УХВАЛА
15 червня 2026 року
м. Київ
cправа № 5004/353/12
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 (колегія суддів у складі: Павлюк І.Ю.- головуючий, Розізнана І.В., Поліщук П.Я.)
та ухвалу Господарського суду Волинської області від 02.04.2026 (суддя Бідюк С.В.)
у справі № 5004/353/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд"
до Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище"
про стягнення 1265279,40 грн,
ВСТАНОВИВ:
Фермерське господарство "Агроінвест-Топилище" 23.05.2026 подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 02.04.2026 у справі № 5004/353/12.
Здійснивши перевірку касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Верховний Суд дійшов висновку, щодо відмові у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" .
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 02.04.2026 у справі №5004/353/12 передано заяву Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" від 14.03.2026 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №5004/353/12 до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи №910/1405/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд".
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 ухвалу Господарського суду Волинської області від 02.04.2026 залишено без змін.
Фермерське господарство "Агроінвест-Топилище" у касаційній скарзі просить Верховний Суд скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 02.04.2026, прийняти нове рішення у справі, яким справу №5004/353/12 за заявою Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" про визнання наказу Господарського суду Волинської області від 16 січня 2014 року по справі №5004/353/12-1, виданого на примусове виконання Рішення Господарського суду Волинської області по справі №5004/353/12 від 07 травня 2012 року, таким, що не підлягає виконанню, передати для подальшого розгляду Господарським судом Волинської області в межах справи №5004/353/12.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Основного Закону серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічні положення закріплено і в частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами частини першої статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.
Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду Волинської області від 02.04.2026 про передачу заяви Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №5004/353/12 до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи №910/1405/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд", відповідно приписів ч. 2 та ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України.
Пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, на які може бути подано касаційну скаргу після їх перегляду в апеляційному порядку. Зокрема, до таких належать ухвали, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу.
Ухвали суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду (пункт 8 частини першої статті 255 ГПК України), після її перегляду в апеляційному порядку, не належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки), мають право подати касаційну скаргу.
Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Отже, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 02.04.2026 у справі № 5004/353/12 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 5004/353/12 за касаційною скаргою Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 02.04.2026
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді С. Жуков
В. Пєсков