Дата документу 10.03.2026
Справа № 334/9711/25
Провадження № 1-кп/334/376/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілої ОСОБА_4 ,
законного представника потерпілої ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у судовому засіданні матеріали кримінального провадження у відношенні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
встановив:
В провадженні Дніпровського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КПК України.
Під час судового засідання прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого. Прокурор зазначає, встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_7 обвинувачується у вчинення тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено суворе покарання що підвищує ризик незаконного переміщення. Також, після вчинення злочину обвинувачений не був затриманий на місці, а лише через деякий час, є військовослужбовцем, що також ускладнить забезпечення явки.
Існування ризику, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оцінюється виходячи із обставин кримінального провадження та особистої ситуації обвинуваченого, тобто фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та його моральні якості. Окрім того, вказаний ризик обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов`язаним із цим можливими негативними наслідками - суворістю передбаченого покарання. Також, після вчинення злочину ОСОБА_7 не був затриманий на місці,в встановлений та затриманий лише через деякий час, а також він є військовослужбовцем, що полегшить неконтрольоване переміщення (можливі відрядження/ротації) та ускладнить забезпечення явки.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_8 маючи відповідні копії матеріалів кримінального провадження може знати повні анкетні дані потерпілої та свідків, а тому може впливати на них – залякувати, просити змінити покази тощо. Крім того, потерпіла ОСОБА_9 є малолітньою, що об`єктивно підвищує її уразливість до психологічного тиску й маніпуляції дорослих осіб. зі слів потерпілої, під час події обвинувачений вже висловлював погрози фізичної розправи , що свідчить про реальність і невідкладність ризику повторного впливу та залякування. Також, ризик охоплює як безпосередній контакт обвинуваченого з потерпілої/її матір`ю (законним представником) та і опосередкований вплив через третіх осіб.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_7 був засуджений за ст. 407 КК України (самовільне залишення військової частини або місця служби) та звільнений від відбування покарання у зв`язку з повернення до служби. Така обставина свідчить, що обвинувачений раніше допускав грубі порушення правопорядку та дисципліни, однак уникнув фактичного відбування покарання. Крім того, у провадженні суду перебуває обвинувальний акт у іншому кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 (щодо вчинення ряду злочинів), що свідчить про множинність кримінально – правових претензій до обвинуваченого та антисоціальну спрямованість поведінки. Це демонструє стійкість антисоціальної поведінки, несприйнятливість до правових застережень та високу імовірність повторення злочинних дій або ескалації їх тяжкості для уникнення відповідальності. Жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Представник потерпілої адвокат ОСОБА_4 клопотання підтримала.
Законний представник потерпілої ОСОБА_5 клопотання підтримала.
Захисник проти клопотання заперечував.
ОСОБА_7 не заперечує проти задоволення клопотання.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 суд враховує особу обвинуваченого, його репутацію, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення. Крім того, суд вважає, що кримінальне правопорушення за ст. 186 ч. 4 КК України, в якому обвинувачується ОСОБА_7 становить небезпеку для суспільства, потерпілою у кримінальному проваджені є малолітня особа, враховується також і те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні та обґрунтовані підстави вважати, що ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, вчинити незаконний вплив на потерпілу або свідків, на даний час не зменшилися та не перестали існувати.
Судом не встановлено відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
При цьому суд вважає, що більш м`які запобіжні заходи, не будуть достатніми для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні прокурора та не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 .
Таким чином, суд приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 необхідно продовжити на строк до двох місяців.
Керуючись ст. 331 КПК України,
ухвалив:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - по 08 травня 2026 року включно.
Проголошення повного тексту ухвали 11.03.2026 року 15 год. 00 хв.
Ухала може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її проголошення до Запорізького апеляційного суду.
Суддя: ОСОБА_1