RUEDJ

Registre unifié
des décisions de justice

Ухвала № 126746142

Lecture à voix haute momentanément indisponible

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/22426/15-к

провадження № 1-кп/753/50/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015000000000356 від 12.06.2015 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця смт. Теплик Вінницької області, з вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 321 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді суду знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 321 КК України.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 заявив клопотання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження, у зв`язку із закінченням передбачених законом строків давності притягнення останнього до кримінальної відповідальності. Суть пред`явленого обвинувачення йому зрозуміло. Свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні не визнає. Наслідки закриття із нереабілітуючих підстав йому зрозумілі.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав захисника та просив суд звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закрити кримінальне провадження.

Прокурор ОСОБА_3 погодився, що дійсно пройшли строки та у прийнятті рішення поклався на розсуд суду.

Так, відповідно до обвинувального акту, органом досудового розслідуванням установлено, ОСОБА_5 , маючи умисел на швидке збагачення за рахунок незаконного збуту сильнодіючих лікарських засобів «Соннат» (зопіклон) та «Димедрол» (дифенгідрамін), у невставлений досудовим розслідуванням час у невстановленому місці незаконно, з метою подальшого збуту придбав 1640 таблеток сильнодіючого лікарського засобу «Соннат» (зопіклон) та 3000 таблеток сильнодіючого лікарського засобу «Димедролу» (дифенгідрамін), без спеціального на те дозволу, у особливо великих розмірах.

Незаконно придбані 1640 таблеток сильнодіючого лікарського засобу «Соннат» (зопіклон) та 3000 таблеток сильнодіючого лікарського засобу «Димедролу» (дифенгідрамін), у особливо великих розмірах, ОСОБА_5 залишив незаконно зберігати з метою подальшого збуту, без спеціального на те дозволу, в орендованій ним квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яку він орендував приблизно з грудня 2013 року.

20.01.2025 в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено та вилучено 1640 таблеток сильнодіючого лікарського засобу «Соннат» (зопіклон) та 3000 таблеток сильнодіючого лікарського засобу «Димедролу» (дифенгідрамін), які останній незаконно придбав та зберігав з метою збуту, без спеціального на те дозволу, у особливо великих розмірах.

Згідно з висновком експерта № 179х від 03.02.2015: «у наданих на дослідження таблетках кількість 1640 штук, які знаходіться у блістерних упаковках з написами: «Соннат» виявлено сильнодіючий лікарський засіб - зопіклон. Загальна маса зопіклону в наданих 1640 таблетках становить 12,30 г. В наданих на дослідження таблетках кількість 3000 штук, які знаходяться в блістерних упаковках з написами «Димедрол-Дарниця» виявлено сильнодіючий лікарський засіб - дифенгідрамін (димедрол). Загальна маса дифенгідраміну в 3000 таблетках становить 150,0 г».

Димедрол (дифенгідрамін) та зопіклон, згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 серпня 2007 року № 490 «Про затвердження переліків отруйних та сильнодіючих лікарських засобів», є сильнодіючими лікарськими засобами.

Вищевказані дії ОСОБА_5 які виразилися у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту сильнодіючих лікарських засобів у особливо великих розмірах, кваліфіковано за ч.4 ст. 321 КК України.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 321 КК України, на підставі ст. 49 КК України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Частиною 1 ст. 285 КПК України, передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки давності:

1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;

3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину

Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 321 КК України, за яке передбаченого покарання у виді позбавлення волі від 5 до 10 років.

Згідно ч. 5 ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 321 КК України, яке інкриміновано ОСОБА_5 відноситься до тяжкого злочину і відповідно до обвинувального акту, було вчинено 20.01.2015 року.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 49 КК України, у разі вчинення тяжкого злочину, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років.

Таким чином, передбачений п.4 ч.1ст.49 КК України десятирічний строк давності з дня інкримінованого злочину - 20.01.2015 р., станом на 20 березня 2025 року -закінчився.

Разом з цим, відповідно до ч. 2, 3 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

У матеріалах кримінального провадження стосовно ОСОБА_5 такі дані відсутні.

Також, при ухваленні вказаного рішення, суд враховує позицію Верховного Суду колегії суддів Касаційного кримінального суду у постанові від 26 березня 2020 року у справі № 730/67/16-к, в якій вказано, що передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальностіне пов`язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину. Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.

Постановою Верховного суду Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 24 травня 2021 року у справі № 522/2652/15-к зауважено, що суддя районного суду при постановленні ухвали, відповідно до ст. 372 КПК України, не повинен вирішувати питання про встановлення вини обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення.

Наведені обставини Верховного суду дотримані судом, тому суд не пов`язує звільнення від кримінальної відповідальності із фактом визнання обвинуваченим своєї винуватості у скоєнні кримінального правопорушення, або ж за фактом його відсутності.

З аналізу законодавства, що регулює питання закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, слідує, що строк давності - це передбачений ст. 49 КК певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Таким чином, у зв`язку із встановленням підстав, передбачених статтею 49 Кримінального кодексу України та враховуючи те, що з дня інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення пройшло більше десяти років, при цьому, перебіг давності не зупинявся і не переривався, відсутність доказів, що обвинувачений вчинив інше кримінальне правопорушення у цей період, від слідства не ухилявся та не заперечує щодо закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України, закриття провадження з цих нереабілітуючих підстав є обов`язковим, а ОСОБА_5 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.

Вирішуючи питання стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 витрат на залучення експерта, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду надала висновок, що якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту (постанова Верховного Суду від 12.09.2022 у справі № 203/241/17).

За таких обставин суд вважає за необхідне судові витрати віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. 284, 285, 286, 288, 369, 372 КПК України, ст. 49 КК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_4 , подане в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження стосовно останнього за ч. 4 ст. 321 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_5 ,обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 321 КК України від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження № 12015000000000356 від 12.06.2015 стосовно ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 321 КК України - закрити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: