ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 136975505

Озвучення тимчасово недоступне

Справа № 446/326/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/170/26 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 на вирок Буського районного суду Львівської області від 20 січня 2026 року, –

з участю прокурора ОСОБА_8 ,

представників потерпілого ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 , -

встановила:

цим вироком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та жителя АДРЕСА_1 ,

засуджено за ч.1 ст. 361 КК України до двох років обмеження волі.

Звільнено обвинуваченого ОСОБА_6 від призначеного покарання за ч.1 ст. 361 КК України, на підставі ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Вирішено питання з речовими доказами та процесуальними витратами.

Згідно вироку суду, ОСОБА_6 в період часу до 05 травня 2017 року, будучи засновником ФОП « ОСОБА_11 », умисно, з корисливих мотивів, маючи намір на несанкціоноване втручання в роботу мереж електрозв`язку за допомогою телекомунікаційних засобів та каналів, в порушення вимог п.2 ст. 30, 41 Закону України «Про радіочастотний ресурс України», за відсутності ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України, незаконно експлуатував базові станції передавання даних з широкосмуговим радіо доступом «Мikro-Tik», моделі «Omnitik», серійний номер: 2BDB0104D027/128, який знаходився на будинку АДРЕСА_2 та маючи частоту випромінювання, згідно протоколу № 276 МР 26 інструментальної оцінки характеристик незаконно діючого РЕЗ від 05 травня 2017 року, становить 5280 МГц, що співпадає з частотою випромінювання РЕЗ ТзОВ ВКФ «Радіо сервіс», що за адресою: смт. Добротвір, вул. Будівельна, 15 Кам`янка-Бузького району, Львівської області, діючого, згідно дозволу РЧР-СРТ-46-0176953 від 09 квітня 2015 року, згідно ліцензії № 7945 від 19 лютого 2015 року, що призвело до спотворення процесу обробки інформації ТзОВ ВКФ «Радіо сервіс» лімітед.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_7 покликається на те, що обвинувальний акт (у редакції від 05 липня 2024 року) не відповідає вимогам закону, оскільки не містить чіткого формулювання обвинувачення, зокрема не конкретизовано, яку саме частину ст. 30 та ст. 41 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» порушено.

Також зазначає, що в обвинувальному акті відсутній опис наслідків у вигляді спотворення процесу обробки інформації, що є обов`язковою ознакою складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 361 КК України.

Акцентує, що така неконкретність свідчить про відсутність належно сформульованого обвинувачення та порушення п.5 ч.2 ст. 291 КПК України.

Вважає, що зміна обвинувачення з ч.2 ст. 361 КК України на ч.1 ст. 361 КК України (редакція від 05 липня 2024 року) здійснена без наявності нових фактичних обставин, що суперечить вимогам ч.1 ст. 338 КПК України.

Наголошує, що обставини справи залишалися незмінними як станом на 20 лютого 2018 року, так і на момент зміни обвинувачення, а тому підстав для його зміни не було.

Звертає увагу, що на момент розгляду справи вже існував виправдувальний вирок Радехівського районного суду Львівської області від 09 травня 2025 року, залишений без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2025 року, що виключає ознаку повторності.

Окрім цього, покликається на те, що суд першої інстанції вийшов за межі пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення, оскільки досліджував докази щодо подій за адресою: АДРЕСА_2 тоді як обвинувачення стосується адреси: АДРЕСА_2 .

Зазначає, що такі докази, зокрема щодо РЕЗ «NanoBridge M5» серійний №1251КРС9ГРВЕС92РР, не стосуються предмета обвинувачення та є недопустимими.

Акцентує, що рапорт інспектора кіберполіції від 24 квітня 2017 року є неналежним доказом, оскільки фіксує діяльність за адресою вул. Сагайдачного, 5, а не 13, що не відповідає обвинуваченню.

Наголошує, що цей доказ не підтверджує причетність обвинуваченого ОСОБА_6 до інкримінованого діяння.

Вважає, що протоколи інструментальної оцінки (№148 МР26 від 17 березня 2017 року, №149 МР26 від 17 березня 2017 року, №249 МР26 від 21 квітня 2017 року, №277, №274, №275, №276 від 10 травня 2017 року та ін.) є неналежними доказами, оскільки такі стосуються іншої адреси (вул. Сагайдачного, 5); фіксують інше обладнання (зокрема «NanoBridge M5»), а не «MikroTik» серійний №2ВБВ0104Б027/128; містять невідповідність частот (5320–5380 МГц проти 5280 МГц).

Звертає увагу, що окремі РЕЗ (MAC: 00:0C:42:В5:75:99) взагалі не вилучались, що, на думку апелянта, виключає можливість їх належного дослідження.

Крім цього, покликається на те, що дозвіл №СРТ-46-0176953 від 09 квітня 2015 року, виданий ТОВ «ВКФ Радіо сервіс», не підтверджує факту втручання обвинуваченого ОСОБА_6 в роботу мереж, а лише визначає робочі частоти (5280–5320 МГц).

Зазначає про відсутність доказів фактичного спотворення процесу обробки інформації.

Також акцентує, що висновок комп`ютерно-технічної експертизи №14516 від 13 червня 2017 року є недопустимим доказом, оскільки підставою для експертизи була постанова слідчого від 15 травня 2017 року, яка відсутня в матеріалах і стороні захисту не надано доступ до цієї постанови відповідно до ст. 290 КПК України.

Вважає, що висновок експерта №6346 від 20 травня 2021 року є неналежним доказом, оскільки експерт ОСОБА_12 вийшов за межі своєї спеціалізації та поставлених судом питань.

На переконання сторони захисту неможливо встановити час змін налаштувань обладнання через парольний захист, що викликає сумніви у достовірності результатів.

Наголошує, що під час досудового розслідування допущено істотні порушення вимог КПК України, зокрема щодо порядку отримання доказів та визначення слідчого, а відтак, докази є недопустимими відповідно до вимог ст. 86 КПК України.

Покликається на те, що суд першої інстанції безпідставно поклав в основу вироку докази, які є недопустимими, не стосуються обвинувачення або не доводять винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 .

Просить дослідити докази, згідно клопотань прокурора і сторони захисту від 19 липня 2023 року, а також клопотання про визнання доказів недопустимими.

Вирок Буського районного суду Львівської області від 20 січня 2026 року скасувати та закрити кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , постановивши виправдувальний вирок.

Речові докази: радіопередавач марки «Мікго Тік" моделі «Отпіііс», серійний номер 2ВПВ01040027/128, та радіопередавач марки "Мало Вгійде М5", серійний номер 1251КОС9РПВЕС92ПП - повернути ОСОБА_6 .

Заслухавши суддю-доповідача, виступ захисника – адвоката ОСОБА_7 та пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу, виступи представників потерпілого – ОСОБА_9 ОСОБА_10 і думку прокурора про її заперечення та залишення вироку суду без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що таказадоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

За правилами ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави в цілому від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Колегія суддів вважає, що вказані вимоги закону судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 були дотримані.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 361 КК України, за яке його засуджено, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах провадження доказами, дослідженими й перевіреними в судовому засіданні, яким дана об`єктивна оцінка, і правильно покладеними місцевим судом в основу обвинувального вироку.

Доводи сторони захисту про невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи – є безпідставними, оскільки вони спростовуються рядом доказів, які визнані судом достовірними і належними.

Зокрема, показаннями представника потерпілого ОСОБА_10 – технічного директора ТзОВ ВКФ «Радіо-сервіс», який в судовому засіданні в суді першої інстанції зазначив про наявність у березні-квітні 2017 року радіозавад у смт. Добротвір, Кам`янка-Бузького району, Львівської області, що перешкоджали функціонуванню мережі та про зміну частоти випромінювання виявленої завади. Також, спростував доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про передачу останньому для особистого користування базових станцій чи іншого передавального обладнання, пояснивши, що товариство реалізовувало лише приймальне обладнання, тоді як передавальні пристрої без ліцензії не продаються і не передаваються.

Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 – інженери ТзОВ «Радіо-сервіс», підтвердили наявність систематичних скарг абонентів на неналежну роботу інтернет-зв`язку у смт. Добротвір, Кам`янка-Бузького району, Львівської області.

Показаннями свідків – працівників «Українського державного центру радіочастот» (УДЦР) –інженерів ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які повідомили обставини виявлення джерел радіозавад, здійснення їх моніторингу, документування виявлених порушень та складання відповідних протоколів. Окрім цього свідки зазначили, що джерело радіозавади було виявлено на даху будинку по АДРЕСА_2 , а після вилучення незаконно діючої РЕЗ – радіозавади припинилися.

Показання свідка ОСОБА_18 підтверджують фактичне надання обвинуваченим ОСОБА_6 послуг доступу до мережі Інтернет, оскільки останній повідомив про періодичні збої у роботі інтернет-зв`язку у 2017-2018 роках та здійснення ним оплати обвинуваченому ОСОБА_6 за такі послуги.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що в 2017-2018 роках працював системним адміністратором, приймав повідомлення від абонентів, щодо відсутності інтернету з різних населених пунктів Львівської області, дану інформацію передавав своїм керівникам, які приймали відповідні рішення, додавши, що такі повідомлення неодноразово фіксувалися від жителів Кам`янка-Бузького району.

Рапортом інспектора кіберполіції від 24 квітня 2017 року встановлено, що ОСОБА_6 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є оператором телекомунікацій та здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_3 .

Крім цього, вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненому підтверджується проаналізованими місцевим судом письмовими доказами, які містять відомості щодо проведення слідчих (розшукових) дій, обставин виявлення та функціонування незаконно діючих радіоелектронних засобів, вилучення речових доказів, висновками експертних досліджень та оглянутими в судовому засіданні речовими доказами.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо неконкретності обвинувального акта, його невідповідності вимогам п.5 ч. 2 ст. 291 КПК України та відсутності належного формулювання обвинувачення, виходячи з наступного.

Так, як вбачається з матеріалів справи і змісту обвинувального акта, ОСОБА_6 інкриміновано, що він у період часу до 05 травня 2017 року, будучи засновником ФОП « ОСОБА_11 », умисно, з корисливих мотивів, за відсутності ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України, незаконно експлуатував базові станції передавання даних з широкосмуговим радіодоступом марки «Mikro-Tik», моделі «Omnitik», серійний номер 2BDB0104D027/128, розташовані за адресою: вул. Сагайдачного, 13 у смт. Добротвір, Кам`янка-Бузького району, Львівської області, внаслідок чого було створено радіозавади для РЕЗ ТзОВ ВКФ «Радіо сервіс» Лімітед, які працювали відповідно до дозволу УДЦР № СРТ-46-0176953 від 09 квітня 2015 року та ліцензії № 7945 від 19 лютого 2015 року, що призвело до спотворення процесу обробки інформації.

При цьому, на переконання колегії суддів, з обвинувального акта цілком зрозумілим є як спосіб, так і місце, час, засоби вчинення кримінального правопорушення, характер наслідків та форма вини обвинуваченого ОСОБА_6 , відтак, всупереч покликанням апелянта, формулювання обвинувачення є таким, що дозволяло належним чином реалізувати право на захист, а відсутність зазначень частин ст.ст. 30, 41 Закону України «Про радіочастотний ресурс України», на думку колегії суддів, самі по собі не свідчать про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України.

Також, колегія суддів вважає за доцільне наголосити, що доводи сторони захисту про повернення обвинувального акта прокурору вже були предметом перевірки суду першої інстанції і ухвалою Буського районного суду Львівської області від 12 травня 2022 року (т.2 а.с. 96-98) у задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акта відмовлено та призначено судовий розгляд кримінального провадження. Вказана ухвала не оскаржувалась і набрала законної сили.

Крім цього, колегія суддів не знаходить підстав для визнання незаконною зміну прокурором обвинувачення в суді з ч.2 ст. 361 КК України на ч.1 ст. 361 КК України, оскільки відповідно до положень ч.1 ст. 338 КПК України прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлено нові фактичні обставини кримінального правопорушення, а також у випадку необхідності зміни правової кваліфікації дій обвинуваченого. При цьому зміна обвинувачення у бік покращення становища особи не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.

Так, колегія суддів звертає увагу на те, що у даному випадку, зміна прокурором обвинувачення полягала у виключенні кваліфікуючої ознаки повторності та перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 з ч.2 ст. 361 КК України на ч.1 ст. 361 КК України, що об`єктивно покращувало становище останнього і норми КПК України не містять заборони на таку зміну обвинувачення.

Голослівними є і доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 про те, що суд першої інстанції вийшов за межі пред`явленого обвинувачення, так як за змістом вироку, ОСОБА_6 визнано винним саме у незаконній експлуатації радіоелектронного засобу марки «Mikro-Tik», моделі «Omnitik», серійний номер 2BDB0104D027/128, розташованого за адресою: вул. Сагайдачного, 13 у смт. Добротвір, Кам`янка-Бузького району, Львівської області, тобто у межах пред`явленого обвинувачення.

Той факт, що під час судового розгляду досліджувались також докази, здобуті за адресою: вул. Сагайдачного, 5 у смт. Добротвір, Кам`янка-Бузького району, Львівської області на переконання колегії суддів, не свідчить про вихід суду першої інстанції за межі пред`явленого обвинувачення, оскільки відповідно до вимог ст. 349 КПК України суд зобов`язаний безпосередньо дослідити всі надані сторонами докази для перевірки доводів сторін та встановлення фактичних обставин кримінального провадження.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що місцевим судом обґрунтовано враховано відомості щодо радіоелектронного засобу «Nano Bridge M5» IC6545-M5D, серійний номер НОМЕР_1 , оскільки такі перебували у взаємозв`язку з обставинами функціонування незаконно діючих РЕЗ та переміщенням обладнання між адресами вул. Сагайдачного, 5 та вул. Сагайдачного, 13 у смт. Добротвір, Кам`янка-Бузького району, Львівської області.

Покликання сторони захисту на те, що протоколи інструментальної оцінки характеристик незаконно діючих РЕЗ №148 МР26 від 17 березня 2017 року, №149 МР26 від 17 березня 2017 року, №249 МР26 від 21 квітня 2017 року, №274 МР26, №275 МР26, №276 МР26, №277 МР26 від 10 травня 2017 року, а також документів УДЦР є неналежними доказами через інші адреси фіксації обладнання або різні частоти випромінювання, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та встановлено судом першої інстанції, саме вказані протоколи інструментальної оцінки у сукупності з іншими доказами підтверджують факти функціонування незаконно діючих радіоелектронних засобів, їх переміщення між адресами вул. Сагайдачного, 5 та вул. Сагайдачного, 13 у смт. Добротвір, Кам`янка-Бузького району, Львівської області, а також належність відповідного обладнання обвинуваченому ОСОБА_6 .

Так, згідно протоколу №148 МР26 інструментальної оцінки характеристик незаконно діючого РЕЗ від 17 березня 2017 року виявлено незаконно діючий РЕЗ із МАС-адресою 00:0С:42:D9:88:95, який створював радіозаваду за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з протоколом №149 МР26 інструментальної оцінки характеристик незаконно діючого РЕЗ від 17 березня 2017 року встановлено незаконно діючий РЕЗ із МАС-адресою DS:9F:DB:EC:92, який створював радіозаваду за адресою: АДРЕСА_2 .

Протоколами №208 МР26 та №209 МР26 інструментальної оцінки характеристик незаконно діючих РЕЗ від 31 березня 2017 року зафіксовано подальше функціонування вказаних пристроїв, зміну місця їх розташування, а також відповідні спектрограми параметрів випромінювання.

Зокрема, відповідно до протоколу №209 МР26 від 31 березня 2017 року встановлено незаконно діючий РЕЗ із МАС-адресою DS:9F:DB:EC:92 («Nano Bridge M5»), який створював радіозаваду за адресою: АДРЕСА_2 , тоді як згідно з протоколом №208 МР26 від 31 березня 2017 року зафіксовано незаконно діючий РЕЗ із МАС-адресою 00:0С:42:D9:88:95 («Mikro-Tik» моделі «Omnitik»), який створював радіозаваду за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім цього, протоколами №275 МР26 та №276 МР26 від 10 травня 2017 року підтверджено подальше переміщення РЕЗ та його функціонування, а саме протоколом №276 МР26 від 10 травня 2017 року за результатами повторного моніторингу від 05 травня 2017 року зафіксовано, що після вилучення під час обшуку радіопередавача марки «Mikro-Tik», моделі «Omnitik U-5HnD», серійний номер 2BDB0104D027/128, радіочастотне випромінювання припинилось.

Таким чином, колегія суддів вважає, що твердження сторони захисту про те, що вказані протоколи стосуються іншої адреси та не пов`язані із пред`явленим обвинуваченням, спростовуються змістом цих документів.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що під час судового розгляду встановлено, що радіопередавач марки «Nano Bridge M5» IC6545-M5D, серійний номер НОМЕР_1 , належав саме ОСОБА_6 , що останній не заперечував у судовому засіданні.

Так, згідно з протоколом огляду місця події від 05 травня 2017 року на даху будинку по АДРЕСА_2 виявлено та вилучено радіопередавач «Nano Bridge M5» серійний номер 1251KDC9FDBEC92DD.

Водночас, відповідно до протоколу обшуку від 05 травня 2017 року за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 виявлено та вилучено радіопередавач марки «Mikro-Tik», моделі «Omnitik», серійний номер 2BDB0104D027/128.

Згідно з висновком комп`ютерно-технічної експертизи №14516 від 13 червня 2017 року встановлено, що вилучений за адресою: АДРЕСА_2 міст марки «Nano Bridge M5» серійний номер 1251KDC9FDBEC92DD технічно міг бути завадою для радіотехнічних засобів, які працюють на каналі з несучою частотою 5280 МГц; вилучений за адресою: АДРЕСА_2 радіопередавач марки «Mikro-Tik», моделі «Omnitik», серійний номер 2BDB0104D027/128, також технічно міг бути завадою для радіотехнічних засобів, які працюють на відповідному каналі.

В свою чергу, висновком телекомунікаційної експертизи №6346 від 20 травня 2021 року достовірно встановлено, що МАС-адреси 00:0С:42:D9:88:95 та 00:0С:42:D5:75:99, зазначені у протоколах інструментальної оцінки №148 МР26 від 17 березня 2017 року, №208 МР26 від 31 березня 2017 року, №275 МР26 та №276 МР26 від 10 травня 2017 року, є унікальними ідентифікаторами одного й того ж пристрою – точки доступу широкосмугового радіодоступу марки «Mikro-Tik», моделі «Omnitik U-5HnD», серійний номер 2BDB0104D027/128, вилученої саме під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 .

Відтак, на переконання колегії суддів, доводи апелянта про те, що РЕЗ із МАС-адресою 00:0С:42:D5:75:99 нібито не вилучався та не досліджувався, обґрунтовано спростовані висновком експерта №6346 від 20 травня 2021 року, яким встановлено, що зазначені МАС-адреси належать одному і тому ж радіоелектронному засобу.

Також, колегія суддів вважає безпідставними покликання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 щодо невідповідності частот 5320 МГц, 5340 МГц та 5380 МГц частоті 5280 МГц, зазначеній в обвинувальному акті, так як, згідно висновку телекомунікаційної експертизи №6346 від 20 травня 2021 року, точка доступу широкосмугового радіодоступу марки «Mikro-Tik», моделі «Omnitik U-5HnD», серійний номер 2BDB0104D027/128, була налаштована на частоти, які внаслідок збігу та/або близького розташування робочих каналів і автоматичного підбору робочого каналу могли призвести до блокування передачі інформації законно діючими РЕЗ ТзОВ ВКФ «Радіо сервіс» Лімітед, що працювали відповідно до дозволу УДЦР №СРТ-46-0176953 від 09 квітня 2015 року.

При цьому, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що протоколами №149 МР26 від 17 березня 2017 року та №209 МР26 від 31 березня 2017 року зафіксовано зміну частоти трансляції радіосигналу пристрою «Nano Bridge M5» із 5340 МГц на 5380 МГц, що також підтверджує зміну налаштувань незаконно діючих РЕЗ у процесі їх функціонування.

Таким чином, на думку колегії суддів, сам по собі факт фіксації різних частот випромінювання не спростовує доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки експертними дослідженнями підтверджено технічну можливість створення радіозавад законно діючим РЕЗ ТзОВ ВКФ «Радіо сервіс» Лімітед.

Безпідставними, колегія суддів вважає доводи сторони захисту про те, що дозвіл УДЦР №СРТ-46-0176953 від 09 квітня 2015 року нібито не підтверджує факту втручання в роботу мереж електрозв`язку, з огляду на те, що суд першої інстанції не покликався на вказаний дозвіл, як на самостійний доказ винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 , а враховував його виключно у сукупності з іншими доказами для підтвердження того, що ТзОВ ВКФ «Радіо сервіс» Лімітед здійснювало законну діяльність у відповідному діапазоні радіочастот.

Разом з тим, факт несанкціонованого втручання в роботу мереж електрозв`язку підтверджується не самим дозволом, а протоколами інструментальної оцінки характеристик незаконно діючих РЕЗ; висновками експертиз №14516 від 13 червня 2017 року та №6346 від 20 травня 2021 року; протоколами обшуку та огляду від 05 травня 2017 року; показаннями представника потерпілого ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , інженерів УДЦР ОСОБА_16 і ОСОБА_17 , які підтвердили факт виявлення радіозавад та припинення їх існування після вилучення незаконно діючого обладнання.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав протоколи інструментальної оцінки належними та допустимими доказами, оскільки такі, в сукупності з іншими доказами підтверджують обставини незаконної експлуатації обвинуваченим ОСОБА_6 радіоелектронних засобів і їх використання для несанкціонованого втручання в роботу мереж електрозв`язку.

