Єдиний державний реєстр судових рішень
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2010 р. № 27/143/10
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу виконавчого комітету Запорізької міської ради, м. Запоріжжя (далі –Виконком)
на рішення господарського суду Запорізької області від 11.08.2010 та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2010
зі справи № 27/143/10
за позовом Виконкому
до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Запоріжжя (далі –територіальне відділення АМК)
про скасування рішення від 23.04.2010 № 17-рш.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов було подано про скасування рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 23.04.2010 № 17-рш “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції” (далі –Рішення № 17-рш).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.08.2010 (суддя Дроздова С.С.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2010 (колегія суддів у складі: Величко Н.Л. –головуючий, судді Алєєва І.В. і М’ясищев А.М.), у задоволенні позову відмовлено. У прийнятті зазначених рішення і постанови попередні судові інстанції з посиланням на норми Законів України “Про Антимонопольний комітет України”, “Про захист економічної конкуренції”, “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про поховання та похоронну справу”, а також відомчих нормативно-правових актів виходили з відповідності Рішення № 17-рш вимогам законодавства та повноваженням територіального відділення АМК.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Виконком просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду з даної справи змінити, виклавши його в іншій редакції, згідно з якою позов задовольнити та стягнути з територіального відділення АМК суми судових витрат зі справи. Скаргу з посиланням на положення Господарського кодексу України, Законів України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про поховання та похоронну справу”, Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано порушенням і неправильним застосуванням місцевим і апеляційним господарськими судами норм матеріального і процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час та місце розгляду касаційної скарги. Представники сторін у судове засідання не з’явилися.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.
У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: “Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)”.
Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- згідно з Рішенням № 17-рш:
дії Виконкому, які полягають у прийнятті рішення від 24.12.2009 № 532 “Про делегування функцій по похованню померлих учасників бойових дій та інвалідів війни спеціалізованому комунальному підприємству “Запорізька ритуальна служба” (далі –Рішення Виконкому № 532), яким доручено здійснювати в м. Запоріжжі поховання зазначених осіб тільки спеціалізованому комунальному підприємству “Запорізька ритуальна служба” (далі –Комунальне підприємство), визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50, частиною першою, абзацом сьомим частини другої статті 15 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування шляхом надання окремому суб’єкту господарювання переваг, які ставлять його у привілейоване становище стосовно конкурентів на ринку ритуальних послуг, що може призвести до спотворення конкуренції (пункт 1);
Виконком зобов’язано припинити зазначене порушення шляхом скасування Рішення Виконкому № 532 (пункт 2);
- Рішення Виконкому № 532 прийнято відповідно до статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”;
- Комунальне підприємство створено Запорізькою міською радою відповідно до частини п’ятої статті 14 Закону України “Про поховання та похоронну справу”. Крім цього підприємства, наданням ритуальних послуг з поховання померлих громадян у м. Запоріжжі займаються 38 фізичних і юридичних осіб, діяльність яких “залишається без належного контролю”;
- у прийнятті Рішення Виконкому № 532 враховано, що фінансування поховання зазначених у ньому осіб здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів;
- визначення Виконкомом Комунального підприємства як суб’єкта господарювання, який має здійснювати поховання померлих учасників бойових дій та інвалідів війни, забезпечило цьому підприємству гарантоване отримання певних обсягів робіт та фінансування з місцевого бюджету, чим поставило Комунальне підприємство у привілейоване становище стосовно конкурентів – інших суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на рикну ритуальних послуг; таке сприяння з боку Виконкому діяльності Комунального підприємства загрожує спотворенням конкуренції на ринку ритуальних послуг у м. Запоріжжі.
Відповідно до пункту 3 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні дії, зокрема, органів місцевого самоврядування.
Згідно з приписами статті 15 названого Закону:
- антиконкурентними діями органів місцевого самоврядування є прийняття будь-яких актів (у тому числі рішень), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції (частина перша);
- антиконкурентними діями органів місцевого самоврядування, зокрема, визначається надання окремим суб’єктам господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції (абзац сьомий частини другої).
Статтею 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, зокрема, що до власних повноважень виконавчих органів міських рад належить вирішення питань про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв’язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян, надання допомоги на поховання громадян в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до положень Закону України “Про поховання та похоронну справу”:
- цей Закон визначає, зокрема, загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих (преамбула);
- органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції, зокрема, створюють ритуальні служби, вирішують питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв’язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян (частина п’ята статті 8);
- витрати на поховання померлих учасників бойових дій здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів.
За положеннями Необхідного мінімального переліку вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 19.11.2003 № 193 з метою реалізації Закону України “Про поховання та похоронну справу”:
- надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг здійснюється ритуальними службами або за договором про надання ритуальних послуг суб’єктами господарювання інших форм власності (пункт 4);
- замовник має право вибрати виконавця послуг серед суб'єктів господарювання, які уклали договори про надання ритуальних послуг .
Законом України “Про захист економічної конкуренції” визначено (частина друга статті 4), що, зокрема, органи місцевого самоврядування зобов’язанні сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
З огляду на наведені законодавчі приписи та з урахуванням встановлених фактичних обставин справи попередні судові інстанції дійшли висновків про те, що внаслідок прийняття Рішення Виконкому № 532 Комунальне підприємство здобуло перевагу над іншими суб’єктами господарювання у сфері похоронної справи, тобто поставлене в привілейоване становище стосовно конкурентів, що може призвести до спотворення конкуренції, а відтак територіальне відділення АМК правомірно зобов’язало Виконком припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом скасування зазначеного рішення.
Доводи касаційної скарги, в тому числі щодо “складності” ринку ритуальних послуг, наявності на ньому “жорсткої, а більше грязної конкуренції” відповідних висновків не спростовують. Касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Не може бути взято до уваги й посилання скаржника на створення Комунального підприємства згідно із статтею 143 Конституції України та статтею 78 Господарського кодексу України “на підставі законних власних повноважень”. Ніким не заперечується право органу місцевого самоврядування створювати в межах наданих йому повноважень комунальні підприємства, але водночас, як правильно зазначено попередніми судовими інстанціями, реалізація Виконкомом повноважень, у тому числі наданих згаданою статтею 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, має здійснюватись з дотриманням вимог Закону України “Про захист економічної конкуренції”, в тому числі наведеної раніше частини другої статті 4 цього законодавчого акта.
Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.
Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Запорізької області від 11.08.2010 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2010 зі справи № 27/143/10 залишити без змін, а касаційну скаргу виконавчого комітету Запорізької міської ради –без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов