Справа №303/3251/26
1-кп/303/265/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2026 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю: прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), захисника обвинуваченого ОСОБА_8 , перекладача ОСОБА_9 ,
розглядаючи у закритому судовому засіданні кримінальне провадження №12026071040000154 від 11.02.2026 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 152 ч. 3, 153 ч. 3 та 301-1 ч. 1 КК України,
в с т а н о в и в:
В провадженні Мукачівського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження №12026071040000154 від 11.02.2026 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 152 ч. 3, 153 ч. 3 та 301-1 ч. 1 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подала письмове клопотання про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжких злочинів, передбачених ст.ст. 152 ч. 3, 153 ч. 3 та 301-1 ч. 1 КК України, встановлені ризики, визначені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, не перестали існувати та не зменшились, відсутні підстави для застосування відносно ОСОБА_6 інших запобіжних заходів не пов`язаних з триманням під вартою, оскільки такі не забезпечать належне виконання ним процесуальних обов`язків. Зокрема, продовжує існувати ризик переховування обвинуваченого від суду, враховуючи тяжкість покарання, яке йому загрожує та особу обвинуваченого, який є іноземцем, не має постійного місця проживання на території України, не обтяжений соціальними зв`язками на території України. Окрім цього, не перестали існувати ризики впливу обвинуваченого на потерпілу та свідків, а також продовження вчинення ним кримінальних правопорушень.
Представник потерпілої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 підтримала клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що жоден більш м`який запобіжний захід не зможе дозволити уникнути ризиків, зазначених прокурором.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні просив обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_10 інший запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі, а саме домашній арешт або інший альтернативний запобіжний захід, посилаючись на те, що станом на момент розгляду клопотання судом допитані свідки та досліджені всі письмові докази, які прямо вказують на невинуватість обвинуваченого ОСОБА_10 , зокрема, висновок експерта №34/2026 від 11.02.2026, який підтверджує, що статевих зносин не було. Інших доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_10 , крім показів потерпілої про нібито вчинення обвинуваченим відносно неї кримінального правопорушення, суду не надано.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні просив застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, при цьому не заперечував проти застосування електронних засобів контролю, посилаючись те, що умови перебування в слідчому ізоляторі є важкими для його фізичного здоров`я. Окрім цього, пояснив, що він не має наміру переховуватись від суду, оскільки у разі втечі він втратить довіру своїх знайомих та родичів в Німеччині та Туреччині; він не визнає вину у вчиненні кримінальних правопорушень щодо потерпілої ОСОБА_11 , які йому інкримінуються, припускає, що це було сплановано та має намір довести свою невинуватість. Також зазначив про відсутність ризику продовження вчинення ним кримінальних правопорушень, так як перебуваючи під домашнім арештом він буде постійно під контролем працівників поліції.
Суд, заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, приходить до слідуючого висновку.
Згідно з частиною 1 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 21.04.2026 відносно обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 19 червня 2026 року.
При застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги статі 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою.
Згідно вимог статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.
Вимогами статті 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні або продовженні дії запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
У відповідності до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
При продовженні строку застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого суд враховує наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 частиною 1 статті 177 КПК України, на які посилається прокурор в обґрунтування клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме можливості обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у випадку визнання його винним у кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 3 ст. 153 та ч. 1 ст. 301-1 КК України; впливати на потерпілу та свідків у цьому ж провадженні щодо зміни їх показань на судовому розгляді, зокрема обвинувачений може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню судового розгляду, вчиняти погрози, умовляння до потерпілої та свідків даного кримінального правопорушення, які не допитувалися судом, оскільки останній, знаючи, які склалися для нього обставини та до чого вони можуть призвести, з метою уникнення покарання може чинити на них психологічний вплив з метою примусити їх до зміни або відмови від своїх показів, а також схиляти потерпілу та свідків до дачі неправдивих показань щодо вчинення ним кримінальних правопорушень. Також обвинувачений ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема перебуваючи на волі та маючи вільний доступ до комп`ютерної техніки та мобільного телефону.
На даний час ризики, які служили підставою для обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою своєї актуальності не втратили та продовжують існувати.
Так, наявність у обвинуваченого ОСОБА_10 , який є іноземцем, зв`язків за межами України, зокрема у Німеччині та Туреччині, створює додаткову можливість для залишення території України та ухилення від суду. Твердження обвинуваченого про відсутність наміру переховуватись суд оцінює критично, оскільки вони ґрунтуються виключно на поясненнях самого обвинуваченого та не підтверджуються жодними об`єктивними доказами.
Окрім цього, незважаючи на допит окремих свідків та дослідження письмових доказів, судовий розгляд кримінального провадження не завершений, а тому продовджує існувати ризик незаконного впливу на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні.
Доводи сторони захисту щодо недоведеності вини обвинуваченого ОСОБА_10 з посиланням на висновок експерта не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки на даній стадії суд не вирішує питання винуватості чи невинуватості особи, а оцінює виключно наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Будь-яких підстав, які б унеможливлювали застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема, щодо погіршення стану здоров`я обвинуваченого чи неможливості його перебування в умовах установи попереднього ув`язнення, в судовому засіданні не встановлено та сторонами не наведено. Також судом не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочину, перебуваючи на волі, матиме можливість переховуватися від суду, незаконного впливати на потерпілу та свідків, продовжити свою злочинну діяльність, а тому обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання є занадто м`яким і недоцільним.
Запобіжний захід у вигляді особистої поруки передбачає перебування обвинуваченого під виховним впливом людей, близьких по роботі, місцю проживання або пов`язаних між ними родинними зв`язками. Осіб, які поручилися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків не встановлено, що унеможливлює обрання відносно останнього запобіжного заходу у вигляді особистої поруки.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є недоцільним і неефективним, так як він не має зареєстрованого нерухомого майна, місця постійного проживання та соціальних зв`язків на території України. Крім того, суду не надано жодних документів, які б підтверджували наявність у обвинуваченого законних підстав для проживання за конкретною адресою, зокрема договору оренди житла.
З моменту взяття ОСОБА_6 під варту та до моменту вирішення клопотання прокурора, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зможе забезпечити більш м`який запобіжний захід.
З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, наслідків вчинених дій, суд вважає, що у даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, а тому приходить до переконання, що більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою не забезпечить запобігання встановленим ризикам, що є виправданим та необхідним елементом з огляду на інші обставини і визначає потребу в триманні обвинуваченого під вартою.
Продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , суд застосовує таке обмеження його права на свободу, виходячи з потреб цього судового розгляду, який несе за собою великий суспільний інтерес, як суворий виняток із загального правила презумпції на користь свободи та гарантій недопущення свавільного затримання і тримання під вартою, які з огляду на практику Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України») для суду залишається домінантним керівним принципом і в цьому випадку, враховуючи мету застосування запобіжного заходу - допровадження обвинуваченого до компетентного судового органу, як того вимагають справжні інтереси суспільства щодо повного, неупередженого та як можливо швидкого у продовж розумного строку проведення цього судового розгляду.
Враховуючи вищенаведене, мету застосування запобіжних заходів, розцінюючи ризики, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи обвинуваченого ОСОБА_10 , а також те, що строк тримання обвинуваченого під вартою не виходить за межі розумного, даних про особу обвинуваченого, який є громадянином Турецької Республіки, не має міцних соціальних зв`язків, постійного місця проживання, офіційного працевлаштування на території України та відсутність обставин, які могли б запобігти встановленим ризикам, обвинувачується в скоєнні кількох кримінальних правопорушень, один з яких є особливо тяжким злочином проти статевої недоторканості неповнолітньої, суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_6 процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.
При цьому, враховуючи те, що згідно п.1 ч.4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_10 вимог ч.3 ст.183 КПК України, тобто у визначенні розміру застави.
Керуючись ст.ст.177, 314, 315, 316, 376 КПК України, суд
у х в а л и в:
Клопотання прокурора – задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Турецької Республіки, уродженця м. Кайсері Турецької Республіки, мешканця АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24 липня 2026 року включно без визначення розміру застави.
Розгляд кримінального провадження №12026071040000154 від 11.02.2026 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 152 ч. 3, 153 ч. 3 та 301-1 ч. 1 КК України відкласти на 10 год. 00 хв. 29 травня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п"яти днів з дня її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1