривень НБУ.

Суд не може погодитися з такими доводами.

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 06.08.2021, залишеним без змін в частині виправдання ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.04.2022, не встановлено факту одержання ОСОБА\_5 неправомірної вигоди, а також не встановлено неправомірного походження вилучених грошових коштів.

Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом під час ухвалення остаточного судового рішення. Грошові кошти можуть бути звернуті в дохід держави лише у випадках, прямо передбачених законом, зокрема якщо вони є предметом кримінального правопорушення, неправомірною вигодою, доходом від кримінального правопорушення або підлягають спеціальній конфіскації.

Матеріали кримінального провадження не містять судового рішення, яке б встановлювало, що вилучені кошти є неправомірною вигодою, набуті злочинним шляхом чи підлягають спеціальній конфіскації.

Разом з тим судом під час розгляду кримінального провадження були досліджені договір-доручення №02 від 01.12.2016, ордер серії ОД №105158 від 05.12.2016, адвокатське досьє та інші документи, які сторона захисту подавала на підтвердження фактичного надання правничої допомоги. Ці обставини були предметом безпосереднього дослідження та оцінки під час ухвалення виправдувального вироку.

За змістом поданої заяви прокурор фактично пропонує суду повторно оцінити докази щодо походження та правової природи вилучених коштів, а також дійти інших висновків щодо належності цих коштів. Однак такі доводи стосуються переоцінки доказів та незгоди з висновками суду, що виходить за межі процедури перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Крім того, навіть за умови доведення факту використання під час НСРД коштів спеціального фонду державного бюджету України, сама по собі така обставина не спростовує висновків виправдувального вироку та не свідчить автоматично про виникнення у держави права власності на вилучені кошти, оскільки питання їх належності та правового режиму повинно вирішуватися на підставі належних та допустимих доказів, які підтверджують як походження коштів, так і підстави для їх витребування чи звернення в дохід держави.

За таких обставин суд дійшов висновку, що доводи прокурора про безпідставне набуття ОСОБА\_5 майна не підтверджені належними та допустимими доказами та не можуть бути визнані нововиявленими обставинами у розумінні ст. 459 КПК України.

Крім цього, відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими визнаються штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Нововиявленими можуть бути визнані обставини, які об\`єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження, і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення.

Процедура перегляду судових рішень за нововиявленим обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією, вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах. У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у ч. 2 ст. 459 КПК України обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на час розгляду справи, вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути (постанова Верховного Суду від 27.11.2025, справа №463/5991/20).

Процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами за своєю природою не є повторним розглядом справи по суті, вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження й усунення суперечностей у доказах.

Повторна перевірка таких доводів прокурора у порядку перегляду вироку за нововиявленими обставинами є недопустимою, оскільки таке провадження здійснюється не з метою ревізії судового рішення, повторного розгляду кримінального провадження по суті та ухвалення нового рішення, а з метою виправлення специфічних за своєю природою судових помилок. Провадження за нововиявленими обставинами, будучи самостійною формою оскарження й перевірки судових рішень, жодним чином не підміняє апеляційного та касаційного провадження, не є їхнім продовженням, відбувається не замість них, а за наявності для цього специфічних підстав. Тож така форма перевірки судових рішень не може мати резервного значення щодо апеляційного та касаційного проваджень (постанова Верховного Суду від 28.08.2025, справа № 1-114/2009).

Прокурор фактично намагається через главу 34 КПК переглянути не нововиявлені обставини, а оцінку доказів щодо походження коштів, яка вже була предметом дослідження суду першої та апеляційної інстанцій. Це прямо суперечить правовій природі провадження за нововиявленими обставинами та принципу *res judicata*.

Крім того, Верховний Суд у ряді справ № 754/4860/14-к, № 423/1623/15-к, № 583/2535/17 зазначив, що нововиявлені обставини - це встановлені розслідуванням, вироком суду, що набрав законної сили або викладені у заяві учасників судового провадження юридичні факти, які знаходяться в органічному зв\`язку з елементами предмета доказування у кримінальній справі і спростовують їх через попередню невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку, ухвалі, як такі, що не відповідають об\`єктивній дійсності. Нововиявлені обставини характеризуються такими ознаками, як їх невідомість суду з причин, від нього незалежних; їх істотне значення для провадження; їх наявність в об\`єктивній дійсності до ухвалення вироку; неможливість урахування під час провадження у справі та ухвалення вироку в зв\`язку з їх невідомістю судові; їх відкриття тільки після вступу вироку у законну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 463 КПК заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин.

На думку суду, прокурор не обґрунтував, у чому за таких обставин полягала помилка суду при ухваленні вироку, який прокурор просить скасувати.

