ESRG

Einheitliches staatliches Register
der Gerichtsentscheidungen

Ухвала № 135753871

Vorlesen ist vorübergehend nicht verfügbar

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №753/7552/22

Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-кп/824/1163/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

учасників судового провадження:

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження №12022100020001457 по обвинуваченню:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 26.09.2018 року за ч.3 ст.309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.311, ч.3 ст.311, ч.2 ст.317 та ч.3 ст.307 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Дарницького районного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.311, ч.3 ст.311, ч.2 ст.317 та ч.3 ст.307 КК України, та призначено покарання:

- за ч.1 ст.311 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік;

- за ч.3 ст.311 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, з конфіскацією всього належного йому майна на праві власності;

- за ч.2 ст.317 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки, з конфіскацією всього належного йому майна на праві власності;

- за ч.3 ст.307 КК України у виді позбавлення волі строком на 9 років і 3 місяці, з конфіскацією всього належного йому майна на праві власності.

На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_8 за сукупністю кримінальних правопорушень визначено, шляхом часткового складання призначених покарань, у виді позбавлення волі строком на 9 років і 6 місяців, з конфіскацією всього належного йому майна на праві власності.

Згідно ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 26.09.2018 року і призначено ОСОБА_8 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією всього належного йому майна на праві власності.

За вироком суду ОСОБА_8 визнаний винуватим в організації та утриманні місця для незаконного виготовлення психотропної речовини з корисливих мотивів; придбанні та зберіганні прекурсорів в особливо великих розмірах з метою їх використання для виготовлення психотропної речовини; придбанні та зберіганні прекурсорів з метою їх використання для виготовлення психотропної речовини; виготовленні та зберіганні психотропної речовини в особливо великих розмірах з метою подальшого збуту.

За встановлених судом обставин ОСОБА_8 у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, на підставі усної домовленості з ОСОБА_10 , який не був обізнаний про злочинний умисел ОСОБА_8 , орендував у нього гаражний бокс № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Затишна, 7-Б, на території гаражного кооперативу «Славутич», ряд №10.

В подальшому ОСОБА_8 у невстановлений досудовим розслідуванням день та час облаштував приміщення вищевказаного гаражного боксу, використовуючи заздалегідь підготовлені приладдя та речовини, в тому числі прекурсори, обіг яких обмежено і стосовно яких встановлюються заходи контролю - фенілнітропропен та соляну кислоту, з метою незаконного виготовлення психотропної речовини - амфетамін, тим самим незаконно організував та став утримувати приміщення гаражного боксу № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.Затишна, 7-Б, на території гаражного кооперативу «Славутич», ряд №10, для незаконного виготовлення психотропної речовини, з корисливих мотивів, а саме для подальшого збуту, з метою отримання грошових коштів.

Крім цього, ОСОБА_8 у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, у невстановлений спосіб придбав прекурсор, обіг якого обмежено і стосовно якого встановлюються заходи контролю - фенілнітропропен та перемістив його у орендований гаражний бокс № НОМЕР_1 , де продовжив його зберігати.

31.05.2022 працівниками поліції проведено обшук в гаражному боксі № НОМЕР_1 , в ході якого виявлено та вилучено заздалегідь підготовлені приладдя та речовини, в тому числі прекурсор, обіг якого обмежено і стосовно якого встановлюються заходи контролю - фенілнітропропен, загальною масою 208,080 г., що є особливо великим розміром, які ОСОБА_8 придбав та зберігав, з метою використання для виготовлення психотропної речовини - амфетамін.

Крім цього, ОСОБА_8 , визначивши незаконний збут психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін, як головне джерело для здобуття коштів і матеріальних благ для свого існування, діючи з корисливих мотивів, всупереч врегульованих законом суспільних відносин щодо порядку обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, у невстановлений досудовим розслідування день, час та спосіб, перебуваючи у гаражному боксі № НОМЕР_1 , використовуючи заздалегідь підготовлені приладдя та речовини, виготовив психотропну речовину - амфетамін, з метою її подальшого збуту.

31.05.2022 в ході проведеного обшуку гаражного боксу № НОМЕР_1 працівниками поліції виявлено та вилучено заздалегідь підготовлені приладдя та речовини, в тому числі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, загальною масою 22,0491 г., що є особливо великим розміром, яку ОСОБА_8 виготовив та зберігав з метою подальшого збуту.

Крім цього, ОСОБА_8 у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, у невстановлений спосіб придбав прекурсор, обіг якого обмежено і стосовно якого встановлюються заходи контролю - соляну кислоту та перемістив його у орендований гаражний бокс № НОМЕР_1 , де продовжив його зберігати.

31.05.2022 в ході проведення обшуку гаражного боксу № НОМЕР_1 працівниками поліції виявлено та вилучено заздалегідь підготовлені приладдя та речовини, в тому числі прекурсор, обіг якого обмежено і стосовно якого встановлюються заходи контролю - соляну кислоту загальною масою 0,720 г., який ОСОБА_8 придбав та зберігав, з метою використання для виготовлення психотропної речовини - амфетамін.

В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить оскаржуваний вирок змінити через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що наявні в матеріалах справи докази не доводять винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, оскільки судом не спростовано показання обвинуваченого про те, що він виготовляв психотропну речовину виключно для власного вживання.

За доводами захисника, оскаржуваний вирок ґрунтується на недопустимих доказах, які отримані з порушенням кримінального процесуального законодавства України.

Зокрема зазначає, що протокол обшуку нежитлового приміщення - гаража № НОМЕР_1 рядок №10, за адресою: м. Київ, вул. Затишна, 7-Б від 31 травня 2022 року, складений слідчим ОСОБА_11 , отриманий з порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки проведений слідчим як невідкладний, проте в протоколі обшуку від 31 травня 2022 року не зазначені передбачені КПК підстави для проведення невідкладного обшуку.

В подальшому слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на проведення даного обшуку, обґрунтувавши підставами, які, відповідно до КПК України, не належать до переліку невідкладних.

Таким чином захисник вважає, що проведена слідча дія не була невідкладною, а тому, відповідно до вимог ч.2 ст.234 КПК України, такий обшук мав здійснюватися лише за ухвалою слідчого судді.

За твердженнями апелянта, протокол обшуку не містить передбачених у п.1 ч.3 ст.104 КПК України обов`язкових елементів, а саме адреси місця проживання спеціаліста ОСОБА_12 , відомостей про роз`яснення йому та понятим їх прав та обов`язків; відомостей про характеристики технічних засобів, за допомогою яких здійснювалася фіксація. Також в протоколі не зазначено точне найменування всіх предметів, які вилучались.

Крім цього, протокол обшуку підписаний ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , проте на відеозаписі відсутні відомості про цих осіб.

Звертає увагу суду на те, що під час проведення особистого обшуку ОСОБА_8 йому не роз`яснювались його процесуальні права. Також були порушені вимоги статті 63 Конституції України, статей 18 та 223 КПК України, оскільки ОСОБА_8 був змушений надавати пояснення відносно себе, відповідати на питання слідчого та оперативних працівників. У протоколі відсутні відомості про особу, яка проводила особистий обшук ОСОБА_8 .

За доводами апелянта, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та безпідставно призначено ОСОБА_8 покарання на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за новим вироком, невідбутого покарання за вироком Дарницького районного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року.

Також просить врахувати дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він є особою молодого віку, має громадянство України, зареєстрований та проживає в місті Києві, позитивно характеризується, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, одружений та має на утриманні малолітню дитину, на момент затримання був офіційно працевлаштований, що свідчить про його місці соціальні зв`язки.

За результатами розгляду апеляційної скарги просить вирок суду скасувати в частині визнання винуватим ОСОБА_8 за ч.3 ст.307 КК України та в цій частині закрити кримінальне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання.

