ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" травня 2025 р. Справа№ 911/862/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Мальченко А.О.
Михальської Ю.Б.
секретар судового засідання: Романенко К.О.,
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 27.05.2025,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»
на ухвалу Господарського суду Київської області
від 14.03.2025
у справі №911/862/25 (суддя О.Г. Смірнов)
за заявою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк
України»
про забезпечення позову
за позовом Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк
України»
до 1. Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче
об`єднання «Агрокомплекс»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Селіток Груп»
про визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
У березні 2025 року Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об`єднання «Агрокомплекс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Селіток Груп» про визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна.
Водночас, разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову. Заява позивача про забезпечення позову мотивована тим, що відсутність на даний час будь-яких обтяжень нерухомого майна: садового будинку, розташованого за адресою Київська обл., Обухівський р-н, селищна рада Козинська, база відпочинку «Червона Рута», буд. 5, спричиняє ризик його подальшого відчуження ТОВ «Селіток Груп» на користь третіх осіб, що унеможливить в подальшому фактичне виконання судового рішення, прийнятого у даній справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2025 у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про забезпечення позову у справі №911/862/25 відмовлено.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2025 у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про забезпечення позову у справі №911/862/25 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів того, що обставини, на які заявник послався у заяві, свідчать про неможливість виконання рішення суду, у випадку його задоволення, в разі невжиття судом заходів забезпечення позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржувану ухвалу, постановити нову, якою заяву Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задовольнити, вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на садовий будинок, розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, селищна рада Козинська, база відпочинку «Червона Рута», будинок 5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1232696832231).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, не в повній мірі встановлені обставини, які мають значення для справи.
В своїй апеляційній скарзі, позивач зазначає, що у сукупності із тією обставиною, що майно, на яке позивач просить накласти арешт, відчужувалося відповідачем-1 на користь відповідача-2 на підставі оскаржуваного акту приймання - передачі, майно станом на момент звернення позивача із позовом не обтяжене жодними арештами та заборонами, (дана обставина підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна), що дозволяє відповідачу-2 вчиняти у будь-який момент часу будь-які правочини з даним майном, а це як наслідок нівелюватиме подальший розгляд справи, створить штучні перешкоди для позивача, який звернувся до суду за поновленням порушених прав.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачами-1, 2 не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Явка представників у судове засідання
В судове засідання 27.05.2025 з`явився представник позивача, представники відповідача-1,2 не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується реєстрами поштових відправлень.
В матеріалах справи містяться конверти з копіями ухвал суду апеляційної інстанції від 07.04.2025 та 16.04.2025, які надсилалась Приватному акціонерному товариству «Науково-виробниче об`єднання «Агрокомплекс» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Селіток Груп», причиною повернення зазначено «за закінченням терміну зберігання».
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв`язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).
У свою чергу, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Ухвали Північного апеляційного господарського суду у справі №911/862/25 оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Також слід врахувати, що Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №2103/490/2012 вказав про те, що сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
За приписами частини першої ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників відповідачів-1,2.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
У березні 2025 року Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об`єднання «Агрокомплекс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Селіток Груп» про визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна.
Водночас, разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.
В заяві про забезпечення позову Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на садовий будинок, розташований за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, селищна рада Козинська, база відпочинку «Червона Рута», буд. 5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1232696832231).
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що відсутність на даний час будь-яких обтяжень нерухомого майна: садового будинку, розташованого за адресою Київська обл., Обухівський р-н, селищна рада Козинська, база відпочинку «Червона Рута», буд. 5, спричиняє ризик його подальшого відчуження ТОВ «Селіток Груп» на користь третіх осіб, що унеможливить в подальшому фактичне виконання судового рішення, прийнятого у даній справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2025 у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про забезпечення позову у справі №911/862/25 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів того, що обставини, на які заявник послався у заяві, свідчать про неможливість виконання рішення суду, у випадку його задоволення, в разі невжиття судом заходів забезпечення позову.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).
Згідно зі статтею 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 3 статті 137 Господарського процесуального кодексу України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватися у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19).
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання у майбутньому рішення суду, і тільки у разі необхідності, є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду та реалізації кожним права на судовий захист. Безпідставне застосування таких заходів може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Вищенаведене кореспондується з практикою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.07.2020 у справі 910/3836/20.
Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18).
Разом з цим, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином.
Відповідно до положень статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом позову у даній справі є вимоги про визнання недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна - садового будинку, розташованого за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, селищна рада Козинська, база відпочину «Червона Рута», буд. 5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1232696832231) за №1 від 09.06.2021, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченком Олексієм Григоровичем, зареєстрований в реєстрі за №2392, 2393 який укладено між Приватним акціонерним товариством «Науково-виробниче об`єднання «Агрокомплекс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селіток груп».
При цьому, в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що відсутність на даний час будь-яких обтяжень нерухомого майна: садового будинку, розташованого за адресою Київська обл., Обухівський р-н, селищна рада Козинська, база відпочинку «Червона Рута», буд. 5, спричиняє ризик його подальшого відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю «Селіток Груп» на користь третіх осіб, що унеможливить в подальшому фактичне виконання судового рішення, прийнятого у даній справі.
За таких обставин наведені у заяві про забезпечення позову вимоги заявника щодо накладення арешту на садовий будинок, розташований за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, селищна рада Козинська, база відпочинку «Червона Рута», буд. 5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1232696832231) є лише припущеннями про можливе порушення прав позивача у майбутньому та імовірну неможливість виконання рішення суду у даній справі, що не створює підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Враховуючи встановлені обставини справи, доводи, викладені позивачем у заяві про забезпечення позову є не доведеними, не підтверджуються належними, допустимими та достовірними доказами.
Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про забезпечення позову.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про забезпечення позову.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в ухвалі висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду Київської області від 14.03.2025 у справі №911/862/25 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Господарського суду Київської області від 14.03.2025 у справі №911/862/25 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Київської області від 14.03.2025 у справі №911/862/25 залишити без змін.
Матеріали оскарження №911/862/25 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст складено: 02.06.2025.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді А.О. Мальченко
Ю.Б. Михальська