УХВАЛА
23 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 756/404/24
провадження № 61-1491ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області 27 листопада
2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області, Орган опіки та піклування Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав,
та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю ,
ВСТАНОВИВ:
1. 26 січня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє
представник - адвокат Голоденко Л. О., засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області 27 листопада 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року, повний текст якої складено 26 грудня 2025 року.
2. Касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених
статтею 392 ЦПК України.
3. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинного бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
4. Заявником у касаційній скарзі не вказано третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області та передбачених пунктом 3 частини другої статті 392 ЦПК України відомостей щодо вказаного учасника справи.
5. Крім того, частиною другою статті 389 ЦПК України визначено,
що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
6. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено: підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
7. Разом з цим, при поданні касаційної скарги з підстав, передбачених частиною першою статті 411 цього Кодексу зазначаються обґрунтування необхідності скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, а саме:
1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;
4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;
5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;
7) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
8. При поданні касаційної скарги з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу зазначаються обґрунтування підстав для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд та/або порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
9. Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
10. При цьому, обов`язковою умовою касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є обґрунтованість підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
11. Зазначеним вимогам касаційна скарга не відповідає. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявник зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо: повноважень апеляційного суду самостійно витребовувати висновок органів опіки та піклування; чи може суд досліджувати та покладати в основу судового рішення докази, отримані з порушенням вимог Закону України «Про захист персональних даних», Закону України «Про доступ до судових рішень»; правової природи протоколів опитування, складних адвокатом у межах його професійної діяльності; необхідності уточнення, у яких саме випадках ухилення від сплати аліментів може визнаватися допустимим або виправданим, а у яких безумовно свідчить про невиконання батьківських обов`язків та має правове значення для вирішення спору, пов`язаних із дитиною; допустимості обґрунтування судових висновків про доцільність або недоцільність позбавлення батьківських прав на підставі матері чи батька до іншої дитини, а також чи може належне ставлення до інших дітей вважатися підтвердженням виконання батьківських обов`язків саме щодо тієї дитини, стосовно якої виник спір; про допустимість вчинення судом у межах однієї ухвали закриття підготовчого провадження, призначення справи до розгляду по суті, витребування доказів та залучення третіх осіб (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
12. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, він повинен зазначити норму права, щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи, а також навести чіткі доводи висновкам судів попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає їх неправильність.
13. Про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики свідчить, зокрема, відсутність єдиного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, велика кількість справ щодо вирішення подібних правовідносин, які перебувають на розгляді судів.
14. Формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини.
15. Отже, не є підставою касаційної оскарження, зокрема, посилання заявника на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах без конкретизації норми права, щодо застосування якої відсутній вказаний висновок та відсутності обґрунтування необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо норми матеріального права у спірних правовідносинах.
16. Водночас, подана касаційна скарга не містить відповідного обґрунтування пункту 3 частини другої статті 389 України, оскільки не зазначено норми/норм права, щодо яких відсутній висновок їх застосування із конкретизацією змісту правовідносин, обґрунтованої необхідності для формування висновку Верховного Суду щодо застосування норми/норм матеріального права у спірних правовідносинах.
17. У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
18. При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями замість заявника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, що не наведені у касаційній скарзі.
19. Тому заявнику, у разі необхідності, необхідно уточнити підстави касаційного провадження та навести щодо них відповідні обґрунтування.
20. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються: копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
21. Касаційна скарга містить докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів до неї матеріалів учасникам справи, однак, вказане не є виконанням вимог пункту 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України, оскільки касаційну скаргу до суду подано не в електронній формі, а тому заявник мав надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
22. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються: документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
23. До касаційної скарги долучено документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
24. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
25. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
26. Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
27. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
За подання позовної заяви про розірвання шлюбу з одночасним поділом майна судовий збір справляється за розірвання шлюбу і за поділ майна (частина третя статті 6 Закону України «Про судовий збір»).
28. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України
на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становив 3 028 гривень.
29. Як встановлено зі змісту касаційної скарги, заявник оскаржує судові рішення в частині вирішення первісного та зустрічного позовів, які пред`явлені у 2024 році та містять по одній вимозі немайнового характеру.
30. Враховуючи викладене, за подання цієї касаційної скарги, підлягає сплаті судовий збір у розмірі 4 844,80 грн (3 028 * 0,4 * 2 * 200 %).
31. З урахуванням сплаченої заявником суми судового збору підлягає доплаті судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (4 844,80 - 2 422,40).
32. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у
м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
33. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України
«Про судовий збір».
34. За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, надати її копії та копії доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи, та документ, що підтверджує сплату судового збору.
35. Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених
статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху.
36. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області 27 листопада 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною і підлягатиме поверненню заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя А. А. Калараш