КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 березня 2026 року
справа № 761/40652/23
провадження № 88-ц/824/15/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року за виключними обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2024 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2024 року залишено без змін.
22 грудня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла заява від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року за виключними обставинами.
Заява обґрунтована тим, що рішенням Конституційного суду визнано неконституційним ч. 1 ст. 233 КЗпП в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Таким чином, постанова суду, якою у задоволенні позову відмовлено на підставі пропущення апелянтом строку звернення до суду, передбаченого ст. 233 КЗпП України підлягає перегляду.
Заперечуючи проти заяви позивача про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 15.10.2025 року у даній справі у зв`язку з виключними обставинами представник відповідача зазначив, що твердження позивача про те, що Рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційною правову підставу, яка була покладена в основу постанову Київського апеляційного суду є помилковим, оскільки Конституційний Суд України не розглядав на відповідність Конституції України норму, яку фактично застосував суд апеляційної інстанції.
Перевіривши доводи заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року за виключними обставинами, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25.09.2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення грошової допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 18.03.2025 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково.
Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з НАК «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 5 053 720 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 6 374 981,60 грн, а також судовий збір в розмірі 29 524,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 02.07.2025 року касаційну скаргу НАК «Нафтогаз України» було частково задоволено постанову Київського апеляційного суду від 18.03.2025 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
За результатами розгляду, постановою Київського апеляційного суду від 15.10.2025 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції змінено та викладено його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Судом апеляційної інстанції відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову у зв`язку недотриманням ним строку звернення до суду, встановленого статтею 233 КЗпП України. В іншій частині рішення залишено без змін.
22 грудня 2025 року ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного заяву про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 15.10.2025 року за виключними обставинами.
Заявник обґрунтовує свою заяву про перегляд постанови посиланням на рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 року у справі № 1-7/2024 (337/24), яким неконституційною визнано частину першу статті 233 КЗпП України, що встановлювала тримісячний строк звернення працівника до суду щодо стягнення належних йому виплат.
Підставою для перегляду постанови апеляційного суду ОСОБА_1 зазначає пункт 1 частини третьої статті 423 ЦПК України, згідно з яким судові рішення можуть бути переглянуті за виключними обставинами у разі встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта або його окремого положення, яке було застосоване судом під час вирішення справи, за умови, що відповідне судове рішення ще не виконане.
Позивач посилається в Заяві на рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 року у справі №1-7/2024 (337/24), яким неконституційною визнано частину першу статті 233 КЗпП України, що встановлювала тримісячний строк звернення працівника до суду у спорах щодо стягнення належних працівникові виплат.
Водночас Постанова апеляційного суду не може бути переглянута за виключними обставинами, оскільки такі обставини відсутні, з наступних підстав.
Предметом розгляду Конституційного Суду України була виключно частина перша статті 233 КЗпП України, яка стосується строків звернення працівника до суду під час дії трудових правовідносин - щодо стягнення зарплати, премій та інших виплат, не пов`язаних із звільненням.
Установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат без урахування того, що трудові відносини тривають (обов`язку роботодавця щодо своєчасної виплати заробітної плати), обмежує право на своєчасне одержання винагороди за працю, що суперечить частині сьомій статті 43 Конституції України.
Законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов`язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.»
Спір у цій справі за позовом ОСОБА_1 стосується виплат не пов`язаних із звільненням (стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку). Строк звернення з такими вимогами регулюється частиною другою статті 233 КЗпП України, яка залишається чинною і не була предметом розгляду Конституційного Суду України.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, норми визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України, якщо інше не передбачено в резолютивній частині рішення.
Постанова апеляційного суду у цій справі ухвалена 15.10.2025 року, тобто майже за два місяці до ухвалення Рішення Конституційного Суду України
Верховний Суд у постанові від 17.12.2019 у справі № 808/2492/18 зазначив, що наявність рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки під час розв`язання спору. На час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення рішення, закон був чинним та підлягав застосуванню.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення Конституційного Суду України не впливає на норму, яка була застосована судом апеляційної інстанції, і не усуває правової підстави, на яку суд спирався при ухваленні постанови.
Отже, заява ОСОБА_1 про перегляд Постанови Київського апеляційного суду за виключними обставинами є безпідставною та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 381, 382, 383, 384, 423, 429 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В :
Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року за виключними обставинами залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст складено 06 квітня 2026 року.
Суддя-доповідач
Судді