Номер провадження: 11-кп/819/386/26 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Справа № 650/6641/24 Доповідач ОСОБА_2
ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний номер справи: 650/6641/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.05.2026 м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Херсоні в режимі відеоконференції, матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 08.04.2026, якою щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3, 4 ст.152 КК України,
продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 06.06.2026 включно.
в с т а н о в и в:
В провадженні Великоолександрівського районного суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024231090002019, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3, 4 ст.152 КК України.
Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 08.04.2026 задоволено клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 до 06.06.2026 включно.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 08.04.2026 скасувати та змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Апеляційна скарга мотивована доводами про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали.
Вказує на те, що ОСОБА_8 утримується під вартою вже загалом 559 днів, що є надмірним згідно положень ст.5 Конвенції про захист прав людини.
Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, не надав належної оцінки вказаним доводам, обмежившись формальним викладенням позиції сторони обвинувачення. Фактично судом проігноровано аргументи сторони захисту, не наведено мотивів їх відхилення, не забезпечено реального, а не формального судового контролю.
Зазначає, що в оскаржуваній ухвалі не здійснено жодного посилання на докази його потенційної змоги перешкоджати судовому розгляду справи, зокрема, переховуватися від суду, оскільки такі об`єктивно відсутні.
Вважає, що судом не були взяті до уваги доводи сторони захисту щодо перевищення допустимого законодавством строку тримання під вартою, який визначено в п.2 ч.3 ст.197 КПК України, - дванадцять місяців у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів, котрий завершився ще 02.10.2025.
Матеріалами кримінального провадження підтверджується, що стороною захисту було надано суду відомості про конкретне місце проживання, за яким може відбуватися більш м`який запобіжний захід. Зокрема, ОСОБА_8 має можливість перебувати під цілодобовим домашнім арештом з застосуванням електронного засобу контролю за місцем проживання його матері – ОСОБА_9 .
Однак, суд не перевірив реальну можливість застосування альтернативного заходу, не навів жодних мотивів, чому саме домашній арешт із електронним контролем є недостатнім, фактично проігнорував відповідну пропозицію сторони захисту.
Учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду провадження. Клопотань про відкладення розгляду справи та обов`язкову участь обвинуваченого ОСОБА_8 до апеляційного суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, позицію захисника ОСОБА_7 на підтримання апеляційних вимог в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , які просила задовольнити, думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти її задоволення, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
Згідно ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.
Відповідно до ч.1, 2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч.1 ст.194 КПК України).
Відповідно до вимог ч.3 ст.199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до матеріалів провадження, до закінчення строку дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , судовий розгляд кримінального провадження щодо нього не завершений, а тому прокурором було внесене клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , яке суд зобов`язаний був вирішити по суті.
Ухвалюючи рішення про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , суд виходив із того, що ризики, які мали місце, на сьогодні не припинили існувати і не зменшились, та виправдовують необхідність тримання під вартою обвинуваченого під час судового розгляду.
Обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_8 підозри визначено на стадії досудового розслідування.
Перевіркою матеріалів установлено, що, ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу та продовження його строку, що виправдовують тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , а саме: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні чи вчинити інше кримінальне правопорушення, не зменшились.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що вищеперераховані обставини, дають достатні підстави вважати, що продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а також забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та створити необхідні умови для встановлення істини у вказаній кримінальній справі.
Що ж стосується питання існування заявлених прокурором ризиків можливої неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_8 , то як правильно зазначив суд першої інстанції, вказані ризики на сьогодні є реальними та не зменшилися.
Надаючи оцінку можливості у обвинуваченого ОСОБА_8 переховуватися від суду, апеляційний суд бере до уваги, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк до 15 років, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, з метою запобігання можливості уникнення від покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, фактично може ухилятися від явки до суду на судовий розгляд.
Отже, більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти зазначеному ризику.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
В контексті даного питання апеляційний суд враховує практику ЄСПЛ, згідно з якою Суд звертає увагу, що тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, є суттєвим елементом, що може вказувати на існування вказаного ризику, адже суворість можливого покарання може спонукати особу до втечі. В той же час, для того щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: відомості про особу обвинуваченого, його характеристику як члена суспільства, наявність місця проживання, професії, прибутку, сімейних зв`язків, будь-яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.
На думку суду, вказана обставина у поєднанні із відомостями про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , свідчить про існування ризику переховування обвинуваченого від суду, адже тяжкість імовірного покарання може спонукати обвинуваченого до здійснення відповідних дій.
Ризик незаконного впливу на потерпілу та свідків зберігається до отримання показань вказаних осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті, а тому не виключена ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_8 , не будучи обмежений у спілкуванні із потерпілою та свідками, може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Подальше існування наведених ризиків виправдовує необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому наведеним ризикам неможливо запобігти шляхом зміни на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.
Зазначені обставини, на думку колегії суддів, свідчать про необхідність продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 та неможливість застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу.
Продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_10 , на переконання колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілої, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Що ж до посилання захисника щодо перевищення допустимого законодавством строку тримання під вартою, який визначено в п.2 ч.3 ст. 197 КПК України, - дванадцять місяців у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів, котрий завершився ще 02.10.2025, то колегія суддів зазначає, що воно ґрунтується на помилковому тлумаченні захисником кримінального процесуального закону, а саме ст.197 КПК України.
Положеннями ч.3 ст.197 КПК України передбачено, що сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати, зокрема дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів, а кримінальне провадження, в межах ОСОБА_11 продовжено строк тримання під вартою знаходиться на стадії судового розгляду.
Зважаючи на це, зазначене посилання захисника ОСОБА_7 , колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на законі.
Інші обставини, на які посилається захисник в апеляційній скарзі, були відомі суду першої інстанції на час розгляду клопотання та цілком враховані при прийнятті відповідного процесуального рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, на які посилається в апеляційній скарзі захисник, при розгляді клопотання, колегія суддів не вбачає.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, яка постановлена із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 належить залишити без задоволення.
Керуючись ч.2 ст.376, ст.404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд.
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 08.04.2026 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання щодо нього до 06.06.2026 включно – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4