УХВАЛА
21 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 930/771/23
провадження № 61-12716ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Немирівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Немирівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 02 травня
2023 року позовну заяву ОСОБА_1 позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 02 травня 2023 року.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 серпня 2023 року визнано дії ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 02 травня 2023 року повернуто заявнику.
У вересні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційні скарги на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 серпня 2023 року та на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 вересня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2025 року (провадження № 61-13478сво23) закрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Немирівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди за касаційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 серпня 2023 року та на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 вересня 2023 року.
12 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 серпня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2025 року (провадження № 61-3288ск25) касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 серпня 2023 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги. Заявнику запропоновано подати заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести підстави для його поновлення, та надати відповідні докази на підтвердження причини пропуску такого строку та копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості всіх учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2025 року (провадження № 61-3288ск25) касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 серпня 2023 року визнано неподаною та повернено заявнику.
21 липня 2025 року ОСОБА_1 втретє подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 серпня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2025 року (провадження 61-9668ск25) касаційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявникові.
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 вчетверте звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 серпня 2023 року у вказаній справі.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 звернувся із заявою про відвід суддів Верховного Суду Лідовця Р. А., Синельникова Є. В., Білоконь О. В., Яремка В. В., Грушицького А. І., Коротуна В. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В. на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України, оскільки вказані судді безпідставно залишали без руху та повертали його касаційні скарги в інших провадженнях.
Протоколом автоматизованої системи документообігу суду від 14 жовтня
2025 року справу призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід Хопти С. Ф. , Яремка В. В. та суддів Верховного Суду Коротуна В. М., Синельникова Є. В., Білоконь О. В., Грушицького А. І., Шиповича В. В. залишено без розгляду; заявлений ОСОБА_1 відвід судді Верховного Суду Лідовця Р. А. визнав необґрунтованим та ухвалив заяву передати для вирішення зазначеного питання, у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 жовтня 2025 року вказану заяву передано для вирішення судді Верховного Суду Каларашу А. А.
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Лідовця Р. А. від участі у розгляді цієї справи.
У відкритті касаційного провадження належить відмовити з таких підстав.
Згідно з вимогами частини третьої статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;
2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Передбачений статтею 394 ЦПК України строк є присічним (преклюзивним), який не підлягає поновленню. З його спливом особа втрачає право на касаційне оскарження безвідносно до поважності причин його пропуску, за винятком випадків неповідомлення особи про розгляд справи та виникнення обставин непереборної сили.
У наведеній ситуації з метою вирішення процесуального питання допуску до касаційного оскарження судових рішень суд касаційної інстанції враховує, оцінює та перевіряє наведені заявником виняткові обставини, які зумовили тривалий пропуск строку звернення з касаційною скаргою, тобто ті обставини, які визначені виключно у частині третій статті 394 ЦПК України.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - Реєстр) не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Установлено, що повний текст постанови Київського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року складений 26 лютого 2024 року. Крім того, 28 лютого 2024 року забезпечено надання загального доступу до цієї постанови у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Касаційну скаргу, стосовно якої вирішується питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, подано ОСОБА_1 10 жовтня 2025 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
У пунктах 91-96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) зазначено, що: «позивач (заявник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи або відповідного судового провадження. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.
ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Такий підхід є складовою частиною принципу правової визначеності у площині запобігання перегляду остаточних судових рішень за відсутності вагомих для цього підстав.
Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
Норма про відмову у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (частина друга статті 358 ЦПК України), на переконання Великої Палати Верховного Суду, не порушує саму сутність права доступу до правосуддя, а запровадження наведеного процесуального строку відповідає завданням цивільного судочинства та основним засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема таким, як: «змагальність сторін» (кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) та «неприпустимість зловживання процесуальними правами» (учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається).
Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «особою, не повідомленою про розгляд справи» (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або відповідного судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої було відкрито судове провадження».
У пунктах 152-153 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) зазначено, що: «ураховуючи імперативний характер положень частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) та те, що річний строк, визначений вказаною процесуальною нормою, є присічним і поновленню не підлягає, суд позбавлений у цьому випадку можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Отже, розглядати доводи апеляційної скарги щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження немає законних підстав, оскільки ці доводи перевіряються після дотримання п`ятнадцятиденного строку на оскарження, а не річного».
Із судових рішень у цій справі убачається, що заявник неодноразово звертався з касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду від 15 серпня 2023 року, Верховним Судом було роз`яснено заявникові про необхідність усунення недоліків касаційної скарги, зокрема подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність та відповідає прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, наведеній, зокрема в його рішенні «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року та інших.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана 10 жовтня 2025 року після одного року з дня складення повного тексту оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції, а виключні обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, відсутні, у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою належить відмовити на підставі частини третьої статті 394 ЦПК України.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Немирівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник