ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: [email protected]
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
23.04.2025
Справа № 910/5625/23
За позовом
Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1
до
1. Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_2 2. Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_3 3. ОСОБА_4
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю "Електромобіл"
про
переведення прав та обов`язків покупця частки у статутному капіталі
Суддя Смирнова Ю.М.
Секретар судового засідання Негеля Ю.М.
Представники учасників справи:
від позивача
Вакуленко Є.В.
від відповідача-1
Пономарьов А.О.
від відповідача-2
Придувалов В.В.
від відповідача-3
Ісаєнко О.В.
від третьої особи
Нестеренко.Т.М.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_2 , учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про переведення на ОСОБА_1 прав та обов`язків покупців - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" у розмірі по 25 відсотків статутного капіталу кожного, а разом 50 відсотків статутного капіталу за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 26.01.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" у розмірі 50%. Відповідачі-1, 2 при відчуженні своїх часток на користь відповідача-3 не дотрималися процедури, встановленої ч.3 ст.20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", п.13.3 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл", чим порушили переважне право позивача на придбання часток відповідачів-1, 2, закріплене в ч.1 ст.20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 у справі №910/5625/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2024, позов задоволено повністю.
Зазначене рішення було обґрунтовано тим, що учасники Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл", які мали намір відчужити свою частку третій особі, були зобов`язані письмово повідомити про це решту учасників Товариства згідно з п.13.3 статуту, що свідчило б про дотримання ними умов статуту, які є обов`язковими в силу ст.6 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та про відчуження своєї частки у установленому законом і статутом порядку. Проте про намір здійснити продаж часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" відповідачі позивача не повідомили, що свідчить про порушення переважного права ОСОБА_1 на придбання частки інших учасників вказаного товариства.
Постановою Верховного Суду від 19.12.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 у справі №910/5625/23 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2025 справу №910/5625/23 прийнято до провадження; підготовче засідання у справі призначено на 20.02.2025; зобов`язано учасників справи у строк до 10.02.2025 надати суду письмові пояснення по справі з урахуванням постанови Верховного Суду від 19.12.2024.
10.02.2025 від позивача на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 16.01.2025 надійшли письмові пояснення по справі.
У підготовчому засіданні 20.02.2025 оголошувалася перерва до 05.03.2025, про що відповідачів та третю особу повідомлено відповідною ухвалою суду.
25.02.2025 від позивача надійшло повідомлення щодо інформації про уповноважених представників відповідачів.
04.03.2025 від представника відповідача-1 на електронну пошту надійшло повідомлення про відкладення підготовчого засідання.
Також 05.03.2025 від представника відповідача-1 надійшли письмові пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.04.2025.
01.04.2025 від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.
Також 01.04.2025 від представника відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 02.04.2025 судом відмовлено в задоволенні вказаного клопотання представника відповідача-1 та оголошено перерву до 18.04.2025, про що відповідачів повідомлено відповідною ухвалою суду.
18.04.2025 від позивача надійшло клопотання про визнання неналежними та недопустимими доказів.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 18.04.2025 оголошено перерву до 23.04.2025 у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги, про що відповідача-2 повідомлено відповідною ухвалою суду.
21.04.2025 від представника відповідача-3 надійшов письмовий виступ у судових дебатах.
22.04.2025 від представників інтернет-видання "Дарниця LIVE" надійшло клопотання про надання дозволу на здійснення фото або кінозйомки, відео або/і звукозапису в залі судового засідання під час розгляду справи №910/5625/23.
23.04.2025 від представника позивача надійшли письмовий виступ у судових дебатах та клопотання про відшкодування судових витрат.
23.04.2025 від представника відповідача-2 надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
23.04.2025 від представника відповідача-3 надійшов письмовий виступ у судових дебатах.
Представники позивача та третьої особи у судовому засіданні 23.04.2025 заявлені позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.
Представники відповідачів 1, 3 у судовому засіданні 23.04.2025 проти позову заперечили.
Представник відповідача-2 просив розгляд справи відкласти. Судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-2 з огляду на відсутність відповідних процесуальних підстав.
У судовому засіданні 23.04.2025 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" (товариство) б/н від 13.11.2019 та актів приймання - передачі часток статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" від 13.11.2019 є власником 50% статутного капіталу у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Електромобіл".
На момент набуття позивачем права власності на 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл", іншими учасниками цього товариства були ОСОБА_2 , якому належало 25% частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл", та ОСОБА_3 , якій належало 25% частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл".
В силу п.22.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" (Статут) учасник товариства має право здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства, у порядку установленому законодавством та статутом товариства.
Відповідно до п.13.9 Статуту відчуження частки (частини частки) у статутному капіталі товариства допускається лише за згодою інших учасників товариства.
Згідно з п.п.13.10, 13.11 Статуту учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою.
Учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов`язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства (п.13.3 Статуту).
Відповідно до п.13.5 Статуту учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов`язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним. Позовна давність за такими вимогами становить один рік.
02.12.2022 між ОСОБА_3 (продавець 1), ОСОБА_2 (продавець 2) та ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір №7 купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" (договір 1), відповідно до п.1.1 якого продавець 1 та продавець 2 передають корпоративні права покупцю на належну продавцю 1 та продавцю 2 частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл", а покупець приймає та зобов`язується сплатити продавцям вартість частки, згідно домовленості.
Згідно з п.2.2 договору 1 у результаті відчуження продавцем 1 та продавцем 2 частки на користь покупця, покупець набуває частку в розмірі 20000,00 грн - номінальна вартість, що становить 50% статутного капіталу товариства.
В п.2.3.2 договору 1 визначено, що факт передачі частки в статутному капіталі товариства від продавця 1 та продавця 2 до покупця засвідчується актом приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства, який підписується сторонами. Підписи сторін на вищевказаному акті приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, в день підписання акту приймання-передачі частки.
