ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 137573135

Озвучення тимчасово недоступне

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №293/1003/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження №11-кп/4805/287/26

Категорія ч.1 ст.155, ч.4 ст.152 КК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року колегія суддів Житомирського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю

секретаря: ОСОБА_5

обвинуваченого: ОСОБА_6

захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8

прокурора: ОСОБА_9

розглянула у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12020060310000186 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 20 жовтня 2025 року, яким засуджено

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Славів Черняхівського району Житомирської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- за ч.1 ст.155 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Звільнено ОСОБА_6 від призначеного за ч. 1 ст. 155 КК України покарання на підставі п.3 ч.1 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

- за ч.4 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з моменту його затримання на виконання вироку суду.

Зараховано ОСОБА_6 у строк відбування покарання згідно ч.7 ст.72 КК України строк перебування під цілодобовим домашнім арештом за період з 19.06.2023 р. по 03.08.2023 р., з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Обрано запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді цілодобового домашнього арешту до набрання вироком законної сили, але не довше ніж 60 днів із дня ухвалення вироку, тобто до 19.12.2025 р. включно.

Покладено на ОСОБА_6 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: не залишати цілодобово житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; з`являтися на виклики суду у встановлений ним час; не відлучатись із місця проживання без дозволу суду; утримуватись від спілкування з потерпілою ОСОБА_10 .

Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Черняхівського районного суду Житомирської області від 25.09.2025 р. на мобільний телефон Хіаоmі Redmi 7 чорного кольору та сім карту мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_1 .

Речові докази: мобільний телефон Хіаоmі Redmi 7 чорного кольору та сім карту мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_1 , - повернути ОСОБА_6 , як власнику; паперові конверти з біологічними зразками (букального епітелію) ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , - ухвалено знищити.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати за проведення судової психологічної експертизи у розмірі 43086 грн. 40 коп.

Ухвалено включити інформацію про ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

ВСТАНОВИЛА:

Як встановив суд, 10 червня 2018 року у вечірній час, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_6 , який знаходився поблизу місцевого ставка, який розташований по провулку Луговий в с. Селянщина Черняхівського району Житомирської області, виник злочинний умисел на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, з використанням геніталій.

Реалізуючи свій злочинний умисел, цього ж дня, у вказаний період часу та місці, ОСОБА_6 достовірно знаючи про те, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не досягла чотирнадцяти років, використовуючи безпорадний стан останньої, через те, що за своїм фізичним станом - малолітній вік, вона не могла зрозуміти характер та значення вчинених з нею дій, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його наслідки та бажаючи їх настання, повалив малолітню ОСОБА_10 на землю, сів поверх неї і утримуючи потерпілу у лежачому положенні, не дозволяючи, щоб остання могла чинити опір, продовжуючи свій злочинний намір та дії, протиправно опустив її труси, оголивши таким чином ноги та статеві органи потерпілої, оголив свій статевий орган та використовуючи свої геніталії вагінально проник в тіло малолітньої ОСОБА_10 , яка не досягла чотирнадцяти років та зґвалтував її.

Окрім цього, в кінці серпня 2018 року, точної дати, часу та місця досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел на вступ у природні статеві зносини з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не досягла шістнадцятирічного віку, при цьому достовірно знаючи про її вік.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на статеві зносини з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, у період часу з кінця серпня 2018 року по серпень 2020 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 за допомогою мобільного телефону призначав зустрічі ОСОБА_10 поруч із садом, який знаходиться поблизу с. Славів Черняхівського району, куди приїжджав автомобілем марки «CHERY» сірого кольору. Надалі, до саду на зустрічі приходила потерпіла ОСОБА_10 .

В подальшому, на вказаному автомобілі у період часу з кінця серпня 2018 року по серпень 2020 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 прибували до різних місць Черняхівського та Володарсько-Волинського районів, зокрема в с. Калинівка Володарсько-Волинського району Житомирської області, та до Селянщинського спортивного ліцею Черняхівського району Житомирської області, а також до інших місць на території Черняхівського району, які в ході досудового розслідування не встановлено, де ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що ОСОБА_10 не виповнилося шістнадцятирічного віку, та незважаючи на це, за добровільної згоди останньої, без застосування фізичного та психологічного насилля, а також погрози застосування до неї такого насилля, вступав з ОСОБА_10 у природні статеві зносини, шляхом вагінального проникнення геніталіями в тіло іншої особи.

Крім цього, ОСОБА_6 , продовжуючи свої злочинні дії спрямовані на статеві зносини з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, 07.08.2020 у невстановлений досудовим розслідування час та місці за допомогою мобільного телефону домовився про зустріч з ОСОБА_10 у приміщенні будинку культури по АДРЕСА_1 , на яку остання погодилася.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на статеві зносини з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, 07.08.2020 близько 15 год. 00 хв. ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, прибув до вказаного будинку культури, куди прийшла ОСОБА_10 , при цьому достовірно знаючи, що потерпілій не виповнилося шістнадцятирічного віку, та незважаючи на це, за добровільної згоди останньої, без застосування фізичного та психологічного насилля, а також погрози застосування до неї такого насилля, у приміщенні будинку культури по АДРЕСА_1 вступив з ОСОБА_10 у природні статеві зносини, шляхом вагінального проникнення геніталіями в тіло іншої особи.

Таким чином, ОСОБА_6 будучи повнолітньою особою, вчинив дії сексуального характеру, пов`язані з вагінальним проникненням в тіло ОСОБА_10 , яка не досягла шістнадцятирічного віку, з використанням своїх геніталій.

За вказаних обставин ОСОБА_6 вчинив дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням в тіло ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не досягла чотирнадцяти років, з використанням геніталій, незалежно від її добровільної згоди (зґвалтування), тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст.152 КК України (у редакції відповідно до Закону №2227-VIII від 06.12.2017).

Крім того, за вказаних обставин ОСОБА_6 , як повнолітня особа вчинив дії сексуального характеру - природні статеві зносини з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не досягла шістнадцятирічного віку, вчинені повнолітньою особою, які кваліфікуються, як кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.155 КК України (у редакції відповідно до Закону №2334-VIII від 14.03.2018).

