ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 137290824

Озвучення тимчасово недоступне

Справа № 461/2460/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/929/26 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09 квітня 2026 року про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) відносно ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Польща, уродженця м. Познань, Республіка Польща, адреса проживання в Україні: АДРЕСА_1 ,

з участю прокурора ОСОБА_9 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ),

захисника ОСОБА_10 ,

перекладача ОСОБА_11 ,

в с т а н о в и л а:

вищевказаною ухвалою у задоволенні клопотання відмовлено.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) застосований до ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінено на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Покладено на ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати до прокурорів Львівської обласної прокуратури уповноважених на здійснення екстрадиційної перевірки за першою вимогою;

- не залишати місце постійного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , щоденно з 22 до 07 години;

- повідомляти Львівську обласну прокуратуру про зміну свого місця проживання.

Роз`яснено ОСОБА_12 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , його обов`язки та наслідки їх невиконання.

Звільнено ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти негайно в залі суду.

Не погоджуючись із рішенням слідчого судді заступник керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_13 , звернувся з апеляційною скаргою та доповненням до апеляційної скарги, в яких просить ухвалу скасувати, постановити нову, якою клопотання задоволити, застосувати до ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Польща запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог прокурор покликається на те, що ухвала постановлена з порушенням норм КПК України, тому підлягає скасуванню.

Зазначає, що судом при постановленні оскаржуваної ухвали не враховано тяжкості покарання, що загрожує особі в разі засудження, виходячи з обставин, встановлених під час заявленого кримінального правопорушення.

Висновки суду базуються на неактуальних доказах, поданих стороною захисту, та в сукупності не можуть свідчити про відсутність ризику, передбаченого п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме його спроб переховуватися з метою ухилення від передачі компетентним органам Республіки Польща.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, підозрюваного ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), та його захисника - адвоката ОСОБА_10 , перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Згідно частини 6 ст. 584 КПК України, строки тримання особи під вартою та порядок їх продовження визначаються цим Кодексом.

Частина 8 цієї ж статті КПК України визначає, що при розгляді клопотання про екстрадиційний арешт слідчий суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу.

Відповідно до ч. 10 ст. 584 КПК України, екстрадиційний арешт застосовується до вирішення питання про видачу особи (екстрадицію) та її фактичної передачі, але не може тривати більше дванадцяти місяців.

Згідно ч. 11, 12, 13 ст. 584 КПК України, у межах цього строку слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа перебуває під вартою, за клопотанням прокурора не рідше одного разу на два місяці перевіряє наявність підстав для подальшого тримання особи під вартою або її звільнення. За скаргою особи, до якої застосовано екстрадиційний арешт, або її захисника чи законного представника слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа перебуває під вартою, не частіше одного разу на місяць перевіряє наявність підстав для звільнення особи з-під варти. Звільнення особи з-під екстрадиційного арешту слідчим суддею не перешкоджає повторному його застосуванню з метою фактичної передачі особи іноземній державі на виконання рішення про видачу, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до пунктів 3,4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У справі «Маккей проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.

Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у "демократичному суспільстві" у значенні, передбаченому Конвенцією.

Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Постановлячи оскаржену ухвалу слідчий суддя урахував всі обставини справи, встановлені законодавчі гарантії під час здійснення екстрадиційної процедури, характеризуючі дані відносно ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), міцність його соціальних зв`язків в Україні, а також дані з про його стан здоров`я, не вбачаючи наявності підстав для подальшого тримання під вартою (екстрадиційного арешту) ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), дійшов висновку, що застосування до вказаної особи більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, з покладенням відповідних процесуальних обов`язків, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку останнього, з чим погоджується і колегія апеляційного суду.

Так слідчим суддею враховано наступне:

- органам прокуратури України та уповноваженому органу виконавчої влади відомо про обставини перебування на території України ОСОБА_7 ( ОСОБА_14 ) та необхідність проведення процедури екстрадиційної перевірки ще з 2017 року, що засвідчується наданими слідчому судді рішеннями судів (слідчих суддів);

- громадянин ОСОБА_15 ( ОСОБА_14 ), перебуваючи на території України щонайменше з 2017 року, не вчинив жодного правопорушення, зокрема кримінального чи адміністративного, тобто не встановлено належних даних про суспільну небезпеку цієї особи та доцільність ізоляції його від суспільства;

- ОСОБА_15 ( ОСОБА_14 ) має в Україні місце проживання, що засвідчується наданим слідчому судді договором оренди;

- надані слідчому судді матеріали про стан здоров`я ОСОБА_7 ( ОСОБА_14 ) свідчать про необхідність отримання медичної допомоги, яка не є невідкладною, але щонайменше потребує періодичних консультації з метою визначення та призначення виду лікування. У свою чергу, доводи прокурора на відсутність застережень медичного характеру для застосування запобіжного заходу – тримання під вартою, не спростовують наявність у ОСОБА_7 ( ОСОБА_14 ) права отримати медичну допомогу у обраного саме ним лікаря чи спеціаліста;

- до ОСОБА_7 ( ОСОБА_14 ) вже двічі застосовувався екстрадиційний арешт, який в подальшому скасовувався судом та припиняв свою дію, що вказає на обізнаність даного громадянина про відповідний запит стосовно нього з країни його походження. Натомість, об`єктивних даних про те, що ОСОБА_7 ( ОСОБА_14 ) свідомо ухилявся від процедури перевірки чи екстрадиції в ході розгляду клопотання не встановлено;

- дія паспортного документу ОСОБА_7 ( ОСОБА_14 ) завершилась, що свідчить про об`єктивні перешкоди залишити межі України та виїхати до іншої країни;

- в Україні ОСОБА_15 ( ОСОБА_14 ) зареєстрований як платник податків, що засвідчується копією відповідної картки;

- ОСОБА_15 ( ОСОБА_14 ) в України проводив дії щодо обліку своєї підприємницької діяльності відповідними державними органами, що засвідчується дозволом на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, а також витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про входження ОСОБА_7 ( ОСОБА_14 ) до засновників (учасників) ТзОВ «Галіція Енерджі».

Крім того, слідчим суддею враховано і ухвалу Львівського апеляційного суду 13.04.2020, якою, скасовано ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 02.04.2020 про тимчасовий арешт ОСОБА_7 ( ОСОБА_14 ) та звільнено його з-під варти. Апеляційним судом в даній ухвалі було зроблено висновок про те, що ОСОБА_16 на законних підставах проживає і працює на території України та в розшуку не перебуває, а отже відсутні ризики ухилення від явки до суду.

Даних про те, що ОСОБА_15 ( ОСОБА_14 ) на даний час перебуває на території України незаконно в ході розгляду клопотання не встановлено.

В судовому засіданні апеляційної інстанції не надано даних на підтвердження будь-яких порушень допущених ОСОБА_17 ( ОСОБА_14 ), зокрема кримінальних чи адміністративних.

Колегія суддів також враховує фактичну поведінку ОСОБА_7 ( ОСОБА_14 ) після застосовування екстрадиційного арешту, який в подальшому скасовувався судом, а останній від органу досудового розслідування не переховується, та не ухилявся від процедури перевірки чи екстрадиції.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя прийняв законне і обґрунтоване рішення щодо зміни ОСОБА_12 ( ОСОБА_14 ) запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09 квітня 2026 року, якою запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) застосований до ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), змінено на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, - залишити без змін, апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 – без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4