Не знайшли свого підтвердження і доводи сторони захисту про недопустимість висновку комп`ютерно-технічної експертизи №14516 від 13 червня 2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, під час судового розгляду безпосередньо досліджено висновок комп`ютерно-технічної експертизи №14516 від 13 червня 2017 року, виконаної експертом ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» ОСОБА_19 , а також висновок телекомунікаційної експертизи №6346 від 20 травня 2021 року, проведеної у межах цього ж кримінального провадження.

Колегія суддів вважає за доцільне наголосити, що судом першої інстанції встановлено, що висновок телекомунікаційної експертизи №6346 від 20 травня 2021 року підтверджується іншими належними та допустимими доказами та повністю узгоджується з висновком комп`ютерно-технічної експертизи №14516 від 13 червня 2017 року і жодних суперечностей між вказаними експертними дослідженнями не встановлено.

Доводи апелянта про відсутність у матеріалах кримінального провадження постанови слідчого від 15 травня 2017 року про призначення експертизи, без обґрунтування обставин, які б свідчили про порушення права на захист, фальсифікацію об`єктів дослідження чи отримання експертного висновку внаслідок істотного порушення прав і свобод людини у розумінні ч.1 ст. 87 КПК України та за відсутності даних про недостовірність дослідження чи підміну об`єктів експертизи, не є безумовною підставою для визнання такого доказу недопустимим.

Щодо покликання сторони захисту про те, що експерт ОСОБА_19 нібито не мав права проводити відповідну експертизу через відсутність його даних у Реєстрі атестованих судових експертів, то колегія суддів звертає увагу на те, що згідно ст. 69 КПК України експертом у кримінальному провадженні може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями та якій у порядку, передбаченому законом, доручено проведення експертизи. При цьому кримінальний процесуальний закон не містить імперативної вимоги про те, що висновок експерта є допустимим виключно за умови включення особи до Реєстру атестованих судових експертів.

Крім цього, висновок експерта №14516 від 13 червня 2017 року був предметом безпосереднього дослідження суду першої інстанції та оцінений у сукупності з іншими доказами відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

Доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 про відсутність спецпакета з біркою працівника ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» ОСОБА_19 також, на переконання колегії суддів, не спростовують допустимості і належності висновку експерта №14516 від 13 червня 2017 року, так як об`єкти дослідження були ідентифіковані протоколом огляду місця події від 05 травня 2017 року; протоколом обшуку від 05 травня 2017 року; фототаблицями слідчих дій; серійними номерами вилученого обладнання; МАС-адресами відповідних радіоелектронних засобів; подальшими висновками експертних досліджень.

Також, колегія суддів звертає увагу, що сторона захисту не надала жодних доказів того, що відсутність спецпакета призвела до зміни властивостей об`єктів дослідження, їх підміни чи спотворення результатів експертного дослідження. Більше того, наведені доводи повністю спростовуються висновком телекомунікаційної експертизи №6346 від 20 травня 2021 року, проведеної через тривалий час після первинної комп`ютерно-технічної експертизи, яка підтвердила ті ж самі технічні характеристики обладнання, його МАС-адреси, параметри налаштування та можливість створення радіозавад законно діючим РЕЗ ТзОВ ВКФ «Радіо сервіс» Лімітед.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок комп`ютерно-технічної експертизи №14516 від 13 червня 2017 року обґрунтовано визнаний судом першої інстанції належним та допустимим доказом.

Голослівними є і доводи апеляційної скарги захисника про незаконність ухвали Буського районного суду Львівської області від 16 вересня 2020 року про призначення експертизи у зв`язку з відсутністю підстав для її проведення.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначеною ухвалою районного суду призначено проведення експертизи з метою з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження та потребують спеціальних знань (т.1 а.с. 232-233). Вказана ухвала постановлена судом у межах наданих йому процесуальних повноважень та відповідно до вимог ст.ст. 242, 332 КПК України.

Твердження апелянта про те, що під час судового розгляду не було встановлено нових обставин, які б обумовлювали необхідність призначення експертизи, на переконання колегії суддів, не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону, оскільки норми ст.ст. 242, 332 КПК України не ставлять можливість призначення експертизи судом у залежність, виключно від встановлення нових обставин у судовому засіданні. Підставою для її призначення є необхідність використання спеціальних знань для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відтак, колегія суддів вважає, що з огляду на характер інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 кримінального правопорушення, пов`язаного із функціонуванням радіоелектронних засобів, параметрами їх роботи, налаштуванням частот та можливістю створення радіозавад, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність залучення спеціальних знань у сфері телекомунікацій.

Безпідставними є доводи сторони захисту про те, що призначення експертизи фактично було додатковим розслідуванням та поставило сторони у нерівне становище.

Так, відповідно до положень ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав, а отже, сам по собі факт призначення експертизи під час судового розгляду не свідчить про здійснення судом функцій сторони обвинувачення чи проведення додаткового розслідування, а є процесуальним механізмом перевірки та оцінки доказів у кримінальному провадженні.

При цьому, колегія суддів вважає за доцільне наголосити, що матеріали провадження не містять даних про порушення принципу змагальності чи обмеження сторони захисту у реалізації процесуальних прав під час призначення та проведення експертизи. Сторона захисту була обізнана зі змістом ухвали про призначення експертизи, мала можливість ставити питання експерту, надавати свої заперечення та оцінку висновку експерта під час судового розгляду.

Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що фактично проведено лише телекомунікаційну експертизу, хоча суд призначав комплексну інженерно-технічну та телекомунікаційну експертизу, оскільки згідно висновку експерта № 6346 від 20 травня 2021 року (т.2 а.с. 2-10), дослідження проведено з використанням спеціальних знань у сфері телекомунікацій щодо технічних характеристик радіоелектронного засобу марки «Micro-Tik» моделі «Omnitik» із серійним номером 2BDB0104D027/128, налаштування його частот та можливості створення перешкод роботі інших радіоелектронних засобів.

При цьому, всупереч доводам захисника обвинуваченого, сам по собі характер проведеного дослідження та найменування експертизи не свідчать про її недопустимість чи недостовірність. Висновок експерта містить відповіді на поставлені судом питання у межах спеціальних знань експерта та узгоджується з іншими доказами у кримінальному провадженні.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги захисника щодо незаконності призначення експертизи, проведення у такий спосіб додаткового розслідування, відсутності нових обставин для її призначення та невідповідності виду проведеної експертизи змісту ухвали суду є необґрунтованими і не спростовують законності й обґрунтованості оскаржуваного вироку.

Покликання апелянта про те, що експерт ОСОБА_12 вийшов за межі ухвали суду про призначення експертизи та межі своєї спеціалізації, колегія суддів оцінює критично, оскільки такі не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Зі змісту висновку експерта № 6346 від 20 травня 2021 року вбачається, що дослідження стосувалося технічних характеристик радіоелектронного засобу марки «Micro-Tik» моделі «Omnitik» із серійним номером 2BDB0104D027/128, його МАС-адрес, налаштування частот та можливості створення перешкод роботі інших радіоелектронних засобів. Вказані питання безпосередньо пов`язані із предметом доказування у даному кримінальному провадженні та потребують спеціальних знань у сфері телекомунікацій.

При цьому, сторона захисту не навела конкретних обставин, які б свідчили про проведення експертом досліджень поза межами поставлених судом питань чи поза межами його спеціальних знань.

Також, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про неможливість проведення експертом дослідження через відсутність даних про тип, марку, модель та характеристики підключень радіоелектронних засобів, так як згідно висновку експерта, предметом дослідження був вилучений за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_6 радіоелектронний засіб марки «Micro-Tik» моделі «Omnitik» із серійним номером 2BDB0104D027/128, який досліджувався експертом з урахуванням протоколу обшуку від 05 травня 2017 року, протоколів інструментальної оцінки характеристик незаконно діючих РЕЗ та інших матеріалів кримінального провадження.

Так, висновком експерта встановлено, що вказаний прилад був налаштований на частоти, які могли призвести до блокування передачі інформації діючими радіоелектронними засобами, передбаченими дозволом УДЦР СРТ-46-0176953 від 09 квітня 2015 року.

Твердження апелянта про те, що експерт висловив лише припущення, використавши формулювання «могло привести до блокування передачі інформації», на переконання колегії суддів, не свідчить про недопустимість цього доказу, з огляду на те, що відповідно до положень ст. 101 КПК України висновок експерта є джерелом доказів, а оцінка його повноти, обґрунтованості та переконливості здійснюється судом у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні. При цьому використане експертом формулювання щодо можливості блокування передачі інформації узгоджується з характером поставлених перед експертом питань та технічним характером дослідження, а також не спростовує встановлених судом обставин щодо використання обвинуваченим ОСОБА_6 радіоелектронного засобу, налаштованого на частоти, здатні створювати радіозавади.

Безпідставними, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що матеріали кримінального провадження не містять даних про використання ТзОВ ВКФ «Радіо сервіс» радіоелектронних засобів у період березня-травня 2017 року, а відтак не могло бути створено жодних перешкод.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, предметом доказування у даному кримінальному провадженні були обставини незаконної експлуатації обвинуваченим ОСОБА_6 радіоелектронного засобу та можливість створення ним перешкод роботі мереж електрозв`язку, а не перевірка правомірності діяльності чи технічних характеристик усіх радіоелектронних засобів ТзОВ ВКФ «Радіо сервіс».

Крім цього, з висновку комп`ютерно-технічної експертизи № 14516 від 13 червня 2017 року вбачається, що вилучений у обвинуваченого ОСОБА_6 прилад «Micro-Tik» моделі «Omnitik» із серійним номером 2BDB0104D027/128 технічно міг бути завадою для радіоелектронних засобів, які працюють на каналі з частотою 5280 МГц, що узгоджується із висновком телекомунікаційної експертизи № 6346 від 20 травня 2021 року.

Не знайшли свого підтвердження доводи апелянта про те, що висновком експерта не надано визначення поняття несанкціонованого втручання в роботу ТзОВ ВКФ «Радіо сервіс», не зазначено конкретних дій обвинуваченого ОСОБА_6 , які призвели до спотворення процесу обробки інформації, а також не визначено конкретні пристрої, якими таку інформацію було спотворено, виходячи з наступного.

Так, надання правової оцінки діям особи, визначення наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення, а також тлумачення юридичного поняття «несанкціоноване втручання» належать виключно до компетенції суду, а не експерта. Експерт у межах своєї спеціалізації надає висновок лише щодо обставин, які потребують спеціальних знань. Водночас остаточна оцінка встановлених обставин та юридична кваліфікація дій обвинуваченого здійснюються судом на підставі всієї сукупності досліджених доказів.

