ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" травня 2025 р. Справа №926/356/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бонк Т.Б.,
Суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Шатан Т.О.,
представники сторін:
прокурор: Винницька Л.М.,
відповідача – 1: не з`явився,
відповідача – 2: не з`явився,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Чернівецької обласної прокуратури б/н від 14.03.2025 (вх. суду від 14.03.2025 № 01-05/704/25)
на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 04.03.2025 про відмову у забезпеченні позову (повну ухвалу складено 05.03.2025, суддя О.В. Гончарук)
у справі № 926/356/25
за позовом: Заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури, м. Чернівці
до відповідача - 1: Чернівецької міської ради, м. Чернівці
відповідача - 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕППІ БУД», м Чернівці
про визнання незаконним та скасування рішення сесії Чернівецької міської ради, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки
ВСТАНОВИВ:
Заступник керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕППІ БУД» в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати п 7.1 рішення 34 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради № 1311 від 29.06.2023 про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «ХЕППІ БУД» земельну ділянку за адресою: проспект Незалежності, 137 площею 0,7324 га за кадастровим номером 7310136300:18:001:0060 в оренду на 10 років для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.
- визнати недійсним договір оренди землі № 12565 від 25.07.2023 укладений між Чернівецькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХЕППІ БУД», який зареєстрований в Державному реєстрі нерухомого майна № 51180364.
- повернути протягом 30 днів з моменту набрання рішенням законної сили земельну ділянку розташовану по проспекту Незалежності, 137 площею 0,7324 га за кадастровим номером 7310136300:18:001:0060 територіальній громаді м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради.
Позов обґрунтовано, зокрема, обставинами, пов`язаними з прийняттям відповідачем оскаржуваного рішення всупереч вимог статей 120, 124, 134 Земельного кодексу України, оскільки Чернівецька міська рада передала в оренду спірну земельну ділянку ТОВ «ХЕППІ БУД» поза конкурентними засадами (без проведення земельних торгів).
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
21.02.2025 прокурор звернувся до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, у якій просив вжити заходи забезпечення позову, шляхом:
- заборони вчиняти певні дії Товариству з обмеженою відповідальністю «ХЕППІ БУД» та іншим особам у вигляді проведення будівельних робіт на земельній ділянці площею 0,7324 га за кадастровим номером 7310136300:18:001:0060 по Проспекту Незалежності,137 у м. Чернівці;
- заборони вчиняти певні дії Товариству з обмеженою відповідальністю «ХЕППІ БУД» у вигляді передачі права забудови іншим особам земельної ділянки площею 0,7324 га за кадастровим номером 7310136300:18:001:0060 по Проспекту Незалежності,137 у м. Чернівці;
- заборони вчиняти певні дії Товариству з обмеженою відповідальністю «ХЕППІ БУД» щодо відчуження об`єкту незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної ринкової інфраструктури з паркінгом, за реєстраційним номером 2135638173101 іншим особам;
- заборонити Чернівецькій міській раді вчиняти певні дії щодо передачі права оренди на земельну ділянку площею 0,7324 га за кадастровим номером 7310136300:18:001:0060 по Проспекту Незалежності, 137 у м. Чернівці.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор посилався на наявність зареєстрованого за ТОВ «ХЕППІ БУД» права власності на об`єкт незвершеного будівництва. Прокурор вважає, що відповідачами вживатимуться заходи, спрямовані на завершення будівництва, прийняття його в експлуатацію та реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, адже відповідач 2 здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури з паркінгом.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 04.03.2025 у задоволенні заяви заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що наведені прокурором обставини, визначені як підстави забезпечення позову, всупереч вимог статті 74 ГПК України жодними належними доказами не підтверджуються.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Чернівецька обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 04.03.2025 про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову в повному обсязі.
Прокурор стверджує, що судом першої інстанції не було врахованого того, що ТОВ «ХЕППІ БУД» наділений всіма правами користувача земельної ділянки, право оренди на земельну ділянку зареєстровано 27.07.2023 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, затверджено містобудівні умови та обмеження, надано дозвіл на будівництво багатоквартирного житлового будинку та ним розпочато будівництво будинку
Апелянт вважає, що ТОВ «ХЕППІ БУД» може реалізувати в будь-який час на будь-якій стадії судового розгляду справи свої права щодо здійснення забудови земельної ділянки, реєстрації за собою права власності на нерухоме майно, передачі права забудови іншим особам і т.д., що значним чином утруднить як розгляд справи, так і виконання судового рішення у справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ХЕППІ БУД» подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу Чернівецької обласної прокуратури залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Відповідач 2 зазначає, що відведення спірної земельної ділянки відбулося для мети, пов`язаної з розміщенням на ній об`єкта незавершеного будівництва, яке належить ТОВ «Хеппі Буд», а не для іншої мети, яка не пов`язана з завершенням будівництва об`єкта нерухомого майна – багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.
На переконання відповідача 2, забезпечення позову у спосіб заборони будь-кому здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці фактично наперед вирішує питання, які стосуються розгляду позовних вимог по суті, оскільки беззаперечно пов`язане з предметом спору.
Крім цього, відповідач 2 вважає, що у даному випадку заборона будівництва на земельній ділянці особі, яка є її користувачем, є непропорційним обмеженням її прав доки судовим рішенням, яке набрало законної сили не встановлено інше, адже забезпечення позову у помилково поданому позові призведе до завдання збитків забудовнику та інвесторам.
Чернівецька міська рада відзиву на апеляційну скаргу не подала.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2025 справу № 926/356/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М. та Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чернівецької обласної прокуратури б/н від 14.03.2025 (вх. суду від 14.03.2025 № 01-05/704/25) на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 04.03.2025 у справі № 926/356/25.
Ухвалою суду від 31.03.2025 призначено розгляд справи № 926/356/25 на 13.05.2025.
Ухвалою суду від 13.05.2025 відкладено розгляд справи № 926/356/25 на 20.05.2025.
У судовому засіданні 20.05.2025 прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, відповідач 2 заперечив такі доводи з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, сторони надали суду пояснення.
Чернівецька міська рада, належним чином повідомлена про час і місце судового засідання, явки уповноваженого представника не забезпечила.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
При перегляді ухвали місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:
Предметом апеляційного перегляду у даній справі є ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні заяви Чернівецької обласної прокуратури про забезпечення позову.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 137 ГПК України).
Забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Предметом розгляду даного спору є позовні вимоги прокурора до відповідачів про визнання незаконним та скасування рішення сесії Чернівецької міської ради, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки.
Звертаючись до суду першої інстанції з заявою про забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій Товариству з обмеженою відповідальністю «ХЕППІ БУД» та іншим особам, а саме: проведення будівельних робіт на спірній земельній ділянці земельній ділянці, відчуження об`єкту незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку передачі права оренди та здійснення забудови, прокурор посилався на єдиний доказ – інформацію, розміщену на вебсайті «lun.ua» як на підтвердження здійснення відповідачем 2 будівельних робіт на спірній земельній ділянці.
При цьому, такі заходи забезпечення позову як 1) заборона вчиняти певні дії Товариству з обмеженою відповідальністю «ХЕППІ БУД» у вигляді передачі права забудови іншим особам 2) відчуження об`єкту незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку, 3) заборони передачі права оренди на спірну земельну ділянку – прокурором не обґрунтовуються.
У постанові Верховного Суду від 19.02.2025 у справі 904/3756/24 вказано, шо особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Суд констатує, що у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднене виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог; відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулась з такою заявою, позовними вимогами.
Колегія суддів зазначає, що для вжиття судом заходів забезпечення позову повинно бути підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 917/453/23, від 26.09.2023 у справі № 911/1518/22, від 18.10.2023 у справі № 922/1864/23, від 11.01.2024 у справі № 916/3599/23).
Прокурором не надано та матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б вказували на ймовірне вчинення відповідачем 2 дій, зокрема, в частині передачі права забудови іншим особам, відчуження об`єкту незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку, в тому й числі передачі права оренди на спірну земельну ділянку.
Разом з тим, до предмету даного спору не входить оспорення прав щодо об`єкту незавершеного будівництва, який знаходиться в ТОВ «ХЕППІ БУД» на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 28.06.2023.
Водночас суд погоджується з твердженням відповідача 2 стосовно того, що право власності є непорушним та у даному випадку заборона будівництва на земельній ділянці особі, яка є її користувачем є непропорційним обмеженням її прав доки судовим рішенням, яке набрало законної сили не встановлено інше.
Крім цього, право оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ «ХЕППІ БУД» зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.07.2023 і на час ухвалення місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали, як і на час перегляду цієї ухвали апеляційним судом, ТОВ «ХЕППІ БУД» є правомірним користувачем спірної земельної ділянки.
Таким чином, заходи забезпечення позову у виді заборони відповідачу 2 вчиняти дії, пов`язані з виконанням укладеного між відповідачами договору оренди, визнання якого недійсним є предметом позову, мають ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки ставлять при цьому під сумнів правомірність вчинення оспорюваного правочину, що в силу положень статті 137 ГПК України є неприпустимим.
Колегія суддів зауважує, що саме лише посилання апелянта на можливість настання певних обставин в майбутньому, без подання доказів, на підтвердження існування обґрунтованого припущення щодо настання таких, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Матеріали справи не містять та заявник не подав доказів підтверджуючих, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення господарського суду
З огляду на викладене, враховуючи те, що прокурором не підтверджено доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову, колегія суддів вважає підставним висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволення заяви прокурора про забезпечення позову.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги:
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Чернівецької області від 04.03.2025 у справі № 926/356/25 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції:
З урахуванням положень ст.129 ГПК України, апеляційний суд не вирішує питання щодо відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позивачем апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, оскільки не вирішує спір по суті. Такий (судовий збір) підлягає розподілу за наслідками вирішення спору Господарським судом Чернівецької області.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 137, 236, 255, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Чернівецької обласної прокуратури б/н від 14.03.2025 (вх. суду від 14.03.2025 № 01-05/704/25) – залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 04.03.2025 у справі № 926/356/25 – залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
4. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Чернівецької області від 04.03.2025 у справі № 926/356/25 повернути до суду першої інстанції.
Повну постанову складено 21.05.2025.
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя С.М. Бойко
суддя Г.Г. Якімець