ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 137726253

Озвучення тимчасово недоступне

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №945/407/24

Провадження №1-кп/477/288/26

УХВАЛА

щодо запобіжного заходу

23 червня 2026 року місто Миколаїв

Вітовський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

із секретарем судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 , його захисника – ОСОБА_5 ,

під час розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12022152260000290, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України,

В С Т А Н О В И В:

На розгляді у Вітовському районному суді Миколаївської області (до 28 квітня 2025 року мав назву — Жовтневий районний суд Миколаївської області) перебуває зазначене кримінальне провадження, в якому обвинуваченому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, термін якого спливає 25 червня 2026 року.

На чергове засідання в справі, призначене на 18 червня 2026 року прокурор ОСОБА_6 подав клопотання про продовження цього запобіжного заходу строком на 60 днів.

В той же час засідання не відбулося, так як захисник не з`явився і подав заяву про відкладення розгляду через перебування його на лікарняному, тому розгляд клопотання було перенесено на 23 червня 2026 року.

На обґрунтування клопотання прокурор вказав, що обвинувачений може переховуватися від суду незаконно впливати на свідків та інших учасників процесу, а також вчинити інші кримінальні правопорушення. Посилався на аналогічні обставини та підстави, які й були заявлені раніше в подібних клопотаннях: що той вчинив умисно особливо тяжкий злочин, за яке може бути призначено покарання до 15 років; під час досудового розслідування погрожував свідку ОСОБА_7 ; а оскільки він проходить військову службу, то є небезпека вчинення ним військових злочинів, передбачених ст.ст. 407, 408 КК України.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив задовольнити.

Захисник заперечував проти клопотання та просив відмовити в його задоволенні, змінивши обвинуваченому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. На обґрунтування своєї позиції надав письмове клопотання про зміну запобіжного заходу. Зазначив, що ризики, які прокурор вказав у клопотанні не доведені будь-якими доказами. Навпаки такий ризик як переховування від суду спростовується тим, що він до обрання міри запобіжного заходу служив у Збройних силах України і брав участь в бойових діях та не переховувався, а навпаки добровільно з`явився на виклик до слідчого та до суду в засідання, на якому якому вирішувалося питання про обрання про йому запобіжного заходу. Також, на його думку, відсутній ризик впливу на свідків та потерпілу, так як зі сторони обвинувачення допитані всі свідки, тому підстав вважати, що обвинувачений буде протиправно впливати на них, не має. Також вказав, що він має міцні соціальні зв`язки, сім`ю, у нього відсутнє кримінальне минуле, має позитивні характеристики і медичні довідки, які спростовують посилання свідків про можливе вживання наркотичних засобів, а тривале тримання під вартою підзахисного слід розцінювати як моральний тиск з метою визнання ним вини та отримання покарання. За сукупністю викладених обставин вважав можливим змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, який він може відбувати в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , належний його бабусі ОСОБА_8 , а документи про власність будинку та родинні відносини, а також інші документи на підтвердження можливості його домашнього арешту були раніше надані суду.

Обвинувачений підтримав свого захисника, вказавши також, що тривале тримання його в умовах в умовах ізоляції від суспільства погано впливають на його здоров`я яке значно погіршилося, а в місці тримання під вартою він не може отримати нормальне лікування.

Потерпіла та його представник до суду не з`явилися.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, перевіривши клопотання та матеріали провадження, суд встановив наступне та прийшов до таких висновків.

27 вересня 2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статі 115 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄДРДР під № 1202252260000290.

02 жовтня 2023 року слідчим суддею Центрального районного суду м.Миколаєва йому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який потім на досудовому слідстві був продовжений ухвалами слідчого судді того ж суду, а потім і ухвалами Жовтневого (Вітовського) районного суду Миколаївської області під час судового розгляду, і останньою — від 12 травня 2026 року, з кінцевим терміном дії запобіжного заходу по 25 червня 2026 року.

У відповідності до ч. 2 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою, суд враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився.

