ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
12 червня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/6459/26
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Ольга ТКАЧЕНКО перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Міністерства цифрової трансформації України, Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України, Державного підприємства «Дія» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міністерства цифрової трансформації України, Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України, Державного підприємства «Дія» в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства цифрової трансформації України, як центрального органу виконавчої влади, що є володільцем та держателем системи «Дія» і не забезпечило її безпомилкову роботу, внаслідок чого було необґрунтовано відхилено заявки ОСОБА_1 , подані 30.11.2025 в автоматизованій системі «Дія» та 14.12.2025 у відділенні №13 м. Чернігова АТ «Укрпошта» на виплату «Зимової підтримки», передбаченої Порядком реалізації експериментального проекту щодо надання одноразової державної грошової допомоги “Зимова підтримка 2025”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.11.2025 №1443 та не реагування на звернення позивачки в службі підтримки «Дія», внаслідок чого ОСОБА_1 втратила право на отримання «Зимової підтримки» через завершення терміну дії проекту;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 1000 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн.
Відповідно до пунктів 3, 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
По-перше, згідно з пунктом 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, що має сформулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень (його рішення), що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.
Таким чином, позовна зава має містити максимально чіткі і зрозуміло сформовані позовні вимоги, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
Так, в позовній заяві позивачка в якості відповідачів у справі зазначає Міністерство цифрової трансформації України, Міністерство соціальної політики, сім`ї та єдності України, Державне підприємства «Дія». Проте, у прохальній частині позову позовні вимоги сформовані лише до Міністерства цифрової трансформації України.
Суд звертає увагу, що обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, і вказаний обов`язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.
Всупереч вимогам пункту 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позивачка у прохальній частині позову не зазначає, в чому полягає протиправність дій чи бездіяльності Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України, Державного підприємства «Дія» та які дії/бездіяльність Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України, Державного підприємства «Дія» позивачка просить визнати протиправними.
По-друге, за змістом частини 1 статті 42 Кодексу адміністративного судочинства України учасниками справи, серед інших, є треті особи.
У позовній заяві позивачкою зазначено як треті особи на стороні відповідача, Пенсійний фонду України та Акціонерне товариство «Укрпошта».
Відповідно до частини 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Згідно із частиною 4 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві, серед іншого, зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) інших учасників справи, що в поєднанні із частинами 1, 2 і 4 статті 49 цього Кодексу, зобов`язує позивача визначити правовий статус третьої особи (третя особа, яка заявляє самостійні вимоги чи не заявляє такі вимоги щодо предмета спору; на стороні позивача чи відповідача).
Як встановлено судом окремо викладеної заяви про залучення Пенсійного фонду України та Акціонерного товариства «Укрпошта» як третіх осіб по справі, з обґрунтуванням підстав такого залучення з дотриманням вимог статей 49, 167 Кодексу адміністративного судочинства України позивачкою не подано.
Суд звертає увагу, що формальне зазначення у тексті позовної заяви реквізитів особи як третьої особи, не є безумовною та автоматичною підставою для вирішення такого питання судом, оскільки таке клопотання має бути обґрунтоване позивачем.
По-третє, частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначає Закон України від 08.07.2011 №3674-VІ «Про судовий збір».
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру - особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас згідно із частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до статті 7 Закону України від 03.12.2025 №4695-IX “Про Державний бюджет України на 2026 рік” з 01.01.2026 установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328,00 грн.
Таким чином, за подання фізичною особою до адміністративного суду позову в електронній формі через систему «Електронний суд», який містить вимогу немайнового характеру ставка судового збору становить 1064,94 грн (3328,00 грн*0,4*0,8), який містить вимогу майнового характеру – 1 відсотка ціни позову, але не менше 1064,96 грн (3328,00 грн*0,4*0,8).
При цьому, слід зауважити, що вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, визначені у грошовому вимірі, є майновими вимогами, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України “Про судовий збір” за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Позивачкою заявлено вимогу немайнового характеру (визнання протиправною бездіяльності) та вимоги майнового характеру на загальну суму 6000,00 грн (стягнення матеріальної та моральної шкоди). У даному випадку належною сплатою судового збору за подання позову до адміністративного суду через систему «Електронний суд» буде сплата судового збору у розмірі 2129,92 грн (1064,96 грн + 1064,96 грн).
До позову позивачка надала клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням майнового стану.
Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору суд зважає на таке.
Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат урегульовані статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Так, відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
При цьому, наведеною статтею передбачено право суду, а не обов`язок, щодо відстрочки, розстрочки або звільнення позивачів від сплати судового збору.
Особа, яка заявляє клопотання про звільненні від сплати судового збору згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
При цьому судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв`язку із цим при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Положення Закону України «Про судовий збір» кореспондуються з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства, а саме рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Так згідно приписів вказаної статті усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Таким чином, усі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов`язків, у тому числі у питанні необхідності сплати судового збору.
Стаття 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.
Однак з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, податкова декларація про доходи, тощо). Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.
У розумінні приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому скаржник має довести існування фінансових труднощів.
Суддя зауважує, що при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
На підтвердження свого майнового стану позивачка надала відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 04.06.2026, у яких зазначено що за період з січня 2025 року по грудень 2025 року відсутня інформація щодо сум виплачених доходів та утриманих податків відносно позивачки; довідку про отримані пенсійні виплати за період з червня 2025 по травень 2026.
Суддя зауважує, що позивакою не надано довідку про отриману пенсію за попередній календарний рік (з 01.01.2025 по 31.12.2025). З наданих документів не вбачається, що розмір судового збору перевищує 5% розміру доходу за наданий позивачкою період.
Таким чином, позивачкою не надано суду достатніх та належних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як підстави для звільнення від сплати судового збору чи відстрочення сплати судового збору.
До того ж, позивачкою не надано й документів на підтвердження того, що вона має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б беззаперечно свідчити про його скрутне матеріальне становище.
Оскільки позивачка не підтвердила належними доказами, зокрема, свого скрутного майнового становища, а також того, що розмір судового збору в даному випадку перевищує 5% розміру річного доходу позивачки за попередній календарний рік, тобто за 2025 рік, суд не знаходить правових підстав для звільнення її від сплати судового збору чи відстрочення сплати судового збору, виходячи з наданих нею доказів.
При цьому суд роз`яснює, що відмова у звільненні від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із такою заявою із обов`язковим наданням необхідних доказів.
Зазначені обставини вказують на те, що позовна заява подана з порушенням вимог процесуального законодавства.
Відповідно до вимог статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву потрібно залишити без руху, надавши позивачці десятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення вказаних недоліків шляхом;
- подання до суду документа про сплату судового збору в розмірі 2129,92 грн грн або документа, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону ;
- уточнення позовних вимог окремо щодо кожного з відповідачів;
- заяви про залучення до участі у справі третьої особи з дотриманням вимог статей 49, 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У Х В А Л И Л А:
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства цифрової трансформації України, Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України, Державного підприємства «Дія» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.
Встановити позивачці десятиденний строк з дня отримання ухвали суду для усунення недоліків поданої позовної заяви.
Роз`яснити позивачці, що у разі не усунення зазначених недоліків у встановлений судом строк, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява буде їй повернута.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачці для виконання.
Відповідно до частини 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно зі статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.
Суддя Ольга ТКАЧЕНКО