ESRG

Einheitliches staatliches Register
der Gerichtsentscheidungen

Ухвала № 133180307

Vorlesen ist vorübergehend nicht verfügbar

 

Справа № 358/688/25 Провадження № 2/358/76/26

**УХВАЛА**

**про відмову у призначенні експертизи **

09 січня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебединець Г.С.,

секретар судового засідання Ведмеденко І.В.,

за участю позивача ОСОБА\_1 , відповідача ОСОБА\_2 , представника відповідача – адвоката Чернобая О.В., розглянув у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції по цивільній справі за позовом ОСОБА\_1 до ОСОБА\_3 , третя особа – ОСОБА\_4 про захист порушеного авторського права на твір образотворчного мистецтва клопотання представника відповідача про призначення комплексної судової фототехнічної і комп\`ютерно-технічної експертизи,-

**В С Т А Н О В И В:**

В провадженні Богуславського районного суду Київської області на стадії підготовчого провадження перебуває вказана цивільна справа.

24\.12.2025 в підготовчому судовому засіданні представник відповідача – адвокат Чернобай О.В. підтримав клопотання про призначення у справі** **комплексної судової фототехнічної і комп\`ютерно-технічної експертизи в новій редакції від 15.12.2025 (Т.2 а.с.7-8). Клопотання обгрунтував наступним. Так, у відзиві на позовну заяву відповідачка зробила припущення, що зазначений об\`єкт можливо створений програмою штучного інтелекту. Крім того, до матеріалів справи надані нотаріальні свідчення ОСОБА\_5 щодо створення нею малюнка кота Сфінкса в 2023 році. Цей об\`єкт є ідентичний об\`єкту щодо використання якого виник спір, тільки без шипованого комірця. Сторона відповідача робить припущення, що третя особа у даній справі могла використати раніше створений іншою особою ( ОСОБА\_5 ) в програмі штучного інтелекту MidJorney об\`єкт (реалістичне зображення кота Сфінкса) для додавання до нього шипованого комірця. Сторона відповідача вважає, що питання про те, коли саме був створений об\`єкт який позивача називає твором образотворчого мистецтва під назвою « ІНФОРМАЦІЯ\_1 », чи створений він програмою штучного інтелекту чи якоюсь іншою програмою, чи не відбулось нанесення шипованого комірця на вже створений раніше об\`єкт . Вказані питання мають важливе значення для правильного становлення кола прав, які мала чи не мала третя особа і відповідно кола прав, які має позивач. Ці питання потребують спеціальних фототехнічних і комп\`ютерно-технічних знань. З цих підстав сторона позивача просить призначити у справі комплексну фото-технічну та комп\`ютерно-технічну експертизу.

В підготовчому судовому засіданні відповідач ОСОБА\_3 клопотання представника про призначення експертизи підтримала та просила задовольнити.

Позивач ОСОБА\_1 заперечував проти задоволення клопотання. В обґрунтування доводів зазначив, що клопотання про призначення експертизи грунтується на припущеннях; експертиза не може бути призначена судом для підтвердження або спростування припущень; переписка з ОСОБА\_6 не має доказового значення, оскільки не належить до предмету доказування; з урахуванням презумпції авторства обставини, для встановлення яких представник відповідача просить призначити експертизу, не входять до предмету доказування в даній справі.

Для вирішення вказаного клопотання судом було оголошено перерву.

Суд, дослідив клопотання, вислухав думку учасників справи приходить до наступного висновку.

На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази як будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи , у відповідності до ч.2 ст. 76 ЦПК України, встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі для з\`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Порядок призначення судової експертизи у науково-дослідних судово-експертних установах міністерства юстиції України, обов\`язки, права та відповідальність судового експерта, організація та оформлення їх результатів визначається Законом України «Про судову експертизу», Цивільним процесуальним кодексом України, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об\`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1\) для з\`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2\) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Частинами 4, 5 ст. 103 ЦПК України передбачено, що питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом, учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз\`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов\`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Таким чином, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідно до п.п. 1.2.5. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5, основними видами (підвидами) експертизи є, зокрема: експертиза у сфері інтелектуальної власності: літературних та художніх творів; фонограм, відеограм, програм (передач) організації мовлення; винаходів і корисних моделей; промислових зразків; сортів рослин і порід тварин; комерційних (фірмових) найменувань, торговельних марок (знаків для товарів і послуг), географічних зазначень; топографій інтегральних мікросхем; комерційної таємниці (ноу-хау) і раціоналізаторських пропозицій; економічна у сфері інтелектуальної власності.