Тримання під вартою, згідно ст. 183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Обираючи міру запобіжного заходу слідчий суддя визнав, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України: що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, а також вчинити інший злочин. При подальшому продовження строку дії запобіжного заходу судом було підтверджено, що ці ризики продовжують існувати.

ОСОБА_4 обвинувачується у скоєні злочину, за вчинення якого йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі строком до п`ятнадцяти років. В зв`язку з цим суд вважає, що він, усвідомивши призначення такого суворого покарання, у разі підтвердження його вини, може переховуватися від суду, а також неправомірно впливати на свідків з метою зміни їх показів на його користь.

Так, під час розгляду справи свідок ОСОБА_7 , який у день смерті потерпілого ОСОБА_9 був разом з обвинуваченим ОСОБА_4 , повідомив, що після виявлення трупу потерпілого в садовому товаристві останній за допомогою зв`язків своєї матері намагався уникнути відповідальності за скоєне. І хоча зі сторони обвинувачення допитані всі заявлені свідки, проте сторона захисту заявила необхідність допиту свідків з їх боку, хоч список або перелік свідкі представлений не був.

Крім того ризик незаконного впливу на свідків та потерпілу існує і з огляду на те, що захисник під час судового розгляду наголошував на існування підстав для їх повторного або додаткового допиту, зокрема й свідка ОСОБА_7 , а обвинувачений подав про це письмове клопотання від 30 квітня 2025 року.

Суд також вважає, що у разі повернення ОСОБА_4 до військової служби існує реальний ризик вчинення ним військових правопорушень, в тому числі й кримінальних, передбачених ст.ст. 407, 408 КК України, оскільки він має статус військовослужбовця Збройних сил України, і у разі подальшого проходження ним служби, він, маючи зброю, з метою уникнення покарання, перебуваючи на службі, або з інших мотивів, може вчинити вказані кримінальні правопорушення.

Також судне виключає, що перебуваючи на волі він, маючи зв`язки зі своїми друзями-військовослужбовцями, отримати незаконно зброю з метою вчинення протиправної діяльності, направленої на перешкоджання судового розгляду. Такий висновок суд може зробити з огляду на повноцінну адекватну поведінку обвинуваченого під час судових засідань, зокрема й під час допиту свідків, з якими він ступав у перепалки, підвищував голос, ображав непристойними жестами.

Таким чином клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 підлягає задоволенню, оскільки з часу обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися підстави для обрання такого запобіжного заходу та не зникли ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання йому цього запобіжного заходу.

Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт задоволенню не підлягає з огляду на продовження існування вказаних ризиків та обставин.

Посилання захисника про те, що тривале тримання під вартою обвинуваченого є моральним тиском з метою визнання вини суд вважає перекручуванням фактів, оскільки обрання і продовження ОСОБА_4 найсуворішої міри запобіжного заходу обумовлене описаними вище обставинами і на правлене на забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та на своєчасний, неупереджений та об`єктивний розгляд справи. А тільки в 2026 році серед призначених та узгоджених дат судових засідань з розгляду цієї справи чотири засідання не відбулися через заяви захисника та обвинуваченого (19 та 28 січня, 10 та 18 червня) та два засідання через відключення електроенергії (05 та 17 лютого), пов`язаної із пошкодженням об`єктів критичної енергетичної інфраструктури України ракетними обстрілами, здійсненими збройними формуваннями російської федерації. Тому дії суду абсолютно не свідчать про примушування обвинуваченого до визнання вини та отримання швидкого покарання.

За викладеного, керуючись статтями 369-373, 376 КПК України суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора — задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів.

Строк дії ухвали в частині продовження тримання під вартою по 21 серпня 2026 року включно.

В задоволенні клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Вітовський районний суд Миколаївської області на протязі семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим — з часу її отримання.

В засіданні було проголошено резолютивну частину ухвали, її повний текст складено на 25 червня 2026 року для оголошення о 12:45.

Суддя ОСОБА_1