ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 130515744

Озвучення тимчасово недоступне

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3161/25 Справа № 175/510/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(резолютивна частина)

24 вересня 2025 року м. Кривий Ріг

24 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

за участю

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг в режимі відеоконференції матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського районного судуДніпропетровської областівід 15 вересня 2025 року, якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень за п.п. 6, 9 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 146 КК України, ОСОБА_6 ,до 13.11.2025 року включно, без визначення розміру застави-

ВСТАНОВИЛА:

Враховуючи, що складання повного тексту ухвали потребує значного часу, керуючись ст. 376 КПК України, колегія суддів оголошує її резолютивну частину.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 – 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 – залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного судуДніпропетровської областівід 15 вересня 2025 року про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали буде проголошений в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг 24 вересня 2025 року о 13:30 годині.

Судді:

Ухвала № 136266996

Відкрити повний перегляд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1706/26 Справа № 175/510/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

за участю

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг в режимі відеоконференції матеріали контрольного провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2026 року, якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 п.п. 6, 9 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст.15 ч. 3 ст. 146 КК України, ОСОБА_7 , до 04 червня 2026 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Дніпровського районного судуДніпропетровської областівід 06 квітня 2026 року, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п.6, 9 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст.187, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 146 КК України, ОСОБА_7 ,до 04.06.2026 року включно,без визначення розміру застави. Мотивуючи вказане рішення, суд зазначив, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, за які законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання до довічного позбавлення волі із конфіскацією майна, а також, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не зникли та не змінились під час розгляду клопотання. Вік та стан здоров`я обвинуваченого дозволяють застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

На зазначену ухвалу суду обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій він просить ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2026 року скасувати та обрати йому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, або у разі альтернативи визначити заставу з урахуванням його майнового стану. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно не розглянув його клопотання, що має значення для встановлення істини по справі. Зазначає, що знищення речових доказів без належних доказів, позбавляє можливості їх безпосереднього дослідження. Вказує на те, що на відеозаписах не зафіксовано момент вилучення речових доказів з транспортного засобу. Звертає увагу на те, що він одружений, має постійне місце проживання, тобто має міцні соціальні зв`язки. Зазначає, що за період тримання його протягом 21 місяця під вартою, не зафіксовано факту спроби переховування і ризики незаконного впливу на свідків або вчинення нових правопорушень.

Також, на зазначену ухвалу суду захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій він просить ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нову, якою змінити запобіжний захід ОСОБА_7 у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. В разі відмови в задоволенні апеляційної скарги, просить розглянути питання щодо визначення застави, як альтернативний вид запобіжного заходу із покладанням на обвинуваченого обов`язків в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України. Звертає увагу на те, що ОСОБА_7 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одружений, тобто має міцні соціальні зв`язки. Зазначає, що відсутні і ризики незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого правопорушення у цьому ж кримінальному провадженні є недоведеними, а клопотання не містить будь-яких доводів того, у чому саме будуть полягати такі ризики. Вказує, що клопотання не містить посилання на жодні обставини, які б свідчили на користь того, що обвинувачений вчиняв чи буде вчиняти такі дії. Просить врахувати, що його підзахисний зобов`язується своєчасно з`являтися у судові засідання, ні яким чином не буде впливати на потерпілого та свідків, спеціалістів, експертів у цьому ж кримінальному провадженню та скоювати нові кримінальні правопорушення. Вважає, що питання застосування альтернативного виду запобіжного заходу у вигляді застави є правом суду. Клопотання слідчого або прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави повинно мати у своєму змісті відповідне обґрунтування неможливості забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного у разі внесення ним застави. При цьому, вказані доводи прокурора не повинні бути абстрактними, загальними або шаблонними, як того вимагає практика ЄСПЛ.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали доводи своїх апеляційних скарг та наполягали на їх задоволенні, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти доводів апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 5 ст. 394 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.

Згідно вимог ст. 12 КПК України кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання. Таким чином, законність та обґрунтованість обмеження права на свободу та особисту недоторканність має бути перевірена судом у найкоротший строк.

Згідно з практикою Європейського Суду, зокрема рішенням у складі Великої палати у справі «Labita v.Italy» від 06.04.2000 р., тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Як встановлено з наданих судом першої інстанції матеріалів, запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 продовжений під час судового провадження в суді першої інстанції до 04 червня.2026 року включно, без визначення розміру застави.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та законності застосованого до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів враховує, що він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п.6, 9 ч. 2 ст.115, ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 146 КК України, за яке законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання до довічного позбавлення волі із конфіскацією майна. Судовий розгляд кримінального провадження не закінчено, у зв`язку з чим, враховуючи принцип безпосереднього дослідження доказів судом, обвинувачений може переховуватись від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Колегія суддів зазначає, що судовий розгляд кримінального провадження не закінчено, у зв`язку з чим існує ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків, оскільки такі не були допитані безпосередньо судом, тому існує певна ймовірність незаконного впливу на них з боку обвинуваченого або зацікавлених осіб з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Колегія суддів погоджується з висновками суду I інстанції, що з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, офіційного джерела доходу не має, інкриміновані йому кримінальні правопорушення мають корисливий характер, обвинувачений може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.

Колегія суддів зазначає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не буде гарантувати виконання ОСОБА_7 своїх процесуальних обов`язків.

Можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою передбачають вимоги 183 КПК України. Вік та стан здоров`я обвинуваченого дозволяє застосувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Тяжкість, характер та обставини інкримінованих злочинів свідчать про вагомість заявлених ризиків, які дійсно на теперішній час не зменшились, і яким не здатні запобігти більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою.

Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.

Доводи апеляційних скарг як обвинуваченого так і захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, не є слушними, оскільки обмеження його права на свободу в даному випадку є виправданим та необхідним, через неможливість в жодний інший спосіб запобігти його втечі та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

Відповідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування та щодо злочину, який спричинив загибель людини.

На думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 про необхідність визначення йому застави не є слушними, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується в умисному вбивстві, а тому, відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, суд І інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про можливість не визначати заставу обвинуваченому по даному кримінальному провадженню.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 щодо не розгляду клопотань, знищення речових доказів без належних доказів та фальсифікації доказів, колегія суддів апеляційної інстанції залишає без розгляду, оскільки вони не є предметом розгляду в розумінні положень ст. 422-1 КПК України, оскільки на даній стадії судового провадження апеляційний суд оцінює законність саме ухвали про продовження строків тримання під вартою і лише шляхом перевірки обставин, які підтверджують чи спростовують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою.

Європейським судом з прав людини визнано виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

В даному випадку тривалість судового розгляду, не спростовує необхідність продовження обраного запобіжного заходу, а викликана складністю кримінального провадження, великим обсягом доказів, що належить дослідити, та саме по собі не утворює підстав для звільнення з під варти та не свідчить про неможливість подальшого застосування даного виду запобіжного заходу.

Таким чином, перевіривши ухвалу суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстави для її скасування відсутні, всі доводи апеляційної скарги захисника були предметом розгляду в суді І інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 – 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 – залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2026 року про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: