ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 137714549

Озвучення тимчасово недоступне

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1

УХВАЛА

23 червня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3

захисника – ОСОБА_4

представника потерпілого – адвоката ОСОБА_5

обвинуваченого – ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, заяву захисника ОСОБА_4 про відвід прокурора ОСОБА_3 від участі у судовому розгляді кримінального провадження №42017160000000043 від 16.01.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, -

встановив:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження №42017160000000043 від 16.01.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 заявила відвід прокурору ОСОБА_3 від участі у судовому розгляді вказаного кримінального провадження. В обґрунтування заявленого відводу зазначила, що станом на 27.04.2026р. стороною обвинувачення до суду для долучення видані докази у паперовому та електронному вигляді. Сторона захисту заперечувала щодо долучення виданих прокурором матеріалів, посилаючись у тому числі на те, що матеріали кримінального провадження не були відкриті стороні захисту в порядку ст.290 КПК України. Водночас, в матеріалах, які надав прокурор їй на ознайомлення містяться докази того, що до направлення обвинувального акту до суду ОСОБА_6 звертався з рядом клопотань (про проведення огляду місцевості, про проведення одночасного допиту, про долучення фотографій тощо). Всі ці матеріали є в розпорядженні прокурора ОСОБА_3 та свідчать про реалізацію ОСОБА_6 права на захист та видачу останнім доказів на доведення своєї невинуватості. Таким чином, сторона обвинувачення отримала від ОСОБА_6 в тому числі фото-докази відсутності будь-яких порушень з його боку та спростування позиції потерпілого. Проте, згідно встановленого судом порядку дослідження доказів, прокурор ОСОБА_3 , надаючи суду докази, не надав доказ, який є в нього в розпорядженні, який може бути використаний у суді для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості ОСОБА_6 . При цьому документи потерпілого прокурором видаються в повному обсязі. Таким чином, сторона захисту вважає, що прокурор ОСОБА_3 діє упереджено, а тому підлягає відводу від участі у судовому розгляді кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника.

Представник потерпілого – адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення заяви про відвід прокурора та вважав, що дана заява направлена на затягування процесу.

Прокурор ОСОБА_3 пояснив, що він не брав участь у справі під час досудового розслідування, а також вважав заявлений відвід необґрунтованим.

Суд, заслухавши сторони кримінального провадження, вивчивши наявні матеріали, приходить до наступних висновків.

Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.

Перевірка законності процесуальних дій прокурора здійснюється судом у ході судового провадження на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій.

Статтею 77 КПК передбачені підстави для відводу прокурора.

Згідно із ч.2 ст.81 КПК питання про відводи під час судового провадження розглядає суд, який його здійснює.

За змістом ч. 5 ст.80 КПК визначено, що відвід повинен бути вмотивованим, тобто, має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Особа, що заявила відвід повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов`язує усунення прокурора від участі у судовому провадженні. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КПК України (далі – КПК) прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Прокурор у кримінальному провадженні історично і нормативно відноситься до сторони обвинувачення і має ряд повноважень, за допомогою яких реалізується обвинувальна функція прокурора у змагальному кримінальному процесі. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК він зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Неупередженість (об`єктивність) дослідження обставин провадження прокурором передбачає вчинення ним процесуальних дій, ухвалення процесуальних рішень лише з підстав, встановлених КПК, та на основі зібраних фактичних даних, без обвинувального ухилу та особистої зацікавленості у вирішенні справи. Значення об`єктивності чи неупередженості прокурора щодо дослідження всіх обставин провадження варто оцінювати крізь призму гарантування реалізації завдань кримінального провадження, зокрема, щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності відповідно до своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК). Розв`язання цього завдання сприяє, з одного боку, реалізації принципу невідворотності відповідальності за правопорушення, а з іншого, – недопущенню обвинувачення або засудження жодного невинуватого.

Отже, неупередженість прокурора є необхідною умовою успішного виконання своїх конституційних функцій (ст. 121 Конституції України) та виконання своїх повноважень на досудовому розслідуванні й в судовому провадженні (ст. 36 КПК) для здійснення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК) та забезпечення законності (ст. 9 КПК).

Ключовим моментом відводу як цілісного інституту кримінального провадження є упередженість прокурора при прийнятті ним процесуальних рішень. Така упередженість, як вбачається із формулювань ст. 77 КПК, може виникнути у зв`язку з наявністю у нього родинних, професійних зв`язків, іншого процесуального статусу, попередньою участю у цьому провадженні тощо. Обставини, які викликають сумнів в неупередженості прокурора, мають бути обумовлені фактами відповідного питання, що розглядається, або бути пов`язаними з ними.

Заслухавши доводи сторін, суд доходить висновку, що мотиви відводу прокурору зводяться до незгоди сторони захисту з процесуальною поведінкою сторони обвинувачення, при цьому стороною захисту не наведено переконливих доводів наявності конкретних обставин, які б викликали сумнів у неупередженості прокурора.

Суд наголошує, що будь-який учасник кримінального провадження може не погоджуватися з вчиненими діями прокурора і оцінювати їх з огляду свого процесуального статусу і власного процесуального інтересу. Однак тлумачення таких дій і рішень у сенсі підстав для відводу має базуватися не лише на власному переконанні в їх умисній необ`єктивності, а й на фактичних обставинах, за допомогою яких відповідні обставини стануть очевидними і для суду, який розглядає заяву про відвід. Отже сама по собі незгода учасників кримінального провадження з процесуальними діями або рішенням прокурора під час участі у розгляді справи не створює сумнів в упередженості прокурора. При цьому, абстрактне зазначення мотивів відводу, без наведення конкретних обставин, які викликають саме обґрунтовані сумніви в неупередженості прокурора, є підставою для відмови у задоволенні відводу.

Зі змісту заяви про відвід вбачається, що захисник фактично не посилається на наявність передбачених законом обставин, які б унеможливлювали участь прокурора ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні, а висловлює незгоду з процесуальними діями прокурора під час надання суду доказів та з обсягом матеріалів, які були надані стороною обвинувачення для дослідження в судовому засіданні.

Разом з тим, доводи сторони захисту щодо неповноти наданих прокурором матеріалів, ненадання окремих документів чи доказів, які, на думку захисту, мають значення для доведення невинуватості обвинуваченого, стосуються оцінки належності виконання прокурором своїх процесуальних обов`язків та порядку дослідження доказів у судовому провадженні. Такі обставини самі по собі не свідчать про особисту заінтересованість прокурора у результатах розгляду справи та не є безумовною підставою для його відводу.

Крім того, питання щодо повноти відкриття матеріалів кримінального провадження, допустимості окремих доказів, а також належності виконання сторонами вимог кримінального процесуального закону підлягають вирішенню судом під час судового розгляду в межах оцінки відповідних доказів та доводів сторін, а не в порядку вирішення заяви про відвід прокурора.

Відтак, суд дійшов однозначного висновку, що відвід, заявлений прокурору є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 77, 81, 370 – 372, 376 КПК України, суд –

постановив:

У задоволенні заяви захисника ОСОБА_4 про відвід прокурора ОСОБА_3 – відмовити.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя

Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1

Єдиний унікальний номер справи: №522/14235/17

Номер провадження № 1-кп/522/271/26

Головуючий суддя – ОСОБА_1