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати та кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за ч.4 ст.152, ч.1 ст.155 КК України закрити на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Вказує, що відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи головуючим визначено суддю ОСОБА_1 , однак він має стаж роботи три роки, що суперечить вимогам ст.18 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».

Наголошує, що суд не взяв до уваги, що свідки нічого не бачили та не знали про стосунки ОСОБА_6 та потерпілої.

Крім того, при огляді сільського клубу, де за словами потерпілої відбувалися зустрічі з обвинуваченим, будь-яких слідів протиправних дій ОСОБА_6 не було виявлено.

Звертає увагу, що при огляді мобільних телефонів ОСОБА_10 та ОСОБА_6 повідомлень та дзвінків, які б свідчили про їх зв`язок не виявлено.

З отриманої інформації про вхідні та вихідні дзвінки з номерів, що належать ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , в період з 2018 по 2020 року вбачається періодичність з`єднань, як зі сторони ОСОБА_6 так і потерпілої.

Захисник стверджує що ініціатором написання заяви до поліції була тітка ОСОБА_11 , а потерпіла ОСОБА_10 не бажала щоб про ці стосунки хтось знав.

На переконання сторони захисту, суд не взяв до уваги, що вказане кримінальне провадження вже тричі закривалося на стадії досудового розслідування.

Також зауважує, що в обвинувальному акті не повністю викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, а дублюється повідомлення про підозру, що є недопустимим.

Зазначає, що слідчі експерименти за участі потерпілої не містить ознак відтворення, а є допитом потерпілої.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисників, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

Суд першої інстанції ретельно дослідив надані стороною обвинувачення докази в підтвердження вини ОСОБА_6 та проаналізувавши їх в сукупності прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність його вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.152 ч.1 ст.155 КК України, обґрунтувавши це належним чином у вироку.

Апеляційний суд враховує правову позицію Верховного Суду, зазначену у постанові суду від 09 листопада 2021 року (справа №281/128/19, провадження № 51-4536км19), відповідно до якої доказування досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) винуватості особи.

Так, ОСОБА_6 винним себе у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав та пояснив, що потерпіла ОСОБА_10 його обмовляє та повідомила неправдиві відомості щодо наявності між ними статевих зносин. Зазначив, що йому відома ОСОБА_10 , оскільки вона проживала в с. Селянщина Черняхівського району у своєї тітки ОСОБА_11 та відвідувала Селянщинський ліцей та навчалася в одному класі з його сином ОСОБА_12 . На вік ОСОБА_10 він не звертав увагу. Неодноразово допомагав по господарству ОСОБА_11 . На мобільний телефон до потерпілої він не дзвонив, можливо син дзвонив потерпілій, з її телефону іноді дзвонила ОСОБА_11 щоб домовитись за роботу. В статеві відносини з ОСОБА_10 не вступав, потерпіла його оговорює. Перед поданням заяви в поліцію ОСОБА_11 вимагала у нього сто тисяч гривень, щоб не звертатись в поліцію. Тому він приїжджав ввечері на тракторі до будинку ОСОБА_11 щоб вияснити, чому вона звинувачує його у зґвалтуванні племінниці та вимагає кошти. Після написання заяви потерпілою до поліції про зґвалтування, він надав спочатку зізнавальні покази слідчим, оскільки працівниками поліції відносно нього було здійснено фізичне та психологічне насильство.

Незважаючи на таку позицію обвинуваченого, суд першої інстанції безпосередньо дослідивши усі докази, навівши їх у вироку спростував вказані показання обвинуваченого та прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.152, ч.1 ст.155 КК України.

Потерпіла ОСОБА_10 в суді 1 інстанції пояснила, що з ОСОБА_6 вона мала відносини близько 2 років, зустрічались один два рази на місяць. Знає його, бо навчалась з його сином у одному класі, він приходив тітці допомагати по господарству. Нікому не розповідала про ці стосунки, оскільки боялась осуду, а ОСОБА_6 погрожував їй, що розповість про їх стосунки, якщо вона до нього не прийде на зустріч. Пам`ятає, що під час перших зустрічей їй не було ще 14 років. Вказує, що ОСОБА_6 не запитував її чи вона згодна з ним вступити в інтимні стосунки. На зустрічі він брав з собою алкоголь, застосовував силу, але вона не пам`ятає чи на ній були тілесні ушкодження. ОСОБА_6 давав їй гроші, говорив, що якщо вона завагітніє, то вони одружаться, що любить її.

Розпочалося все в червні 2018 року, ОСОБА_6 у вечірній час зателефонував на мобільний телефон до ОСОБА_11 та попросив її, щоб вона принесла пиво до ставка, який знаходиться в с.Селянщина. Оскільки, тітка була зайнятою, то попросила її занести ОСОБА_6 пиво. Коли вона прийшла на ставок, який знаходиться по провулку Луговий в с. Селянщина, то побачила, що ОСОБА_6 перебував в стані алкогольного сп`яніння. Передавши пиво ОСОБА_6 , останній однією рукою схопив її за руку, притягнув до себе та став говорити про те, що вона йому подобається. Потім ОСОБА_6 завалив її на землю та тримаючи її руки своєю рукою, зняв з неї одяг. Вона хотіла вирватися, звільнити руки, але не змогла, тоді ОСОБА_6 вчинив з нею статевий акт природнім способом, при цьому вона лежала на спині. Коли ОСОБА_6 закінчив статевий акт, то вона встала та втекла додому. Після статевого акту на нижній білизні була кров. Вона її спалила вдома.

На зустрічі до ОСОБА_6 вона ходила під приводом нібито особистих справ чи зустрічей із подругами, поводила себе приховано. Зазвичай ОСОБА_6 телефонував до неї та повідомляв про місце зустрічі в садку с. Селянщина, після чого потерпіла виходила на зазначене місце, де її чекав ОСОБА_6 на машині та вони їхали, спочатку спілкувались, а потім був статевий акт.

