Справа № 2–285 / 11
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 січня 2011 року. м. Суми.
Зарічний районний суд м. Суми у складі : головуючого – судді Бойка В.Б.,
при секретарі – Москаленко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, до Публічного акціонерного товариства « ОТП Банк «, 3-ті особи : Чернишенко Вікторія Вікторівна, Зарічний відділ ДВС Сумського МУЮ
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
В С Т А Н О В И В :
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що між сторонами 16.10.2008 року було укладено кредитний договір, за умовами яких відповідач ( далі – ПАТ ) надав позивачу кредит у розмірі 34461,72 доларів США на споживчі цілі, терміном до 16.10.2013 року. З метою забезпечення належного виконання зобов»язань, позивач надав в іпотеку належну йому 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_1. У зв»язку з невиконанням кредитного договору, за заявою ПАТ, приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Чернишенко В.В. було 13.03.2010 року було вчинено виконавчий напис, відповідно до якого звернуто стягнення на вищевказану квартиру для погашення кредитної заборгованості. Посилаючись на те, що нотаріальну дію було вчинено з порушенням чинного законодавства : попередження боржнику містило вимогу про повернення меншої суми коштів, первинна бухгалтерська документація нотаріусом не досліджувалася, безспірність заборгованості не перевірялася, позивач просить ухвалити рішення про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вказав, що для вчинення нотаріальної дії були надані всі необхідні документи, розмір заборгованості було визначено у повній відповідності з умовами укладеного між сторонами кредитного договору та доповнень до нього. Жодну із складових заборгованості позивач не оспорив, доказів погашення боргу не надав. Відтак вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню.
3-тя особа - Чернишенко В.В. в судове засідання не з»явилась, надала заперечення, в яких позов не визнає з тих же підстав, що і відповідач. Просить слухати справу у її відсутність.
3-тя особа - Зарічний відділ ДВС Сумського МУЮ свого представника в судове засідання не направив, п ро час розгляду справи повідомлявся. Відгуку на позов не надав.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи, вважає, що заявлені вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного. Згідно зі ст.ст. 10-11 та 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Судом встановлено, що між сторонами 16.10.2008 року було укладено кредитний договір, за умовами яких ПАТ надав позивачу кредит у розмірі 34461,72 доларів США на споживчі цілі, терміном до 16.10.2013 року ( а.с. 12-22 ).
З метою забезпечення належного виконання зобов»язань, позивач надав в іпотеку належну йому 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 ( а.с. 50-51 ).
У зв»язку з невиконанням умов кредитного договору, ПАТ 10.02.2010 року вручив позивачу вимогу про погашення заборгованості. Її отримання позивач визнає ( а.с. 52 ).
В подальшому, за заявою ПАТ, приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Чернишенко В.В. було 13.03.2010 року було вчинено виконавчий напис, відповідно до якого звернуто стягнення на вищевказану квартиру для погашення кредитної заборгованості ( а.с. 49 ).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, яка полягає у визнанні за суб’єктом цивільного права можливості укладати договори (або утримуватись від укладення договорів) і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої домовленості.
Ст. 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.
Під час вчинення виконавчих написів нотаріус керуєвався законодавством України, зокрема, положеннями Цивільного кодексу України, Закону України « Про нотаріат », Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затв. постановою КМУ №1172 від 29.06.1999 р.
Статтями 87 та 88 Закону України « Про нотаріат » передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється КМУ. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Аналогічні норми містить і розділ 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Пунктом 284 вказаної Інструкції передбачено, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою КМУ.
Відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затв. постановою КМУ №1172 від 29.06.1999 р., для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються :
а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Судом встановлено, що при зверненні до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису на договорі іпотеки, відповідачем ( заявником ) було подано всі необхідні документи, передбачені законодавством для вчинення даної нотаріальної дії : оригінал договору іпотеки, копія кредитного договору з додатковими угодами та графіком платежів, виписка по рахунку, розрахунок заборгованості, вимога банку на адресу ОСОБА_2 про усунення порушення зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки з розпискою адресата про її отримання 10.02.2010 р., а також інші документи, що підтверджують правовий статус банку та повноваження його представників.
Із поданих нотаріусу розрахунку заборгованості та графіку платежів, що є невід'ємною частиною кредитного договору, вбачалося, що позичальник допускає прострочення виконання основного зобов'язань за забезпеченим іпотекою кредитним договором, не сплачує належні до сплати платежі у строки та в розмірах, які встановлені кредитним договором. Вимога банку від 09.02.2010 р. вих. № С00-04/183 до ОСОБА_2 про погашення заборгованості задоволена в добровільному порядку не була.
Слід зазначити також, що жодних заперечень у відповідь на вказану вимогу банку ОСОБА_2 не заявив. На стадії судового розгляду справи жодну із складових заборгованості позивач не оспорив, доказів погашення боргу на час вчинення нотаріальної дії не надав. При проведенні розрахунків заборгованості відповідач врахував умови укладеного між сторонами кредитного договору, а також змін до нього.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що виконавчий напис на договорі іпотеки було вчинено з дотриманням норм чинного законодавства.
Суд критично відноситься до позиції позивача. Зокрема, і в попередженні, і у виконавчому написі нотаріуса мова йде про стягнення однакової суми боргу. Різницю між сумами, вказаними в цих документах, складають лише витрати, пов»язані з вчиненням виконавчого напису. Про їх покладання на сторону, винну в порушенні умов кредитного договору, позивач був повідомлений ( а.с. 52 ).
Посилання позивача на те, що первинна бухгалтерська документація нотаріусом не досліджувалася, відтак і безспірність заборгованості не перевірялася, не заслуговують на увагу. Зокрема, як зазначалося вище, для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами в обов»язковому порядку надаються оригінал нотаріально посвідченої угоди, а також документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Всі ці документи нотаріусу були подані, він їх перевірив та вважав достатніми для вчинення нотаріальної дії.
Окрім того, вищенаведені нормативні акти не передбачають обов»язкове дослідження нотаріусом первинних бухгалтерських документів, безспірність вимог банку може бути встановлена із застосуванням різних джерел та доказів. Законодавством не заборонено самому кредитору зробити для підготовки нотаріальної дії розрахунок заборгованості за кредитним договором. В свою чергу, боржник мав всі можливості подати свої розрахунки боргу, співпрацювати з банком та/або нотаріусом.
Також, необхідно зазначити, що рішення господарського суду по одній конкретній справі не свідчить про порушення вимог законодавства при вчиненні нотаріального напису. Не виключено, що, в певному випадку, нотаріусу і необхідно було подати окремі первинні документи, однак це не стосується ситуації, що розглядається судом в рамках даної цивільної справи.
Керуючись ст.ст. 87-88 Закону України « Про нотаріат «, п.п. 282-284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затв. постановою КМУ №1172 від 29.06.1999 р., ст.ст. 10-11, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, відмовити за необґрунтованістю.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків на апеляційне оскарження або після розгляду справи апеляційним судом у разі, коли рішення суду не скасоване.
СУДДЯ В.Б. БОЙКО