Пунктом 3.1 договору 1 сторони погодили, що ціна продажу 50% частки у статутному капіталі товариства за цим договором становить 18500000,00 грн, яка складається з частки продавця-1, що становить 25% у статутному капіталі товариства вартістю 9250000,00 грн та частки продавця-2, що становить 25% у статутному капіталі товариства вартістю 9250000,00 грн.
Згідно акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" від 02.12.2022, продавець 1 передав, а покупець прийняв частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл", що становить 25% статутного капіталу товариства, що в грошовому еквіваленті складає 10000,00 грн, та продавець 2 передав, а покупець прийняв частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл", що становить 25% статутного капіталу товариства, що в грошовому еквіваленті складає 10000,00 грн.
Зі змісту цього акту вбачається, що його складено у відповідності до умов договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 02.12.2022, а справжність підписів продавців та покупця на ньому засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клімовою Н. В. та зареєстровано в реєстрі за №№6364, 6365, 6366.
Листом від 20.01.2023 ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_2 про неможливість виконання зобов`язань за договором №7 від 02.12.2022 в частині здійснення розрахунків, у зв`язку з чим просила у 7-денний термін переоформити частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" шляхом укладання договору купівлі-продажу на таких самих умовах, які передбачені договором №7 від 02.12.2022.
У відповідь на лист від 20.02.2023 ОСОБА_2 листом від 22.01.2023 повідомив ОСОБА_4 , що не заперечує проти переоформлення частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" у 7-денний термін.
26.01.2023 між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець 1), ОСОБА_2 (покупець 2) укладено договір №7/1-23 купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" (договір 2), відповідно до п.1.1 якого продавець передає корпоративні права покупцю 1 та покупцю 2 на належну продавцю частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл", а покупець 1 та покупець 2 приймають та зобов`язуються сплатити продавцю вартість частки, згідно домовленості.
Відповідно до п.2.2 договору 2 у результаті відчуження продавцем частки на користь покупця 1 та покупця 2, покупець 1 набуває частку в розмірі 10000,00 грн - номінальна вартість, що становить 25% статутного капіталу товариства, покупець 2 набуває частку в розмірі 10000,00 грн - номінальна вартість, що становить 25% статутного капіталу товариства.
За умовами п.2.3.2 договору 2 факт передачі частки в статутному капіталі товариства від продавця до покупця 1 та покупця 2 засвідчується актом приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства, який підписується сторонами. Підписи сторін на вищевказаному акті приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, в день підписання акта приймання-передачі частки.
Пунктом 3.1 договору 2 сторони погодили, що ціна продажу 50% частки у статутному капіталі товариства за цим договором становить 18500000,00 грн.
Оплата за частку в розмірі 25% у статутному капіталі товариства в сумі 9250000,00 грн та здійснюється шляхом передачі покупцем-1 готівки продавцю або повинна бути перерахована покупцем шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок продавця за реквізитами, зазначеними у цьому договорі (п.3.2 договору 2).
У п.3.3 договору 2 сторони погодили, що оплата за частку в розмірі 25% у статутному капіталі товариства в сумі 9250000,00 грн та здійснюється шляхом передачі покупцем-2 готівки продавцю або повинна бути перерахована покупцем шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок продавця за реквізитами, зазначеними у цьому договорі.
Згідно акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" від 26.01.2023, продавець передав, а покупець 1 прийняв частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл", що становить 25% статутного капіталу товариства, що в грошовому виразі складає 10000,00 грн, та продавець передав, а покупець 2 прийняв частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл", що становить 25% статутного капіталу товариства, що в грошовому виразі складає 10000,00 грн. Зазначений акт складено у відповідності до умов договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 26.01.2023, а справжність підписів продавця та покупців на ньому засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клімовою Н.В. та зареєстровано в реєстрі за №№438, 439, 440.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що він є власником частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" у розмірі 50%, ва відповідачі-1, 2 при відчуженні своїх часток на користь відповідача-3 не дотрималися процедури, встановленої ч.3 ст.20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", п.13.3 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл", чим порушили переважне право позивача на придбання часток відповідачів-1, 2, закріплене в ч.1 ст.20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
У свою чергу відповідачі не визнають обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
Згідно із ч.ч.1 - 2 ст.96-1 Цивільного кодексу України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
Згідно із ч.6 ст.96-1 Цивільного кодексу України корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.
У корпоративних відносинах об`єктом захисту є корпоративні права учасника товариства.
До корпоративних прав учасників товариства з обмеженою відповідальністю належать, зокрема, право розпоряджатись своєю часткою у статутному капіталі товариства.
Згідно зі ст.190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються, зокрема, майнові права та обов`язки, в тому числі і частка в статутному капіталі господарського товариства.
Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи врегульовано ст.21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.
Відчуження частки в статутному капіталі товариства має своєю метою припинення права власності на цю частку в особи, яка відчужує її, щоб певна інша особа (один учасник чи кілька учасників цього товариства або треті особи) набула право на цю частку.
Підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі, зокрема до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою. Відчуження відбувається на підставі договору купівлі-продажу, міни або дарування тощо
Подібний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №909/1294/15.
Правила застосування механізму переважного права учасника на придбання частки у статутному капіталі, яка продається, встановлено ст.20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
За змістом ч.1 ст.20 вказаного Закону учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, яка продається третій особі.
Переважне право - це право (правомочність), яке забезпечує першочерговість перед іншими (третіми) особами на вчинення певної юридичної дії. Метою застосування інституту переважного права у корпоративних правовідносинах є збереження складу учасників товариства.
Частинами 3, 4 ст.20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлено, що учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов`язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства. Якщо учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, отримав від іншого учасника письмову заяву про намір скористатися своїм переважним правом, такі учасники зобов`язані протягом одного місяця укласти договір купівлі-продажу пропонованої до продажу частки (частини частки).
Статутом товариства може встановлюватися інший порядок реалізації переважного права учасників товариства, розподілу відчужуваної частки (частини частки) між іншими учасниками товариства, відмови від реалізації переважного права учасників товариства. Статутом може встановлюватися, що учасники товариства не мають переважного права. Статутом також може бути передбачений обов`язок учасника товариства, який має намір продати частку (частину частки) третій особі, провести спершу переговори щодо її продажу з іншими учасниками товариства. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства (ч.6 ст.20 вказаного Закону).
Судом встановлено, що в силу п.22.2 Статуту учасник товариства має право здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства, у порядку установленому законодавством та статутом товариства.
Відповідно до п.13.9 Статуту відчуження частки (частини частки) у статутному капіталі товариства допускається лише за згодою інших учасників товариства.
Згідно з п.п.13.10, 13.11 Статуту учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою.
Учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов`язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства (п.13.3 Статуту).
Згідно ст.6 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства зобов`язані дотримуватись статуту.
Отже, в учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл", які мали намір відчужити свою частку третій особі, існував обов`язок письмово повідомити про це решту учасників товариства згідно з вимогами статуту товариства, що свідчило б про дотримання ними умов статуту, які є обов`язковими в силу ст.6 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та про відчуження своєї частки у встановленому законом і статутом порядку.
Слід звернути увагу, що ч.3 ст.20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" вимагає від учасника товариства, який має намір продати свою частку (частину частки), інформувати інших учасників у відповідному письмовому повідомленні про ціну та розмір частки, що відчужується, та інші умови, не унормовуючи, що такі "інші умови" є істотними. Тобто по суті продавець має ознайомити учасників з договором купівлі-продажу, який він планує укласти, адже інформація про певні умови може істотно вплинути на рішення учасника щодо використання ним його переважного права.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/3527/20.
При цьому, Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачає обов`язкове письмове повідомлення учасника про намір продажу частки третій особі. За відсутності такого письмового повідомлення учасник не може вважатися повідомленим належним чином, у тому числі усно. Факт належного повідомлення учасника не може встановлюватися показаннями свідків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2021 у справі №923/875/19.
Разом з цим, договір купівлі - продажу за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У таких правовідносинах обов`язку продавця з передачі у власність покупцю товару відповідає обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №909/3527/15 зазначено - якщо особа укладає правочин щодо відступлення (передачі) частки іншій особі і отримує за це кошти, то це звичайний договір купівлі-продажу.
Неправомірна поведінка учасника товариства з обмеженою відповідальністю є підставою для застосування способів захисту права, коли захист здійснює особа чиї права чи інтереси порушені.
Частиною 4 ст.362 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця.
Подібні положення містяться також і у ч.5 ст.20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до якої учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов`язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним.
У п.п.71-73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/2388/20 міститься висновок, що зазначена норма встановлює спеціальний спосіб судового захисту учасника товариства з обмеженою відповідальністю, переважне право якого порушене: такий учасник може звернутися до суду з позовом про переведення на нього прав і обов`язків покупця.
Позов про переведення прав та обов`язків покупця за договором за своєю суттю відповідає такому способу захисту прав та інтересів, як зміна правовідношення (п.6 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України), та найкраще відповідає змісту порушеного переважного права, способу (характеру) його порушення, наслідкам, які спричинило порушення, а також є найпростішим шляхом, який забезпечує для позивача відновлення та реалізацію відповідного переважного права. Положення про способи захисту порушеного переважного права особи відображені також у п.48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №909/337/19.
Продаж учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки з порушенням переважного права іншого учасника (учасників) товариства не зумовлює недійсність відповідного правочину. Наслідком такого порушення є право учасника (учасників) вимагати в судовому порядку переведення на нього (на них) прав та обов`язків покупця частки.
Задовольняючи позовні вимоги у цій справі, як вказав Верховний Суд у постанові від 19.12.2024, що суди попередніх інстанцій виходили з того, що учасники Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл", які мали намір відчужити свою частку третій особі, були зобов`язані письмово повідомити про це решту учасників товариства згідно з п.13.3 Статуту, що свідчило б про дотримання ними умов статуту, які є обов`язковими в силу ст.6 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та про відчуження своєї частки у установленому законом і статутом порядку. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів письмового повідомлення позивача про намір ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснити продаж належних їм часток у статутному капіталі ТОВ "Електромобіл". Вищевказана обставина свідчить про порушення переважного права ОСОБА_1 на придбання частки інших учасників вищенаведеного товариства. Така обставина не спростована відповідачами і в ході нового розгляду справи.
Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, вказав, що вартість продажу відповідних часток товариства судами попередніх інстанцій була встановлена на підставі акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" від 26.01.2023, відповідно до якого продавець передав, а покупець-1 прийняв частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл", що становить 25% статутного капіталу товариства, що в грошовому виразі складає 10000,00 грн., та продавець передав, а покупець-2 прийняв частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл", що становить 25% статутного капіталу товариства, що в грошовому виразі складає 10000,00 грн.
Так, за висновками судів попередніх інстанцій, саме акт приймання-передачі є підтвердженням того, що частка у статутному капіталі товариства переходить до іншого власника і саме на цій підставі вносяться відповідні зміни до ЄДР. У розумінні Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" акт приймання-передачі частки є двостороннім правочином який, у свою чергу, підтверджує волевиявлення сторін, а також юридичні наслідки - факт набуття прав і обов`язків новим учасником юридичної особи.
