ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 137534107

Озвучення тимчасово недоступне

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected]

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

"15" червня 2026 р. Справа№ 910/13198/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Шаратова Ю.А.

Бестаченко О.Л.

при секретарі судового засідання Супрун В.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 15.06.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "есі Білопілля" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 (повний текст рішення складено 19.01.2026)

у справі №910/13198/25 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "есі Білопілля"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (відповідач-1)

Комунального підприємства Білопільської міської ради "Теплосервіс Білопілля" (відповідач-2)

про визнання недійсним договору,-

В судовому засіданні 15.06.2026 оголошено вступну та резолютивну частину ухвали.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Північного апеляційного господарського суду перебуває апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "есі Білопілля" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 у справі №910/13198/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "есі Білопілля" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", Комунального підприємства Білопільської міської ради "Теплосервіс Білопілля" про визнання недійсним договору.

Розгляд справи призначено на 15.06.2026.

Учасники справи неодноразово належним чином повідомлялись про розгляд апеляційних скарг в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що підтверджується довідками про доставку електронного документа до електронних кабінетів сторін.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

15.06.2026 судом поставлено на обговорення питання про зупинення провадження у справі до вирішення Об`єднаною Палатою Верховного Суду справи №910/3285/24.

Представники позивача та відповідача-1 в судовому засіданні не заперечували проти зупинення провадження у справі.

Заслухавши думку учасників апеляційного провадження, розглянувши доводи та аргументи апеляційної скарги, дослідивши обставини справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційне провадження підлягає зупиненню виходячи з наступного.

У жовтні 2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "есі Білопілля" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Комунального підприємства Білопільської міської ради "Теплосервіс Білопілля", в якому просить суд визнати недійсним Договір №22-ПБ-7902 про переведення боргу від 14.11.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "есі Білопілля", як новим боржником, Комунальним підприємством Білопільської міської ради "Теплосервіс Білопілля", як первісним боржником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", як кредитором.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "есі Білопілля" стверджує, що оспорюваний договір укладений під впливом тяжких для позивача обставин та на вкрай невигідних умовах. Укладення спірного договору обумовлене загрозою зриву опалювального періоду (сезону) 2022/2023 року на території міста Білопілля в умовах воєнного стану, що могло призвести до не забезпечення надійного та безперервного надання споживачам тепла та гарячої води.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 у справі №910/13198/25 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що в силу приписів ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" Товариство з обмеженою відповідальністю "есі Білопілля" є правонаступником за борговими зобов`язаннями Комунального підприємства Білопільської міської ради "Теплосервіс Білопілля" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" за Договором постачання природного газу від 29.06.2021 №2523-НГТ-29.

В даній справі відсутні підстави для використання судом статті 11 ГПК України та незастосування приписів ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" через їх суперечність Конституції України.

За висновками суду першої інстанції, Договір про переведення боргу був укладений сторонами на виконання приписів ст. 22 Закону України "Про теплопостачання".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Колегією суддів встановлено, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 18.03.2026 передав справу №910/3285/24 на розгляд Об`єднаної палати для відступу від висновку щодо застосування ч.3 ст.22 Закону "Про теплопостачання", викладеного в постанові Верховного Суду від 30.01.2025 у справі №904/544/24.

Колегією суддів зазначено, що суд апеляційної інстанції з посиланням на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 30.01.2025 у справі №904/544/24, вказав про те, що в цьому випадку не відбулося правонаступництва за законом у розумінні ст.22 Закону "Про теплопостачання", а відбулося правонаступництво за договором через укладення трьохсторонніх правочинів про переведення боргу відповідно до ст.520 ЦК, що підтверджується змістом оспорюваних договорів, в яких сторони не вказали про їх укладення на підставі ст.22 Закону "Про теплопостачання", натомість зазначили, що керувалися статтями 520-523 ЦК, які є загальними при регулюванні правонаступництва окремих прав та обов`язків між юридичними особами.

Також висновок Верховного Суду зі справи №904/544/24 був застосований Верховним Судом і в постанові від 04.06.2025 у справі №910/10953/24, яка розглядалася між тими самими сторонами, що й у справі №910/3285/24.

