Дата документу 09.04.2026 Справа № 336/9751/25
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 336/9751/25 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/485/26 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 199 КПК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 квітня 2026 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2026 року, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_6 про роз`яснення ухвали суду про продовження запобіжного заходу від 2 грудня 2025 року,-
В С Т А Н О В И Л А:
Із матеріалів провадження убачається, що 24 грудня 2025 року з ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_6 про роз`яснення ухвали від 2 грудня 2025 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_6 про роз`яснення ухвали суду про продовження запобіжного заходу від 2 грудня 2025 року.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ухвала суду від 2 грудня2025 року, якою продовжено щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою викладена чіткими зрозумілими реченнями і не містить у собі труднощів для розуміння її точного змісту, а питання, які ставить ОСОБА_6 у своїй заяві про роз`яснення ухвали суду свідчать про його незгоду з ухваленим відносно нього судовим рішенням.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить роз`яснити йому 5 питань по ухвалі Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 2 грудня 2025 року, скасувати оскаржувану ухвалу та зобов`язати суд першої інстанції визначити порядок та відповідального для виконання ухвали від 2 грудня 2025 року, з постановленням додаткової ухвали або роз`яснити письмово на кого покладено відповідальність за виконання ухвали від 2 грудня 2025 року.
В обґрунтування скарги вказує, що в оскаржуваній ухвалі зазначено, що він є засудженим, в той час як він має процесуальний статус обвинуваченого.
Крім того зазначає, що його клопотання про роз`яснення ухвали суду від 2 грудня 2025 року не було вчасно розглянуто.
Вважає, що суд першої інстанції під час розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу вийшов за межі самого клопотання.
Також зазначає, що прокурор в клопотанні не посилався на норми ЄСПЛ, проте, ним в своїх запереченням використовувались рішення ЄСПЛ, натомість суд першої інстанції зазначив таку практику ЄСПЛ, не на його користь, а для підґрунтя поданого клопотання прокурором.
Крім того, вказує на упередженість суду щодо встановлення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Між іншого, зазначає, що в ухвалі від 2 грудня 2025 року не вказано відповідальну особу за виконанням ухвали, що як наслідок, його було етаповано до м. Дніпро.
У судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_6 підтримав подану апеляційну скаргу та зазначив, що суд першої інстанції посилається на практику ЄСПЛ, використовуючи лише окремі речення з рішення ЄСПЛ.
Повідомлені належним чином прокурор та захисник до судового засідання апеляційного суду не з`явились, з клопотанням про відкладення розгляду апеляційної скарги не звертались.
Обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував проти розгляду справи без участі його захисника.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 380 КПК України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз`яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
Тобто, роз`яснення рішення - це викладення рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, суд відмовляє в роз`ясненні рішення.
Роз`яснюючи вирок, ухвалу, суд не вправі змінювати зміст вироку, ухвали, тобто не має права змінювати зміст відомостей, викладених у вироку або ухвалі. Вимоги, які пред`являє кримінальний процесуальний закон до змісту ухвали або вироку, містяться у статтях 372 і 374 КПК України.
Отже, із наведеного слідує, що роз`ясненню підлягає лише незрозуміле судове рішення, зумовлене його нечіткістю за змістом, можливістю різного тлумачення висновків суду, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, та тих осіб, які будуть здійснювати його виконання. У ході роз`яснення рішення суд повинен тлумачити юридичні терміни, а не загальновживані слова.
При цьому, належить врахувати те, що зрозумілість рішення полягає в тому, що воно є достатнім для сприйняття та таким, що не припускає варіантності свого тлумачення.
Так, як убачається зі змісту ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 2 грудня 2025 року, яку просив роз`яснити у своїй заяві ОСОБА_6 , вона є зрозумілою, викладена у ясній і зрозумілій формі, труднощів при її виконанні не встановлено, крім того будь-яких положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо її розуміння не містить.
Колегія суддів вважає, що фактично в заяві ОСОБА_6 про роз`яснення судового рішення, останнім у поза процесуальний спосіб викладено його незгоду з вказаним судовим рішенням.
Зокрема, у своїй заяві про роз`яснення судового рішення, ОСОБА_6 просив роз`яснити: «1) чому не враховані в ухвалі його доводи; 2) чому не враховані згадані ним ЄСПЛ; 3) чому доказано не відзначено ризики за ст. 177; 4) чому посилання на ЄСПЛ «Лабіта проти Італії» не роз`яснено, і відсутнє посилання де його читати».
Із наведеного слідує, що ОСОБА_6 у своїй заяві фактично порушує питання про роз`яснення мотивів прийнятого судового рішення.
Натомість, на переконання колегії суддів, вказані обставини не можуть бути предметом розгляду заяви про роз`яснення судового рішення, оскільки вони не свідчать про незрозумілість судового рішення, зумовленого його нечіткістю за змістом.
Колегія суддів вважає, що ухвала Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 2 грудня 2025 року, як її мотивувальна, так і резолютивна частини, викладені загальновживаними словами, містять чіткий і зрозумілий характер, в них зазначенні мотиви та правові підстави прийнятого рішення, що відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду, зі змісту апеляційної скарги не вбачається, не виявлено таких і колегією суддів.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 380, 407 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2026 року, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_6 про роз`яснення ухвали суду про продовження запобіжного заходу від 2 грудня 2025 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4