ЄУН: 336/9751/25
Провадження №: 1-кс/336/235/2026
25.03.26
У Х В А Л А
іменем України
25 березня 2026 року м.Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши заяву ОСОБА_3 про відвід головуючої судді ОСОБА_6 у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 436-2, ч.ч. 1, 2 ст.110 КК України,
в с т а н о в и в:
24.03.2026 до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя з ДУ «Дніпровська установа виконання покарань» надійшла заява ОСОБА_3 , який утримується під вартою, про відвід судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_6 при розгляді кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 436-2, ч.ч. 1, 2 ст. 110 КК України.
Заява про відвід мотивована тим, що в нього є сумніви в неупередженості судді через її відношення до нього. Вважає, що суддя грубо порушує його право на захист та вимоги КПК, а саме. Всі клопотання прокурора задовільняє, а в його клопотаннях відмовляє. Суддя посилається на невідомі йому рішення ЄСПЛ, безпідставно виносить ухвали про продовження тримання його під вартою. Крім того, при проведення підготовчого судовго засідання не розглянула 50 заявлених ним клопотань та безпідставно, не виносячи відповідну ухвалу призначила справу до судового розгляду, хоча він заперечував, відмовилась дослідити докази його невинуватості, відмовилась повернути обвинувальний акт з заявлених ним підстав про винуватість інших осіб у вчиненні інших злочинів. Перейшла до розгляду обвинувачення, хоча є призумпція невинуватості. Суддя обмежувала його в часі до 5 хвилин для висловлення своєї позиції; відмовляє у дослідженні доказів, не задовільнила відвід прокурора. Крім того, в судовому засіданні 02.03.2026 суддя особисто усно відмовила у задоволенні відводу, який він заявив судді (хоча заяву про відвід розгляда суддя ОСОБА_7 ).
ОСОБА_3 в судовому засіданні заяву про відвід судді підтримав та просив її задовольнити.
Захисник ОСОБА_5 підтримала позицію ОСОБА_3 та просила задовольнити заяву про відвід судді.
Прокурор заперечував проти заяви ОСОБА_3 , зазначив, що суддя ОСОБА_6 провела підготовче засідання у відповідності до вимог КПК, розглянула та вирішила всі питання, які підлягають обов`язковому вирішенню в підготовчому судовому засіданні, а також дала роз`яснення по кожному з клопотань ОСОБА_3 щодо їх передчасного заявлення і вирушення їх при подальшому розгляді справи. При цьому судом надавались сторонам рівні умови і час для висловлення своєї позиції. В цілому ОСОБА_3 всі свої доводи вигадує, щоб затягнути розгляд справи і кожне засідання в цій справі розпочинається з тривалих промов ОСОБА_3 , який в тому числі порушує порядок в судовому засіданні і фактично не дає перейти до розгляду справи по суті. Також прокурор зазначив, що в апеляційному порядку жодна з ухвал головуючої судді ОСОБА_6 по цій справі не скасована.
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомила.
Неявка судді якому заявлено відвід, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду заяви про відвід судді.
Заслухавши пояснення заявника, захисника та прокурора, дослідивши матеріали справи, суддя дійшов до наступних висновків.
07.10.2025 до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025080000001514 від 18.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.436-2, ч.ч.1,2 ст.110 КК України.
Внаслідок автоматизованого розподілу судових справ обвинувальний акт переданий у провадження судді ОСОБА_6 .
Ухвалою суду від 07.10.2025 року було призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 14.01.2026 року призначено кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 436-2, ч.ч. 1,2 ст. 110 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя на 11.00 год. 19.01.2026 року.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні, викладені у статті 75 КПК України, і їх перелік є вичерпним.
Статтями 75, 76 КПК України передбачені підстави для відводу (самовідводу) судді.
Відповідно до ч.5 ст.80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим.
Відповідно до ч.7 ст.56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-ІV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Презумпція особистої неупередженості діє до тих пір, поки не доведено інше.
Із практики Європейського суду з прав людини випливає, що важливим питанням є питання довіри, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1998 року у справі «Веттштайн проти Швейцарії» тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
У висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред`являються їм у зв`язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.
ОСОБА_3 зазначив, що він заявляє судді відвід, оскільки у нього виникають сумніви в неупередженості судді, оскільки суддя призначила судовий розгляд (за текстом заяви "перейшла із розгляду справи із попереднього судового засідання до загального судового розгляду" ) без відповідної ухвали та не розглянуши в підготовчому судовому засіданні всі 50 його клопотань; не врахувала його позицію про заперечення щодо призначення справи до судового розгляду; не задовольнила його клопотання про повернення обвинувального акту; не задовільнила відвід прокурора.
При розгляді заяви про відвід встановлено, що ухвалою суду від 14.01.2026 призначено справу по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 436-2, ч.ч. 1, 2 ст. 110 КК України до судового розгляду, вирішено справу розглядати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
Підготовче судове засідання проведено за участю сторін кримінального провадження. При цьому, у відповідності до п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК судом прийнято рішення про призначення справи до судового розгляду.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК суд може повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу. Однак не задоволення клопотання обвинуваченого про повернення обвинувального акту не свідчить про упередженість судді, який приймає рішення за своїм внутрішнім переконанням на підставі закону.
Відповідно до ст. 315 КПК: ч. 1 - якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду;
ч.2 - з метою підготовки до судового розгляду суд: 1) визначає дату та місце проведення судового розгляду; 2) з`ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; 3) з`ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; 4) розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні; 5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду;
ч. 3 - під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу;
ч. 4 - під час підготовчого судового засідання суд роз`яснює обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів.
Зазначені вимоги КПК дотримані судом в повній мірі.
При цьому, суд приймає рішення про призначення справи до судового розгляду, вислухавши думку сторін судового провадження та може врахувати чи не врахувати їх думку, але жодним чином не залежить від згоди обвинуваченого на призначення справи до судового розгляду, а керується вимогами КПК.
Крім того, необхідно зазначити, що докази у кримінальному провадженні досліджуються під час розгляду справи по суті. Тому доводи заявника про відмову суддею в дослідженні доказі у підготовчому судовому засіданні, є неспроможними.
Щодо розгляду суддею особисто заявленого ній відводу, то відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК відвід повинен бути вмотивованим та відповідно до ч. 4 ст. 81 КПК якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.
Такі рішення суд приймає на власний розсуд на підставі закону.
Згідно з ч. 1 ст. 330 КПК якщо обвинувачений порушує порядок у залі судового засідання або не підкоряється розпорядженням головуючого у судовому засіданні, останній попереджає обвинуваченого про те, що в разі повторення ним зазначених дій його буде видалено з зали судового засідання. При повторному порушенні обвинуваченим порядку судового засідання він може бути видалений за ухвалою суду з зали засідання тимчасово або на весь час судового розгляду. Якщо такий обвинувачений не представлений захисником, суд зобов`язаний залучити захисника для здійснення захисту за призначенням і відкласти судовий розгляд на строк, необхідний для його підготовки до захисту.
Вказане рішення судом приймаєтьсяна власний розсуд на підставі закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 КПК під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Одним з критеріїв для визначення розумності строків кримінального провадження є поведінка учасників кримінального провадження, що передбачено п. 2 ч. 3 ст. 28 КПК.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 КПК України головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження.
Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.
Тобто, підтримання головуючим порядку в судовому засіданні є однією з ключових функцій судді, закріпленою в статті 321 КПК, тому суддя наділений дискреційними повноваженнями для підтримання такого порядку, в тому числі і щодо обмеження часу для промов сторін, із дотриманням принципів рівності та змагальності.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 81 КПК у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.
Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження - суд, який його здійснює.
Таким чином, заява про відвід прокурора була розглянута судом у відповідності до вимог КПК із постановленням відповідної мотивованої ухвали.
Щодо доводів заявника про відмову в розяснення ухвали, то судом з цього приводу була винесене мотивована ухала, із зазначенням підстав такої відмови.
На підставі викладеного, проаналізувавши доводи заявника, зазначені в його заяві про відвід судді ОСОБА_6 , приходжу до висновку, що заявник не довів упередженості чи неприязного ставлення судді ОСОБА_6 до обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження. Фактично відвід зводиться до незгоди обвинуваченого з прийнятими судом рішеннями.
Пункт 4 частини 1 статті 75 КПК України передбачає, що суддя, не може брати участь у кримінальному провадженні якщо існують обставини, які викликають сумнів в його неупередженості.
Такі обставини повинні об`єктивно існувати, а не бути надуманими.
Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.
Під час розгляду заяви про відвід судді, не встановлено обставин, які б викликали сумніви в неупередженості та необ`єктивності судді.
Незгода з процесуальними діями чи рішеннями судді не є підставою для відводу судді.
Як зазначив Європейський суд у справі «Мироненко і Мартиненко проти України» (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія А, N 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland, заява N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» Pullar v. theUnitedKingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports1996-III, с. 794, п. 38).
Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі ВеттштайнаWеttstеіn проти Швейцарії, п. 43).
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект, а саме наявність безсторонності, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. При чому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Факт вчинення суддею певних процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, не може розцінюватись як прояв упередженості та відсутності безсторонності судді під час розгляду судового провадження, оскільки у випадку непогодження з судовим рішенням та викладеними у ньому висновками суду, законом забезпечено право сторін кримінального провадження на оскарження в установленому законом порядку.
Суд зауважує, що за змістом положень статей 75, 76 КПК України незгода учасника кримінального провадження з процесуальними діями чи рішеннями судді не може бути підставою для відводу. Особа, яка вважає, що діями судді порушуються вимоги закону, має право на оскарження таких дій в порядку передбаченому законодавством. Повноваження щодо оцінки виконання судом першої інстанції вимог процесуального закону належить судам вищих інстанцій.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 75, 81, 82, 376 КПК України,
п о с т а н о в и в:
В задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_6 у кримінальному провадженні ЄУН 336/9751/25 по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 436-2, ч.ч. 1, 2 ст. 110 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1