Разом з цим, суди встановили, що ОСОБА_1 на виконання приписів п.4 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" було внесено на депозитний рахунок Господарського суду міста Києва грошові кошти у розмірі 20000,00 грн. (вартість спірної частки), що підтверджується платіжними інструкціями №0.0.2942864365.1 від 11.04.2023 на суму 10000,00 грн та №0.0.2942893289.1 від 11.04.2023 на суму 10000,00 грн.
Однак Верховний Суд у постанові від 19.12.2024 не погодився із наведеними висновками судів попередніх інстанцій в повному обсязі з огляду на таке.
Згідно усталеної практики Верховного Суду, залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як "акт приймання-передачі", може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Отже, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином.
Разом з цим, згідно з п.4 глави VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі, сплаченому покупцем на виконання договору купівлі-продажу частки (частини частки), визначеному в ухвалі суду. Невиконання вимоги про внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду є підставою для залишення позову без розгляду. Суд у своєму рішенні вирішує питання про перерахування грошових коштів, внесених на депозитний рахунок суду, покупцю або про їх повернення.
Велика Палата Верховного Суду у п.91 постанови від 01.06.2021 у справі №910/2388/20 зазначила, що запроваджений Законом "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" механізм внесення відповідної суми грошових коштів на депозитний рахунок суду є гарантією захисту прав та інтересів первісного покупця частки, проданої з порушенням переважного права учасника товариства. Адже у випадку задоволення позову покупцю частки повертаються в повному обсязі сплачені ним грошові кошти на виконання умов договору. Таким чином, судовому захисту підлягає як право учасника, переважне право якого було порушено, так і право первісного покупця частки, права якого будуть захищені внаслідок задоволення первісного позову.
У випадку відсутності договору купівлі-продажу частки суд встановлює вартість відчуженої частки за допомогою інших доказів, наданих сторонами.
Натомість, як вказав Верховний Суд у постанові від 19.12.2024, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій взагалі не дослідили та не надали належної правової оцінки укладеному між сторонами договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 26.01.2023, зокрема, і в частині обумовленої сторонами вартості відчужуваної частки, оплатності/неоплатності цього договору, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків стосовно вартості спірної частки та виконання позивачем положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", щодо внесення позивачем на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, сплаченому покупцем на виконання договору купівлі-продажу частки.
Суд зауважує, що в силу положень ч.5 ст.310 Господарського процесуального кодексу України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Отже, з огляду на викладену Верховним Судом позицію, суд зазначає про таке.
В 2019 році позивач, на підставі договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" б/н від 13.11.2019 та актів приймання - передачі часток статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" від 13.11.2019, придбав 50% в товаристві за ціною 20000,00 грн, що відповідає номіналу.
Як стверджує позивач і не спростовано відповідачами частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" до цієї події неодноразово відчужувалися і кожного разу за номінальною вартістю.
В подальшому, у 2023 року позивач, при внесенні змін до ЄДР з приводу зміни адреси, дізнався, що частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" були двічі перепродані без відома позивача наступним чином:
- згідно договору купівлі-продажу №7 від 02.12.2022 та акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" від 02.12.2022 відповідач-1 та відповідач-2 відчужили належні їм частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" у розмірі 25% статутного капіталу кожен, а разом 50% відповідачу-3.
- згідно договору купівлі-продажу №7/1-23 від 26.01.2023 та акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" від 26.01.2023 відповідач-3 відчужив належну йому частку у розмірі 50% в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" в рівних долях по 25% відповідачу-1 та відповідачу-2.
При цьому ці договори складені у простій письмовій формі, а акти приймання-передачі до них посвідчені нотаріально.
Дізнавшись про своє порушене право позивач звернувся до суду з позовом про переведення прав та обов`язків покупця через порушення переважного права позивача відповідачем-3 як учасником товариства та власником частки в статутному капіталі 50% на момент продажу частки за договором №7/1-23 від 26.01.2023 (останнім у ланцюгу договорів купівлі-продажу часток) та відповідачами-1, 2, які є покупцями часток за даним договором.
Зазначена дія відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 14.06.2022 у справі №904/4790/20, а саме: при продажі частки з порушенням переважного права декілька разів відновлення такого порушеного переважного права реалізується шляхом переведення прав покупця саме за останнім договором.
В ході нового розгляду справи відповідачі неодноразово наголошували на тому, що визначена в договорах 1, 2 вартість часток покупцями сплачена не була.
На переконання суду, з огляду на законодавчо обумовлені обмеження щодо готівкових розрахунків, сумнівним є передача відповідачами 18500000,00 грн готівкою. Доказів перерахування зазначеної суми на рахунок відповідача-3 матеріали справи також не містять.
На підтвердження зазначеної у договорах 1, 2 вартості часток у загальному розмірі 18500000,00 грн відповідачами долучено до матеріалів справи звіт від 24.08.2023 про незалежну оцінку корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" (код ЄДРПОУ 41339307) в розмірі 100% статутного капіталу станом на 02.12.2022, а також звіт від 24.08.2023 про незалежну оцінку корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" (код ЄДРПОУ 41339307) в розмірі 100% статутного капіталу станом на 26.01.2023, які виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Оціночна компанія Вік Стейт" оцінювачем ОСОБА_5
На вказані звіти позивачем надано рецензії від 17.11.2023, за змістом яких зазначені вище звіти класифікуються як такі, що не відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним і не можуть бути використані.
Суд критично оцінює надані відповідачами звіти з огляду на те, що з моменту створення і до теперішнього часу Товариство з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" господарської діяльності не здійснювало, а саме: банківський рахунок не відкривало; до 2024 року не звітувало та не складало звітності; податки не сплачувало, податкову звітність не складало та до податкових органів не подавало; на податковий облік не ставало, акцизні склади не реєструвало; до мереж постачання, в тому числі електромереж, не підключалося, договорів на постачання комунальних послуг не укладало; персонал не наймало, заробітна плата не нараховувалася та не виплачувалася; жодної проектно-дозвільної документації на будівництво будь-чого, в т.ч. і АЗС не створювалося; АЗС не будувалася і в експлуатацію не вводилася; на балансі товариства наявне лише нежитлове приміщення каркасного типу без інженерних комунікацій, що було внеском до статутного капіталу при створенні підприємства; дозволів, ліцензій, землевідведень, тощо Товариство з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" не має. Отже, твердження відповідачів про наявність на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" АЗС документально не підтверджується.
В той же час, нотаріально посвідчені акти прийому-передачі частки від 02.12.2022 та від 26.01.2023 підтверджують факт укладання та виконання умов договорів від 02.12.2022 та від 26.01.2023 із визначенням вартості частки/часток в цих актах на рівні 20 тис.грн/10 тис.грн 50%/25% відповідно, від вартості статутного капіталу товариства.
Укладання відповідачами зазначених вище правочинів мало наслідком внесення відповідних записів в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу від 05.12.2022 №1000701070015068826 та державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу від 27.01.2023 №1000701070016068826, що підтверджують факт набуття відповідачем-3 статусу учасника товариства та втрату такого статусу відповідачем-1 та відповідачем-2, в т.ч. від моменту державної реєстрації з 05.12.2022 за договором 1 та факт набуття відповідачами 1, 2 статусу учасників товариства та втрату такого статусу відповідачем-3, в т.ч. від моменту державної реєстрації з 27.01.2023 за договором 2. Тобто з 05.12.2022 по 27.01.2023 учасником товариства з усіма правами та обов`язками була відповідач-3, у якої з моменту набуття статусу учасника товариства від моменту державної реєстрації виникли права та обов`язки учасника товариства, передбачені чинним законодавством, в т.ч. і обов`язок щодо письмового повідомлення інших учасників товариства про намір відчужити свою частку третім особам. Матеріали справи не містять, а відповідачем-3 не надано належних та допустимих доказів повідомлення позивача про намір продажу частки всупереч положень статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" та чинного законодавства України.
Відповідно до п.2.5 всіх редакцій договорів наданих відповідачами зобов`язання за цим договором вважаються виконаними з моменту нотаріального посвідчення підписів сторін нотаріусом та проведення державної реєстрації покупця як учасника товариства.
Таким чином, підписанням актів приймання-передачі часток відповідачі підтвердили факт виконання договорів та здійснення продажу часток в сумі 20000,00 грн, про що свідчить зміст п.2 цих актів.
Від моменту державної реєстрації, тобто внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців договори 1, 2 є виконаними в повному обсязі.
Зазначене підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2024 у справі №910/16887/23, яке набрало законної сили та яким у задоволені позову ОСОБА_3 до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу №7/1 від 26.01.2023 удаваним відмовлено повністю. У вказаному рішенні суд виснував, що наявні у матеріалах справи копії акту приймання-передачі частки від 02.12.2022 та акту приймання-передачі частки від 26.01.2023, справжність підписів на яких засвідчено нотаріусом, є більш вірогідними доказами того, що кожна зі сторін виконала умови договорів, як від 02.12.2022 так і від 26.01.2023, у тому числі, щодо здійснення оплати ціни договору, яка вказана в актах, оскільки зазначені акти згідно умов договорів 1, 2 мали бути складені сторонами після повної оплати ціни договору від 02.12.2022 та від 26.01.2023.
Як неодноразово зазначалося вище, проведений аналіз та співставлення договорів, актів, звітів оцінювача та рецензій на такі звіти свідчить про те що: 1. Договір від 26.01.2023 є самостійним консенсуальним договором; 2. Договір від 26.01.2023 є оплатним, виконаний в повному обсязі, в тому числі в частині оплати частки, що продається; 3. Вартість проданої, оплаченої частки, відповідно до акту приймання-передачі частки від 26.01.2023, становить 20000,00 грн; 4. Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" на депозитний рахунок суду має бути покладена сума фактично сплачена за договором, а не обумовлена договором ціна.
На депозитний рахунок суду позивачем і було перераховано суму 20000,00 грн, в якості компенсації за придбання часток в статутному капіталі.
Такий порядок відповідає сталій практиці, зокрема, викладений в постанові Верховного Суду від 02.11.2023 у справі № 910/6287/22, в якій зазначено наступне:
- позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду ту грошову суму, що вже сплачена покупцем на виконання договору купівлі-продажу частки, що обумовлюється особливостями правовідносин, меті запровадження цієї норми та відповідає сутності порушеного права з урахуванням принципів справедливості, рівності та співмірності (пропорційності);
- вимога суду внести на депозитний рахунок грошові кошти у визначеному розмірі, як ціна договору, без фактичної сплати цієї суми покупцю на виконання договору купівлі-продажу частки, ґрунтується на неправильному застосуванні норми п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та порушує вимоги п.1 ст.6 Конвенції, оскільки буде недотримано як вимоги законності, так вимоги справедливого балансу між використаними засобами та цілями, що переслідуються.
В контексті тези про необхідність судового захисту як права учасника, переважне право якого було порушено, так і права покупця частки на відшкодування сплачених ним грошових коштів на виконання умов договору відчуження частки, суд вважає, що позивач правильно застосував норми чинного законодавства і, як наслідок, правильно вніс на депозитний рахунок суду суму в 20000,00 грн в якості компенсації відповідачу-1 та відповідачу-2 за придбання частки в статутному капіталі у відповідача-3.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, який передбачений ст.129 Конституції України і ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.
Оцінка даних відповідачами доказів через призму тлумачення Верховним Судом ст.79 Господарського процесуального кодексу України із застосуванням стандарту "вірогідності доказів" свідчить про те, що факти, які розглядаються на підставі наведених вище доказів відповідачів, скоріше не були (не мали місце), аніж були.
Таким чином, відповідачами не доведено обставини, на які вони посилаються в обґрунтування своїх заперечень.
Нормами ст.74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, приписами ст.79 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, за наслідками розгляду матеріалів справи у їх сукупності та проведення оцінки наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про те, що відповідачі уклавши договір від 26.01.2023 порушили переважне право позивача через неповідомлення останнього про намір продажу частки, відповідачі виконали цей договір в повному обсязі за ціною частки в 20000,00 грн, на підтвердження чого склали та нотаріально посвідчили акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" від 26.01.2023 та провели державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу 27.01.2023 за №1000701070016068826.
Із врахуванням наведеного вище, позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.
Інші доводи та заперечення учасників справи судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - задоволення позову з наведених вище підстав, впливу не мають.
Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Перевести на ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) права та обов`язки покупців - ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) на частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" (ідентифікаційний код 41339307, адреса: 03061, м.Київ, пр.Відрадний, 95-Г, оф.305) у розмірі по 25 відсотків статутного капіталу кожного, а разом 50 відсотків статутного капіталу за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 26.01.2023.
3. Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 894 (вісімсот дев`яносто чотири) грн 67 коп.
4. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 894 (вісімсот дев`яносто чотири) грн 67 коп.
5. Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 894 (вісімсот дев`яносто чотири) грн 67 коп.
6. Перерахувати ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) з депозитного рахунку Господарського суду міста Києва вартість частки у статутному капіталі товариства у розмірі 10000,00 грн, сплачену платіжною інструкцією №0.0.2942864365.1 від 11.04.2023.
7. Перерахувати ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) з депозитного рахунку Господарського суду міста Києва вартість частки у статутному капіталі товариства у розмірі 10000,00 грн, сплачену платіжною інструкцією №0.0.2942893289.1 від 11.04.2023.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 12.05.2025
Суддя Ю.М.Смирнова
Рішення № 119166344
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
09.05.2024
Справа № 910/5625/23
За позовом Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1
до 1. Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_2
2. Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_3
3. ОСОБА_4
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Електромобіл»
про переведення прав та обов`язків покупця частки у статутному капіталі
Щодо розгляду заяви б/н від 15.04.2024 року «Про ухвалення додаткового рішення» Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Данилюк М.Д.
Представники учасників справи:
від позивача ОСОБА_5 ;
від відповідача-1 Пономарьов А.О.;
від відповідача-2 не з`явилися;
від відповідача-3 ОСОБА_6 ;
від третьої особи Вакуленко Є.В.
В судовому засіданні 09.05.2024 року було оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення, повідомлено представників учасників справи, що повне додаткове рішення буде складено 16.05.2024 року, проте через завантаженість суду повне додаткове рішення складено 21.05.2024 року.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 року позов задоволено повністю; переведено на ОСОБА_1 права та обов`язки покупців - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" у розмірі по 25 відсотків статутного капіталу кожного, а разом 50 відсотків статутного капіталу за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 26.01.2023 року; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір - 894,67 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір - 894,67 грн.; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір - 894,67 грн.; вирішено перерахувати ОСОБА_3 з депозитного рахунку Господарського суду міста Києва грошову суму, яку за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 26.01.2023 року було сплачено покупцем, що становить 10 000,00 грн., сплачені платіжною інструкцією № 0.0.2942864365.1 від 11.04.2023 року; перерахувати ОСОБА_2 з депозитного рахунку Господарського суду міста Києва грошову суму, яку за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 26.01.2023 року було сплачено покупцем, що становить 10 000,00 грн., сплачені платіжною інструкцією № 0.0.2942893289.1 від 11.04.2023 року; повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 10 736,00 грн., сплачений квитанцією 32528798800006730705 (ID c803d4ef-436e-4002-8539-2fa3aa2c16c7) від 17.04.2024 року, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 910/5625/23.
16.04.2024 року через систему «Електронний суд» від Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 15.04.2024 року «Про ухвалення додаткового рішення», в якій заявник просить стягнути з відповідачів на користь позивача 410 000,00 грн., з них: фактичних витрат на професійну правничу допомогу до 31.12.2023 року - 100 000,00 грн., фактичних витрат на професійну правничу допомогу з 01.01.2024 року - 100 000,00 грн., гонорару успіху за досягнення позитивного результату для позивача в суді першої інстанції - 120 000,00 грн., фактичних витрат на професійну правничу допомогу за представництво та захист інтересів в Північному апеляційному господарському суді - 60 000,00 грн., гонорару успіху за досягнення позитивного результату для клієнта в суді апеляційної інстанції - 30 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 року призначено розгляд заяви б/н від 15.04.2024 року «Про ухвалення додаткового рішення» Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1 на 30.04.2024 року.
29.04.2024 року на електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника ОСОБА_4 надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу до 10 000,00 грн.
В судовому засіданні 30.04.2024 року судом оголошувалася перерва.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що заява б/н від 15.04.2024 року «Про ухвалення додаткового рішення» Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Отже, додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Так, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом, у відповідності до вимог ст. 16 ГПК України.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
В судовому засіданні 09.04.2024 року до закінчення судових дебатів представник Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" Стрельченка Кирила Володимировича зробив усну заяву, що протягом 5 (п`яти) днів до суду будуть подані докази понесених витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини тринадцятої статті 129 господарського процесуального кодексу України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.
Подібні висновки викладено в додатковій постанові Верховного Суду від 19.01.2022 року у справі № 910/1344/19 та постанові Верховного Суду від 22.02.2022 року у справі № 916/893/21.
Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 року у справі № 910/4317/21.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України удові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість у частинах п`ятій - сьомій цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).
Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 року у справі № 925/1545/20.
Так, у відповідності до наданих Учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1 доказів розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу за наслідками розгляду справи становить 410 000,00 грн.
Судом встановлено, що 20.03.2023 року між ОСОБА_1 (замовник) та Адвокатським об`єднанням «Іголан» (виконавець) укладено договір № 529 про надання професійної правничої допомоги (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги правової допомоги щодо захисту інтересів останнього в усіх органах державної влади в т.ч. ДПС України, МВС, СБУ, БЕБ України, ДБР,, Державній прикордонній службі України, Національній поліції, Управлінні патрульної поліції, Департаменті патрульної поліції, в органах прокуратури, Державній виконавчій службі, перед приватним виконавцем, страхових компаніях, органах досудового розслідування тощо, судової влади, в т.ч. в загальних, господарських та адміністративних судах України усіх інстанцій, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування.
Відповідно до п. 1.1. додатку №3 до договору за надання професійної правничої допомоги клієнт виплачує адвокатському об`єднанню винагороду (гонорар).
За умовами п. 1.2. додатку № 3 до договору оплата гонорару здійснюється у формі фіксованої суми, визначеної розділом 2 цього додатку, яка окремо погодинними ставками не тарифікується та не змінюється у залежності від наданого обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
В п. 2.1. додатку № 3 до договору визначено, що упродовж 20 (двадцяти) днів від дня ухвалення рішення судом першої інстанції, незалежно від його оскарження в суді апеляційної інстанції, клієнт за представництво його інтересів у справі за позовом про переведення на ОСОБА_1 прав та обов`язків покупця часток у статутному капіталі ТОВ «Електромобіл» сплачує адвокатському об`єднанню суму в розмірі 100 000,00 грн.
Відповідно до п. 2.2. додатку № 3 до договору у відповідності до п. 5.5. договору сторони дійшли згоди про наступне: у разі якщо буде досягнуто мети представництва клієнта - ухвалено позитивне для клієнта судове рішення, а саме: переведено на клієнта права та обов`язки покупця часток у статутному капіталі ТОВ «Електромобіл» клієнт додатково сплачує адвокатському об`єднанню (виконавцю) гонорар успіху у фіксованій сумі у розмірі 60 000,00 грн.
Згідно з п. 5.1. додатку № 3 до договору адвокатське об`єднання здійснює облік правничої допомоги, що надається клієнтові, та відображає її у акті приймання-передачі наданих послуг. Клієнт зобов`язаний упродовж 3 (трьох) днів від дня отримання акту приймання акту приймання-передачі наданих послуг підписати його або упродовж цього ж строку надати письмове вмотивоване заперечення, у якому обґрунтувати причину відмови від підписання такого акту (п. 5.2. додатку № 3).
31.12.2023 року між виконавцем та замовником складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг, в якому детально наведено перелік наданих послуг та визначено їх вартість. Загальна вартість наданих послуг становить 100 000,00 грн. Кількість витраченого адвокатом часу для надання цих послуг у акті не зазначено.
Крім того, у п. 3 цього акту визначено, що згідно з п. 5.5. договору клієнт додатково сплачує гонорар успіху адвокатському об`єднанню (виконавцю) у розмірі 60 000,00 грн.
В п. 2.1. додатку № 4 до договору визначено, що упродовж 20 (двадцяти) днів від дня ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, незалежно від його оскарження в суді касаційної інстанції, клієнт сплачує адвокатові суму в розмірі 60 000,00 грн.
Відповідно до п. 2.2. додатку № 4 до договору у відповідності до п. 5.5. договору сторони дійшли згоди про наступне: у разі якщо буде досягнуто мети представництва клієнта - ухвалено позитивне для клієнта судове рішення, а саме: апеляційні скарги ОСОБА_7 та Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 року у справі № 910/5625/23 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 року у справі № 910/5625/23 залишено без змін, клієнт додатково сплачує адвокатському об`єднанню (виконавцю) гонорар успіху у фіксованій сумі у розмірі 30 000,00 грн.
За умовами п. 5.1. додатку № 4 до договору адвокатське об`єднання здійснює облік правничої допомоги, що надається клієнтові, та відображає її у акті приймання-передачі наданих послуг. Клієнт зобов`язаний упродовж 3 (трьох) днів від дня отримання акту приймання акту приймання-передачі наданих послуг підписати його або упродовж цього ж строку надати письмове вмотивоване заперечення, у якому обґрунтувати причину відмови від підписання такого акту (п. 5.2. додатку № 4).
02.08.2023 року між виконавцем та замовником складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг, в якому детально наведено перелік наданих послуг та визначено їх вартість. Загальна вартість наданих послуг становить 60 000,00 грн. Кількість витраченого адвокатом часу для надання цих послуг у акті не зазначено.
У п. 3 цього акту визначено, що згідно з п. 5.5. договору клієнт додатково сплачує гонорар успіху адвокатському об`єднанню (виконавцю) у розмірі 30 000,00 грн.
В п. 2.1. додатку № 5 до договору визначено, що упродовж 20 (двадцяти) днів від дня ухвалення рішення судом першої інстанції, незалежно від його оскарження в суді апеляційної інстанції, клієнт за представництво його інтересів у справі № 910/5625/23 за позовом про переведення на ОСОБА_1 прав та обов`язків покупця часток у статутному капіталі ТОВ «Електромобіл» додатково, понад зазначену суму у додатку № 3 та додатку № 4 до договору, сплачує адвокатському об`єднанню суму в розмірі 100 000,00 грн.
Відповідно до п. 2.2. додатку № 5 до договору у відповідності до п. 5.5. договору сторони дійшли згоди про наступне: у разі якщо буде досягнуто мети представництва клієнта - ухвалено позитивне для клієнта судове рішення, а саме: переведено на клієнта права та обов`язки покупця часток у статутному капіталі ТОВ «Електромобіл» клієнт додатково, понад зазначену суму у додатку № 3 та додатку № 4 до договору, сплачує адвокатському об`єднанню (виконавцю) гонорар успіху у фіксованій сумі у розмірі 60 000,00 грн.
Згідно з п. 5.1. додатку № 5 до договору адвокатське об`єднання здійснює облік правничої допомоги, що надається клієнтові, та відображає її у акті приймання-передачі наданих послуг. Клієнт зобов`язаний упродовж 3 (трьох) днів від дня отримання акту приймання акту приймання-передачі наданих послуг підписати його або упродовж цього ж строку надати письмове вмотивоване заперечення, у якому обґрунтувати причину відмови від підписання такого акту (п. 5.2. додатку № 5).
10.04.2024 року між виконавцем та замовником складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг, в якому детально наведено перелік наданих послуг та визначено їх вартість. Загальна вартість наданих послуг становить 100 000,00 грн. Кількість витраченого адвокатом часу для надання цих послуг у акті не зазначено.
Крім того, у п. 3 цього акту визначено, що згідно з п. 5.5. договору клієнт додатково сплачує гонорар успіху адвокатському об`єднанню (виконавцю) у розмірі 60 000,00 грн.
Представництво інтересів Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1 у даній справі здійснювалося адвокатом Жураковським С.А. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1241930 від 28.03.2023 року.
Суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21, про те, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
29.04.2024 року на електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника ОСОБА_4 надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, яке мотивоване тим, що (1) заявлені позивачем витрати не є співмірними із складністю справи та витраченим адвокатами часом; (2) позивачем не додано документів про реальну проведену оплату на рахунок адвокатського об`єднання або особисто адвокатів; акти наданих послуг не є належними доказами проведеної оплати за правову допомогу. За наведених обставин, представник ОСОБА_4 просить зменшити витрати на правничу допомогу до 10 000, 00 грн., оскільки ця сума є співмірною із складністю справи та витраченим часом адвокатами.
30.04.2024 року через відділ діловодства суду від представника ОСОБА_2 надійшло клопотання № б/н від 30.04.2024 року «Про зменшення витрат на правову допомогу», яке мотивоване тим, що (1) заявлені позивачем витрати не є співмірними із предметом спору; (2) понесені витрати не підтверджені первинними фінансовими документами (платіжними дорученням, чеками, тощо). За вказаних обставин, представник ОСОБА_2 просить зменшити витрати на правничу допомогу до 10 000, 00 грн.
30.04.2024 року через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_3 надійшло клопотання, в якому заперечує проти задоволення заяви позивача про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу у розмірі 410 000,00 грн., посилаючись на (1) на не співмірність заявлених судових витрат; (2) позивачем не доведено реальності та необхідності таких витрат; (3) заявлені позивачем витрати суперечать принципу розумності з огляду на їх не співмірність як із часом витраченим адвокатом, так і предметом спору та складністю справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 року у справі № 927/153/22).
Суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 року у справі № 927/153/22).
З огляду на викладене, вирішуючи, чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у даній справі, суд враховує, що (1) під час розгляду даної справи правова позиція не змінювалася; (2) адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, враховуючи заперечення щодо позовних вимог; (3) представництво його інтересів здійснювалося одним і тим самим адвокатським об`єднанням.
При цьому доказів додаткового комплексного та всебічного вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається, що свідчить про необґрунтованість розміру судових витрат у цій частині, оскільки розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру; такі витрати не мають характеру необхідних і не співмірні з виконаною роботою в суді першої інстанції.
З урахуванням викладеного суд частково погоджується з доводами відповідачів про необґрунтованість та завищення понесених позивачем судових витрат.
Аналіз змісту описаних робіт в актах приймання-передачі наданих послуг від 31.12.2023 року, від 02.08.2023 року та від 10.04.2024 року свідчить, що заявник не обґрунтував розміру заявленої суми до стягнення з урахуванням того, що такі витрати є не лише фактичними, але й розумними у своєму розмірі та неминучими.
Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати позивачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.
Суд враховує, що погоджений сторонами у додатках № 3 від 20.03.2023 року, № 4 від 01.07.2023 року та № 5 від 01.01.2024 року до договору гонорар є фіксованим, однак констатує також, що зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат для суду не є обов`язковими. Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18 зауважила, що: "не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність". У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте існує "гонорару успіху" як форма оплати винагороди адвокату, і визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди, як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи предмет та підстави позовних вимог, а також складність справи, беручи до уваги, зокрема, викладені відповідачами заперечення проти розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру вирішив, що сума "гонорару успіху" у справі за позовом з однією немайновою вимогою не відповідає критеріям співмірності та необхідності судових витрат.
Суд, зважаючи на положення статті 126 Господарського процесуального кодексу України, дослідивши докази, надані заявником на підтвердження понесених судових витрат, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, дійшов висновку, що «гонорар успіху» не був необхідним у зв`язку з розглядом даної справи.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідачів відшкодування «гонорару успіху», який сплачує позивач на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.
Крім того, суд враховує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Отже, враховуючи, що правова позиція позивача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, оцінивши доводи клопотання позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та заперечення відповідачів, зважаючи на зазначені вище критерії їх оцінки та керуючись частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн. (по 20 000,00 грн. з кожного з відповідачів окремо), які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірними з виконаною адвокатом роботою.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Заяву б/н від 15.04.2024 року "Про ухвалення додаткового рішення" Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромобіл" ОСОБА_1 у справі № 910/5625/23 - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу - 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень).
3. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу - 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень).
4. Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу - 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень).
5. В іншій частині заяви відмовити.
6. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне додаткове рішення складено 21.05.2024р.
Суддя
О.В. Котков