Колегія суддів вважає безпідставними також доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що втручання сторонніх осіб до налаштувань пристрою «Micro-Tik» моделі «Omnitik» із серійним номером 2BDB0104D027/128 ставить під сумнів збереження його первинних характеристик та унеможливлює використання результатів експертних досліджень як належних і допустимих доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, під час судового розгляду сторона захисту покликалась на можливе втручання до технічних характеристик вказаного радіоелектронного засобу після його вилучення, однак жодних належних та допустимих доказів на підтвердження таких тверджень суду не надала. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що апелянтом як і під час розгляду справи судом першої інстанції, не зазначено конкретно, які саме технічні характеристики пристрою «Micro-Tik» моделі «Omnitik» із серійним номером 2BDB0104D027/128 були змінені, у чому полягали такі зміни, яким способом вони здійснювались, ким саме та у який період часу.

Разом з тим, згідно висновку телекомунікаційної експертизи № 6346 від 20 травня 2021 року єдиний встановлений факт втручання у технічні характеристики електронного засобу марки «Micro-Tik» моделі «Omnitik» із серійним номером 2BDB0104D027/128 полягав у зміні МАС-адреси радіомодуля та був здійснений у період з 30 березня 2017 року до 05 травня 2017 року, тобто ще до проведення експертних досліджень.

Доводи апеляційної скарги про те, що проведення експертизи експертом ОСОБА_19 нібито унеможливило проведення будь-якої іншої експертизи під час судового розгляду, колегія суддів також оцінює критично, та як норми КПК України не містять заборони щодо проведення кількох експертних досліджень одного й того ж об`єкта у кримінальному провадженні. Навпаки, положення ст.ст. 242, 332 КПК України передбачають можливість призначення експертизи у разі необхідності використання спеціальних знань для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Саме з цією метою ухвалою Буського районного суду Львівської області від 16 вересня 2020 року у кримінальному провадженні було призначено проведення експертизи, за результатами якої складено висновок № 6346 від 20 травня 2021 року.

Отже, на переконання колегії суддів, покликання захисника про втрату первинних характеристик радіоелектронного засобу, втручання сторонніх осіб до його налаштувань та неможливість проведення подальших експертних досліджень є необґрунтованими та не підтверджені матеріалами кримінального провадження.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що слідчий СВ Кам`янка-Бузького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_20 не міг 17 жовтня 2017 року провести огляд радіоприймача марки «Micro-Tik» моделі «Omnitik» із серійним номером 2BDB0104D027/128 та визнати його речовим доказом, оскільки відповідно до квитанції № 0070 від 10 жовтня 2017 року вказаний предмет вже був переданий до камери зберігання вилучених речей, то колегія суддів вважає за доцільне наголосити, що саме по собі поміщення речового доказу до камери зберігання не виключає можливості доступу до нього слідчого у межах здійснення досудового розслідування та проведення необхідних процесуальних дій.

Так, положення ст.ст. 223, 237 КПК України не містять обмежень щодо часу проведення огляду речових доказів або заборони на проведення такого огляду після передачі предмета до камери зберігання речових доказів.

Колегія суддів враховує і те, що зберігання вилучених предметів у спеціально відведеному місці забезпечує їх цілісність та належний процесуальний режим, однак не позбавляє орган досудового розслідування можливості доступу до таких предметів для їх огляду, дослідження, пред`явлення учасникам кримінального провадження чи проведення інших процесуальних дій.

Будь-яких даних про те, що огляд радіоприймача 17 жовтня 2017 року було проведено поза межами кримінального провадження, без належних процесуальних повноважень або з порушенням порядку доступу до речових доказів, матеріали кримінального провадження не містять.

Також, стороною захисту не наведено жодних обставин, які б свідчили про порушення прав чи свобод обвинуваченого ОСОБА_6 у зв`язку з проведенням зазначеного огляду або про вплив такої процесуальної дії на достовірність чи цілісність речового доказу.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги у цій частині ґрунтуються виключно на припущеннях та не спростовують законності проведення огляду радіоприймача марки «Micro-Tik» моделі «Omnitik» із серійним номером 2BDB0104D027/128 і подальшого використання речового доказу під час судового розгляду.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи сторони захисту про те, що під час безпосереднього дослідження речового доказу – радіопередавача марки «Micro-Tik» моделі «Omnitik» із серійним номером 2BDB0104D027/128 – районним судом встановлено невідповідність його зовнішнього вигляду предмету, вилученому під час досудового розслідування, з огляду на зміну кольору корпусу та наявність потертостей у місці розташування серійного номера, з огляду на наступне.

Так, згідно з протоколом обшуку від 05 травня 2017 року за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_6 на АДРЕСА_2 було виявлено та вилучено радіопередавач марки «Micro-Tik» моделі «Omnitik» із серійним номером 2BDB0104D027/128. Саме цей прилад у подальшому був предметом експертних досліджень та безпосередньо досліджувався судом першої інстанції під час судового розгляду.

Зі змісту оскаржуваного вироку та журналу судового засідання вбачається, що під час дослідження вищезазначеного речового доказу, районний суд із використанням збільшення зображення встановив наявність на корпусі приладу серійного номера 2BDB0104D027/128. Суд першої інстанції також врахував, що зазначений серійний номер є унікальним і присвоюється виробником конкретному пристрою, а тому дозволяє ідентифікувати відповідний радіопередавач, з чим погоджується і колегія суддів.