07.08.2020 року ввечері ОСОБА_6 побачив її з хлопцем ОСОБА_13 , з яким вона почала зустрічатись. ОСОБА_6 зателефонував тітці, яка розповіла ОСОБА_6 , що ОСОБА_10 зустрічається з ОСОБА_14 , на що ОСОБА_6 сказав, що зробить самогубство. 09.08.2020 ОСОБА_6 приїхав додому до ОСОБА_11 п`яний на тракторі та розпочав бійку з ОСОБА_13 .

Щодо стосується заяви про закриття кримінального провадження, то потерпіла пояснила, що слідча диктувала цю заяву, пояснюючи тим, що у справі мало доказів, а тому справу необхідно закрити.

Крім того, під час слідчих експериментів 12.10.2022 року потерпіла ОСОБА_10 розповіла про обставини та обстановку вчинення щодо неї кримінальних правопорушень на ставку та підвальному приміщенні місцевого клубу, які в подальшому було відтворено, що узгоджуються з її поясненнями наданими суду.

На переконання апеляційного суду, показання потерпілої ОСОБА_10 є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, а також з іншими доказами, а тому у суду відсутні розумні сумніви та об`єктивні підстави не довіряти показанням потерпілої.

Будь-яких неприязних відносин між обвинуваченим та потерпілою, які б спонукали її оговорити ОСОБА_6 , судом не встановлено, а її послідовні та незмінні показання, які підтверджені висновком психологічної експертизи, об`єктивно узгоджуються із іншими належними та допустимими доказами, здобутими стороною обвинувачення у даному кримінальному провадженні, які взято до уваги судом.

Більше того, не наведено таких підстав і мотивів захисником ОСОБА_7 в поданій апеляційній скарзі.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції обґрунтовано в основу доказової бази покладено показання потерпілої, з чим повністю погоджується суд апеляційної інстанції.

Крім того, показання потерпілої ОСОБА_10 узгоджуються з показаннями свідків, яким вона розповіла про незаконні дії ОСОБА_6 .

Законний представник потерпілої ОСОБА_15 пояснила, що під час слідчих дій потерпіла ОСОБА_10 добровільно надавала показання про обставини вчинених щодо неї злочинів, без будь-якого тиску та примусу розказувала та показувала дії, які вчиняв з нею ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_11 надала пояснення, що її племінниця ОСОБА_10 проживає з нею з самого дитинства. В червні 2018 року вдень ОСОБА_6 зателефонував на мобільний телефон до ОСОБА_11 та попросив її, щоб вона принесла пиво до ставка, вона була зайнятою по господарству, то попросила племінницю ОСОБА_10 занести ОСОБА_6 пиво. Коли ОСОБА_10 прийшла назад додому, то була якась схвильована, червоне обличчя, пригнічена, розбита. ОСОБА_10 на той час було 13 років. ОСОБА_6 знав про юний вік ОСОБА_10 , оскільки вона ходила в один клас із сином ОСОБА_6 .

Свідок пояснила, що 07.08.2020 ввечері ОСОБА_6 побачив біля їх будинку ОСОБА_13 , та став ображати його нецензурними словами. 08.08.2020 ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_11 , питав де ОСОБА_10 , прощався, сказав, що зробить самогубство. 09.08.2020 на її мобільний телефон дзвонив ОСОБА_6 , який повідомляв, що останніх 2 роки він закоханий у її племінницю ОСОБА_10 та не допустить, щоб вона зустрічалася з будь-яким іншим хлопцем, бо у них давно відносини. Однак, потерпіла ОСОБА_10 розплакалась та нічого не розповіла.

Через декілька днів племінниця ОСОБА_10 розповіла ОСОБА_11 , що ОСОБА_6 на протязі останніх двох років вступав з нею в статеві відносини, оскільки він шантажував її, говорив що вчинить самогубство, вона соромилась статевих відносин і плакала, статеві акти у них відбувались у різних місцях, в тому числі у неї вдома, коли нікого не було. Сказала що перший раз статеві відносини у ОСОБА_10 з ОСОБА_6 були біля ставку влітку 2018 року, коли вона носила ОСОБА_6 пиво, він її заламав і зґвалтував. Останній раз статеві відносини між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 відбулись у серпні 2020 року у підвалі клубу (будинку культури) с. Селянщина. Також ОСОБА_6 їй особисто в присутності ОСОБА_10 казав, що між ним та ОСОБА_10 тривалі статеві відносини і він хоче з нею жити.

Аналогічні пояснення надав і свідок ОСОБА_16 , який протягом 16 років проживав разом з племінницею дружини ОСОБА_10 .

Свідок ОСОБА_17 , яка була класним керівником учениці ОСОБА_10 пояснила, що у ліцеї кочегаром працював ОСОБА_6 .

На початку навчального року у вересні 2020 року вона запитала у ОСОБА_10 , чи вона вступала в статеві зносини з ОСОБА_6 , та чи був факт зґвалтування, на що ОСОБА_10 розплакалась, підтвердила факт зґвалтування та пояснила, що вперше це трапилося влітку 2 роки тому біля ставка, в подальшому статеві відносини між ними продовжились. Також, свідок ОСОБА_17 , показала, що через деякий час їй стало відомо, що ОСОБА_10 , намагалася покінчити життя самогубством, проковтнувши велику кількість таблеток та потрапила до реанімаційного відділення Черняхівського ТМО.

Свідок ОСОБА_13 пояснив, що в червні 2020 року познайомився з потерпілою ОСОБА_10 та зустрічався з нею. Вказав про конфлікт із ОСОБА_6 на подвір`ї будинку, де проживала ОСОБА_10 .

Крім того, ОСОБА_13 повідомив, що був присутній при розмові ОСОБА_10 з тіткою про зґвалтування та статеві відносини між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , при розмові ОСОБА_10 плакала. Наступного дня ОСОБА_11 по телефону повідомила ОСОБА_13 про статеві відносини між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 . Також свідок ОСОБА_13 повідомив, що ОСОБА_10 після розголосу цих обставин постійно плакала, якось наїлася таблеток і її забрали в лікарню.

