ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 12693278

Озвучення тимчасово недоступне

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2010 р.

№ 6/175/09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого

Н. Волковицької

Л.Рогач

за участю представників:

прокурора

Сахно Н.В. –старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України

позивача

не з’явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

відповідача

не з’явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Фізичної особи підприємця –ОСОБА_5

на постанову

від 21.09.2010 р. Одеського апеляційного господарського суду

у справі

№ 6/175/09 господарського суду Миколаївської області

за позовом

Фізичної особи підприємця –ОСОБА_5

до

Березанської районної державної адміністрації

за участю

Прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації

про

зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

У травні 2009 р. ФОП ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Миколаївської області із позовом до Березанської районної державної адміністрації про (з урахуванням уточнень позовних вимог а.с.48):

- зобов'язання Березанську районну державну адміністрацію затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_5 в дострокову оренду терміном на 49 років для комерційного використання під розміщення котеджів із земель ДП "Очаківського ЛМГ" в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- зобов'язання Березанську районну державну адміністрацію укласти договір оренди земельної ділянки терміном на 49 років загальною площею 0,70 га для комерційного використання під розміщення котеджів із земель ДП "Очаківського ЛМГ" в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області в межах населених пунктів.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 118, 123, 124 Земельного кодексу України обґрунтовані тим, що розпорядженням Березанської районної державної адміністрації № 970 від 29.09.2008 р. позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, на виконання якого позивачем такий проект землеустрою було зроблено та погоджено у відповідних органах, після чого позивач звернувся до райдержадміністрації з заявою про участь у конкурсі щодо отримання земельної ділянки в оренду.

Проте, 13.02.2009 р. позивачем була отримана відповідь Березанської райдержадміністрації про відмову в укладанні договору оренди спірної ділянки, з посиланням на те, що відповідно до статті 124 Земельного кодексу України вказана земельна ділянка може бути передана в оренду лише за результатами проведеного аукціону, що на думку позивача не відповідає приписам законодавства та є незаконним з боку відповідача.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.07.2009 р. (суддя Ткаченко О.В.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, зобов'язано Березанську районну державну адміністрацію затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_5 в дострокову оренду терміном на 49 років для комерційного використання під розміщення котеджів із земель ДП "Очаківського ЛМГ" в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області та зобов'язано укласти договір оренди вказаної земельної ділянки.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції виходячи з приписів статей 123, 124 Земельного кодексу України та враховуючи виконання позивачем розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 970 від 29.09.2008р., яким позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, дійшов висновку, що відповідач безпідставно не виконує свої зобов’язання та не укладає договір оренди земельної ділянки.

За апеляційною скаргою першого заступника прокурора Миколаївської області Одеський апеляційний господарський суд (судді: Картере В.І., Жеков В.І., Пироговський В.Г.) переглянувши рішення господарського суду Миколаївської області від 30.07.2009 р. в апеляційному порядку, постановою від 21.09.2010 р. скасував його, у задоволенні позовних вимог відмовив.

Суд апеляційної інстанції зазначив щодо помилковості висновку суду першої інстанції стосовно виконання позивачем розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 970 від 29.09.2008 р., а також вказав на те, що з огляду на приписи статей 124, 134 та 135 Земельного кодексу України, відповідач обґрунтовано відмовив позивачу у наданні права на оренду спірної земельної ділянки без проведення аукціону.

ФОП ОСОБА_5 подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції від 21.09.2010 р. скасувати, а рішення господарського суду Миколаївської області від 30.07.2009 р. залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, вимог статті 626, 627 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 16 Закону України "Про оренду землі" та статті 123 Земельного кодексу України.

Прокурор у судовому засіданні виходячи з перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", просив судове рішення скасувати та позові відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, першим заступником прокурора Миколаївської області апеляційна скарга на рішення господарського суду Миколаївської області від 30.07.2009 р. подана 21.08.2010 р., про що свідчить штам на поштовому конверті, доданому до апеляційної скарги (а.с. 83).

30.07.2010 р. набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-VІ, яким внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з приписами частини 7 пункту 2 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" вказаного Закону судові рішення, прийняті судами першої інстанції до набрання чинності цим Законом, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цим Законом.

Проте, здійснюючи апеляційне провадження та приймаючи постанову 21.09.2010 р. судом апеляційної інстанції вказані приписи законодавства залишені поза увагою, у зв'язку з чим постанова Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 р. підлягає скасуванню.

Разом з цим, під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що розпорядженням Березанської районної державної адміністрації № 970 від 29.09.2008р. позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років загальною площею 0,70 га для комерційного використання під розміщення котеджів із земель ДП "Очаківського ЛМГ" в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

На виконання цього розпорядження ФОП ОСОБА_5 уклав договір з землевпорядною організацію ТОВ "Обласний земельно-кадастровий центр" на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, яким такий проект було розроблено.

Листом Березанської райдержадміністрації від 13.02.2009 р. № 102/1-01-8-39-09 за зверненням ФОП ОСОБА_5 щодо відведення земельної ділянки площею 0,70 гав оренду терміном на 49 р. для комерційного використання під розміщення котеджів із земель ДП "Очаківського ЛМГ" за межами населених пунктів, позивачу було відмовлено з посиланням на можливість передання земельної ділянки, з огляду на приписи статті 124 Земельного кодексу України лише за результатами аукціону.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ФОП ОСОБА_5 про зобов'язання Березанську районну державну адміністрацію затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_5 в дострокову оренду терміном на 49 років для комерційного використання під розміщення котеджів із земель ДП "Очаківського ЛМГ" в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області та зобов'язання відповідача укласти договір оренди цієї земельної ділянки.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок передчасним та таким, що не відповідає приписам чинного законодавства з наступних підстав.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 2 статті 20 Господарського суду України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Порядок захисту прав суб’єктів господарювання та споживачів визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами.

За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами –землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з пунктом 34 статті 26, пунктом 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду) вирішується на пленарному засіданні ради –сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За приписами частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Тобто, наявність рішення відповідного органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду чинним земельним законодавством визначається в якості обов'язкової передумови подальшого укладення договору оренди земельної ділянки, а, відтак, договір оренди є наслідком виконання відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідне рішення органом місцевого самоврядування ані щодо погодження розробленого позивачем проекту відведення спірної земельної ділянки, ані щодо надання цієї земельної ділянки позивачу в користування не приймалось.

При цьому, доказів щодо оскарження дій чи бездіяльності Березанської райдержадміністрації з приводу залишення без розгляду чи неправомірного непогодження проекту відведення земельної ділянки та неприйняття рішення щодо укладення договору оренди земельної ділянки, позивачем не надано, відповідні вимоги не заявлені.

Відповідно до частини 2 статті 14 Цивільного кодексу України встановлено, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Здійснюючи судовий розгляд справи, судом першої інстанції вказані приписи законодавства були залишені поза увагою, відповідні обставини щодо наявності у позивач порушеного права, ким саме таке право порушене, а також питання щодо обов'язковості укладення договору оренди земельної ділянки судом не встановлювались, що унеможливлює задоволення вимог скаржника про залишення рішення господарського суду Миколаївської області від 30.07.2009 р. без змін.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За приписами процесуального законодавства, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та правильно витлумачив ці норми права.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 р. у справі № 6/175/09 та рішення господарського суду Миколаївської області від 30.07.2009 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач