ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 129671718

Озвучення тимчасово недоступне

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

20 серпня 2025 року м. Київ 320/41564/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Жукова Є.О., розглянувши заяву про забезпечення позову, подану одночасно з позовною заявою

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «МЕГАПОЛІС»

до

Державної служби України з безпеки на транспорті

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «МЕГАПОЛІС» звернулося із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд:

- забезпечити позов у даній справі шляхом винесення ухвали про зупинення стягнення на підставі постанови Державної служби України з безпеки на транспорті від 18.02.2025 року № 101205 про застосування адміністративно-господарського штрафу, що здійснюється в межах виконавчого провадження №78704302, відкритого Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення на користь Державної служби України з безпеки на транспорті штрафу у розмірі 17000,00 грн.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 101205 від 18.02.2025р., винесена Відділом державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті, є виконавчим документом на підставі якого може бути здійснено стягнення суми штрафу.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що в разі незастосування заходів забезпечення позову, буде унеможливлений ефективний захист прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «МЕГАПОЛІС».

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.08.2025 заява про забезпечення позову розподілено судді Жуковій Є.О.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, повно та всебічно дослідивши аргументи та наданні на їх підтвердження докази, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою та другою статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

При цьому, частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно із Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу (постанова Верховного Суду від 14.05.2021 р. у справі № 320/3957/20).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач обґрунтовує необхідність застосування таких заходів тим, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 101205 від 18.02.2025р., винесена Відділом державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті, є виконавчим документом на підставі якого може бути здійснено стягнення суми штрафу.

На підтвердження зазначених обставин, позивач надав до суду: постанову про відкриття виконавчого провадження; постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; постанову про стягнення виконавчого збору, постановлені в рамках виконавчого провадження №78704302 на підставі оскаржуваної постанови Державної служби України з безпеки на транспорті від 18.02.2025 року № 10120.

Оцінюючи обґрунтування позивача та надані на їх підтвердження докази, суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.

Варто зазначити, що саме по собі відкриття виконавчого провадження на підставі оскаржуваної постанови Державної служби України з безпеки на транспорті від 18.02.2025 року № 10120 без наведення позивачем обставин, які обґрунтовано свідчать про неможливість відновлення прав та інтересів у разі задоволення позову, не є беззаперечним свідченням настання тяжких негативних наслідків для позивача, та, відповідно, не свідчить про наявність обставин, за яких допускається вжиття заходів забезпечення позову.

Поряд з цим, при вирішенні питання щодо забезпечення позову, суд позбавлений можливості дослідити фінансовий стан заявника, та його співвідношення із можливими санкціями та наслідками для здійснення господарської діяльності, з огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «МЕГАПОЛІС» не додало до позовної заяви документи, які б містили відомості щодо його поточних фінансових показників, обсягу оборотних коштів (активів), розміру грошових коштів, розміщених в тому числі на банківських рахунках, тощо.

Побідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2025 у справі №260/976/25.

Крім того, щодо посилання заявника на унеможливлення ефективного захисту прав та інтересів останнього без вжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову, суд зазначає, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є беззаперечними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 22.09.2022 у справі №160/1609/22; від 29.09.2022 у справі №380/3826/21.

Поряд з цим, чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав заявника, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.

Також суд враховує те, що з аналізу обраного позивачем заходу забезпечення позову та суб`єктного складу учасників адміністративної справи №320/41564/25 вбачається, що Державна служба України з безпеки на транспорті не приймає рішення щодо арешту коштів позивача.

Більше того, суд зазначає, що постанови, прийняті державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в рамках виконавчого провадження №78704302, постановлені на підставі оскаржуваної постанови Державної служби України з безпеки на транспорті від 18.02.2025 року № 101205 не є предметом спору в адміністративній справі №320/41564/25.

В свого чергу, положеннями пункту 5 частини 3 статті 151 КАС України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Так, оцінивши доводи заявника щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «МЕГАПОЛІС», суд приходить до висновку, що такі підстави у заяві про забезпечення позову та, як наслідок, забезпечення позову у спосіб, який пропонує заявник, в частині зупинення стягнення на підставі постанови Державної служби України з безпеки на транспорті від 18.02.2025 року № 101205 про застосування адміністративно-господарського штрафу, що здійснюється в межах виконавчого провадження №78704302, відкритого Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення на користь Державної служби України з безпеки на транспорті штрафу у розмірі 17000,00 грн, – фактично є вирішенням спору по суті без судового розгляду, що є неприпустимим.

Тому фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності оскаржуваної постанови підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.

Таким чином, у ході розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ «МЕГАПОЛІС» про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Жукова Є.О.