ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected]
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
"20" травня 2026 р. Справа№ 910/127/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Спаських Н.М.
суддів: Яценко О.В.
Гончарова С.А.
розглянувши матеріали апеляційної скарги від 18.05.2026 ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі) на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 (повний текст рішення складено та підписано 19.06.2024)
у справі № 910/127/21 (суддя Павленко Є.В.)
за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації (Київської міської ради)
до Національної академії внутрішніх справ
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Резон»
про припинення права користування земельними ділянками та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 у справі № 910/127/21 позов задоволено.
Припинено Національній академії внутрішніх справ (03035, місто Київ, площа Солом`янська, будинок 1; ідентифікаційний код 08751177) право постійного користування земельною ділянкою, площею 6,196 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0002), яка розташована на 22 км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва, посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії I-КВ № 005423, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 17 лютого 1998 року за № 90-4-00018, та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 8 листопада 2019 року (номер запису про інше речове право: 34113146).
Припинено Національній академії внутрішніх справ (03035, місто Київ, площа Солом`янська, будинок 1; ідентифікаційний код 08751177) право постійного користування земельною ділянкою, площею 23,716 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0001), яка розташована на 22 км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 7 листопада 2013 року (номер запису про інше речове право: 3934109) на підставі рішення Київської міської ради від 20 вересня 2012 року № 126/8410.
Зобов`язано Національну академію внутрішніх справ (03035, місто Київ, площа Солом`янська, будинок 1; ідентифікаційний код 08751177) повернути Київській міській державній адміністрації (03680, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 31, корпус 2; ідентифікаційний код 00022527) земельну ділянку, площею 6,196 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0002), розташовану на 22 км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення від будівель і споруд.
Зобов`язано Національну академію внутрішніх справ (03035, місто Київ, площа Солом`янська, будинок 1; ідентифікаційний код 08751177) повернути Київській міській державній адміністрації (03680, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 31, корпус 2; ідентифікаційний код 00022527) земельну ділянку, площею 23,716 га (кадастровий номер 8000000000:90:305:0001), розташовану на 22 км Харківського шосе у Дарницькому районі міста Києва з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення від будівель і споруд.
Стягнуто з Національної академії внутрішніх справ (03035, місто Київ, площа Солом`янська, будинок 1; ідентифікаційний код 08751177) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9; ідентифікаційний код 02910019) 8 408 (вісім тисяч чотириста вісім) грн 00 коп. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 (як особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та(або) обов`язки), 18.05.2026 через систему «Електронний суд» звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 18.05.2026, в якій просить суд:
- поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/127/21.
- прийняти апеляційну скаргу ОСОБА_1 до розгляду Північним апеляційним господарським судом.
- скасувати рішення суду першої інстанції у справі № 910/127/21 в частині зобов`язання знесення об`єкта незавершеного будівництва.
- направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції з вимогою залучити ОСОБА_1 та інших інвесторів як третіх осіб, які заявляють самостійні права на предмет спору, або ухвалити нове рішення, яким у позові прокуратури про знесення ЖК «O2 Residence» - відмовити в повному обсязі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Спаських Н.М., суддів: Яценко О.В., Гончаров С.А.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд дійшов висновку про невідповідність скарги вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ГПК України в апеляційній скарзі має бути зазначено:
1) найменування суду, до якого подається скарга;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку та електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);
4) рішення або ухвала, що оскаржується;
5) у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо);
6) нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;
7) клопотання особи, яка подала скаргу;
8) дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується;
9) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Вказана апеляційна скарга не відповідає вимогам вказаної статті.
Також, відповідно до ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються:
1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень;
2) докази сплати судового збору;
3) докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу;
4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.
Відповідно до ст. 259 ГПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч.7 ст. 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги, судом встановлено, що до неї не надано доказів направлення апеляційної скарги з додатками іншим учасникам по справі, а саме: заступнику керівника Київської міської прокуратури, позивачу - Київській міській державній адміністрації (Київській міській раді), відповідачу - Національній академії внутрішніх справ, третій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю фірми «Резон».
Всі учасники справи мають електронні кабінети.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються в тому числі докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.
В апеляційній скарзі міститься клопотання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024, в якому скаржник зазначає, що строк на апеляційне оскарження пропущено виключно з вини суду першої інстанції та позивача, які умисно приховали судовий процес від інвесторів, щоб уникнути розголосу та масових позовів. Як зазначає скаржник, він дізнався про існування остаточних судових рішень лише нещодавно з відкритих джерел інформації, перебуваючи за кордоном. Він вважає, що строк на апеляційне оскарження йому має бути поновлений, оскільки скаргу подано негайно після ознайомлення з матеріалами справи та за наявності абсолютно поважних причин пропуску строку (відповідно до ч. 2 ст. 256 ГПК України).
Розглянувши вищезазначене клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024, колегія суддів не вбачає вказані скаржником обставини поважними, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків, зокрема, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.
Згідно статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його поновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій.
Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У відповідності до частини 3 статті 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є змагальність сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно з вимогами статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
Так, в обґрунтування підстав поважності пропуску строку скаржником зазначено, що строк пропущено з вини суду першої інстанції та позивача, які умисно приховали судовий процес від інвесторів, не залучивши його до розгляду справи.
Скаржник в тексті апеляційної скарги зазначає, що він є добросовісним набувачем майнових прав на квартиру в ЖК «O2 Residence» на підставі Договору. Також, він звертає увагу суду на те, що до апеляційного суду з апеляційними скаргами вже зверталися інші групи добросовісних інвесторів і суд ухвалював, на його думку, законну та справедливу постанову, якою скасовував рішення суду першої інстанції. Щодо подальшого скасування цієї постанови Верховним судом з формальних (на думку скаржника) процесуальних підстав, скаржник просить звернути увагу на те, що апеляційний суд вже встановив і офіційно визнав факт грубого порушення прав інвесторів, і тому він зобов`язаний дотримуватися цієї лінії щодо скаржника, оскільки обставини справи та договори інвестування є аналогічними.
Однак, відповідно до частин 1, 2 статті 2 та частини 1 статті 4 ЗУ «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення (до яких відносяться ухвали, рішення, постанови судів) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Тобто, рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 у справі № 910/127/21, як і всі процесуальні документи по цій справі, має публічний характер та знаходиться у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланнями: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/119895474.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень - зазначене вище рішення надіслано для оприлюднення: 20.06.2024, зареєстровано: 21.06.2024, забезпечено надання загального доступу: 25.06.2024.
Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про доступ до судових рішень» також передбачено, що особа, яка не бере (не брала) участі у справі, якщо судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов`язків, може звернутися до апарату відповідного суду з письмовою заявою про: 1) надання можливості ознайомитися із судовим рішенням у приміщенні суду; 2) надання можливості виготовити копії судового рішення за допомогою власних технічних засобів; 3) виготовлення копії судового рішення апаратом суду. У заяві особа повинна обґрунтувати, чому вона не змогла ознайомитися із судовим рішенням у Реєстрі, а також чому вона вважає, що судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов`язків.
В даному випадку колегія суддів звертає увагу, що скаржник, будучи обізнаним про існування судової справи № 910/127/21, про подання в її межах апеляційних скарг інших інвесторів, не був позбавлений об`єктивної можливості вчасно знайомитись із рухом справи за процесуальними документами та із прийнятим в ній остаточним судовим рішенням, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень, або звернувшись до суду з відповідною заявою, однак наданими йому процесуальними правами не скористався.
Крім того, скаржником не надано доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції.
За правилами п.1) ч. 2 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційну скаргу скаржником подано до суду апеляційної інстанції через Електронний суд 18.05.2026.
В апеляційній скарзі скаржником не зазначено і не додано докази, коли саме він дізнався/ознайомився із текстом оскаржуваного рішення для дотримання вказаного 20денного строку подання апеляційної скарги та яка причина спонукала його цікавитися справою вже після прийняття в ній остаточного рішення, а не слідкувати за її рухом до завершення її розгляду за відкритими джерелами.
Додатково колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, увільняє її саме від застосування безумовної відмови судом у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подається після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, проте не звільняє від обов`язку довести поважність власних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, визначеного нормами ГПК України.
Отже, норми Господарського процесуального кодексу України підлягають застосуванню до всіх без виключення учасників судового процесу, а окремі норми визначають початок перебігу процесуального строку на оскарження судових рішень саме для осіб які не приймали участі у розгляді справи, а суд вирішив питання про їх права та інтереси, та передбачають можливість поновлення процесуального строку на оскарження судових рішень.
Схожі за змістом правові висновки викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 922/765/15 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 5011-46/18261-2012, від 03.10.2019 у справі № 909/117/17, від 08.10.2019 у справі № 5011-46/18261-2012, від 16.06.2021 у справі № 910/15988/16.
Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, що породжує відповідні правові наслідки.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 26.04.2007 у справі «Олександр Шевченко проти України» та від 14.10.2007 р. у справі «Трух проти України»).
На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Богонос проти Росії» від 05.02.2004).
У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що «правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків. Отже, національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за п. 1 ст. 6 Конвенції» (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § § 46, 47, 53, ЄСПЛ, від 29.10.2015).
Отже можливість поновлення пропущеного строку судом апеляційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов`язок з доведення яких покладено на скаржника.
Законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Тлумачення вказаних вище норм Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Відкриття апеляційного провадження без розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та як наслідок не дослідження питання щодо можливості поновлення такого строку на оскарження рішення є порушенням вимог норм Господарського процесуального кодексу України.
Відповідний обов`язок відповідає судовій практиці та висновкам, викладеним Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14.12.2020 у справі № 521/2816/15-ц.
Отже судом враховується, що повний текст рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 було складено та підписано 19.06.2024.
Апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 ОСОБА_1 подано через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду лише 18.05.2026.
Скаржником не подано доказів про точну дату ознайомлення із оскарженим рішенням та доказів про існування об`єктивних перешкод подати апеляційну скаргу раніше.
Отже у даному випадку колегія суддів з доводів скаржника у апеляційній скарзі не вбачає існування поважних причин, які об`єктивно унеможливили звернення ОСОБА_1 із апеляційною скаргою в межах двадцятиденного строку з дня коли йому стало відомо про існування такого рішення, оскільки можливість вчасного звернення залежала виключно від волевиявлення самого скаржника та належного використання ним своїх прав, визначених нормами ГПК України та відкритим доступом до судових рішень.
Згідно ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху, зокрема, також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для вирішення клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 у справі № 910/127/21, слід запропонувати скаржнику вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 статті 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
У свою чергу, частина 1 ст. 174 ГПК України містить положення, відповідно до якого суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За вказаних обставин, апеляційна скарга від 18.05.2026 ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 у справі № 910/127/21 підлягає залишенню без руху з огляду на неподання доказів надсилання апеляційної скарги з додатками іншим учасникам по справі, а також на можливість забезпечення права скаржника звернутися до суду апеляційної інстанції, вказавши інші підстави для поновлення строку на подання апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо скаржник не усунув вищезазначені недоліки у строк встановлений судом, питання про повернення апеляційної скарги буде вирішено колегією суддів протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 6 ст. 260 ГПК України).
Керуючись статтями 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу від 18.05.2026 ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 у справі № 910/127/21 залишити без руху.
2. Встановити ОСОБА_1 строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги і зобов`язати надати суду:
- докази направлення апеляційної скарги з додатками заступнику керівника Київської міської прокуратури, позивачу - Київській міській державній адміністрації (Київській міській раді), відповідачу - Національній академії внутрішніх справ, третій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю фірми «Резон» та
- вказати інші підстави для розгляду клопотання про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги.
3. Попередити ОСОБА_1 , що у випадку не усунення у встановлений термін недоліків, дану апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику або буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Н.М. Спаських
Судді О.В. Яценко
С.А. Гончаров