ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 129795191

Озвучення тимчасово недоступне

УХВАЛА

28 серпня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/8316/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жукова С.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2025

у справі

за заявою 1) Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк", 2) Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Захід-Резерв"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект Майстер"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 грудня 2024 року відмовлено Головному управлінню ДПС у м. Києві, як відокремленому підрозділу ДПС, у визнанні кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект Майстер" на суму 688833,03 грн.

Зобов`язано ліквідатора банкрута - арбітражну керуючу Петровську Наталію Андріївну (свідоцтво №1910 від 15.04.2019) вчинити всю повноту дій, спрямованих на виявлення та повернення активів банкрута у ліквідаційній процедурі (вичерпний перелік заходів), завершити ліквідаційну процедуру та подати на затвердження суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, складений у відповідності до норм Кодексу України з процедур банкрутства.

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою суду, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу в частині відмови ГУ ДПС у м. Києві у визнанні кредитором скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити грошові вимоги ГУ ДПС у м. Києві на загальну суму 688833,03 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 ухвалу Господарського суду міста Києва від 23 грудня 2024 року залишено без змін.

До Верховного Суду від Головного управління ДПС у м. Києві надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 у справі №910/8316/20 в частині відмови у визнанні кредитором.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/18384/15 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2025.

За результатами розгляду матеріалів цієї скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу приз-вело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

У касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункти 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, скаржником взагалі не обґрунтовано пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України належним чином, а тому скаржнику необхідно надати письмові пояснення в яких конкретизувати визначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, а саме зазначити норму права (пункт, абзац, частина тощо) щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення цієї справи.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам заявник. В іншому випадку вказане б призвело до порушення таких принципів цивільного процесу, як змагальності та диспозитивності.

Отже ГУ ДПС у м. Києві не дотримався вимог пункта 5 частини 2 статті 290 ГПК України.

Крім того, відповідно до пункту 6 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено вимоги особи, яка подає скаргу.

Верховний Суд зазначає, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.

Повноваження суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги, передбачені статтею 308 ГПК України, а саме:

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;

4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;

5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;

6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;

7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

У резолютивній частині касаційної скарги, ГУ ДПС у м. Києві просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 у справі №910/8316/20.

Таким чином, вищевказана вимога касаційної скарги не може бути визнана такою, що відповідає пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України, не містить чітких та однозначних вимог щодо оскаржуваних рішень з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтею 308 ГПК України.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати вимоги особи, яка подає скаргу.

Оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги, суд звертає увагу скаржника на необхідність уточнити/конкретизувати вимоги касаційної скарги у справі №910/8316/20 та викласти їх повно та однозначно.

Також, відповідно до статті 291 Господарського процесуального кодексу України, особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Учасниками у справі про банкрутство згідно ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).Виходячи зі змісту наведеної норми, особа, яка оскаржує судове рішення, повинна надавати суду прямий доказ, який однозначно свідчив би про повідомлення сторін про оскарження особою судових рішень.

Не повідомлена належним чином сторона у справі, як учасник господарського процесу, позбавлена можливості володіти об`єктивною інформацією стосовно руху господарського процесу.

Судом встановлено, що матеріали касаційної скарги не містять доказів надсилання копії касаційної скарги Публічному акціонерному товариству Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк», Страховому товариству з додатковою відповідальністю «Захід-Резерв» та LINKENFORD MANAGEMENT LIMITED.

Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- надати письмові пояснення в яких конкретизувати визначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження;

-уточнити/конкретизувати вимоги касаційної скарги у справі №910/8316/20 та викласти їх повно та однозначно;

- надати суду докази надсилання копії касаційної скарги всім учасникам справи.

З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 у справі №910/8316/20 залишити без руху.

2. Надати Головному управлінню ДПС у м. Києві строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Головному управлінню ДПС у м. Києві усунути недоліки, встановлені в цій ухвалі у такий спосіб:

- надати письмові пояснення в яких конкретизувати визначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження;

-уточнити/конкретизувати вимоги касаційної скарги у справі №910/8316/20 та викласти їх повно та однозначно;

- надати суду докази надсилання копії касаційної скарги всім учасникам справи.

4. Роз`яснити Головному управлінню ДПС у м. Києві, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, до касаційної скарги будуть застосовані наслідки, які передбачені положеннями ч. 2 ст. 292 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С.В. Жуков

Ухвала № 109741663

Відкрити повний перегляд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"22" березня 2023 р. Справа№ 910/8316/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Остапенка О.М.

Сотнікова С.В.

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

на ухвалу господарського суду м.Києва від 09.02.2023р.

(повний текст складено 09.02.2023р.)

у справі №910/8316/20 (суддя Омельченко Л.В.)

за заявою 1.Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк (далі - ПАТ АКБ) «Індустріалбанк»

2.Страхового товариства з додатковою відповідальністю (далі - СТДВ) «Захід-Резерв»

до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Проект Майстер»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м.Києва від 09.02.2023р. у справі №910/8316/20 повернуто Головному управлінню ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ, заяву про визнання кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Проект Майстер» та додані до неї документи.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, 20.02.2023р. Головне управління ДПС у м.Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України подало апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду м.Києва від 09.02.2023р., в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та повернути для подальшого розгляду заяви про визнання кредиторських вимог Головного управління ДПС у м.Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України. Також апелянт в апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали.

Дослідивши подану апеляційну скаргу Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Перевіривши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що копія апеляційної скарги не надіслана всім учасникам провадження у справі, а саме кредиторам - ПАТ АКБ «Індустріалбанк» та СТДВ «Захід-Резерв». Докази її направлення відсутні.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.258 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

За визначенням ст.1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ст. 2 Закону України "Про судовий збір").

Згідно зі ст.3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційних та касаційних скарг на судові рішення.

Розміри ставок судового збору встановлено ст.4 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до п.п.7 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" в даному випадку за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду судовий збір сплачується у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням вказаних приписів Закону, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 01.01.2023р. (2684 грн.), при зверненні до суду з цією апеляційною скаргою судовий збір мав бути сплачений в розмірі 2684 грн.

Перевіривши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що доказів сплати судового збору за її подання до апеляційної скарги не додано.

Натомість, за текстом апеляційної скарги скаржник зазначив, що він звільнений від сплати судового збору відповідно до п.27 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", яким передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Проте, зазначені пояснення скаржника щодо ненадання доказів сплати судового збору з посиланням на його звільнення від сплати судового збору є необґрунтованими з огляду на те, що об`єктом апеляційного оскарження є судове рішення - ухвала про повернення заяви про визнання кредитором у зв`язку з неусуненням недоліків заяви, що не є тотожним зі зверненням податкового органу до суду з позовом про стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29.05.2018р. у справі №915/955/15 про те, що при поданні апеляційних та касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом України "Про судовий збір" справляння судового збору за подання заяв (скарг), за результатом яких виносяться такі ухвали, судовий збір підлягає сплаті як на ухвалу господарського суду в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до п.п.7 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір".

Крім того, колегія суддів враховує висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 24.07.2020р. у справі №911/4241/15, відповідно до якого положення норми п.п.7 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", якою передбачено ставку судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено цим Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

Суд виходив з того, що норми п.27 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" щодо звільнення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів від сплати судового збору, не застосовуються до заяв про визнання грошових вимог таких органів до боржника, поданих у справах про банкрутство.

Вищевказана позиція також викладена в ухвалах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.02.2023р. у справі №910/11437/20, від 09.03.2023р. у справі №905/515/22, від 01.03.2023р. у справі №9/10 за наслідками подання і розгляду заяв з кредиторськими вимогами податкових органів.

Отже, подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогами ст.258 ГПК України, яка встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Згідно ч.2 ст.260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.258 цього Кодексу, застосовуються положення ст.174 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч.1 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно ч.2 ст.174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, на підставі ст.ст.174, 260 ГПК України, з метою надання стороні можливості виправити вищенаведені недоліки шляхом подання в строк, визначений цією ухвалою, докази надсилання копії апеляційної скарги всім учасникам провадження у справі, а саме кредиторам - ПАТ АКБ «Індустріалбанк» та СТДВ «Захід-Резерв» і докази сплати судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі.

Відповідно до приписів ч.4 ст.174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Враховуючи викладене, керуючись ст.174, ст.258, ч.2 ст.260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на ухвалу господарського суду м.Києва від 09.02.2023р. по справі №910/8316/20 залишити без руху.

2.Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали Головне управління ДПС у м.Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України має право усунути недоліки, а саме подати до Північного апеляційного господарського суду докази надсилання копії апеляційної скарги всім учасникам провадження у справі, а саме кредиторам - ПАТ АКБ «Індустріалбанк» та СТДВ «Захід-Резерв» і докази про сплату судового збору в сумі 2684 грн.

3.Роз`яснити Головному управлінню ДПС у м.Києві, як відокремленому підрозділу Державної податкової служби України що, в разі невиконання зазначеної ухвали суду в строк, визначений п.2 її резолютивної частини, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

4.Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.

Головуючий суддя В.О. Пантелієнко

Судді О.М. Остапенко

С.В. Сотніков