УХВАЛА
24 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/1672/22
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Фінанс Груп» (далі - ТОВ «Голден Фінанс Груп», скаржник)
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2024
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Фінанс Груп»
до:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровал»
2) ОСОБА_1 ;
3) ОСОБА_2 ;
4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АРБ Інвестменс»
про визнання права вимоги, визнання права іпотекодержателя та звернення стягнення на майно,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Голден Фінанс Груп» 03.03.2025 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить, зокрема, cкасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 у справі №910/1672/22 та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовну заяву позивача повністю в редакції прохальної частини позовної заяви. Крім того, у прохальній частині касаційної скарги скаржник просить поновити строк на подання касаційної скарги на оскаржувані судові рішення у цій справі.
Згідно з протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 05.03.2025 для розгляду касаційної скарги ТОВ «Голден Фінанс Груп» у справі №910/1672/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.
Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Верховний Суд встановив таке.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Згідно з приписами статті 6 ГПК України:
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів);
адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат;
Тобто, ТОВ «Голден Фінанс Груп» як юридична особа, згідно з наведеними приписами цього Кодексу, зобов`язане зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) в обов`язковому порядку.
Згідно з приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Однак, при зверненні представника ТОВ «Голден Фінанс Груп» - адвокатки Різник Ольги Олександрівни з касаційною скаргою, виявилося, що ТОВ «Голден Фінанс Груп» не зареєструвало електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, про що свідчить перший аркуш касаційної скарги ТОВ «Голден Фінанс Груп» та відповідь №7710419 (про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС за кодом ЄДРПОУ: 38545466), яка сформована засобами підсистеми «Електронний суд», що з огляду на приписи частини другої статті 292 ГПК України є підставою для залишення касаційної скарги без руху.
Наслідком не усунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частинами першою, третьою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
1) ТОВ «Голден Фінанс Груп» у поданій касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини першої статті 287 ГПК України зазначає, що:
суд апеляційної інстанції, мотивуючи своє рішення про те, що позовні вимоги - визнати за позивачем вимоги права іпотекодержателя за іпотечними договорами є безпідставними, оскільки позивач не зареєстрував за собою відповідні права, а відтак така вимога позивача є неправильним способом захисту його прав, оскільки не призведе до скасування попереднього реєстрового запису, не враховує висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду:
- постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 (провадження №12-44гс20), де у пункті 9.8 «відповідно до яких у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя. У зв`язку з чим висновки апеляційного суду про те, що позивач не звертався до суду з позовом про скасування рішень державного реєстратора щодо припинення обтяжень іпотекою спірної квартири, є помилковими та такими, які прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права. Крім того, суд не врахував, що запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя» та, як зазначає скаржник, аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 10.04.2024 у справі №638/17444/21;
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №754/8750/19 щодо розмежування регулятивних та охоронних відносин і не враховано особливості застосування одних і тих самих норм залежно від того, чи це регулятивні відносини, чи охоронні, в межах яких особа звернулася до суду з метою поновлення прав - повернення їх до стану регулятивних відносин через повноваження суду;
2) Також ТОВ «Голден Фінанс Груп» у поданій касаційній скарзі з посиланням на пункт 4 частини першої статті 287 ГПК України зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази.
Проте, скаржник:
1) зазначивши пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України не вказує норми права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні без врахування висновків Верховного Суду, викладених у зазначених скаржником постановах;
2) не зазначає підставу касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК (конкретна її частина/частини та конкретний її пункт/пункти) з відповідним посиланням на статтю 287 ГПК України у разі, якщо вважає, що судом порушено норми процесуального права та суди не дослідили зібрані у справі докази.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та підставами, які скаржник не навів у її тексті.
Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).
Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та (1) визначити підстави передбачені відповідним пунктом/пунктами частини другої статті 287 ГПК України, якщо вважає, що суд при розгляді справи не врахував висновків Верховного Суду, вказати норми права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні без врахування висновків Верховного Суду, викладених у зазначених скаржником постановах, а також (2) визначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини третьої статті 310 ГПК (конкретний її пункт) з відповідним посиланням на конкретний пункт частини другої статті 287 ГПК України у разі якщо вважає, що суд порушив норми процесуального права та суди не дослідили зібрані у справі докази.
Наслідком не усунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Згідно з частиною першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру було встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру було встановлено: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
На час подання позову статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 встановлено у розмірі 2 481, 00 грн.
В прохальній частині касаційної скарги скаржник виклав свої вимоги до Суду в такій редакції:
« 3. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 по справі №910/1672/22.
4. Ухвалити нове рішення яким задовольнити позовну заяву Позивача повністю в редакції прохальної частини позовної заяви».
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та матеріал касаційної скарги 04.02.2022 ТОВ «Голден Фінанс Груп» (позивач) подало до суду позовну заяву про:
- визнання за ТОВ «Голден Фінанс Груп» права вимоги за Кредитним договором №КЛ-10323/1-980 відновлювальної відкличної кредитно лінії від 18.02.2014;
- визнання за ТОВ «Голден Фінанс Груп» права іпотекодержателя за Іпотечним договором від 18.02.2014;
- визнання за ТОВ «Голден Фінанс Груп» права іпотекодержателя за Іпотечним договором від 17.04.2014;
- в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Агровал» за Кредитним договором №КЛ-10323/1-980 відновлювальної відкличної кредитної лінії від 18.02.2014 у сумі 1 155 821,43 грн звернути стягнення на: 1) предмет іпотеки: 3-кімнатна квартира зі всіма об`єктами функціонально пов`язаними з цим нерухомими майном загальною площею 75,8 кв.м., житловою площею 51,7 кв.м.; 2) предмет іпотеки - земельна ділянка площею 0,0759 га, цільове призначення якої - обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер 8000000000:72:267:0039, у спосіб продажу шляхом проведення електронного аукціону у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановлено на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Оскаржуваним рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2024 у справі №910/1672/22, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 28.01.2025, в задоволенні позову відмовлено повністю.
Отже, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача (в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Агровал» за Кредитним договором №КЛ-10323/1-980 відновлювальної відкличної кредитної лінії від 18.02.2014 у сумі 1 155 821,43 грн звернути стягнення на предмети іпотеки) свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.
Така правова позиція щодо бази та розміру судового збору послідовна та викладена у постанові Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №907/628/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №907/9/17.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що сплата судового збору залежить від вимог скаржника та ураховуючи оскарження ТОВ «Голден Фінанс Груп» судових рішень повністю, а предметом позову є визнання за ТОВ «Голден Фінанс Груп» права вимоги за Кредитним договором №КЛ-10323/1-980 відновлювальної відкличної кредитно лінії від 18.02.2014; визнання за ТОВ «Голден Фінанс Груп» права іпотекодержателя за Іпотечним договором від 18.02.2014; визнання за ТОВ «Голден Фінанс Груп» права іпотекодержателя за Іпотечним договором від 17.04.2014 - (3 немайнові вимоги) та в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Агровал» за Кредитним договором №КЛ-10323/1-980 відновлювальної відкличної кредитної лінії від 18.02.2014 у сумі 1 155 821,43 грн звернути стягнення на предмети іпотеки, яка має вартісний характер (майнова вимога), а тому при поданні касаційної скарги мав сплати судовий збір, з урахуванням предмета позову, в сумі 49 560,64 грн [(2 481,00 грн х 3 вимоги майнового характеру х 200%) + (1 155 821, 43 грн х 1,5% х 200%)].
Так, до касаційної скарги поданої через поштовий зв`язок додано, зокрема:
« 4) докази сплати судового збору за подання касаційної скарги на 1 арк».
Верховний Суд відзначає, що надана через поштовий зв`язок як додаток до касаційної скарги роздруковане та заповнене повідомлення / квитанція з датою валютування 03.03.2025, що має відповідні реквізити для його сплати, але без зазначення суми для його сплати, підпису платника та без будь-яких відміток банківської установи про сплату судового збору, не свідчить про його сплату та не є належним доказом його сплати.
Крім того, Верховний Суд відзначає, що перевіркою сплати судового збору ТОВ «Голден Фінанс Груп» за його касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 у справі №910/1672/22 встановив відсутність такої сплати.
За таких обставин Верховний Суду дійшов висновку, що всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано належних документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі,
Верховний Суд відзначає, що твердження про сплату судового збору має бути доведено суду доказами відповідно до частини першої статті 73 ГПК України, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які відповідають статям 76- 79 ГПК України щодо достовірності, належності і допустимості, а саме щодо сплати судового збору.
Виходячи з вищевикладеного, Верховний Суд зазначає, що з метою усунення допущеного недоліку оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у розмірі 49 560,64 грн, який має бути перерахований за актуальними реквізитами щодо сплати судового збору за подачу касаційної скарги до Верховного Суду на час вчинення такої дії, а у розрахунковому документі у «Призначення платежу» має бути зазначено номер справи, у межах якої подається касаційна скарга, дата судового акта, що оскаржується та назва органу, що прийняв оскаржуваний акт або інші належні і допустимі докази, які б підтверджували призначення платежу.
Наслідком не усунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на викладене касаційна скарга ТОВ «Голден Фінанс Груп» підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання:
касаційної скарги в новій редакції шляхом (1) зазначення відомостей по реєстрації електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), (2) визначити підстави передбачені відповідним пунктом/пунктами частини другої статті 287 ГПК України, якщо вважає, що суд при розгляді справи не врахував висновків Верховного Суду, вказати норми права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні без врахування висновків Верховного Суду, викладених у зазначених скаржником постановах, а також (3) визначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини третьої статті 310 ГПК (конкретний її пункт) з відповідним посиланням на конкретний пункт частини другої статті 287 ГПК України у разі якщо вважає, що суд порушив норми процесуального права та суди не дослідили зібрані у справі докази;
документа на підтвердження сплати судового збору у сумі 49 560,64 грн, з якого б вбачалося «Призначення платежу», зокрема, має бути зазначено номер справи, у межах якої подається касаційна скарга, дата судового акта, що оскаржується та назва органу, що прийняв оскаржуваний акт.
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків або не в повному обсязі їх усунення протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.
Враховуючи, що касаційна скарга містить недоліки, Суд вважає за необхідне залишити її без руху, а отже, заявлене клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги розглядатиметься після усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 123, 174, 234, 235, 290, 291, 292 ГПК України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Фінанс Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 у справі №910/1672/22 - залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Голден Фінанс Груп» строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через Електронний суд або поштою на адресу: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Голден Фінанс Груп», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.
4. Верховний Суд звертає увагу, що із введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX: передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України; суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова