УХВАЛА
03 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/6505/23
03 вересня 2025 року
м. Київ
Справа № 904/6505/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Васьковського О.В.
розглянувши заяву ОСОБА_1
про відвід колегії суддів : Жукова С.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Огородніка К.М.
від розгляду справи № 904/6505/23
за позовом ОСОБА_1
до Асоціації "Власників житлових будинків "Золоті ключі"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ОСОБА_2
про припинення юридичної особи,
ВСТАНОВИВ:
29.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2025 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 у справі №904/6505/23 разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2025 для розгляду справи №904/6505/23 визначено склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий (доповідач), Баранець О.М., Мамалуй О.О.
19.08.2025 до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів, а саме суддів Кролевець О.А. та Мамалуя О.О. від розгляду справи №904/6505/23.
Розпорядженням в.о. заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 20.08.2025 №32.2-01/1937 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку із відпусткою суддів Баранця О.М. та Мамалуя О.О.
20.08.2025, 21.08.2025, 22.08.2025 призначення не відбулось у зв`язку із тим, що не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи, що підтверджується протоколами щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Розпорядженням в.о. заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 25.08.2025 №32.2-01/2008 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку із відпусткою судді Мамалуя О.О.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025 для розгляду справи №904/6505/23 визначено склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий (доповідач), Баранець О.М., Студенець В.І.
Ухвалою Верховного Суду від 25.08.2025 у справі №904/6505/23 заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Кролевець О.А. та Мамалуя О.О. від розгляду справи №904/6505/23 визнано необґрунтованою, передано матеріали справи на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Кролевець О.А. та Мамалуя О.О.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025 для розгляду заяви про відвід суддів у справі №904/6505/23 визначено головуючого суддю Картере В.І.
Ухвалою Верховного Суду від 27.08.2025 у справі №904/6505/23 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині відводу судді Кролевець О.А. від розгляду справи №904/6505/23. Заяву ОСОБА_1 в частині відводу судді Мамалуя О.О. залишено без розгляду як таку, що втратила предмет у зв`язку з неперебуванням судді Мамалуя О.О. у складі колегії суддів, яка розглядає справу №904/6505/23.
28.08.2025 до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Кролевець О.А. - головуючого судді, суддів Баранця О.М., Студенця В.І. від розгляду справи №904/6505/23.
У заяві про відвід суддів Краснораменський Андрій Ігорович посилається на п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України. Вказана заява обґрунтована тим, що колегія суддів в ухвалі від 25.08.2025 здійснила необ`єктивну заяву стосовно ОСОБА_1 і ввела в оману учасників справи, суспільство і державу стосовно заявника щодо фактичних обставин у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 29.08.2025 заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: Кролевець О.А. - доповідач (головуючий), Баранця О.М., Студенця В.І. від розгляду справи №904/6505/23 визнано необґрунтованою, передано матеріали справи на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: Кролевець О.А. - доповідач (головуючий),Баранця О.М., Студенця В.І.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви про відвід у справі №904/6505/23 визначено суддю Верховного Суду Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2025.
Розглянувши вказану заяву, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.
В силу положень частин другої та третьої статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Відповідно до частин першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").
Стаття 6 Конвенції вимагає, що суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України").
Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.
При цьому, особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).
Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).
Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
При цьому, імперативними положеннями частини четвертої статті 35 ГПК визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відтак сама по собі незгода учасника справи із рішенням судді, його припущення з тих чи інших питань не свідчать про упередженість, необ`єктивність чи заінтересованість судді та не є підставою для відводу останнього відповідно до наведених норм Господарського процесуального кодексу України.
Верховний Суд враховує, що вичерпний перелік обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів чинним законодавством не визначений, а тому вирішення питання про визнання тих чи інших доводів тими обставинами, мова про які йде у пункті 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться у межах дискреційних повноважень суду.
Разом з тим, заявник не навів обґрунтованих обставин, які б викликали сумнів у неупередженості чи об`єктивності суддів.
При цьому Суд зауважує, що в умовах значного навантаження на судову систему, надходження значної кількості процесуальних документів, наявність технічних помилок, спричинених "людським фактором", не може однозначно свідчити про упередженість та/або необ`єктивність суддів.
З огляду на викладене, заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Кролевець О.А., Баранця О.М., Студенця В.І. від розгляду справи №904/6505/23, зводиться до незгоди зі змістом ухвали Верховного Суду від 25.08.2025 у справі №904/6505/23, аргументи заявника є такими, що не узгоджуються із наведеними вище нормами законодавства, не підтверджені належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, ґрунтуються на припущеннях, які не містять об`єктивно обґрунтованих посилань на дійсні обставини, що викликали б сумнів у об`єктивності або неупередженості суддів Кролевець О.А., Баранця О.М., Студенця В.І. і які б могли бути перевіреними та/чи/або переконливі факти, які б могли викликати сумнів у їх об`єктивності і неупередженості, а відтак могли б бути підставою для відводу суддів в розумінні статей 35, 36 Господарського процесуального кодексу України, а тому суд відмовляє у задоволенні заявленого відводу.
На підставі викладеного та керуючись статтями 35, 36, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Кролевець О.А., Баранця О.М., Студенця В.І. від розгляду справи №904/6505/23 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Васьковський