Справа № 569/3753/26
1-кс/569/5306/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2026 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Рівненській області підполковника поліції ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України, -
в с т а н о в и в:
Слідчий, у рамках кримінального провадження № 12025180000000233 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 1, 4 ст. 246 КК України, звернувся до слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області із вказаним клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_8 .
Своє клопотання обґрунтовує тим, що 13 серпня 2025 року в період часу з 7 години 03 хвилин до 20 години 20 хвилин, ОСОБА_5 , за попередньою змовою з ОСОБА_9 та іншими невстановленими на даний час особами, з метою незаконного заволодіння деревами породи «сосна», прибули в лісовий масив поблизу с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області, а саме в 55 квартал виділ 28 Карпилівського лісництва Спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу «Селянський ліс», достовірно знаючи, що дана територія відноситься до об`єктів природно – заповідного фонду – ботанічного заказника місцевого значення «Карпилівський», усвідомлюючи протиправний і суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки у вигляді спричинення тяжких наслідків довкіллю та свідомо бажаючи їх настання, пересвідчившись, що їх дії залишаються непоміченими для сторонніх осіб, у порушення ст. 69 Лісового кодексу України, тобто без передбаченого законом спеціального дозволу на проведення порубки, а саме лісорубного квитка, ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», згідно якої громадяни України зобов`язані берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб`єктів, вчинили незаконну порубку 18 (вісімнадцяти) сиро ростучих дерев породи «сосна» шляхом відокремлення дерев від коренів (зрізання) до ступеня припинення росту, що спричинило тяжкі наслідки у виді заподіяння Рокитнівській селищній територіальній громаді Сарненського району Рівненської області збитків у розмірі 2 550 139 гривень 20 копійок (два мільйони п`ятсот п`ятдесят тисяч сто тридцять дев`ять гривень двадцять копійок).
В подальшому, незаконно зрізані дерева вказані особи розрізали на частини, завантажили на саморобний причіп та, за допомогою трактора, перевозили в напрямку с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області, однак, неподалік даного населеного пункту, були виявлені співробітниками поліції. З метою уникнення відповідальності, зазначені особи відчепили причіп з незаконно зрубаним лісом та з місця події втекли.
19.06.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.
Доказами, які дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення є:
1)протоколами допитів свідків;
2)протоколами оглядів місця події;
3)протоколами обшуків;
4)матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, які перебувають на стадії розтаємнення у передбаченому законом порядку.
5)висновками експертиз.
6)іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
За таких умов, з точки зору достатності та взаємозв`язку обставин справи слід зазначити, що наявні у провадженні докази, свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об`єктивно зв`язують його з підозрою, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що останній міг вчинити дане правопорушення.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, застосування особистого зобов`язання, особистої поруки, застави не зможе забезпечити своєчасного проведення основних слідчих дій та контролю за місцем перебування підозрюваної, а тому є підстави вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, не зможуть запобігти заявленим ризикам і не зможуть гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали за викладених в ньому обставин, і просили застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник в судовому засіданні не заперечували щодо задоволення клопотання слідчого.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
З урахуванням заяв учасників судового розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Судом встановлено, що СУ ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025180000000233 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 1, 4 ст. 246 КК України.
За вищевказаних обставин, 19.06.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Так, відповідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до якого, зокрема, відноситься: верховенство права.
Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Узагальнююче визначення «обґрунтованість підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, доведення якої, як одного з трьох обов`язкових елементів, визначених КПК України для можливості взагалі обрання запобіжного заходу, покладено на прокурора, сформульовано у правових позиціях Європейського суду з прав людини.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ в даному рішенні наголошує, що вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.
Крім того, як зазначено у матеріалі ВССУ від 11.07.2016р. «захист прав людини у кримінальному провадженні: доказування та докази», передумовою для подання клопотання стороною обвинувачення про застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Слідчий, прокурор зобов`язані з належним обґрунтуванням викласти обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню, знищення, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, у справі «Бойченко проти Молдови» №41088/05, рішення від 11 липня 2006 року – «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу».
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.
Потреба у застосуванні відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, та прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, наявність достатніх даних, що існують вказані ризики.
Метою застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_5 є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:
- переховуватись від органів досудового розслідування та може ухилитись від слідства, суду, а саме: підозрюваний ОСОБА_5 з моменту повідомлення йому про підозру, усвідомлює реальність покарання за вчинений, злочин, санкція якого передбачає позбавлення волі на строк від п`яти до семи років, може вжити заходів, щоб переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності. Зокрема, може переїхати до іншої області чи району, цим самим може затягувати та перешкоджати проведенню всебічного і об`єктивного досудового розслідування. У зв`язку з цим, беручи також суспільну небезпеку вчиненого діяння, тяжкість злочину, особу підозрюваного, застосування відносно нього запобіжного заходу – у вигляді домашнього арешту, повністю відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та є необхідним для того, щоб запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення – в даному кримінальному провадженні всі докази, в тому числі речові, ще не встановлені і відповідно не дослідженні. Відтак, у разі застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу не пов`язаного з домашнім арештом, останній будучи обізнаний про обставини кримінального правопорушення, матиме реальну можливість вчинити дії спрямовані на знищення, приховання або спотворення речей чи документів, що мають важливе значення для досудового розслідування та відомості, які в них містяться можуть бути доказами під час судового розгляду;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні – підозрюваний, будучи обізнаний про коло осіб кому відомо, чи може бути відомо про обставини вчинення ним кримінального правопорушення, в тому числі з підозрюваним ОСОБА_9 , шляхом умовлянь, вчинення тиску та /або будь-яким іншим чином вплинути на цих осіб з метою, серед іншого, зміни показань, як під час досудового розслідування, так і в судовому розгляді, про обставини провадження;
Так, застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного відповідає вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 177, 178, 181 КПК України.
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.
Згідно п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.
Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, його стан здоров`я, наявність постійного місця проживання, слідчий суддя вважає, що у відповідності до ч. 4 ст. 194 КПК України, слід застосувати відносно останньої запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби. Оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та попередить вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Окрім цього, застосовуючи, щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на нього, обов`язки, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 176-178, 193-194, 205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання задоволити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, в межах строку досудового розслідування, тобто до 19.08.2026.
Заборонити підозрюваному ОСОБА_5 залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 в період з 22 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , виконувати обв`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати до слідчого, прокурора у даному кримінального провадженні чи/або суду, за першою вимогою;
2) повідомляти слідчого, прокурора у даному кримінального провадженні, про зміну місця проживання чи фактичного перебування;
3) повідомляти слідчого, прокурора у даному кримінального провадженні, про відлучення з місця проживання у разі необхідності, крім відвідування закладів охорони здоров`я;
4) утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні та підозрюваним ОСОБА_9 ;
5) носити електронний засіб контролю;
6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Встановити строк дії ухвали та покладених обов`язків до 19.08.2026.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя –