ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 130831732

Озвучення тимчасово недоступне

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_2

прокурорів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

захисників – ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

обвинуваченого – ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_11 від розгляду кримінального провадження №42023164690000030 від 06.07.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_10 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 409 КК України, -

встановив:

Захисник ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 під час розгляду клопотання прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в рамках кримінального провадження №42023164690000030 від 06.07.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_10 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 409 КК України, заявив про недовіру та відвід судді Приморського районного суду ОСОБА_11 від розгляду вказаного кримінального провадження.

Обґрунтовуючи подану заяву захисник ОСОБА_9 послалась на те, що вона не здійснювала захист ОСОБА_10 ні під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023164690000030 від 06.07.2024 року, ні вже після направлення обвинувального акту в цьому кримінальному провадженні на розгляд до Приморського районного суду м. Одеси. Так, 03.10.2025 року захисник ОСОБА_9 звернулась до суду з клопотанням про надання матеріалів судової справи для ознайомлення та відкладення підготовчого судового засідання на інший день та час для підготовки позиції сторони захисту, проте суддею ОСОБА_11 було відмовлено в задоволенні вказаного клопотання.

За таких обставин, захисник ОСОБА_9 вважає, що подальше здійснення правосуддя у кримінальному провадженні суддею Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_11 є неможливим, позаяк її дії у справі викликають сумніви у її неупередженості.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_9 підтримала доводи заяви про відвід судді ОСОБА_11 та просила його задовольнити.

Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав заявлений відвід та зазначив, що в діях судді ОСОБА_11 наявні порушення ст. 317 КПК України, оскільки суд зобов`язаний надати учасникам можливість ознайомитися із матеріалами кримінального провадження.

Захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримали заявлений відвід та зазначили, що суддею ОСОБА_11 було порушено право на захист обвинуваченого ОСОБА_10 .

Обвинувачений ОСОБА_10 підтримав думку своїх захисників.

В судовому засіданні сторона обвинувачення заперечувала проти задоволення клопотання сторони захисту посилаючись на те, що в даному випадку має місце зловживання процесуальними правами, оскільки доводи на підтвердження обставин щодо відводу судді є безпідставними.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши доводи заяви про відвід, оцінивши на предмет їх обґрунтованості, суд приходить висновку, що відвід є необґрунтованим, а аргументи заявника не мають зв`язку з підставами для відводу, з огляду на наступне.

Пункт 4 частини 1 статті 75 КПК України передбачає, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

З метою дотримання загальновизнаних інституційних гарантій правосуддя таких як незалежність і безсторонність суду, усунення судді відбувається через самовідвід (самоусунення) або на підставі заяви про відвід, поданої особою, що бере участь у кримінальному провадженні.

Відповідно до частин 3-5 статті 80 КПК України, заява про відвід може бути заявлена як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження; заява про відвід під час судового провадження подається до початку судового розгляду; відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до ч.1 ст.81 КПК України, у разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду.

Кримінальне процесуальне законодавство висуває загальні вимоги до вмотивованості відводу, тому суд також застосовує практику ЄСПЛ як джерело права.

Суд керується сталою практикою ЄСПЛ в оцінці вмотивованості відводу, зокрема критеріями, що були чітко висвітлені у справі Mironenko та Martenko проти України (Рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року, заява № 4785/02, параграфи 66-71) та в основоположних справах Wettstein проти Швейцарії (Рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року, заява № 33958/96, параграфи 42-44) та Kyprianou проти Кіпру (Рішення ЄСПЛ від 15 грудня 2005 року, заява № 73797, параграфи 119, 121). ЄСПЛ вказав, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Існування неупередженості повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку самого судді, що означає необхідність встановити, чи мав останній у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суддя достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його неупередженості, відповідно до практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).

Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є в цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», № 33949/02, § 49-52, від 09.11.2006).

Під час розгляду заяви захисника ОСОБА_9 , судом не встановлено існування будь-яких сумнівів в об`єктивності судді та її неупередженості, що було б підставою для її відводу на підставі положень кримінального процесуального закону, які регламентують підстави для відводу судді. Таких доказів стороною захисту не надано. Отже, відсутні підстави вважати, що побоювання сторони захисту в неупередженості судді ОСОБА_11 та її необ`єктивності, є об`єктивно виправданими.

Навпаки, судовим розглядом заяви про відвід судді, встановлено, що побоювання сторони захисту у недостатній неупередженості та необ`єктивності судді ОСОБА_11 ґрунтуються на власних припущеннях і нічим не підтверджуються та фактично зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями прийнятими суддею в ході розгляду кримінального провадження №42023164690000030 від 06.07.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_10 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 409 КК України, що в свою чергу не є підставами для заявлення відводу судді, тому доводи сторони захисту суд визнає необґрунтованими та безпідставними.

За встановлених в судовому засіданні підстав заявлення відводу судді ОСОБА_11 , суд вважає за необхідне зазначити, що кримінальне процесуальне законодавство не наділяє суд першої інстанції повноваженнями здійснювати перевірку та оцінку процесуального порядку розгляду кримінальних проваджень, а інші обставини, які б викликали сумнів в неупередженості судді ОСОБА_11 або її об`єктивності, стороною захисту не наведені.

Беззаперечно, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи – це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Водночас, такий інститут не є інструментом перегляду судового рішення чи додаткового роз`яснення мотивів його ухвалення.

Незгода з судовим рішенням має втілюватися у його апеляційному оскарженні або, якщо рішення окремому оскарженню не підлягає, – у включенні заперечень проти таких рішень до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1ст. 392 КПК.

Таким чином, незгода учасника кримінального провадження із судовим рішенням не може бути розцінена як прояв упередженості суду, а тому не може бути підставою для його відводу.

Суд також наголошує, що саме головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, послідовністю вчинення процесуальних дій (ст.321 КПК України), а в разі незгоди з процесуальними рішеннями суду, який розглядає справу, сторона захисту вправі оскаржити такі рішення в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, а не заявляти про недовіру суду.

Таким чином, приймаючи до уваги відсутність підстав, визначених ст.ст. 75, 76 КПК України для задоволення відводу судді ОСОБА_11 , суд визнає доводи захисника ОСОБА_9 , викладені у заяві про відвід безпідставними, та які не свідчать про можливу упередженість та необ`єктивність судді ОСОБА_11 під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчинені злочинів, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 409 КК України, а тому заява про відвід судді задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 75, 76, 81, 369 – 372, 376 КПК України, суд –

постановив:

У задоволенні заяви захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_11 – відмовити.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя

Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1

Єдиний унікальний номер справи: №522/17419/24

Номер провадження № 1-кс/522/5568/25

Головуючий суддя – ОСОБА_1

Ухвала № 134928680

Відкрити повний перегляд

Справа №522/17419/24

Провадження №1-кп/522/1761/26

УХВАЛА

13 березня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції об`єднані обвинувальні акти у кримінальних провадженнях №42023164690000030 від 06.07.2023 року та №42024164690000013 від 02.02.2024 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Одеси, українця, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (на момент вчинення злочину), у військовому званні «полковник», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч.5 ст. 407, ч. 4 ст. 409, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 114-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувають об`єднані обвинувальні акти у кримінальних провадженнях №42023164690000030 від 06.07.2023 року та №42024164690000013 від 02.02.2024 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 409, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

На теперішній час відносно обвинуваченого ОСОБА_3 діє запобіжний захід у вигляді застави із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строк дії яких закінчується 15.03.2026 року.

У судовому засіданні прокурор надав клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у зв`язку зі сплатою застави та існуванням ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

У клопотанні прокурор просив суд продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 , а саме:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися з м. Одеси та Одеської області без дозволу суду, крім необхідності виїзду до м. Києва за викликом у судові засідання;

- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 з приводу обставин вчиненого кримінального правопорушення;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Потребу у продовженні строку дії зазначених обмежувальних заходів прокурор пояснював продовженням існування ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому ОСОБА_3 обвинувачується.

Ризик переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду прокурор обґрунтовував: тяжкістю покарання, що загрожує ОСОБА_3 у випадку доведення його винуватості; широким колом знайомств і зв`язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, які він може використати з метою переховування, у тому числі для залишення території України; можливістю безперешкодного перетину державного кордону, що пов`язана з непоширенням на обвинуваченого обмежень щодо виїзду за межі України, запроваджених у зв`язку з воєнним станом; майновим станом обвинуваченого, який надає йому можливість забезпечити своє існування в умовах переховування.

Ризик незаконного впливу на свідків та спеціаліста прокурор обґрунтовував: практичною спроможністю впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки більшість з них є його колишніми підлеглими за часів проходження ним служби на посадах районних військкоматів м. Одеси та перебування на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ; використанням широкого кола знайомств, зв`язків, соціального статусу та авторитету, набутих під час здійснення професійної діяльності, які дають ОСОБА_3 можливість впливати на інших свідків з метою зміни раніше наданих показань, надання суперечних показань або відмови від їх дачі.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином прокурор обґрунтував міцними робочими та позаробочими зв`язками обвинуваченого з працівниками державних, правоохоронних та контролюючих органів місцевого та загальнодержавного рівня, органів місцевого самоврядування, які можуть бути використані ОСОБА_3 для впливу на наслідки судового розгляду кримінального провадження.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому ОСОБА_3 обвинувачується, прокурор обґрунтував тим, що ОСОБА_3 також є підсудним у декількох кримінальних провадженнях №42023164110000003 від 26.04.2023 року за ст. 368-5 КК України, №42023164690000030 від 06.07.2023 року за ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 409 КК України, №6202300000000803 від 18.09.2023 року за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, що вказує на те, що він може скоїти інше кримінальне правопорушення.

У зв`язку з наведеним, з метою здійснення дієвого контролю за поведінкою ОСОБА_3 та гарантуванню дотримання установлених судом обмежень, ураховуючи відомості про особу обвинуваченого, характер вчинених кримінальних правопорушень, просив продовжити строк дії раніше визначених обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисники щодо клопотання прокурора в частині продовження строку дії обов`язків заперечували.

Захисник ОСОБА_8 надав до суду клопотання в порядку ст. 201 КПК України про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов`язання, у якому також заперечував в частині визначення обов`язків не відлучатися з м. Одеси та Одеської області без дозволу суду, крім необхідності виїзду до м. Києва та Київської області за викликом у судові засідання та носити електронний засіб контролю.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту та просив залишити без змін обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді застави, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України та враховані слідчим суддею при обранні відносно ОСОБА_3 відповідного запобіжного заходу, не зменшилися.

Розглянувши клопотання прокурора, сторони захисту, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження в рамках заявлених клопотань, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.

Статті 194, 199 КПК України визначають порядок застосування та продовження запобіжного заходу. Виходячи з їх змісту, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Виходячи з положень цих статей, а також з огляду на стадію здійснення цього кримінального провадження, суд може змінити раніше застосований до обвинуваченого запобіжний захід, або продовжити строк дії раніше визначених обов`язків лише у разі, якщо сторона, яка звернулась до суду з відповідним клопотанням, доведе, що раніше заявлені ризики зменшилися або втратили свою актуальність, що спростовує потребу у подальшому збереженні самого запобіжного заходу або обмежувальних заходів, які покладаються на обвинуваченого одночасно з ним.

Суд встановив, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2025 року відносно ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою з одночасним визначенням застави для забезпечення виконання обов`язків визначених КПК України, у розмірі 14670 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 44420760,00 грн. та покладенням таких обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні з приводу обставин вчиненого кримінального правопорушення;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

26.09.2025 року за ОСОБА_3 була внесена застава у розмірі 44420760,00 грн.

На теперішній час відносно ОСОБА_3 продовжує діяти запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 44420760,00 грн.

Згідно з об`єднаними обвинувальними актами ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 358, ч.5 ст. 407, ч. 4 ст. 409 КК України, за ступенем тяжкості три з яких (ч. 1 ст. 114-1,ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст.409 КК України) належать до тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від п`яти до десяти років.

Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченого бути засудженим на тривалий строк.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (п. 33 рішення у справі «W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).

З цього слідує, що саме по собі обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.

Такими факторами у цьому кримінальному провадженні є, зокрема, час перебування на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , за який він міг набути широке коло зв`язків серед співробітників різних державних та правоохоронних формувань, використовуючи які може реалізувати ризик втечі та ухилення від суду; можливість накопичення фінансових ресурсів за тривалий період перебування на вище вказаній посаді.

Також варто враховувати, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який відповідним Указом Президента України продовжено до 03.02.2026 року.

Водночас, попри існуючі наразі обмеження щодо перетину державного кордону чоловіками призовного віку, суд, ураховуючи, що ОСОБА_3 звільнено з військової служби за станом здоров`я, не виключає можливість здійснювати перетину ним кордону навіть в умовах воєнного стану.

Ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді можливого ув`язнення у майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим.

Однак, ураховуючи стадію здійснення цього кримінального провадження, суд констатує підтвердження прокурором виключно ризику переховування від суду, оскільки стадія досудового розслідування була завершена складанням обвинувального акта.

Прокурор у клопотанні покликався на авторитет та зв`язки, набуті ОСОБА_3 під час проходження ним служби на посадах районних військкоматів м.Одеси, перебування на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 та його взаємозв`язок із свідками, більшість з яких є його колишніми підлеглими, що надає обвинуваченому потенційну можливість впливати на цих осіб.

Безумовно, отримані в силу службової діяльності стосунки наведеного характеру або відносини, які випливають із почуття поваги та авторитету, мають зазвичай тривалий характер і формують сталі соціальні зв`язки, які у випадку необхідності можуть бути використані з метою впливу на показання свідків у цьому кримінальному провадженні як самостійно, так і через інших осіб.

Крім того, важливе значення відіграє така засада кримінального провадження як безпосередність дослідження судом показань свідків (ст. 23 КПК України). Вказане обумовлюється тим, що ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а відтак і з протоколами допитів свідків, обвинувачений вочевидь ознайомлений зі змістом наданих ними показань на стадії досудового розслідування, а отже у суду існує достатньо підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій, спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню.

Отже, у суду існує достатньо підстав вважати, що з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений може вдатись до впливу на свідків та інших осіб, яким відомі обставини вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Також, на думку суду, на теперішній час існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який обґрунтовується тим, що обвинувачений є підсудним у інших кримінальних провадженнях та може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, зважаючи на необхідність отримання джерела доходів.

При цьому, зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути замінений на інший - більш або менш суворий.

Тобто, запобіжний захід може бути зміненим чи скасованим коли це виправдовується обставинами справи, зумовленими виникненням нових обставин після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, а також виявленням тих, які існували раніше, але про які не було відомо сторонам на час прийняття рішення про застосування запобіжного заходу, зокрема, якщо в ході кримінального провадження суттєво змінюються підстави застосування запобіжного заходу, а також обставини, які враховувалися при його обранні (змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я підозрюваного тощо).

Тож у клопотанні про зміну запобіжного заходу мають бути зазначені нові суттєві обставини, підтверджені відповідними доказами, які не були предметом розгляду при застосуванні/зміні/продовженні запобіжного заходу.

Як вбачається з тексту клопотання та що підтвердила сторона захисту в судовому засіданні, підставою для зміни ОСОБА_3 запобіжного заходу є сукупність, зокрема таких обставин як зниження рівня встановлених ризиків.

При вирішенні питання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_3 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави, слідчим суддею в повній мірі надавалася правова оцінка наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення останнім вище вказаних кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 358 КК України, обставинам можливого вчинення таких кримінальних правопорушень, характеризуючим підозрюваного даним, ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, а також можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Доводи сторони захисту про те, що ризики відпали, а підозрюваний ОСОБА_3 має міцні соціальні зв`язки, також досліджувались та враховувались слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу.

Враховуючи, що в ході розгляду клопотання про зміну відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді застави, не було встановлено обставин, які б вказували на відсутність або зменшення ризиків, встановлених при застосуванні та продовженні запобіжного заходу відносно нього, беручи до уваги, що застосований запобіжний захід у повній мірі забезпечив належну процесуальну поведінку ОСОБА_3 та, таким чином, забезпечив досягнення мети застосування такого запобіжного заходу, суд приходить до переконання, що подане клопотання сторони захисту про його зміну на особисте зобов`язання задоволенню не підлягає.

За наслідком розгляду клопотання прокурора судом встановлено, що стороною обвинувачення доведено продовження існування ризиків переховування ОСОБА_3 від суду та незаконного впливу на свідків, яким кореспондують зазначений у клопотанні прокурора обов`язки утримуватися від спілкування зі свідками та здати на зберігання до відповідного органу паспорт (паспорти) для виїзду за кордон або інші документи, що дають право на виїзд з України.

Окрім того, під час розгляду клопотання суд не встановив, що застосований відносно ОСОБА_3 електронний засіб контрою суттєво порушує нормальний уклад життя чи спричиняє значні незручності в його носінні або становить небезпеку для життя та здоров`я, відтак доводи щодо недоцільності продовження обов`язку носіння електронного засобу контролю суд відхиляє.

Додатково суд зазначає, що у випадку технічної несправності електронного засобу контролю, особа, на яку судом покладено обов`язок його використовувати, може звернутись до уповноваженого підрозділу Національної поліції та ініціювати заміну електронного засобу контролю, окремих деталей пристрою спостереження, в тому числі мережевого та мобільного зарядних пристроїв.

Суд також вважає, що продовження обвинуваченому обов`язку не відлучатися з м. Одеси та Одеської області без дозволу суду, крім необхідності виїзду до м. Києва та Київської області за викликом у судові засідання є виправданим з огляду на встановлений під час розгляду клопотання ризик його переховування від суду, а отже і ймовірність приводу ОСОБА_3 у судові засідання, що зумовлює необхідність у обізнаності про актуальне місце проживання обвинуваченого.

За своєю суттю, покладення процесуальних обов`язків на обвинуваченого є допоміжним засобом процесуального примусу, що спрямований на нівелювання ризиків кримінального провадження. На переконання суду, ті обов`язки, строк дії яких просить продовжити прокурор, у комплексі із заставою здатні зменшити ризики кримінального провадження та забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_3 своїх процесуальних обов`язків. Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи захисту про те, що покладені на ОСОБА_3 обов`язки не викликані необхідністю нівелювання ризиків. Зазначене також свідчить, що необхідність покладення на обвинуваченого ОСОБА_3 конкретних обов`язків прокурором була доведена.

З урахуванням наведених мотивів, а також з огляду на те, що обов`язки, строк дії яких просив продовжити прокурор, не є надмірно обтяжливими для обвинуваченого ОСОБА_3 , клопотання прокурора підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 194, 199, 314, 369, 372, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу, відмовити.

Клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 , задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 2 (два) місяці строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися з м. Одеси та Одеської області без дозволу суду, крім необхідності виїзду до м. Києва та Київської області за викликом у судові засідання;

- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 з приводу обставин вчиненого кримінального правопорушення;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомити про покладені на нього обов`язки та роз`яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Встановити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 , до 11.05.2026 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 394 КПК України.

Повний текст ухвали складено та проголошено 17.03.2026 року о 14 год. 50 хв.

Суддя ОСОБА_1