В роз\`ясненнях, викладених у пунктах 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», звернуто увагу судів на необхідність суворого додержання вимог закону при призначенні судових експертиз та використанні їх висновків. Вказано на неприпустимість призначення експертизи у випадках, коли з\`ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, а також порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Таким чином, судова експертиза- це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об\`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Таким чином судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв\`язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.

Таким чином, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Згідно п.12 Постанови Пленуму ВСУ від 04.06.2010 № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім

випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому порушником авторських і (або) суміжних прав можуть бути будь-які учасники цивільних відносин, які своїми діями (бездіяльністю) порушують особисті немайнові і (або) майнові права суб\`єктів авторських прав і (або) суміжних прав.

У зв\`язку з цим суду слід виходити з того, що майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи; шкоди, завданої суб\`єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв\`язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди.

**Позивач повинен довести** факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв\`язок між завданою шкодою і діями відповідача. При цьому суду слід виходити із наявності матеріально-правової презумпції авторства. Зокрема, первинним суб\`єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор

на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.

**Відповідач, який заперечує проти позову**, зобов\`язаний довести виконання вимог Закону «Про авторське право та суміжні права» при використанні ним об\`єкту авторського права і (або) суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію

винного завдання шкоди.

Згідно п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 04.06.2010 № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», звернуто увагу судів на те, що згідно з Угодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності процедури, які стосуються захисту прав інтелектуальної власності, не повинні бути безпідставно ускладнені, вартість їх здійснення не повинна бути високою або супроводжуватися значними матеріальними

затратами, вони не повинні містити безпідставні часові обмеження або невиправдані затримки. У зв\`язку з цим судам важливо дотримуватися норм чинного законодавства щодо порядку призначення і проведення судових експертиз, які повинні призначатися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо дійсної необхідності такого призначення.

Разом з тим, з урахуванням зазначених вище доводів та презумпції авторства, суд приходить до висновку, що клопотання представника відповідача про призначення у справі комплексної фото-технічної та комп\`ютерно-технічної експертизи не підлягає задоволенню, оскільки поставлені експерту питання не входять до предмета доказування у даній цивільній справі.

Факт наявності авторського права повинен бути доведений позивачем, відповідач, в даній справі повинен довести дотримання ним відповідного Закону та спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди.

Щодо апеляційного оскарження ухвали.

Так, відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

У частині першій статті 353 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, на які може бути подана апеляційна скарга окремо від рішення суду.

Перелік, зазначений у ч. 1 ст. 353 ЦПК України, не містить ухвали про залишення без задоволення заяви про призначення експертизи.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (рішення ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року).

Таким чином, право на суд, складовим якого є право доступу до правосуддя, в аспекті апеляційного оскарження ухвали місцевого суду, може бути обмежено на національному рівні з легітимною метою та із забезпеченням пропорційності при застосуванні відповідних правових засобів, передбачених процесуальним законом. Наведене не має наслідком порушення права на доступ до правосуддя.

Правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16-ц (провадження № 14-205цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18), у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 522/18296/14-ц (провадження № 14-62цс19).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Така мета є легітимною.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.

Право на апеляційне оскарження учасники справи та заінтересовані особи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхнім процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.

Враховуючи наведене, ухвала суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви про призначення експертизи по справі не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, а заперечення на неї можуть включатися до доводів апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. (частина друга статті 353 ЦПК України). Цей припис згідно з позицією Конституційного Суду України слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду (абзац п\`ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).

Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення. Тобто, оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду, яким спір має бути вирішений по суті.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.102,103, 353 ЦПК України, суд, -

**У Х В А Л И В:**

В задоволені клопотання представника відповідача – адвоката Чернобая Олега Валерійовича про призначення у справі комплексної судової фототехнічної і комп\`ютерно-технічної експертизи – відмовити.

Ухвала про відмову у призначенні експертизи окремому оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

 ** **Головуючий: суддя ** **

 ** **Г. С. Лебединець