В частині призначеного ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.311, ч.3 ст.311 та ч.2 ст.317 КК України просить вирок суду змінити, на підставі ст.75 КК України звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 на підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та вважала вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим і вмотивованим, дослідивши за клопотанням учасників судового провадження матеріали кримінального провадження, проаналізувавши апеляційні доводи, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч.3 ст.374 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Статтею 94 КПК України визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Суд першої інстанції, всебічно, повно та об`єктивно дослідив всі обставини кримінального провадження за висунутим обвинуваченням, свій висновок про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч.ч.1,3 ст.311, ч.2 ст.317, ч.3 ст.307 КК України, обґрунтував доказами, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку, а саме:

- показання свідка ОСОБА_15 про те, що його запросили бути понятим під час обшуку приміщення гаража на території гаражного кооперативу. В ході обшуку обвинувачений ОСОБА_8 добровільно показував, де що знаходиться. В гаражі бачив білий порошок, канабіс, багато пляшок з різними рідинами. Під час обшуку фізичне та психологічне насильство працівниками поліції до ОСОБА_8 не застосовувалось;

- показаннями свідка ОСОБА_16 , який також був понятим під час проведення обшуку в приміщенні гаража та надав суду показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_15 ;

- показаннями свідка ОСОБА_17 про те, що він є головою кооперативу «Славутич». ОСОБА_8 орендував у нього гараж. З якою ціллю ОСОБА_8 використовував гараж, йому не відомо;

- заявою ОСОБА_8 про надання добровільної згоди працівникам поліції на огляд приміщення гаража № НОМЕР_1 , розташованого за адресою: м. Київ, вул. Затишна, 7-б. (т. 1,а.с. 65);

- протоколом обшуку від 31.05.2022 року, проведеного слідчим СВ Дарницького УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_11 , приміщення гаража № НОМЕР_1 , ряд 10 за адресою: м. Київ, вул. Затишна, 7-б, за участю понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , працівника поліції та ОСОБА_8 . Під час обшуку у вищевказаному приміщенні були виявлені та вилучені речовина рослинного походження зеленого кольору, біла порошкоподібна речовина, електронні ваги, дві пластикові ємності з рідиною, пластикова ємність з кристалоподібною речовиною жовтого кольору, пластикова ємність з кристалоподібною речовиною білого кольору, дві скляні ємності з рідиною, дев`ять пластикових ємностей з рідиною, сім пластикових ємностей з залишками речовини та рідини, дві скляні банки з рідиною, скляне дзеркало з нашаруванням речовини порошкоподібної білого кольору, три поліетиленові пакети з речовинами світлого кольору, пластикова труба, коробка з пластиковими трубками та пластикова ємність, картонна коробка з подрібненою фольгою, сім пластикових ємностей з нашаруванням та залишками речовини, дві пластикові ємності з рідиною, чотири скляні ємності (колби) з залишками речовини та рідини, шість скляних ємностей з рідиною, сім ємностей з залишками речовин з залишками речовини та рідини, дві пластикові ємності з залишками речовини.

Крім цього, під час обшуку проведено особистий обшук ОСОБА_8 ,в ході якого було виявлено та вилучено мобільні телефони Meizu М3 ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 з сімкартою «Лайфселл» з номером НОМЕР_4 , мобільний телефон Нокіа (т.1 а.с.66-76);

- долученим до протоколу обшуку від 31.05.2022 року відеозаписом, на якому відображені хід та обставини проведення обшуку (т. 1, а.с. 77);

- копією ухвали слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 02.06.2022 року про надання дозволу на проведення обшуку в гаражному боксі № НОМЕР_1 ряд 10 , розташованого у Кооперативі «Славутич» за адресою: м. Київ, вул. Затишна, 7-б, власником якого є ОСОБА_10 , та яким користується ОСОБА_8 (т.1, а.с.83);

- протоколом затримання ОСОБА_8 від 31.05.2022 року в порядку ч. 4 ст. 208 КПК України (т.1, а.с.91-94);

- заявою ОСОБА_8 про надання дозволу працівникам поліції на огляд його мобільного телефону марки Meizu М3 з номером НОМЕР_4 (т. 1, а.с. 95);

- протоколом огляду мобільного телефону Meizu М3 з номером НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_8 , в якому міститься інформація про переписку ОСОБА_8 з особами, з приводу продажу наркотичних речовин, їх вартості та способу доставки (т.1 а.с. 96-100);

- висновком експерта № СЕ-19/111-22/18075-НЗПРАП від 02.06.2022 року, відповідно до якого надана на дослідження порошкоподібна речовина білого кольору, яка знаходилась у безбарвоному прозорому пакеті з полімерного матеріалу з пазовою застібкою, містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. Маса амфетаміну у речовині становить 2,527 г. Надана на дослідження кристалічна речовина жовтого, яка знаходилась у ємності з кришкою з полімерного матеріалу білого кольору, містить у своєму складі прекурсор, обіг якого обмежено і стосовно якого встановлюються заходи контролю - фенілнітропропен. Маса фенілнітропропенту становить 133,51 г (т. 1, а.с.108-114).

- висновком експерта № СЕ-19/111-22/18401-НЗПРАП від 08.07.2022 року,відповідно до якого надані на дослідження речовини рослинного походження зеленого кольору (об.1, 2) є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс. Загальна маса канабісу в перерахунку на висушену речовину становить 1,14 г.В наданих на дослідження порошкоподібній речовині (об.3), рідинах (об.20, 25,60) та нашаруваннях речовин, які є на наданих на дослідження предметах (об.10, 22, 23, 38, 39, 40) виявлено психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. Загальна маса амфетаміну становить 19,5221 г.Надані на дослідження рідини (об.47,48), та нашарування речовин, які є на наданих на дослідження предметах (об.18, 19, 26, 27, 29, 30, 34, 44) містять прекурсор, обіг якого обмежено і стосовно якого встановлюються заходи контролю - фенілнітропропен. Загальна маса фенілнітропропену становить 74, 5701 г. Надана дослідження прозора рідина світло-жовтого кольору з різким запахом (об.49) є прекурсором, стосовно яких встановлюються заходи контролю - соляною кислотою. Об`єм соляної кислоти становить 0,720 г.Надані на дослідження: кристалічні речовини білого кольору (об.4,5) є гідроксидом натрію; кристалічна речовина білого кольору (об.6) - натрій азотокислий; кристалічна речовина білого кольору (об.7) - магній сірчанокислий; безбарвні прозорі рідини з різким запахом (об.8, 9) - ортофосфорна кислота, фрагменти фольги (об.11) містять алюміній; безбарвна прозора масляниста рідина (об.50) є гліцерином; безбарвна прозора рідина (об.52) - хлористий метилен; безбарвна прозора рідина з різким запахом оцту (об.59) є оцтовою кислотою.Враховуючи викладене, а також наявність фенілнітропропену, який є сировиною, яка використовується для виготовлення амфетаміну, наявність амфетаміну, який є кінцевим продуктом синтезу, а також наявність гідроксиду натрію, ортофосфорної кислоти, оцтової кислоти, хлористого метилену, алюмінію, диметилсульфоксиду, можна зробити висновок, що вказані речовини можуть бути використані на окремих стадіях для синтезу амфетаміну (т.1, а.с.137-166).

Оцінивши наведені вище докази, суд визнав їх належними та допустимими, зібраними з дотриманням вимог КПК України, якими поза розумним сумнівом доводиться винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 3 ст.311, ч.2 ст.317, ч.3 ст.307 КК України, а саме організації та утримання місця для незаконного виготовлення психотропної речовини з корисливих мотивів; придбання та зберігання прекурсорів в особливо великих розмірах з метою їх використання для виготовлення психотропної речовини; придбання та зберігання прекурсорів з метою їх використання для виготовлення психотропної речовини; виготовлення та зберігання психотропної речовини в особливо великих розмірах з метою подальшого збуту.

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчинених злочинів та правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.ч.1, 3 ст.311, ч.2 ст.317 КК України учасниками судового провадження не оспорюються та не оскаржуються.

В суді першої та апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_8 не заперечував свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.317 та ч.ч.1, 3 ст.311 КК України, проте заперечує виготовлення та зберігання ним психотропної речовини в особливо великих розмірах з метою подальшого збуту. Повідомив, що займався виготовленням амфетаміну для власного вживання. Збутом амфетаміну не займався.

За висновками колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 07.04.2021 року у справі №203/337/19, мета вчинення кримінального правопорушення згідно зі ст.91 КПК України є однією з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні шляхом збирання, перевірки та оцінки доказів. Так, про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів може свідчити як відповідна домовленість із особою, яка придбавала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб`єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх тощо. При цьому, якщо висновок суду про наявність умислу особи на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів ґрунтується на великому або особливо великому розмірі відповідної речовини, її упакуванні та розфасуванні, то у такому випадку повинні бути досліджені обставини, за яких особа придбала відповідний засіб чи речовину, в тому числі, чи залежало від волі особи те, який розмір речовини опиниться у володінні особи, та її розфасування.

Колегія суддів критично ставиться до показань обвинуваченого ОСОБА_8 про непричетність до збуту психотропних речовин, оскільки вони спростовується сукупністю наявних в матеріалах кримінального провадження доказів, зокрема:

даними протоколу обшуку від 31.05.2022 року, відповідно до якого в ході обшуку виявлено та вилучено психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, в кількості відповідно 2,527 г. та 19,5221 г., що є особливо великим розміром, особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, маса якого становить 1,14 г., значна кількість прекурсорів, обіг яких обмежено і стосовно яких встановлюються заходи контролю, електронні ваги та інші речі, можуть бути використані на окремих стадіях для синтезу амфетаміну, що підтверджується висновками експертів № СЕ-19/111-22/18075-НЗПРАПвід 02.06.2022 та № СЕ-19/111-22/18401-НЗПРАП від 08.07.2022.;

даними протоколу огляду мобільного телефону Meizu М3 з номером НОМЕР_4 , який вилучений у ОСОБА_8 та містить інформацію про переписку ОСОБА_8 з невстановленими особами з приводу продажу наркотичних речовин, їх вартості та способу доставки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що стороною обвинувачення представленими доказами доведено поза розумним сумнівом наявність в діях ОСОБА_8 умислу на виготовлення та зберігання психотропної речовини в особливо великих розмірах з метою подальшого збуту, оскільки їх кількість, різновидність, спосіб упакування, наявність ваг, невикористаних прекурсорів у даному конкретному випадку може бути достатніми доказами на підтвердження того, що ОСОБА_8 виготовляв та зберігав психотропні речовини в особливо великих розмірах не для власного вживання, а з метою подальшого збуту.

Цим самим спростовуються доводи апелянта про те, що наявні в матеріалах справи докази не доводять винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, оскільки судом не спростовано показання обвинуваченого про те, що він виготовляв психотропну речовину виключно для власного вживання.

За доводами захисника, неналежним та недопустимим доказом в даній справі є протокол обшуку нежитлового приміщення - гаражу № НОМЕР_1 рядок № 10 , за адресою: м. Київ, вул. Затишна, 7-Б від 31 травня 2022 року, оскільки проведений слідчим як невідкладний, проте в протоколі обшуку від 31 травня 2022 року відсутні підстави для його проведення, як невідкладного. Крім цього, за доводами захисника, під час проведення особистого обшуку ОСОБА_8 йому не було роз`яснено його процесуальні права, чим порушено його право на захист.

Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, оскільки вони спростовуються даними протоколу обшуку від 31 травня 2022 року, з якого вбачається, що ОСОБА_8 були роз`яснені права та обов`язки, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_8 та підтверджено показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які були понятими при проведенні обшуку та які в судовому засіданні повідомили, що працівниками поліції при проведенні даної слідчої дії роз`яснювались права та обов`язки учасникам, в тому числі обвинуваченому. Вказаний протокол підписаний учасниками без будь-яких зауважень та застережень.

За приписами статті 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.

Тобто законодавцем, крім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, 31.05.2022 року слідчим було проведено невідкладний обшук за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 7-б гараж НОМЕР_1 . До початку обшуку ОСОБА_8 повідомив, що в гаражі знаходяться амфетамін та прекурсори, які він добровільно надасть.

01 червня 2022 року слідчий ОСОБА_11 в порядку ст.234 КПК звернулася до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на проведення даного обшуку з метою вилучення речей, які були виявлені та вилучені під час невідкладного обшуку.

Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва 02.06.2022 року задоволено клопотання слідчого СВ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_11 та надано дозвіл на проведення обшуку у гаражному боксі № НОМЕР_1 ряд 10 , що розташований у Добровільному товаристві володарів гаражних боксів (кооператив) «Славутич» за адресою: м. Київ, вул. Затишна, 7-б, власником якого є ОСОБА_10 та яким користується ОСОБА_8 .

Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя встановив, що матеріалами кримінального провадження, доданими до клопотання, підтверджується наявність передбачених ч.3 ст.233 КПК підстав для проведення обшуку без ухвали слідчого судді в приміщенні гаражного боксу, яким користується ОСОБА_8 , у зв`язку з невідкладним випадком, пов`язаним з врятуванням майна, яке може мати значення речових доказів та безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення.

Відшукані речі, які відшукані в гаражному боксі № НОМЕР_1 і були вилучені під час проведення обшуку, мають значення для досудового розслідування і можуть бути доказами під час судового розгляду.

При цьому, слідчим суддею перевірені можливості органу досудового розслідування іншим слідчим шляхом здобути дані та речові докази, які слідчий віднайшов під час проведення даного обшуку та які б мали менший ступінь втручання у права та свободи осіб та встановлено, що менші заходи втручання не зможуть забезпечити потреби досудового розслідування та ненастання ризиків щодо знищення та приховання речей, які мають доказове значення у даному кримінальному провадженні. Під час розгляду клопотання встановлено, що втручання у права ОСОБА_8 та ОСОБА_10 є пропорційним, оскільки потреби досудового слідства в частині виконання завдань кримінального провадження обумовлюють необхідність проведення обшуку. Крім цього, колегія суддів враховує, що в матеріалах кримінального провадження міститься заява ОСОБА_8 про добровільну згоду на огляд приміщення гаражу № НОМЕР_1 , що за адресою: м. Київ, вул. Затишна, 7-б , яким він користувався на законних підставах. Колегія суддів погоджується із висновками суду про те, що беручи до уваги обставини, які виникли на той час для працівників поліції при спробі виявити та зафіксувати кримінальне правопорушення, зважаючи на можливі спроби вчинити переховування заборонених предметів або знищення їх, слідчий провів обшук з дотриманням вимог ст. 233, 234 КПК України, за участю понятих та орендаря ОСОБА_8 , який надав добровільну згоду на огляд приміщення. Цим самим спростовуються апеляційні доводи сторони захисту про те, що протокол обшуку нежитлового приміщення - гаража № НОМЕР_1 рядок № 10 , за адресою: м. Київ, вул. Затишна, 7-Б від 31 травня 2022 року, є недопустимим доказом, оскільки він отриманий з порушенням вимог кримінального процесуального закону, так як підстав для його проведення, як невідкладного, не було. Твердженнями апелянта про те, протокол обшуку не містить передбачених у п.1 ч.3 ст.104 КПК України обов`язкових елементів, а саме адреси місця проживання спеціаліста ОСОБА_12 , відомостей про характеристики технічних засобів, за допомогою яких здійснювалася фіксація, не є істотними порушеннями кримінального процесуального закону, які свідчать про недопустимість даного процесуального документа, як доказу. Разом із цим, обґрунтованими є твердження апелянта про те, що суд першої інстанції незаконно в мотивувальній частині вироку, на підтвердження винуватості ОСОБА_8 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК, послався на його пояснення, надані під час проведення обшуку 31 травня 2022 року та зафіксовані на відеозаписі слідчої дії. За приписами статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Згідно частини 4 статті 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу. На переконання колегії суддів, вказане посилання суду першої інстанції у своєму вироку, є фактично використанням показань обвинуваченого, які він надав під час досудового розслідування, що є порушенням приписів ст.23 КПК стосовно безпосередності дослідження судом доказів, а також положень про те, що показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини вироку суду посилання, як на доказ винуватості ОСОБА_8 , на його пояснення, надані під час проведення обшуку 31.05.2022 року та зафіксовані на відеозаписі слідчої дії.

На виконання в даному кримінальному провадженні вказівок, викладених в постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15.07.2024 року, судом апеляційної інстанції перевірено доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_8 дав згоду на огляд нежилого приміщення та його мобільного телефону під тиском працівників поліції, які погрожували йому прострелити ноги. На спростування цих доводів прокурором до суду апеляційної інстанції надано копію постанови слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління ДБР, розташованого у місті Києві ОСОБА_18 про закриття кримінального провадження від 30.05.2025 року.

Як вбачається із вищезазначеної постанови слідчого, Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024100000000319 від 04.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України (т.3, а.с. 103-107).

Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проводилось за фактом ймовірного здійснення незаконних дій працівниками Дарницького УП ГУНП в м.Києві, направлених на примушування давати показання ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12021100020001457 від 31.05.2022, а також доступу до гаражного приміщення та мобільного телефону.

За результатами проведеного досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні не здобуто доказів на підтвердження показань ОСОБА_8 про застосування до нього неправомірних дій з боку працівників Дарницького УП ГУНП в м.Києві під час проведення обшуку 31.05.2022 року, а тому слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

У зв`язку із вищенаведеним, колегія суддів вважає, що доводи сторони захисту про застосування до ОСОБА_8 незаконних методів розслідування та незаконного примусу під час досудового розслідування, не знаходять свого підтвердження за результатами судового розгляду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що представленими стороною обвинувачення доказами поза розумним сумнівом доводиться винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 317 КК України, а саме організації та утриманні місця для незаконного виготовлення психотропної речовини з корисливих мотивів; злочину, передбаченого ч. 3 ст. 311 КК України, а саме придбання та зберігання прекурсор в особливо великих розмірах з метою його використання для виготовлення психотропної речовини; злочину, передбаченого ч. 1 ст. 311 КК України, а саме придбання та зберігання прекурсор з метою його використання для виготовлення психотропної речовини та злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, а саме виготовлення та зберігання психотропної речовини в особливо великих розмірах з метою подальшого збуту.

Відповідно до ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Санкцією ч.1 ст.311 КК України за вчинення даного кримінального правопорушення передбачено покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційного нагляду на строк до трьох років, або обмеження волі на той самий строк.

Таким чином, визначені п.2 ч.1 ст.49 КК України строки притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.311 КК України на даний час сплили.

В суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_8 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

З цих підстав заявлене обвинуваченим ОСОБА_8 клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності підлягає задоволенню, а кримінальне провадження за ч.1 ст.311 КК України підлягає закриттю.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання по ч.3 ст.311, ч.2 ст.317, ч.3 ст.307 КК України у виді позбавлення волі, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, є батьком неповнолітньої дитини - сина ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, судом визнано рецидив злочинів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з призначеним ОСОБА_8 покаранням як за кожен злочин окремо, так і за сукупністю злочинів, оскільки таке покарання за своїм видом та розміром відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі винного, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Разом з цим колегія суддів не вбачає законних підстав для застосування положень ст.75 КК України та звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, як про це просить захисник у поданій апеляційній скарзі.

Статтею 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до положень ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Колегія суддів враховує, що обвинуваченим ОСОБА_8 вчинено тяжкі та особливо тяжкі злочини в сфері незаконного обігу наркотичних засобів.

Всупереч апеляційним доводам захисника, судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання також враховано і інші обставини, на які він посилається у своїй апеляційній скарзі, а також дані про особу винного.

За наведених обставин колегія суддів не вбачає законних підстав для звільнення обвинуваченого від відбування призначеного йому покарання з випробуванням.

В той же час, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи захисника ОСОБА_9 про те, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ст.71 КК України, а саме до призначеного покарання за оскаржуваним вироком у виді позбавлення волі строком на 9 років 6 місяців на підставі ст. 71 КК України частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Дарницького районного суду міста Києва від 26.09.2018 і призначив остаточне покарання ОСОБА_8 за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на 10 років.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Як вбачається з матеріалів провадження, вироком Дарницького районного суду міста Києва від 26.09.2018 ОСОБА_8 засуджено за ч. 3 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.89 КК України, особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового кримінального правопорушення і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що станом на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, а саме 31.05.2022, сплив іспитовий строк та у відповідності до вимог ст.89 КК України, судимість погашена, тобто ОСОБА_8 вважається особою, яка є не судимою. Будь-яких даних, які б свідчили про наявність в ОСОБА_8 не знятої, чи непогашеної судимості, матеріали кримінального провадження не містять.

За змістом ст.ст.71, 75 та 78 КК України підставою для призначення покарання за сукупністю вироків є факт вчинення злочину протягом іспитового строку. Між тим, у ході апеляційного розгляду встановлено те, що злочини ОСОБА_8 були вчинені після закінчення іспитового строку, що унеможливлює застосування положень ст. 71 КК України.

Враховуючи викладене, призначаючи ОСОБА_8 остаточне покарання з урахуванням попереднього вироку Дарницького районного суду міста Києва від 26.09.2018 року, судом першої інстанції невірно призначено покарання за правилами ст.71 КК України, тобто неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає за необхідне виключити з вироку суду при призначені покарання посилання на застосування положень ст.71 КК України.

Відповідно до положень ст.417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст.284 КПК України, скасовує вирок і закриває кримінальне провадження.

Відповідно до ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 408, 409, 418, 419 КПК, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Дарницького районного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року, в частині засудження ОСОБА_8 за ч.1 ст.311 КК України, скасувати.

На підставі ст.49 КК України звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.311 КК України, та кримінальне провадження в цій частині закрити.

Вирок Дарницького районного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року, в частині засудження ОСОБА_8 за ч.3 ст.311, ч.2 ст.317, ч.3 ст.307 КК України, змінити.

Виключити з вироку суду при призначені покарання посилання на застосування положень ст.71 КК України.

Вважати ОСОБА_8 засудженим:

- за ч.3 ст.311 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з конфіскацією всього належного йому майна на праві власності;

- за ч.2 ст.317 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, з конфіскацією всього належного йому майна на праві власності;

- за ч.3 ст.307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років і 3 місяці, з конфіскацією всього належного йому майна на праві власності.

На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_8 за сукупністю кримінальних правопорушень визначити, шляхом часткового складання призначених покарань, у виді позбавлення волі строком на 9 років і 6 місяців, з конфіскацією всього належного йому майна на праві власності.

Виключити з мотивувальної частини вироку суду посилання, як на доказ винуватості ОСОБА_8 , на його пояснення, надані під час проведення обшуку 31.05.2022 року та зафіксовані на відеозаписі слідчої дії.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

________________ ________________ _______________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4