Колегія суддів не погодилася з наведеними висновками Верховного Суду щодо можливості застосування/незастосування ч.3 ст.22 Закону "Про теплопостачання" у залежності від того, чи відбулася реорганізація суб`єкта господарювання, який раніше користувався майном, з прийняттям рішення власника про передачу майна в користування іншої особи, а також у залежності від форми власності попереднього та теперішнього користувача відповідного майна.

Передаючи справу № 910/3285/24 на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів Касаційного господарського суду вважала, що сформований Верховним Судом у справі № 904/544/24 висновок щодо застосування ч. 3 ст. 22 Закону "Про теплопостачання" нівелює мету вказаної норми, котра мала б бути досягнута задля вирішення проблемного питання, яке викликало необхідність доповнення Закону цією нормою. В такому разі це призводить до того, що учасники спірних правовідносин у поза встановлений державою порядок - правонаступництво за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання в силу імперативної норми закону - фактично намагаються обійти цю норму закону, спочатку укладаючи правочини, якими оформляють правонаступництво, а після отримання суб`єктом господарювання (теперішнім користувачем такого майна) ліцензії на здійснення господарської діяльності з виробництва теплової енергії, визнають такі правочини у судовому порядку недійсними на підставі ст.233 ЦК.

Частина 3 ст. 22 Закону "Про теплопостачання" передбачає спеціальний (особливий) порядок сингулярного правонаступництва в тих матеріальних правовідношеннях, що підпадають під регулювання вказаної норми, в силу якого відповідне правонаступництво відбувається безпосередньо на підставі зазначеної норми закону, незалежно від згоди суб`єкта господарювання, який набув цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії.

На думку колегії суддів Касаційного господарського суду, ця норма є чіткою та такою, що не містить умови правонаступництва за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання в залежності від форми власності суб`єктів господарювання, які користувалися/користуються цілісним майновим комплексом (індивідуально визначеним майном) з вироблення теплової енергії та того, чи відбулася реорганізація суб`єкта господарювання, який раніше користувався цим майном. Тобто наведені обставини не можуть бути підставою для різного розуміння змісту зазначеної норми щодо порядку її застосування та настання встановлених нею правових наслідків.

Колегія суддів звернула увагу, що Верховний Суд у постанові від 17.12.2025 у справі №920/1471/24(920/1321/20) зазначив, що метою законодавця при прийнятті цієї норми Закону було недопущення моделі, за якої суб`єкт господарювання, використовуючи цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, отримує всі економічні вигоди від такої діяльності (доходи від споживачів, контроль над інфраструктурою тощо), але позбавлений обов`язку нести тягар боргів за енергоносії, спожиті для забезпечення цієї діяльності, тоді як попередній користувач відповідного об`єкта залишається боржником, нерідко без активів і реальної можливості виконання зазначених зобов`язань. Спеціальний імперативний механізм правонаступництва за борговими зобов`язаннями у сфері теплопостачання покликаний забезпечити безперервність надання життєво важливих послуг споживачам та, водночас, належний захист прав постачальників енергоносіїв. Інше тлумачення зазначеної норми Закону призвело б по суті до нівелювання закріплених у ній вимог, адже перехід боргових зобов`язань за спожиті енергоносії до нового користувача (володільця) цілісного майнового комплексу з вироблення теплової енергії залежав би виключно від волевиявлення усіх учасників відповідного правовідношення, вираженого в передбаченій ст. 513 ЦК формі.

Ухвалою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.04.2026 прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №910/3285/24 за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Технова" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2024.

Призначено до розгляду справу №910/3285/24 за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Технова" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 на 03 липня 2026 року.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також із власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу, до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Ураховуючи викладене, з огляду на правовідносини, що складають предмет спору у справі № 910/13198/25, підстави апеляційного оскарження, доводи скаржника, якими він обґрунтовує апеляційну скаргу, а також підстави передачі справи № 910/3285/24 на розгляд Об`єднаної Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає за необхідне зупинити апеляційне провадження у справі №910/13198/25 до завершення перегляду Об`єднаною Палатою Верховного Суду справи № 910/3285/24.

Керуючись ст.ст. 234, 228 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження у справі №910/13198/25 зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною Палатою Верховного Суду справи № 910/3285/24 та опублікування повного тексту постанови.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст ухвали складений 19.06.2026.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.А. Шаратов

О.Л. Бестаченко