ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 137457346

Озвучення тимчасово недоступне

УХВАЛА

16 червня 2026 року

м. Київ

cправа № 902/1084/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

прокуратури - Пономаренко А. Є.,

відповідачів - Вініцька Б. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітеком" та Вінницької міської ради

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду 26.03.2026 (судді: Мельник О. В. - головуючий, Філіпова Т.Л., Миханюк М. В.) та рішення Господарського суду Вінницької області від 21.11.2025 (суддя Нишик О. С.) у справі

за позовом заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави

до відповідачів: 1) Вінницької міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітеком", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Агроінвест"

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними договорів купівлі-продажу землі, витребування земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

1. Згідно з ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.05.2026 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітеком" (далі - ТОВ "Вітеком") та Вінницької міської ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду 26.03.2026 та рішення Господарського суду Вінницької області від 21.11.2025, призначено розгляд справи у судовому засіданні 16.06.2026.

2. Як свідчать матеріали цієї справи, предметом позову у ній є вимоги заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави до Вінницької міської ради, ТОВ "Вітеком" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Агроінвест" про визнання незаконним рішення 40 сесії Вінницької міської ради "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" від 27.12.2013 № 1558 в частині надання ТОВ "Вітеком" у власність, шляхом продажу земельних ділянок , розташованих на просп. Коцюбинського, 13-А та 13-Б у м. Вінниці для будівництва та обслуговування будівель, визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок від 19.03.2014 № 604 та від 19.03.2014 № 605, витребування у ТОВ "АВМ Агроінвест" на користь територіальної громади міста Вінниці в особі Вінницької міської ради спірних земельних ділянок.

3. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 21.11.2025 позовні вимоги задоволено частково, визнано незаконним рішення 40 сесії Вінницької міської ради від 27.12.2013 № 1558 в частині надання ТОВ "Вітеком" у власність, шляхом продажу земельних ділянок, визнано недійсними договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок від 19.03.2014 № 604 та від 19.03.2014 № 605; витребувано у ТОВ "АВМ Агроінвест" на користь територіальної громади міста Вінниці в особі Вінницької міської ради спірні земельні ділянки. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування рішення 40 сесії Вінницької міської ради 6 скликання від 27.12.2013 № 1558 в частині надання ТОВ "Вітеком" у власність шляхом продажу земельних ділянок.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2026 скасовано рішення Господарського суду Вінницької області від 21.11.2025 в частині відмови у позові про скасування рішення Вінницької міської ради від 27.12.2013 № 1558 та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено, скасовано рішення 40 сесії Вінницької міської ради 6 скликання "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" від 27.12.2013 № 1558 в частині надання ТОВ "Вітеком" у власність шляхом продажу спірних земельних ділянок. У решті рішення Господарського суду Вінницької області від 21.11.2025 про задоволення позовних вимог залишено без змін.

При цьому суди попередніх інстанцій дійшли висновку про доведення прокурором наявності підстав для представництва інтересів держави у цьому випадку.

4. Не погоджуючись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2026 та рішенням Господарського суду Вінницької області від 21.11.2025, ТОВ "Вітеком" у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові повністю, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України вказуючи на таке.

Скаржник у касаційній скарзі, зокрема, наголошує на відсутності підстав для звернення прокурора з даним позовом, зазначаючи, що Вінницька міська рада є безпосередньою стороною оспорюваних договорів купівлі-продажу нерухомого майна. Відтак, якби прокурором було дотримано процедуру, передбачену статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та попередньо направлено повідомлення на адресу міської ради про необхідність захисту інтересів держави, остання мала б усі процесуальні можливості самостійно звернутися до суду з позовом про визнання цих правочинів недійсними як їх учасник.

За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах, є безпідставним, та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, зазначаючи про обов`язок прокурора попередньо повідомити уповноважений суб`єкт про звернення до суду, апеляційний суд не надав оцінки виконанню цього обов`язку прокурором та, не встановивши факту такого повідомлення, дійшов внутрішньо суперечливих висновків, що свідчить про повну необґрунтованість наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

На думку скаржника, суди попередніх інстанцій допустились помилки під час перевірки доводів прокурора з приводу відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Оскільки міська рада є стороною оскаржуваних договорів купівлі-продажу, вона має повноваження самостійно звернутись до суду, що виключає стан "відсутності органу" та, як наслідок, позбавляє прокурора права заміщувати цей орган у судовому процесі, виступаючи альтернативним суб`єктом звернення.

Однак, у разі якщо після направлення прокурором відповідної вимоги до Вінницької міської ради про необхідність самостійного звернення до суду з позовом про визнання договорів недійсними така вимога не була б виконана, у прокурора з`явилася б належна підстава для звернення до суду, оскільки орган місцевого самоврядування не здійснював би або неналежно здійснював би захист у спірних правовідносинах.