Свідок ОСОБА_18 вказала, що у серпні 2020 року ОСОБА_10 була доставлена до реанімації Черняхівського ТМО через отруєння таблетками, оскільки прийняла надмірну кількість заспокійливих препаратів, та після покращення стану здоров`я була виписана з лікарні додому.

Допитана як свідок ОСОБА_19 повідомила, що вона є хрещеною матір`ю ОСОБА_10 , яка повідомила їй, що боялася раніше розповідати про статеві стосунки з ОСОБА_6 , оскільки він їй погрожував. Саме тому свідок ОСОБА_19 порекомендувала їй звернутися із заявою до поліції.

Крім того, свідок ОСОБА_19 показала, що в середині серпня 2020 року внаслідок розмов про відносини з ОСОБА_6 , ОСОБА_10 дуже знервувалась та випила велику кількість заспокійливих таблеток, що призвело до поміщення її в реанімацію районної лікарні.

Також винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 підтверджується сукупністю і інших доказів, яким суд надав оцінку.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1606 від 17.08.2020 року, у ОСОБА_10 будь-яких видимих тілесних ушкоджень на тілі виявлено не було. Враховуючи антропометричні дані, дані гінекологічного та ультразвукового обстеження й дослідження можна вважати, що ОСОБА_10 статевої зрілості досягла. При проведенні судово-медичної експертизи у ОСОБА_10 виявлено 1 розрив дівочої перетинки відповідно «8» год. годинникового циферблату, що доходить до основи дівочої перетинки, із потовщеними краями, які не співпадають між собою, утворилися від дії тупого твердого предмету, не виключно статевого члену в стані ерекції, в термін більш 21 доба до часу судово-медичного обстеження. Враховуючи анатомічну будову дівочої перетинки ОСОБА_10 та дані судово-медичного обстеження, здійснення статевого акту без порушення її цілості було неможливим. Враховуючи дані гінекологічного обстеження та ультразвукового дослідження у ОСОБА_10 патології органів малого тазу виявлено не було.

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 219-2020 від 15.09.2020 року, неповнолітня ОСОБА_10 на даний час будь-якими психічними захворюваннями не страждає, та не страждала ними в період, до якого відносяться вчинені проти неї протиправні дії. Здатна вірно сприймати та відтворювати зовнішню, формальну сторону подій у рамках її вікового досвіду, що мають значення у кримінальному провадженні і давати про них відповідні покази. До її показів треба відноситися, як до показів психічно здорової дитини. Враховуючи індивідуально-психологічні особливості, рівень її розумового розвитку та емоційного стану неповнолітня потерпіла ОСОБА_10 була здатна розуміти характер скоєних проти неї дій, проте не здатна розуміти значення вчинюваних із нею дій та не могла здійснювати опір. Неповнолітня потерпіла ОСОБА_10 ознак вираженої навіюваності та вираженого фантазування не виявляє.

Відповідно до довідки управління оперативно-технічних заходів ГУ НП в Житомирській області про аналіз інформації про з`єднання абонентів: ОСОБА_6 , який здійснював дзвінки та надсилав смс-повідомлення із Sim-картки оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_1 з потерпілою ОСОБА_10 , яка користувалась номерами мобільного оператора ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , за період часу з 10.06.2018 по 29.08.2020 встановлено, що між номером ОСОБА_6 № НОМЕР_1 та номером ОСОБА_10 № НОМЕР_3 були з`єднання, а саме: від номера ОСОБА_6 до номера ОСОБА_10 в кількості 6708 з`єднань, та від номера ОСОБА_10 до номера ОСОБА_6 в кількості 7774 з`єднань.

Згідно з довідкою управління оперативно-технічних заходів ГУ НП в Житомирській області від 16.06.2023 про аналіз інформації про з`єднання абонентів: ОСОБА_6 , який користувався номером оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_1 та потерпілої ОСОБА_10 , яка користувалась номерами мобільного оператора ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , за період часу з 10.06.2018 по 29.08.2020 встановлено, що у вказаних номерів наявні з`єднання в одній базовій станції (переважно розташованих в с. Андріївка та с. Новопіль Черняхівського району у відповідні дні, зокрема, 07.08.2020 р.)

Відповідно до довідки КНП «Черняхівське ТМО» від 12.03.2025 року, згідно якої ОСОБА_10 12.08.2020 зверталася до лікаря-гінеколога з приводу підозри на зґвалтування; з 19.08.2020 по 20.08.2020 лікувалася у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії ТМО з приводу отруєння медикаментами на фоні ситуаційного неврозу.

Відповідно до висновку експерта № 2153/22-25 від 10.05.2023 року за результатами проведення судової психологічної експертизи встановлено, що:

- ОСОБА_10 притаманні такі психологічні особистісні якості як готовність до співдружності, здатність легко та швидко вступати в контакт з малознайомими людьми, довірливість, соціальна орієнтованість (що виступає сприятливим підґрунтям для встановлення ОСОБА_6 із нею контакту); схильність йти на поводу, швидко забувати труднощі, уважне ставлення до чужих проблем, чуйність вразливість (що виступає сприятливим підґрунтям для здійснення на ОСОБА_10 впливу шляхом маніпуляції з метою збереження та підтримування стосунків) орієнтованість на соціальне схвалення, прагнення слідувати за громадською думкою, схильність пристосовуватись, приховувати власні проблеми, нездатність в стресових ситуаціях обирати оптимальний варіант дій, прораховувати стратегію поведінки, схильність в конфліктних ситуаціях звинувачувати не лише інших, а й себе (що виступає причиною приховування ОСОБА_10 інформації щодо характеру її стосунків із ОСОБА_6 протягом тривалого часу). Для ОСОБА_10 притаманні такі провідні мотиваційні чинники поведінки, як досягнення, допомога, емпатія, афіліація. Серед провідних мотиваційних чинників поведінки ОСОБА_10 за обставин, що розслідуються у даному кримінальному провадженні, відмічаються на потребі у безпеці, соціальних потребах, потреби у відчутті поваги до себе та самореалізації. Потреба в збереженні стабільності життя (базова потреба в безпеці потреби у відчутті належності до колективу, поваги до себе і самоповаги (вищі потреби) спонукали ОСОБА_10 тривалий час приховувати характер стосунків із ОСОБА_6 та продовжувати перебувати із ним у стосунках з метою уникання ситуації суспільно розголосу;

- індивідуально-психологічні особливості ОСОБА_10 суттєво вплинути на її поведінку під час вступу нею в статеві відносини з ОСОБА_6 ;

- ОСОБА_10 не має індивідуально-психологічних особливостей, які суттєво вплинули на характер її показань по кримінальному провадженню. Ознак вираженої навіюваності та надмірного фантазування не встановлено;

- у відеозаписах допиту в якості потерпілої ОСОБА_10 слідчого експерименту за участю ОСОБА_10 , наявних у матеріалах кримінального провадження, відсутні ознаки здійснення на неї психологічного впливу з боку інших осіб, які приймали участь у проведенні слідчої дії;

- подія перебування ОСОБА_10 у стосунках із ОСОБА_6 сприймалася та сприймається нею, як вимушена дія, яка на моральному рівні викликала підвищення тривожності. Разом з тим, надання вказаній події суспільного розголосу виступило для ОСОБА_10 ретравматизацією, що призвело до висловлення суїцидальних думок, ситуаційних невротичних проявів. Станом на момент обстеження досліджувана подія (з акцентом на ситуацію суспільного розголосу) на моральному рівні продовжує травмувати ОСОБА_10 .

Що стосується доводів сторони захисту про визнання недопустимими доказами протоколів слідчих експериментів, проведених за участю ОСОБА_10 від 12.10.2022 року, то колегія судді зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Відповідно до висновку, викладеного у Постанові ОП ККС ВС від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17 (провадження № 51-6070кмо19) метою слідчого експерименту відповідно до ч.1 ст. 240 КПК України є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

З практики ЄСПЛ щодо використання як доказу в кримінальному провадженні результатів слідчого експерименту вбачається, що ЄСПЛ підкреслює необхідність застосування процесуальних гарантій забезпечення справедливості процедури отримання доказів, у тому числі й гарантій дотримання прав особи, яка під час такої слідчої дії дає показання (в широкому змісті цього поняття). Широкій підхід щодо розуміння поняття "показання" покладений у підґрунтя правових позицій ЄСПЛ, який розглядає це поняття як будь-які відомості, що були надані особою та на які повинні поширюватися гарантії, передбачені ст. 6 Конвенції.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в ході проведення вказаних слідчих експериментів ОСОБА_10 за участі її представника ОСОБА_20 , а також понятих ОСОБА_21 та ОСОБА_22 вказала на місця де з нею обвинувачений без її згоди вступав в статеві зносини: біля ставку та в сільському клубі в підвальному приміщенні.(т.1 а.с.246-250, т.2 а.с.1-5)

Під час слідчих експериментів здійснювалось відеофіксація слідчої дії та додано до протоколів диски.

Крім того, всім учасникам було роз`яснено їхні права, передбачені КПК України та жодних заперечень стосовно умов проведення слідчих експериментів вони не висловлювали.

Під час слідчих експериментів ОСОБА_10 показувала місце статевих актів, розповідала та частково відтворювала перебіг подій, які мали місце 10.06.2018 року та 07.08.2020 року.

Вказані слідчі експерименти було проведено у відповідності до ст. ст. 223, 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей стосовно неправомірних дій щодо неї, за результатами яких складено відповідні протоколи від 12.10.2022 року, які були підписані всіма учасниками, без будь-яких зауважень, а тому є належними та допустимими доказами.

Будь-яких сумнівів щодо належності та допустимості доказів, які суд поклав в обґрунтування вироку колегія суддів не вбачає.

Сукупність цих доказів, які узгоджуються між собою підтверджує правильність висновків суді першої інстанції.

Надаючи оцінку усім доказам суд виходив зі своїх внутрішніх переконань, які ґрунтуються на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийнятті відповідного рішення.

На думку колегії суддів, вказані докази у своїй сукупності підтверджують правильність висновків суду та спростовують доводи апеляційної скарги про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_6 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.155, ч.4 ст.152 КК України.

Так, склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України:

Об`єкт: Статева недоторканність особи.

Об`єктивна сторона: Природні або неприродні статеві зносини чи інші дії сексуального характеру, вчинені без застосування фізичного або психічного насильства.

Суб`єкт: особа як чоловічої, так і жіночої статі, якій ви­повнилося 16 років.

Суб`єктивна сторона: Прямий умисел. Особа усвідомлює, що вступає у статевий зв`язок або вчиняє дії сексуального характеру, і знає, що потерпіла не досягла шістнадцяти років.

Склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 155 КК України:

Об`єкт: Статева свобода особи, її статева недоторканність.

Об`єктивна сторона: Дії сексуального характеру, пов`язані з вагінальним, анальним або оральним проникненням у тіло іншої особи (геніталіями, іншими частинами тіла або предметами) без її добровільної згоди. Спосіб може бути будь-яким (насильство, погрози, примус, або використання безпорадного стану).

Суб`єкт: Загальний - осудна фізична особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб`єктивна сторона: Прямий умисел. Винний усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачає їхні наслідки та бажає їх настання.

З аналізу доказів слідує, що ОСОБА_10 проживала з тіткою, якій по господарству допомагав ОСОБА_6 .

10.06.2018 року ОСОБА_6 подзвонив тітці потерпілої та попросив принести пива, однак вона була зайнята та просила ОСОБА_10 занести пиво на ставок.

Достеменно знаючи, що ОСОБА_10 13 років, оскільки вона навчалася в одному класі з його сином, ОСОБА_6 повалив ОСОБА_10 на землю, зняв з неї білизну та зґвалтував її.

Після цього вона побігла додому, спалила білизну, нікому нічого не розповіла, бо їй було соромно.

Ще протягом 2 років ОСОБА_6 призначав зустрічі ОСОБА_10 на які вона приходила, оскільки обвинувачений їй погрожував, що розповість про їх стосунки.

ОСОБА_6 розуміючи, що ОСОБА_10 не виповнилось 16 років, за її добровільною згодою, без застосування насильства, вступав у природні статеві зносини з потерпілою.

Коли ОСОБА_10 почала зустрічатись зі свідком ОСОБА_13 їх разом побачив ОСОБА_6 почав погрожувати самогубством, подзвонив тітці ОСОБА_10 та розповів про їх відносини.

Свідок ОСОБА_16 вказав, що ОСОБА_6 говорив, що любить ОСОБА_10 , буде її забезпечувати, покине свою дружину.

Після того як ОСОБА_23 зустріла дружину ОСОБА_6 , яка на неї морально тиснула, потерпіла напилася таблеток та потрапила в лікарню, що підтверджується поясненнями свідків та довідкою з лікарні.

Свідок ОСОБА_17 , яка була класним керівником ОСОБА_10 вказала, що коли запитала потерпілу про зґвалтування, то вона розплакалась, підтвердила факт зґвалтування та пояснила, що вперше це трапилося влітку 2 роки тому біля ставка, в подальшому статеві відносини між ними продовжились.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1606 від 17.08.2020 року, у ОСОБА_10 виявлено 1 розрив дівочої перетинки, що підтверджує її пояснення по вступ у статеві зносини з ОСОБА_6 .

Крім того, згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 219-2020 від 15.09.2020 року ОСОБА_10 здатна вірно сприймати та відтворювати зовнішню, формальну сторону подій у рамках її вікового досвіду. ОСОБА_10 ознак вираженої навіюваності та вираженого фантазування не виявляє, а тому її показання суд визнає правдивими.

Висновком експерта № 2153/22-25 від 10.05.2023 року за результатами проведення судової психологічної експертизи встановлено, що ОСОБА_10 здатна легко вступати в контакт з малознайомими людьми, схильна йти на поводу, слідує громадській думці, приховувати власні проблеми.

ОСОБА_10 під час слідчих експериментів 12.10.2022 року відтворила всі обставини події, які повністю узгоджуються з показами наданими в суді, експертизою № 2153/22-25 встановлено, що під час слідчих експериментів жодного тиску на потерпілу не було.

Також про наявність відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 свідчить і довідка про аналіз інформації про з`єднання абонентів, оскільки ОСОБА_6 телефонував ОСОБА_10 6708 разів, а вона йому 7774 з`єднань.

При цьому з абсолютно усіх досліджених доказів безсумнівно встановлено, що єдиним чоловіком у період 2018-2020 року, з який могли бути відносини у малолітньої потерпілої, під час якого могли відбуватися статеві акти, був ОСОБА_6 , лише в липні 2020 року ОСОБА_10 почала зустрічатись з ОСОБА_13 ..

Потерпіла ОСОБА_10 прямо, достатньо детально, послідовно розповіла про неправомірні дії саме ОСОБА_6 , показання потерпілої цілком узгоджуються з усіма іншими дослідженими доказами.

Крім того, колегія суддів бере до уваги довідку КНП «Черняхівське ТМО», що ОСОБА_10 лікувалася у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії ТМО з приводу отруєння медикаментами на фоні ситуаційного неврозу, оскільки вона є належним та допустимим доказом, що підтверджує вкрай тяжкі психологічні та фізичні наслідки зґвалтування для здоров`я малолітньої дитини.

Перебування в реанімації через спробу отруєння на фоні ситуаційного неврозу є прямим свідченням глибини моральних страждань (руйнування психіки малолітньої), що безпосередньо впливає на правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.4 ст.152 КК України.

Отже, дослідивши та оцінивши зібрані у кримінальному провадженні докази у їх сукупності, апеляційний суд дійшов беззаперечного висновку про наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_6 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 152 КК України та ч.1 ст.155 КК України.

ОСОБА_6 будучи повнолітніми та повністю осудним суб`єктом, діяв з прямим умислом, усвідомлював малолітній вік потерпілої ОСОБА_10 та протиправно зазіхнули на її статеву недоторканність (об`єкт), а об`єктивна сторона вказаних злочинів повністю підтверджується сукупністю досліджених судом доказів: висновком судово-медичної та судово-психіатричної експертиз ОСОБА_10 , даними операторів зв`язку про реальні з`єднання між обвинуваченим та потерпілою, їхньою подальшою конспіративною поведінкою з видалення історії викликів для приховування зв`язку, а також медичною довідкою відділення інтенсивної терапії про госпіталізацію потерпілої з приводу отруєння медикаментами на фоні ситуаційного неврозу, що є прямим та безальтернативним психотравмуючим наслідком вчиненого щодо неї насильства, а тому доводи захисту про відсутність складу злочину є безпідставними та повністю спростованими матеріалами справи.

Сторона захисту вказує, що суд першої інстанції не врахував, що заяву від 12.08.2020 року про вчинення кримінального правопорушення написала тітка ОСОБА_10 , а не вона особисто.

Згідно зі ст. 214 КПК України, слідчий або прокурор зобов`язані прийняти та зареєструвати заяву про кримінальне правопорушення від будь-якої особи, якій стало відомо про правопорушення.

Враховуючи те, що потерпіла є неповнолітньою особою і в силу свого віку та рівня розвитку не здатна самостійно реалізувати процесуальні права та захистити власні інтереси, дана заява була подана, її рідною тіткою, яка тривалий час проживає разом із ОСОБА_10 , а тому ОСОБА_11 мала повне законне право виступати ініціатором захисту прав неповнолітньої особи перед правоохоронними органами.

Апелянт вказує, що суд не взяв до уваги, що нікому зі свідків не було відомо про стосунки ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , які за висновками суду тривали близького 2 років, що є малоймовірним враховуючи, що населений пункт має невелику кількість мешканців.

Однак, колегія суддів, зауважує, що кримінальні правопорушення проти статевої свободи та недоторканості, особливо щодо малолітніх, за своєю юридичною природою є прихованим злочином.

Такі дії ніколи не вчиняються відкрито чи у присутності сторонніх осіб.

Навпаки, ОСОБА_6 умисно обирав місце зустрічі де немає людей (відсутність свідків, закрите приміщення, залишення наодинці з дитиною).

Тому відсутність очевидців події та на місці вчинення кримінального правопорушення слідів злочину є типовою ознакою цієї категорії справ, а не доказом відсутності події злочину, а враховуючи, що такі стосунки були тривалими, ретельно приховувалися як обвинуваченим так потерпілою під погрозою її осоромити та впливом на неї дорослого чоловіка, враховуючи і психологічну характеристику потерпілої яка була вразливою, жила з дитинства у тітки закономірно вказує, чому досудовим розслідуванням не було встановлено очевидців та доказів, які б зберегли на собі сліди статевих стосунків, як то біологічні сліди, тощо.

Крім того, ОСОБА_10 у своїх пояснення вказувала, що ОСОБА_6 пляшки з алкоголю та інше сміття забирав з собою, що додатково свідчить про намір обвинуваченого приховати сліди злочину, ретельгне готування та приховування своїх дій.

Твердження захисника, що при огляді мобільних телефонів ОСОБА_10 та ОСОБА_6 повідомлень та дзвінків, які б свідчили про їх зв`язок не виявлено не спростовує висновків суду, оскільки відсутність інформації на момент огляду телефонів свідчить лише про те, що вони вживали заходів конспірації та умисно знищили сліди спілкування, усвідомлюючи протиправність своїх дій.

Крім того, про умисне видалення інформації з мобільного телефону свідчить довідка управління оперативно-технічних заходів ГУ НП в Житомирській області про аналіз інформації про з`єднання абонентів: ОСОБА_6 з потерпілою ОСОБА_10 , відповідно до якої від номера ОСОБА_6 до номера ОСОБА_10 було 6708 з`єднань, та від номера ОСОБА_10 до номера ОСОБА_6 було 7774 з`єднань.

Отже, посилання захисту на відсутність інформації про дзвінки безпосередньо в мобільних пристроях жодним чином не спростовує наявність складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.152 та ч.1 ст.155 КК України.

Твердження захисника про те, що вказане кримінальне провадження раніше тричі закривалося слідчим, є неспроможним та не може бути підставою для скасування вироку.

Відповідно до ст. 36 КПК України, скасування прокурором незаконних та передчасних постанов слідчого про закриття справи є законною процедурою процесуального керівництва, спрямованою на забезпечення повного та неупередженого розслідування.

Попередні закриття провадження свідчили лише про передчасність висновків слідчих на початкових етапах, що й було виправлено прокурором.

Кінцеву оцінку доказам дав суд першої інстанції, який за результатами судового розгляду визнав ОСОБА_6 винуватими за ч.4 ст.152 та ч.1 ст.155 КК України.

Процесуальні рішення під час досудового розслідування жодним чином не спростовують встановлений судом факт вчинення вказаних кримінальних правопорушень.

Крім того, в апеляційній скарзі сторона захисту зазначає, що в обвинувальному акті від 26.06.2023 року не повністю викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає доведеним.

Однак, вказані доводи захисника є безпідставними, оскільки питання відповідності обвинувального акта приписам КПК України з огляду на положення ст.314 КПК України вирішує суд першої інстанції під час підготовчого судового засідання, який перевірив відповідність обвинувального акта вимогам ст.291 КПК України і відповідно до матеріалів справи, суд не знайшов підстав для повернення обвинувального акту прокурору.

Тобто, стороною обвинувачення дотримано вимоги ст.219 КПК України, обвинувальний акт містить всі необхідні відомості щодо вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, оскільки вони тривали впродовж двох років (близько двох разів на місяць), в різних місцях, куди здебільшого потерпілу на власному автомобілі відвозив обвинувачений і які вона могла і не знати та якмі не пам`ятати час, а тому ці обставини і не могли бути відображені в обвинувальному акті з достатньою повнотою як достеменно встановлені, натомість обставини першого зґвалтування та останнього статевого контакту з неповнолітньою відображені повно та детально, а тому посилання сторони захисту на відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення його неконкретності є безпідставними.

Щодо формулювання об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України, слід зазначити, що прокурором зазначене формулювання було виправлено шляхом зміни обвинувачення в суді згідно обвинувального акту від 01.08.2025 року.(т.3 а.с. 139-145)

Також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і доводи апелянта, що суд першої інстанції безпідставно відмов у допиті ОСОБА_24 (сина обвинуваченого) та слідчих, які здійснювали досудове розслідування.

Суд першої інстанції законно відмовив у допиті сина обвинуваченого та слідчих, оскільки син не був очевидцем вчинення кримінального правопорушення, а захист не обґрунтував, які саме важливі для справи обставини він може повідомити.

Слідчі є процесуальними фігурами, а не свідками події. Усі їхні дії вже зафіксовані в протоколах, які були досліджені судом.

На переконання апеляційного суду, право на виклик свідків не є абсолютним, і суд має право відхилити клопотання, якщо їх показання не стосуються справи.

Крім того, у даному випадку, сукупність зібраних доказів була визнана судом достатньою для ухвалення рішення без допиту вказаних свідків.

Крім того, в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 вказує, що суддя ОСОБА_1 не мав права розглядати вказане кримінальне провадження, оскільки суддею, уповноваженим здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, може бути обрано суддю зі стажем роботи суддею не менше десяти років, досвідом здійснення кримінального провадження в суді і високими морально-діловими та професійними якостями. У разі відсутності у суді суддів з необхідним стажем роботи суддя, уповноважений здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, обирається з числа суддів, які мають найбільший стаж роботи на посаді судді.

Однак, вказані доводи є хибними, оскільки кримінальне провадження щодо неповнолітніх - це особливий порядок досудового розслідування, судового розгляду та виконання судових рішень у справах, де підозрюваним або обвинуваченим є неповнолітній.

З матеріалів справи вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушення будучи повнолітньою особою, а неповнолітньою є лише потерпіла, а тому вказане кримінальне провадження було розглянуто у загальному порядку розгляду кримінальних проваджень суддею, який мав відповідну спеціалізацію, що узгоджується з положеннями ч.14 ст. 31 КПК України.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , що в діях ОСОБА_6 відсутній склад кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.155 та ч.4 ст.152 КК України є необґрунтованими та повністю спростовані матеріалами справи.

З приводу клопотання захисника про закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч. 1 ст. 284 КПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що таке клопотання не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 5 КПК процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Так, Законом № 3509-ІХ внесено зміни до КПК, зокрема зміст ч. 1 ст. 219 цього Кодексу викладено у новій редакції, відповідно до якої строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Також виключено ч. 9 ст. 284 КПК, якою було встановлено, що в разі закінчення строків досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру, встановлених ч. 1 ст. 219 цього Кодексу, слідчий суддя може постановити ухвалу про закриття кримінального провадження за клопотанням іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника.

Крім того, виключено ч. 1 ст. 294 КПК, у якій передбачалося продовження слідчим суддею строку досудового розслідування злочинів до повідомлення особі про підозру.

А також виключено абз. 18 ч. 1 ст. 284 КПК і, як наслідок, за чинною редакцією п. 10 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу кримінальне провадження закривається лише в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Водночас пункт 20-8 розділу XI «Перехідні положення» викладено в такій редакції: «Положення частини першої статті 219 цього Кодексу в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури».

Вказані зміни набули чинності 01 січня 2024 року.

Отже, Законом № 3509-ІХ встановлені нові правила обчислення строків досудового розслідування, які застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до 01.01.2024.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження 09.06.2023 року та 13.06.2023 року ОСОБА_6 повідомлення про підозру за ч.4 ст.152, ч. 1 ст.155 КК України.

29.06.2023 року у вказаному кримінальному провадженні складено та затверджено обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 , який 30.06.2023 року скеровано до суду першої інстанції, тобто в межах строку досудового розслідування, передбаченого приписами п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України.

На даний час судовий розгляд вказаного кримінального провадження не завершений і перебуває на стадії апеляційного оскарження.

Тому, за наведеної хронології подій, з урахуванням приписів ст. 5 та пункту 20-8 розділу XI «Перехідні положення» КПК, а також Закону № 3509-ІХ застосуванню підлягає ч. 1 ст. 219 КПК України, яка набрала чинності 01.01.2024 року. Згідно з цією нормою строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, а не з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру.

Більш того, Законом № 3509-ІХ виключено положення ч. 2 ст. 219 КПК України та абз. 2 п. 10. ч.1 ст. 284 КПК України, який передбачав, що слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.

Також, слід зазначити, що норми кримінально-процесуального законодавства на відміну від положень Закону про кримінальну відповідальність не мають зворотної дії в часі навіть якщо це може поліпшувати становище обвинуваченого у кримінальному проваджені, оскільки саме таке правозастосування чітко регламентовано у Перехідних положеннях до КПК України, що не суперечить ані принципу правової визначеності, як складової засади верховенства права, ані іншим загальним принципам Кримінального процесуального Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 152 КК України є особливо тяжким злочином, основним безпосереднім об`єктом якого визнається сексуальна свобода або сексуальна недоторканність людини, при цьому його додатковим факультативним об`єктом може бути здоров`я особи.

Водночас положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України не розповсюджується на випадки повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Колегія суддів враховує висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі №932/8842/20 від 13.02.2023 року щодо застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України. Викладене у п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК поняття «злочину проти життя та здоров`я особи» охоплює не тільки злочини, передбачені в розділі II Особливої частини КК, а також включає й інші склади злочинів, у яких додатковим об`єктом посягання є життя та здоров`я особи. При вирішенні питання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК необхідно виходити з інкримінованих фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення та враховувати, з огляду на положення ст. 12 КК, тяжкість відповідного злочину, об`єктом посягання (основним або додатковим) якого є життя та здоров`я особи. Якщо з огляду на приписи ст. 12 КК та санкцію відповідної кримінально-правової норми злочин із додатковим об`єктом посягання у виді життя та здоров`я особи є тяжким чи особливо тяжким, то він для застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК охоплюється поняттям «тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи».

Згідно до обставин підозри та обвинувальних актів ОСОБА_6 здійснив зґвалтування малолітньої особи з застосуванням фізичного насильства, злочин, передбачений ч.4 ст. 152 КК України є особливо тяжким.

За взазаних обставин, вказане кримінальне провадження не може бути закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, а тому доводи вказані у клопотанні захисника ОСОБА_7 є безпідставними.

Покарання ОСОБА_6 призначено з дотриманням положень ст. 65 КК України.

Судом першої інстанції було враховано тяжкість кримінального правопорушення, обставини вчинення кримінального правопорушення, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, характеризуючі дані про особу обвинуваченого, а зокрема те, що він не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, одружений, має постійне місце проживання, на утриманні має неповнолітню дитину, за місцем проживання характеризується позитивно.

Колегія суддів, бере до уваги, що відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи є посяганнями на особистість і пов`язані з грубими порушеннями норм суспільної моралі, тому кримінальним законодавством за їх вчинення передбачено суворе покарання.

Статеві злочини характеризуються аморальністю та цинічністю дій винних осіб, принижують честь і гідність потерпілої особи та можуть завдати значної шкоди здоров`ю.

Особливо і надзвичайно небезпечні статеві злочини проти малолітніх та неповнолітніх, вони посягають на їх статеву недоторканність та нормальний статевий розвиток. Такі злочини часто призводять до глибоких душевних травм у потерпілих осіб, штовхають їх до аморального способу життя.

На переконання апеляційного суд, суд призначив ОСОБА_6 покарання, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, наслідки та особу обвинуваченого, а тому покарання є справедливим.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які давали б підстави для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 20 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_6 - без змін.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді: