**УХВАЛА**
03 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/14598/17
**Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: **
Булгакової І. В.,
**розглянувши матеріали касаційної скарги** Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (далі - Товариство)
**на ухвалу **Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 та** **
**постанову** Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2025
**за позовом** Товариства
**до: **1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері-Завод бурового обладнання";
2\) Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері-Бурове обладнання (Україна)";
3\) Товариства з обмеженою відповідальністю "Консорис Партнери"
**про **стягнення 3 397 091,17 доларів США та 75 389 577,42 грн,
**ВСТАНОВИВ:**
Товариство 20.08.2025 (через систему "Електронний суд") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу** **Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 (про** **видачу дублікатів наказів) і** **постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2025 у справі № 910/14598/17 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву скаржника повністю.
Разом з тим до скарги додано клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги.
Дослідивши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Відповідно до приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, предметом касаційного оскарження є ухвала** **Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 у цій справі, залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2025, якою заяву Товариства про видачу дублікатів наказів у цій справі задоволено частково.
Відповідно до *абзацу другого* частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Абзацом третім пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України встановлено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, порушення яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права припустився суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цього рішення.
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України *має обов\`язково наводитись у взаємозв\`язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.*
Натомість у поданій скарзі як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України із зазначенням того, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень не було враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах, які скаржник наводить у касаційній скарзі, а також посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права, тобто як для оскарження судового рішення, зазначеного у *пунктах 1, 4* *частини першої* вказаної норми.
Однак касаційна скарга взагалі не містить посилання* *на підставу подання касаційної скарги, яка *визначена відповідним абзацом статті 287 ГПК України*, як для оскарження судових рішень, передбачених *пунктами 2, 3 частини першої цієї ж норми, *а Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті.
Водночас Суд звертає увагу скаржника, що наведені окремі посилання на норми ГПК України у контексті доводів касаційної скарги не можуть автоматично ототожнюватись Судом з власної ініціативи як обґрунтування неправильного застосовування судами попередніх інстанцій саме усіх цих норм матеріального права без прямої вказівки на це скаржника.
Отже, наведена скаржником у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження судового рішення, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, *не підпадає під правове регулювання* підстав касаційного оскарження *судових рішень, визначених у пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України*.
З огляду на викладене скаржнику необхідно обґрунтувати неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права з посиланням на підставу подання касаційної скарги, визначену *відповідним абзацом частини другої статті *287 ГПК України *з огляду на предмет касаційного оскарження (ухвала суду)*.
Враховуючи, що скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладеного у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, **_шляхом подання скарги у новій редакції_**__, в якій зазначити підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену відповідним *абзацом частини другої статті 287 ГПК України *(*як для оскарження судового рішення, передбаченого пунктами 2, 3 частини першої статті 287 названого Кодексу) *з урахуванням предмета касаційного оскарження.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
З огляду на залишення касаційної скарги без руху подане скаржником клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень залишається без вирішення до усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
**ПОСТАНОВИВ:**
1\. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" на ухвалу** **Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 і** **постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2025 у справі № 910/14598/17 залишити без руху.
2\. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" строк для усунення недоліків, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3\. Роз\`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
**Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова**