ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 135470153

Озвучення тимчасово недоступне

Справа № 595/276/17

Провадження № 1-кс/595/144/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Бучач

Слідчий суддя Бучацький районний суд Тернопільської області ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бучач клопотання прокурора Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_3 , подане в межах кримінального провадженні №12015210060000368, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 серпня 2015 року за ч.1 ст.121 КК України, про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 ,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12015210060000368 від 29 серпня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, звернувся із клопотанням, в якому просить продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят днів), без визначення суми застави. Клопотання мотивує тим, що необхідність продовження застосованого запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , згідно з вимогами пунктів 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, експерта у даному кримінальному провадженні. Підставою продовження застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а також встановлено обставини, які виправдовують даний запобіжний захід та підтверджують наявність вищезазначених ризиків. Так, на даний час наявний ризик, передбачений п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України. Зокрема, усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та розмір покарання, з метою уникнення покарання ОСОБА_4 може переховуватися від суду. Так, ОСОБА_4 , розуміючи наслідки, які спричинені його діями, і відповідно, міру покарання, яку він може понести у зв`язку з цим, може вчинити дії, спрямовані на переховування від суду, зокрема, шляхом виїзду за межі України або на територію України, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та тривалий час не повертатися до місця постійного проживання. Також, 24.01.2017 о 18:18 год ОСОБА_4 перетнув Державний кордон України через пункт перетину «Шегині» та виїхав за межі державного кордону України. У зв`язку із тим, що за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_4 не перебував і були відсутні будь-які дані, про його місце перебування, на підставі ч. 1 ст. 281 КПК України, 09 лютого 2017 року підозрюваного ОСОБА_4 оголошено у державний розшук та зупинено досудове розслідування. Ухвалою Бучацького районного суду від 09.03.2023 підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. 04.07.2023 Департаментом міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України внесено клопотання про публікацію Червоного оповіщення в обліках Генерального секретаріату Інтерполу стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до телеграми з Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України №39/3/3 від 24.08.2023 правоохоронними органами Чеської Республіки 23.08.2023 було затримано підозрюваного ОСОБА_4 . Таким чином, ОСОБА_4 умисно переховувався від органів досудового розслідування з моменту виїзду за межі державного кордону України 24.01.2017 і до моменту його затримання 23.08.2023 протягом періоду часу, який перевищив 6 (шість) років. Страх можливості застосування покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст.121 КК України, може зумовити намагання ОСОБА_4 уникнути цього покарання шляхом переховування від суду, у зв`язку з усвідомленням можливої неминучості призначення покарання за вчинений злочин. Крім того, наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілого, свідків, експерта. В ході досудового розслідування допитано потерпілого, свідків, проведено судово-медичні експертизи, показання та висновки яких мають суттєве значення у даному кримінальному провадженні. Враховуючи те, що ОСОБА_4 має широке коло друзів та знайомих, він, не перебуваючи під вартою, як особисто, так і через третіх осіб, може незаконно впливати на потерпілого, свідків, експерта у даному кримінальному провадженні, які на даний час проживають на території с. Ріпинці та с. Броварі Бучацької територіальної громади Чортківського району Тернопільської області та у м. Чортків Тернопільської області, з метою надання ними неправдивих показань або ж зміни їхніх показань щодо обставин вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень. Вказаний ризик існує, так як вказані вище свідки та експерт ще не були допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження та до проведення такого допиту можуть змінити свої показання, які вони надавали слідчому, на користь ОСОБА_4 . Зазначає, що у даному кримінальному провадженні наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принципу поваги до особистої свободи ОСОБА_4 . Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 тяжкого злочину, наявність перелічених ризиків, застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також для запобігання вищевказаних ризиків. Крім цього, враховуючи зазначені обставини, а також відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України з врахуванням того, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, вчиненого із застосуванням фізичного насильства, а тому є підстави не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні. На даний час відсутні відомості, які б вказували на неможливість утримування ОСОБА_4 під вартою. Вважає, що, застосувавши більш м`який запобіжний захід неможливо буде запобігти ризикам, викладеним у клопотанні.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримала з підстав, наведених у ньому, зазначила, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 02 квітня 2026 року надійшов до суду. В цей же день скеровано дане клопотання, оскільки строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 18 год. 20 хв. 08 квітня 2026 року, а ризики, що стали підставою для застосування такого запобіжного заходу, на даний час не зменшилися та продовжують існувати.

Захисник ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_5 , в судовому засіданні заперечила з приводу задоволення клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , просила визначити для обвинуваченого більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до такого висновку.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене: протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Згідно ч. 6 ст. 199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

Строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження (ч. 1 ст. 219 КПК України).

Слідчим суддею у судовому засіданні встановлено, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12015210060000368 від 29 серпня 2015 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, одержано Бучацьким районним судом Тернопільської області 02 квітня 2026 року.

Судом встановлено, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, надійшов до суду, однак підготовче судове засідання не проведено, відтак клопотання про продовження строку тримання під вартою, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 199 КПК України, розглядається слідчим суддею.

Відповідно до вимог ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Як убачається з клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що 29.08.2015 приблизно о 01:00 год. у ОСОБА_4 , який знаходився в с. Броварі Бучацького району по вулиці Центральній, біля сільського будинку культури, виник злочинний намір, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_4 , перебуваючи в с. Броварі Бучацького району по вулиці Центральній, біля сільського будинку культури, діючи умисно, підійшов до ОСОБА_6 , та відчуваючи до нього особисту неприязнь, умисно наніс йому один удар лівою ногою в область правої сторони обличчя, чим спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів кісток спинки носа, правої виличної кістки, правої виличної дуги, зовнішньої стінки правої гайморової пазухи та зовнішньої стінки правої орбіти, закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, садна та синця на обличчі, які не супроводжувались небезпечним для життя явищами і за ознакою тривалого, понад три тижні розладу здоров`я відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Разом з тим переломи кісток правої половини обличчя спричинили асиметрію обличчя та викликали енофтальм правого ока і є невиправними, тобто такі ушкодження для усунення викликаних ними стійких паталогічних змін потребують оперативного втручання – косметичної операції і є такими, що знівечують обличчя.

20 грудня 2016 року ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, що спричинило непоправне знівечення обличчя.

04 березня 2026 року ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 38 (тридцять вісім) днів без визначення розміру застави до 18 год. 20 хв. 08 квітня 2026 року.

Частиною 4 статті 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Таким чином, вирішення питання судом щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відбувається в порядку, передбаченому главою 18 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

На думку слідчого судді, про обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_4 та його можливу причетність до вчиненого кримінального правопорушення свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме: протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.10.2015; протокол допиту потерпілого ОСОБА_6 від 09.10.2015; висновок судового експерта № 8 від 03.02.2016; протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 11.03.2016; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 11.03.2016; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 13.12.2016; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 08.01.2017; протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 23.01.2017.

На переконання суду, наведені в клопотанні обставини, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри про вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

На думку слідчого судді, наведені у клопотанні обставини в достатній мірі підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії» Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може слугувати для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень».

Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Обставини даного кримінального провадження, на думку слідчого судді, дають достатні підстави припускати, що обвинувачений може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.

При встановленні наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - впливу на свідків, потерпілого, експерта в даному кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками, експертами у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.

Слідчий суддя визнає неспроможними доводи захисника щодо відсутності ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків та інших учасників у кримінальному провадженні, оскільки покази тих осіб, які ще не були безпосередньо допитані судом, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого судового розгляду. Перебуваючи на свободі, обвинувачений, як самостійно, так і через інших осіб, може здійснювати незаконний вплив на даних осіб, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеним.

Слідчий суддя також звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підорюваних чи обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

Тобто, в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, характер вчиненого злочину, особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, слідчий суддя вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 іншого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, не зможе попередити наявні ризики, визначені ст. 177 КПК України, оскільки такі продовжують існувати та не зменшилися, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе таким запобігти. Відтак, клопотання захисника про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу із тримання під ватрою на цілодобовий домашній арешт до задоволення не підлягає.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі ОСОБА_4 та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків та уникнути ризикам у провадженні, а тому його продовження є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.

Даних, які б свідчили, що обвинувачений ОСОБА_4 не може утримуватись в умовах слідчого ізолятору суду не надано.

За наведених обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 184, 193, 194, 196, 199, 219 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт – відмовити.

Клопотання прокурора Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_3 , подане в межах кримінального провадженні №12015210060000368, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 серпня 2015 року за ч.1 ст.121 КК України, про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 – задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 29 травня 2026 року.

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження та направити для відома та виконання Державній установі «Чортківська установа виконання покарань № 26» за адресою: м. Чортків вул. Лесі Українки, 3 Тернопільської області.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Бучацької окружної прокуратури в Тернопільській області ОСОБА_3 .

Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали закінчується 29 травня 2026 року о 23 год. 59 хв.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали проголошено 07 квітня 2026 року о 09.30 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1