Крім цього, згідно з положеннями ч. 1 ст. 461 КПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.

Приписами ч. 2 ст. 462 КПК України визначено, що у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами зазначаються: 1) найменування суду, до якого подається заява про перегляд; 2) прізвище, ім\`я, по батькові (найменування), поштова адреса особи, яка подає заяву, а також номер засобу зв\`язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; 3) судове рішення, про перегляд якого за нововиявленими або виключними обставинами подається заява; 4) обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду; 5) обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду; 5-1) клопотання особи про витребування копії рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, в органу, відповідального за координацію виконання рішень міжнародної судової установи, якщо її немає у розпорядженні особи, яка подала заяву, - у разі подання заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 459 цього Кодексу; 5-2) клопотання про поновлення строку подання заяви; 6) перелік документів та інших матеріалів, які додаються.

Положеннями ч. 3 ст. 464 КПК України передбачено, що до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена згідно з вимогами, передбаченими статтею 462 цього Кодексу, застосовуються правила частини третьої статті 429 цього Кодексу. Копія ухвали невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами й усіма доданими до неї матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 113 КПК процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. Вимога про необхідність виконання процесуальних дій у встановлений КПК строк також міститься у ст. 116 вказаного Кодексу.

Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причини пропуску цього строку. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

З огляду на системний аналіз норм процесуального закону під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об\`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов\`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

При цьому прокурором не зазначені поважні причини, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк, тобто до 14.07.2022, не заявлено клопотання про поновлення строку подання заяви.

Аргументів на підтвердження поважності причин, через які прокурор не мав об\`єктивної можливості до 14.07.2022 подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами протягом трьох місяців з дня як він дізнався або міг дізнатися про ці обставини, у заяві не наведено. Отже, підстави для поновлення прокурору строку для подання заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, відсутні. Аналогічні висновки містяться в ухвалі ВС від 13.01.2020 у справі № 127/13079/17 (провадження № 51-4876зно18), ухвалі ВС від 17.02.2020 у справі № 127/13079/17 (провадження № 51-4876зно18), ухвалі ВС від 24.03.2020 у справі № 1-13 2002 р. (провадження № 51-25зно20).

Перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має мати місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи у звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, що мають такі ознаки: 1) об\`єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення; 2) вони перебувають в органічному зв\`язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення; 3) вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв\`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Роль суду при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами зводиться лише до встановлення наявності таких обставин, оцінки їх з точки зору істотності для конкретної справи, їх дослідження та прийняття відповідного рішення. Однак суд не уповноважений збирати докази існування нововиявлених обставин, у тому числі шляхом дачі відповідних судових доручень лише на підставі припущення сторони кримінального провадження про існування таких обставин та доказів, що їх підтверджують (ухвала ВС від 09.11.2020 у справі 2-80/2001 (провадження № 51-1930зно19)).

При цьому, також важливим є дотримання принципу юридичної визначеності.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського Суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов\`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі «Рябих проти росії» (Ryabykh v. russia), заява N 52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 43).

Як вбачається із рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Правєдная проти росії» (Pravednaya v. russia, заява № 69529/01) та рішення у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв\`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

Європейський Суд з прав людини також вважає, що права особи, підозрюваної чи обвинуваченої у кримінальному правопорушенні, вимагають більшого захисту, ніж права сторін у цивільному процесі, і держави-учасниці мають більшу свободу дій, коли йдеться про цивільні справи, ніж коли мова йде про кримінальні справи (Moreira Ferreira v. Portugal (no. 2), no. 19867/12, § 67, 11 July 2017, Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands, 27 October 1993, § 32, Series A no. 274; Levages Prestations Services v. France, 23 October 1996, § 46).

Відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Приморського районного суду м. Одеси від 06.08.2021, який у частині виправдання залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.04.2022, судом не встановлено факту одержання ОСОБА\_5 неправомірної вигоди, не встановлено факту вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення та не встановлено обставин, які б свідчили про неправомірне походження вилучених коштів.

Таким чином, після набрання виправдувальним вироком законної сили відсутні будь-які правові підстави вважати зазначені кошти предметом кримінального правопорушення, неправомірною вигодою, доходом від злочину або майном, яке підлягає спеціальній конфіскації.

Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом під час ухвалення остаточного судового рішення.

При цьому сам факт визнання майна речовим доказом не породжує для держави права власності на таке майно та не є самостійною підставою для його конфіскації чи звернення в дохід держави.

Системний аналіз положень статей 96-1, 96-2 КК України та статті 100 КПК України свідчить про те, що грошові кошти можуть бути звернуті в дохід держави лише за наявності встановлених законом підстав, а саме якщо судом встановлено, що вони є предметом кримінального правопорушення, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, є доходами від такого майна, використовувалися як засіб або знаряддя кримінального правопорушення, є неправомірною вигодою, підлягають спеціальній конфіскації на підставах, прямо передбачених законом.

Жодної із зазначених обставин остаточними судовими рішеннями у даному кримінальному провадженні не встановлено.

Навпаки, вирок, який набрав законної сили, виключає можливість розглядати зазначені кошти як неправомірну вигоду, оскільки судом ці кошти визначені гонораром адвоката за вже виконану роботу.

Суд також звертає увагу на те, що доводи прокурора фактично ґрунтуються на припущенні, що якщо певні кошти використовувалися під час проведення НСРД або були отримані від державного органу для проведення контролю за вчиненням злочину, то вони автоматично повинні бути повернуті державі.

Однак такий висновок не випливає з положень кримінального процесуального закону.

Походження коштів саме по собі не визначає їх подальшу процесуальну долю.

Вирішальним є встановлення судом правової підстави для їх вилучення з цивільного обороту або звернення в дохід держави.

У даному випадку такої підстави судовими рішеннями не встановлено.

Більше того, навіть якщо припустити, що після ухвалення вироку прокурором отримано документи, які свідчать про використання під час НСРД коштів спеціального фонду державного бюджету України, така обставина сама по собі не спростовує висновку про правомірність та належність цих коштів ОСОБА\_5 , як гонорару адвоката, отриманого за виконану роботу.

Крім того, суд враховує, що під час розгляду кримінального провадження сторона захисту подавала та суд безпосередньо досліджував договір про надання правової допомоги, ордер адвоката, матеріали адвокатського досьє та інші документи, якими обґрунтовувалася позиція захисту щодо правової природи отриманих коштів. Також були прийняті до уваги покази свідка ОСОБА\_8 .

Вказані докази були предметом безпосереднього дослідження суду першої інстанції, отримали оцінку у вироку та перевірялися судом апеляційної інстанції.

Фактично доводи прокурора зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою доказів та спрямовані на повторне дослідження вже встановлених обставин кримінального провадження.

Разом з тим інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами не призначений для повторного розгляду справи або переоцінки доказів, які вже були предметом судового дослідження.

Правова природа такого перегляду полягає у врахуванні лише тих обставин, які об\`єктивно існували на момент ухвалення рішення, але не були і не могли бути відомі суду та сторонам, а також які самі по собі або у сукупності з іншими обставинами можуть поставити під сумнів правильність судового рішення.

Натомість наведені прокурором доводи фактично є спробою по-іншому інтерпретувати вже досліджені докази та досягти нового вирішення питання щодо долі речових доказів після набрання вироком законної сили, що суперечить принципу правової визначеності (*res judicata*) та не відповідає завданням провадження за нововиявленими обставинами.

Під час дослідження матеріалів кримінального провадження встановлено, що в ході перевірки обставин, на які у своїй заяві вказував прокурор, Приморський районний суд м. Одеси, дотримуючись вимог ст.ст. 459, 466, 467 КПК, ретельно перевіривши усі доводи заяви, співставивши їх з матеріалами кримінальної справи, не визнає їх нововиявленими в розумінні ст. 459 КПК.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що наведені прокурором обставини не можуть вважатися нововиявленими в розумінні ч. 2 ст. 459 КПК для перегляду судового рішення та не доводять неправильність ухваленого вироку, який був ухвалений з урахуванням усіх досліджених доказів.

Доводи прокурора спрямовані не на спростування висновків виправдувального вироку щодо відсутності в діях виправданих осіб складу кримінального правопорушення, а виключно на зміну рішення суду щодо долі речових доказів. Таким чином, прокурор фактично використовує процедуру перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не для усунення судової помилки, пов\`язаної з встановленням фактичних обставин кримінального правопорушення, а для повторного вирішення майнового спору щодо належності грошових коштів, що не відповідає правовій природі інституту нововиявлених обставин та суперечить принципу правової визначеності.

Вимога прокурора виходить за межі механізму, передбаченого главою 34 КПК України, оскільки нововиявлена обставина повинна ставити під сумнів законність судового рішення в цілому або його істотної частини, а не використовуватися як інструмент для повторного вирішення питання про речові докази після набрання вироком законної сили.

З огляду на викладене, у задоволенні заяви прокурора про перегляд вироку за нововиявленими обставинами необхідно відмовити.

Керуючись ст. 459, 466, 467 КПК України, суд -

**УХВАЛИВ:**

Відмовити у задоволенні заяви прокурора про перегляд вироку Приморського районного суду Одеської області від 06.08.2021 за нововиявленими обставинами.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд Одеської області протягом семи днів з дня її проголошення.

**Головуючий суддя: ОСОБА\_12 **