Сам по собі факт часткової зміни кольору корпусу пристрою із сірого на коричневий, наявність окремих потертостей у місці розташування серійного номера, на переконання колегії суддів, не свідчить про підміну речового доказу чи втрату ним ідентифікаційних ознак. Як вірно встановлено місцевим судом, корпус вказаного радіопередавача є пластиковим, а сам прилад тривалий час (близько восьми років) – перебував на зберіганні у камері речових доказів. За таких обставин вплив навколишнього середовища, температурних коливань, сонячного та ультрафіолетового випромінювання, процесів окислення та властивостей самого пластику, об`єктивно могли призвести до зміни кольору окремих частин корпусу. При цьому, у місцях кріплення пристрою первинний колір корпусу збережено.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про підміну вилученого пристрою, зміну його серійного номера чи інше втручання у речовий доказ після його вилучення, стороною захисту не надано.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що досліджений у судовому засіданні радіопередавач марки «Micro-Tik» моделі «Omnitik» із серійним номером 2BDB0104D027/128 є тим самим пристроєм, який був вилучений під час проведення обшуку 05 травня 2017 року.

Окрім цього, в ході апеляційного розгляду прокурором спростовано доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 щодо відсутності у слідчого СВ Шевченківського РВ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_21 належних повноважень на здійснення процесуальних дій у кримінальному провадженні, у тому числі звернення до слідчого судді з клопотаннями про проведення обшуків та їх виконання, надавши відповідне доручення заступника начальника слідчого відділу СВ Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_22 від 07 квітня 2017 року, згідно якого, проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017140090001542 доручено слідчому ОСОБА_21 .. Вказані відомості узгоджуються з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що повноваження слідчого ОСОБА_21 були предметом судового контролю на стадії досудового розслідування.

Так, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 03 травня 2017 року задоволено клопотання слідчого ОСОБА_21 та надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 по АДРЕСА_4 , а виконання зазначеної ухвали доручено слідчому ОСОБА_21 (т.1 а.с. 67) і саме цей слідчий 05 травня 2017 року проводив обшук та вилучив радіопередавач марки «Micro-Tik» моделі «Omnitik» з серійним номером 2BDB0104D027/128 (т.1 а.с. 112, 113, 131, 132), що підтверджується протоколом відповідної слідчої дії.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що дії слідчого були вчинені в межах наданих йому процесуальних повноважень, визначених як внутрішнім розподілом у слідчому підрозділі, так і судовими рішеннями слідчого судді, що відповідає вимогам КПК України щодо суб`єктів досудового розслідування та порядку виконання ухвал про дозвіл на проведення слідчих (розшукових) дій.

Необґрунтованими є і доводи апеляційної скарги сторони захисту про недопустимість доказів у кримінальному провадженні у зв`язку з нібито відсутністю належного визначення слідчих та прокурорів, уповноважених на здійснення досудового розслідування та процесуального керівництва.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 07 квітня 2017 року до ЄРДР внесено відомості за фактом незаконного встановлення мережі електронного зв`язку, що створює радіозаваду та блокування інформації, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 361 КК України.

В подальшому, проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні доручено слідчому СВ Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_23 , а також слідчим СВ Кам`янка-Бузького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_20 , ОСОБА_24 (т.1 а.с. 204, 205, 207).

Наведені матеріали також містять дані щодо здійснення процесуального керівництва уповноваженими прокурорами, зокрема прокурорами Львівської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , Радехівської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , а також прокурорами Жовківської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 (т.1 а.с. 4; т.2 а.с. 90, 91, 181; т.3 а.с. 23, 91; т.4 а.с. 115, 116).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта про відсутність належних процесуальних повноважень у слідчих та прокурорів спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Окрім цього, в матеріалах справи наявна постанова про визначення прокурора від 01 серпня 2017 року, яка містить підпис заступника керівника Радехівської місцевої прокуратури ОСОБА_39 (т.4 а.с. 23), що підтверджує належне визначення процесуального керівника у провадженні.

Покликання сторони захисту щодо сумнівів у часі або автентичності підпису на вказаній постанові були предметом судової перевірки та за результатами розгляду, мотивованою ухвалою Буського районного суду Львівської області від 13 травня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання про призначення відповідної експертизи (т.4 а.с. 31).

Щодо доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого про необхідність повторного дослідження ряду доказів, то колегія суддів вважає їх безпідставними, виходячи з положень ст. 404 КПК України, оскільки такі повно та без порушень досліджені судом першої інстанції і їм дана належна правова оцінка у вироку суду.

Повторне дослідження доказів, на думку колегії суддів, має на меті не доведення певних обставин події кримінального правопорушення, а спростування висновків суду першої інстанції щодо оцінки таких.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що у разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, апеляційний суд не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції (Постанови Верховного Суду у провадженнях №51-1208км18, №51-297км19, № 51-1139км18).

Що стосується призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, то колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, відсутність пом`якшуючих і обтяжуючих покарання обставин, призначив таке за ч.1 ст. 361 КК України, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, та підставно звільнив останнього від його відбування згідно п.2 ч.1 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України, – у зв`язку із закінченням строку давності.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає вирок суду законним і обґрунтованим і не вбачає підстав для його скасування та закриття відносно обвинуваченого ОСОБА_6 кримінального провадження.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, які були б підставою для скасування постановленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, –

постановила:

апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Буського районного суду Львівської області від 20 січня 2026 року відносно ОСОБА_6 – без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4