Отже, судами не взято до уваги, що прокурором допущено помилку у визначенні самої підстави для звернення до суду: замість доведення факту "нездійснення або неналежного здійснення повноважень" існуючим органом, він безпідставно послався на «відсутність такого органу» взагалі.

За таких обставин, встановивши наявність Вінницької міської ради як повноправного суб`єкта владних повноважень та сторони оспорюваних правочинів, суд мав би констатувати відсутність у прокурора права на звернення до суду саме з обраної ним підстави, що є підставою для залишення позову прокурора без розгляду на підстав статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

У касаційній скарзі Вінницька міська рада також просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2026 та рішення Господарського суду Вінницької області від 21.11.2025, зазначаючи, зокрема, що у цій справі прокурор хоча й стверджує про те, що звертається з позовом як самостійний позивач, однак обґрунтовує позов необхідністю захисту інтересів територіальної громади міста Вінниці.

Про інтерес держави, який би виходив за межі інтересів територіальної громади, у позові не йдеться. Свою роль як позивача прокурор обґрунтовує необхідністю визначити Вінницьку міську раду в якості відповідача оскільки вона, на його думку, "вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади та становить значний суспільний інтерес", іншими словами, порушила ці інтереси.

Скаржник вважає, що в супереч правовій позиції Верховного Суду, викладеній у наведених у касаційній скарзі постановах, судами попередніх інстанції у даній справі не з`ясовано чи звертався прокурор до Вінницької міської ради із попереднім зверненням з інформацією про стверджувальне порушення та необхідність його виправлення самостійно, тобто судом не досліджувались обставин дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом.

На переконання заявника касаційної скарги, суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду та не навели відповідного обґрунтування у судових рішеннях чи може Вінницька міська рада як представницький орган територіальної громади, у судовому процесі одночасно мати статус позивача (позовна вимога про витребування земельних ділянок на користь територіальної громади в особі Вінницької міської ради) та відповідача (позовна вимога про визнання недійсним та скасування рішення Вінницької міської ради).

5. У відзиві на касаційні скарги ТОВ "Вітком" та Вінницької міської ради прокурор, заперечуючи проти їх задоволення, вказував на тому, що у даному випадку прокуратурою подано позов як самостійним позивачем на захист інтересів держави, а не в інтересах Вінницької міської ради, оскільки міська рада є відповідачем у даному спорі, її рішення та укладені нею правочини є предметом оскарження, а тому і підстав для направлення до Вінницької міської ради попередніх звернень з метою дотримання процедури визначеної частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", не було.

6. Під час вивчення матеріалів касаційної скарги колегія суддів установила, що ухвалою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 09.04.2026 на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу № 922/1414/20 за позовом виконувача обов`язків керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Грань-Кор" про визнання недійсним договору, скасування рішення та повернення майна.

При цьому Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду вважав за необхідне передати справу № 911/1414/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, оскільки справа містить виключну правову проблему щодо комплексного застосування положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України (щодо визначення статусу прокурора як самостійного позивача у випадках, коли уповноважений орган є відповідачем у справі) та статті 226 Господарського процесуального кодексу України (щодо уніфікації процесуальних наслідків відсутності підстав для представництва інтересів держави прокурором), яка сформульована так:

1) Чи має право прокурор звертатися до суду в інтересах держави (територіальної громади) у статусі самостійного позивача, якщо орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (зокрема, орган місцевого самоврядування), є одночасно і учасником спірних правовідносин, і відповідачем у справі, оскільки саме його рішення чи дії оскаржуються як незаконні?

2) Яким має бути процесуальний наслідок у разі, якщо суд після відкриття провадження у справі дійде висновку про відсутність визначених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для представництва прокурором інтересів держави: відмова у задоволенні позову по суті чи залишення позову без розгляду на підставі пунктів 1 або 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України?

3) Чи підлягає судовому розгляду спір за позовом прокурора в інтересах територіальної громади до органу місцевого самоврядування в контексті того, що саме орган місцевого самоврядування представляє інтереси громади в межах своїх повноважень і приймає рішення від її імені, тобто фактично на розгляд суду передається приватноправовий спір між носієм місцевого самоврядування та органом місцевого самоврядування, який його представляє?

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду справи № 922/1414/20 сформує висновок щодо правильного застосування статті 226 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", на які покликається, зокрема, ТОВ "Вітеком" у касаційній скарзі, та щодо визначення статусу прокурора як самостійного позивача у випадку, коли уповноважений орган є відповідачем у справі.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також із власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

З урахуванням викладеного та з метою дотримання єдності судової практики, колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1414/20 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.

При цьому за таких обставин, клопотання представника ТОВ "Вітеком" про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Зупинити касаційне провадження за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітеком" та Вінницької міської ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду 26.03.2026 та рішення Господарського суду Вінницької області від 21.11.2025 у справі № 902/1084/22 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1414/20 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак