ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 129241029

Озвучення тимчасово недоступне

**УХВАЛА**

31 липня 2025 року

м. Київ

справа №990/362/25

адміністративне провадження №П/990/362/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Білоуса О.В., Бившевої Л.І., Желтобрюх І.Л., Шишова О.О., Яковенка М.М., розглянувши заяву судді Шишова Олега Олексійовича про самовідвід у справі за позовом ОСОБА\_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про оскарження актів, дій чи бездіяльності,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА\_1 30 липня 2025 року звернувся до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія), в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України від 09 червня 2025 року №82/ас-25;

зобов\`язати ВККС України у пленарному складі повторно розглянути питання щодо визначення здатності кандидата на посаду судді Гергелійника В.О. здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за визначеними законом критеріями та з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами), та за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалити мотивоване рішення;

стягнути з ВККС України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА\_1 витрати, понесені на сплату судового збору, в розмірі 968,96 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 липня 2025 року визначено склад колегії суддів: Білоус О.В.- головуючий суддя, судді: Бившева Л.І., Желтобрюх І.Л., Шишов О.О., Яковенко М.М.

Від судді Шишова О.О. до відкриття провадження у справі надійшла заява про самовідвід з посиланням на те, що у Верховному Суді на розгляді перебуває позов його дружини ОСОБА\_2 , предметом оскарження в якому є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, в якому вона бере участь.

Обґрунтовуючи правові підстави суддя посилається на Бангалорські принципи поведінки суддів, практику ЄСПЛ із зазначених питань.

З огляду на вказане та посилаючись на пункт 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя Шишов О.О. вважає, що не може брати участі у розгляді цієї справи.

Дослідивши матеріали позову, проаналізувавши мотиви та обґрунтування заявленого самовідводу, Суд виходить із такого.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов\`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред\`являється особі.

За правилами частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1\) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2\) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3\) якщо він є членом сім\`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім\`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4\) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об\`єктивності судді;

5\) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім\`ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина 3 цієї ж статті).

Недопустима також повторна участі судді в розгляді адміністративної справи з підстав, визначених статтею 37 КАС України.

Частиною першою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.

Як установлено у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені резолюцією №2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об\`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.

За змістом пункту 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15 жовтня 2010 року, відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб\`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об\`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria,) від 24.02.1993, пункти 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, пункт 42, ECHR 2000-XII).

У пунктах 104-106 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" від 9 квітня 2013 року зазначено таке.

Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ\`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб\`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об\`єктивним у цій справі, та (іі) об\`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ)

Проте між суб\`єктивною та об\`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об\`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об\`єктивний критерій), а й може бути пов\`язана з питанням його або її особистих переконань (суб\`єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) \[ВП\], заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб\`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об\`єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполучного Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), п. 32, Reports 1996-III)

У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).

Разом з тим, щодо об\`єктивного критерію Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об\`єктивно обґрунтованими (пункт 52).

Суддя Шишов О.О. не заявляє про обставини, які б свідчили про об\`єктивну неможливість розгляду ним цієї справи безсторонньо й неупереджено, чи про особисту зацікавленість в результаті її розгляду. Наведені суддею фактичні обставини не можуть об\`єктивно свідчити на користь висновку про наявність достатніх підстав для виникнення у будь-якого стороннього спостерігача об\`єктивно обґрунтованого сумніву у безсторонності суду.

Відтак, надавши оцінку інформації, наведеній суддею Шишовим О.О. у заяві про самовідвід, колегія суддів дійшла висновку, що на цій стадії розгляду справи, з предмета та меж заявлених позовних вимог та зазначених у позовній заяві доводів не простежується будь-яка залежність чи взаємозв\`язок, що прямо чи опосередковано вказували б на можливу упередженість Шишова О.О. як судді щодо позивача, його необ\`єктивність при розгляді цієї справи чи заінтересованість у результаті розгляду справи.

З огляду на викладене, проаналізувавши доводи заяви, колегія суддів дійшла висновку, що вони є передчасними і підстав для задоволення заявленого самовідводу судді Шишова О.О. немає.

Керуючись статтями 36,39, 40, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви судді Шишова Олега Олексійовича про самовідвід від участі у розгляді справи №990/362/24 за позовом ОСОБА\_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про оскарження актів, дій чи бездіяльності.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Л.І.Бившева

  І.Л.Желтобрюх

  О.О.Шишов

  М.М.Яковенко